Облік грошових операцій на рахунку в банку

Приклад. Припустимо, що підприємством установлений термін корисного використання об’єкта НМА 5 років (це може бути прямо пов’язано з терміном дії отриманих підприємством прав). Вартість цього об’єкта НМА — 24000 грн. Отже, відповідно річна та місячна сума амортизаційних відрахувань складає:

24000 : 5 = 4800; 4800 : 12 = 400

Виробничий метод 

При застосуванні виробничого методу встановлюється натуральний показник обсягів виробництва продукції (робіт, послуг), запланований для виконання протягом терміну використання об’єкта НМА. У залежності від фактично виконаних у звітному періоді обсягів, відношення цих обсягів до планового (прогнозованого), нараховується амортизація. У порівнянні з прямолінійним виробничий метод не потребує розрахунку річної суми амортизації.

Цей метод застосовується до активів, головним фактором у зносі яких є  періодичність їхнього використання. Такими нематеріальними активами можуть бути права на об’єкти промислової  власності, авторські і суміжні  з ними права. Обсяги виробництва  продукції і надання послуг, обсяги виготовлення (тиражування) компакт-дисків, відеокасет і друкарських видань прямо пов’язуються з нарахуванням амортизації відповідних НМА.

Приклад. Припустимо, що НМА (із установленим терміном використання 4 роки і вартістю 24000 грн.) планується використовувати у випуску 300 одиниць продукції. Фактично в першому році виготовлено 80, у другому — 90, у третьому — 60, у четвертому — 70.

Сума нарахованої амортизації  складе:

Таблиця 1.2.1

Розрахунок амортизації по виробничому  методу

Рік  Розрахунок амортизації  Сума

1                              6400

2                              7200

3                            4800

4                             5600

РАЗОМ:                                         24000

Метод зменшення залишкової вартості

Згідно з цим методом річна  сума амортизації визначається як добуток  річної норми амортизації на залишкову  вартість об’єкта нематеріальних активів на початок звітного року (або первісна вартість на початок нарахування амортизації).

,

де Т – кількість років  корисного використання об’єкта  нематеріальних активів.

Порівняно складніші математичні  підрахунки норми амортизації дадуть змогу отримати більш точний, систематичний  і раціональний метод розподілу  вартості нематеріальних активів. Єдине, що ліквідаційна вартість повинна бути трохи більшою від нуля.

Метод прискореного зменшення залишкової вартості

Норма амортизації, обчислена за прямолінійним  методом подвоюється і застосовується до залишкової вартості об’єкта. У  зарубіжній практиці його ще називають  методом подвійного зменшення залишку. Ліквідаційна вартість у цей розрахунок не входить. Її величина потрібна лише для розрахунку амортизації за останній рік.

Цей метод обмежує свободу вибору прискорення вітчизняним бухгалтерам. Водночас надання такого права, як зазначають фахівці, збільшує суб’єктивізм в обліку.

Кумулятивний  метод

Метод полягає в тому, що для  підрахунку суми амортизації за обліковий  період вартість активу, яка амортизується, множать на кумулятивний коефіцієнт. Цей метод можна застосовувати  і в зворотному порядку, коли, наприклад, під кінець строку корисного використання передбачається випуск більших обсягів  виробництва. Кумулятивний метод є  простим і раціональним, забезпечує повне відшкодування вартості актива, що амортизується, але має певний недолік, який зарубіжні вчені вважають значним. За цього методу не завжди дотримується принцип відповідності: сума амортизації, визнана витратами поточного періоду часто не узгоджується з фактичною експлуатацією активу, а отже, і з отриманими від нього доходами.

Докладний аналіз цих методів приводить  до висновку, що між деякими з  них немає суттєвої відмінності, як в теоретичному плані, так і  за практичними результатами, що може бути підставою для їх скорочення. Йдеться про метод прискореного зменшення залишкової вартості та метод зменшення залишкової вартості.

Цей метод не повністю відповідає своїй назві і його використання зумовлює потребу в коригуванні  нарахування амортизації в останні  роки строку експлуатації. Метод прискореного зменшення залишкової вартості відповідає своїй назві лише за умови невеликих  строків експлуатації і за досить значної ліквідаційної вартості. Коли ж ліквідаційну вартість приймають  такою, що вона рівна нулю, умов для  застосування методу прискореного зменшення  залишкової вартості практично не залишається.

Крім того, невідомо як бути, коли ліквідаційна вартість активу має від’ємне значення, тобто витрати переважають над доходами від ліквідації та за умов тривалого строку використання активів, а також інфляційних процесів, досить складно реально підрахувати вартісне значення ліквідаційної вартості. Слід враховувати, й те що, ліквідаційна вартість об’єктів може мати різну величину залежно від того, будуть активи реалізовані чи ліквідовані, що наперед невідомо.

Пояснення деяких термінів, що використовуються при застосуванні методів амортизації  нематеріальних активів:

Вартість, що амортизується - первісна вартість об'єкта нематеріальних активів за вирахуванням ліквідаційної вартості.

Первісна вартість - історична (фактична) собівартість нематеріальних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) нематеріальних активів.

Ліквідаційна вартість — вартість об'єкта нематеріальних активів при ліквідації.

Строк корисного використання (експлуатації) - очікуваний період часу, протягом якого  нематеріальні активи будуть використовуватися підприємством або з їх використанням буде виготовлено (виконано) очікуваний підприємством обсяг продукції (робіт, послуг).

Залишкова вартість - первісна вартість за вирахуванням суми зносу.

Знос — сума нарахованої амортизації, що перенесена на собівартість продукції (робіт, послуг).

Положенням (стандартом) БО 7 та 8 передбачено те, що підприємства самостійно вирішують, який один метод нарахування амортизації вони вибирають, велике економічне значення має визначення строків корисного використання активів, формування їх вартості, яка амортизується.

3. Синтетичний та аналітичний облік амортизації нематеріальних активів (первинна документація)

Рахунок 13 «Знос (амортизація) необоротних  активів» має такі субрахунки:

131 «Знос основних засобів» 

132 «Знос інших необоротних матеріальних  активів» 

133 «Накопичена амортизація нематеріальних  активів» 

134 «Накопичена амортизація довгострокових  біологічних активів» 

135 «Знос інвестиційної нерухомості» 

За кредитом рахунку 13 «Знос (амортизація) необоротних активів» відображається нарахування амортизації та індексації зносу (накопиченої амортизації) необоротних  активів, за дебетом — зменшення  суми зносу (накопиченої амортизації).

На субрахунку 133 «Накопичена амортизація  нематеріальних активів» узагальнюється інформація про суму накопиченої  амортизації нематеріальних активів.

Рахунок 13 «Знос (амортизація) необоротних  активів» кореспондує 

 

 за дебетом з кредитом рахунків:               

 

10  «Основні засоби»

11  «Інші необоротні матеріальні активи»

12  «Нематеріальні активи»

16 «Довгострокові біологічні активи»

42  «Додатковий капітал»

74   «Інші доходи»

  за кредитом з  дебетом рахунків:

 

    10  «Основні засоби»

11  «Інші необоротні матеріальні активи»

12  «Нематеріальні активи»

    15  «Капітальні інвестиції»

16 «Довгострокові біологічні активи»

23  «Виробництво»

39  «Витрати майбутніх періодів»

42  «Додатковий капітал»

83  «Амортизація»

91  «Загальновиробничі витрати»

92  «Адміністративні витрати»

93  «Витрати на збут»

94  «Інші витрати операційної діяльності»

99  «Надзвичайні витрати»

Форма ОЗ – 6 “Інвентарна картка обліку основних засобів” (див. Додаток 1, с. ) використовується для аналітичного обліку та узагальнення інформації про наявність та рух всіх типів нематеріальних активів на підприємстві. Картки заводяться на кожен інвентарний об’єкт або групу однотипних об’єктів, які мають однакову вартість, введені в експлуатацію в один і той же час та знаходяться в одному підрозділі.

На підставі інвентарних карток заповнюються наступні накопичувальні документи: ОЗ-7 “Опис інвентарних карток по обліку основних засобів ”; ОЗ-8 “Картка обліку руху основних засобів” (заповнюється в кінці місяця); ОЗ-9 “Інвентарний список основних засобів ”.

Дані карток сумарно звіряються з регістрами синтетичного бух. обліку.

Форма  ОЗ - 14 «Розрахунок амортизації основних засобів (для промислових підприємств)» (див. Додаток 2, с.   ) застосовується промисловим підприємством для визначення суми амортизації основних засобів, що належить до нарахування у звітному місяці.

 

2. Облік грошових операцій на рахунку в банку

2.1 Облік операцій на розрахунковому рахунку

Об'єкт обліку — вільні грошові  кошти підприємства у національній та іноземній валюті, які знаходяться  в установах банків.

Для зберігання коштів та проведення безготівкових розрахунків для  суб'єктів підприємницької діяльності у банках відкриваються розрахункові, валютні та інші рахунки.

Розрахунковий рахунок відкриває  кожний самостійний господарський  суб'єкт (підприємство, організація, установа), що має самостійний баланс. Виробничим одиницям відкриваються поточні  рахунки. Об'єднанням, що мають виробничі  одиниці поза своїм місцезнаходженням, можуть бути відкриті розрахункові рахунки.

Для оформлення відкриття розрахункового (або поточного) рахунка до банку подаються такі документи:

• заява про відкриття рахунка;
• документ про створення господарського суб'єкта;
• наказ про створення підприємства;
• копія статуту, установчого договору;
• свідоцтво про реєстрацію;
• картки зі зразками підписів і відбитків печатки.

Операції на розрахункових і  поточних рахунках регламентуються  законодавством і правилами банку.

2.2 Документальне оформлення операцій

Операції на рахунках виконують  за розрахунково-грошовими документами, затвердженими банком.

Готівку для зарахування на розрахунковий  рахунок приймає представник  власника рахунка, спираючись на документ — «Оголошення на внесок грошей готівкою» (форма оголошення № 1). В  ньому зазначається джерело надходження  грошей, що вносяться (виторг, виручка, квартплата мешканців будинків підприємства), заробітна плата, яка не видана, тощо. Готівка видається за грошовим чеком. Для оформлення одержання грошей банк згідно із заявою власника рахунка видає чекову книжку. При одержанні грошей готівкою на зворотному боці чека зазначають цільове призначення (заробітна плата, допомога тощо).

На розрахункових (або поточних) рахунках виконують безготівкові розрахунки щодо основної діяльності.

Найчастіше застосовують розрахункові документи: платіжні вимоги, платіжні доручення і розрахункові чеки.

Джерелами надходження на розрахунковий  рахунок до банку є кошти покупців за реалізовану їм продукцію, за послуги, що надані іншим підприємствам і  організаціям, кредити банку і т. ін.

Основними напрямами видачі грошей з розрахункового рахунка в банку  є платежі постачальникам за сировину, матеріали, готові вироби, енергію, кредити, що погашаються банку, внески до бюджету, погашення заборгованості, гроші  готівкою для видачі заробітної плати тощо.

Усі операції на розрахункових рахунках виконуються за документами встановленої форми. Вони єдині для всіх галузей. При зарахуванні грошей на розрахунковий  рахунок не потрібна згода його власника. Проте всі платежі з розрахункового рахунка виконуються, як правило, банком за розпорядженням власника рахунка  в межах вільного залишку коштів.

Без погодження з власником розрахункового рахунка оплачуються лише виконавчі  листи судів, накази арбітражу та інші виконавчі документи, зокрема  не сплачені вчасно платіжні вимоги, платіжні доручення, розпорядження фінансових органів про стягнення прострочених платежів до бюджету тощо.