Облік операцій при розрахунках платіжними дорученнями

 

 

 

Зміст

1.	Облік операцій при розрахунках платіжними дорученнями (10)……..........................................................................................................	3
2.	Облік і документообіг за операціями щодо прийняття та видачі готівки…………………………………………………………………….	6
3.	Методика відображення всіх видів матеріальних цінностей та нематеріальних активів у звітності (30)………………………………	16
4.	Задача №4………………………………………………………………….	21
5.	Задача №8………………………………………………………………….
6.	Задача №10………………………………………………………………...
7.	Використана література…………………………………………………...

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Облік операцій при розрахунках платіжними дорученнями.

       Платіжне доручення (payment order) – розрахунковий документ, який містить письмове доручення платника банку або іншій установі – члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача1.

       Розрахунки за допомогою платіжного доручення використовуються для здійснення широкого кола платежів за товарними і нетоварними платежами:

- за відвантажену продукцію (виконані роботи, надані послуги);

- у порядку попередньої оплати;

- для завершення розрахунків за актами звірки взаємної заборгованості підприємств;

- для перерахування підприємствами сум, що належать фізичним особам, на їх рахунки в банках;

- для сплати податків і зборів тощо.

       Банки приймають платіжні доручення від платників тільки в межах наявних на їх рахунках коштів.

       Переваги розрахунків з використанням платіжних доручень полягають у: простоті документообігу;

• швидкості розрахунків;
• можливості попередньої перевірки якості товарів (робіт, послуг);
• можливості використання в разі здійснення нетоварних операцій.

       Переважна більшість розрахунків здійснюється з використанням платіжних доручень. 

       Це найбільш поширена форма розрахунків, що використовуються в місцевих і міжміських розрахунках між клієнтами, з бюджетом, органами соціального захисту, позабюджетними структурами. Реквізити платіжного доручення встановлюються Національним банком України2. На платіжних дорученнях у разі потреби платник може вказати дату валютування, але ця дата не може виходити за межі строку дії платіжного доручення. 
       Кількість примірників розрахункових документів відповідає потребам сторін, що беруть участь у розрахунках. Документи виготовляються з використанням технічних засобів або заповнюються від руки (кульковою ручкою); виправлення і підчистки заборонені.

       Доручення приймаються від платника до виконання банками протягом 10 календарних днів з дня виписки; день заповнення не враховується. До виконання банк приймає доручення тільки в межах наявних коштів на рахунку платника, якщо інше не зазначено умовами договору на розрахунково-касове обслуговування. 
       Усі претензії за розрахунками між клієнтами регулюються ними без участі банку. Але банк приймає від клієнтів претензії, згідно з угодою на обслуговування, за несвоєчасне списання або зарахування сум, виплачуючи штраф на користь клієнта.

       Національним банком розроблено новий вид платіжних доручень – «платіжне доручення в довільній формі», яке використовується в розрахунках у разі:

а) періодичного перерахування платником фіксованих сум одним і тим самим одержувачем коштів;

б) перерахування підприємством заробітної плати, пенсій тощо на особисті рахунки одержувачів;

в) інших випадків відповідно до чинного законодавства або укладених договорів.

        Розрахунки з використанням платіжних доручень можуть здійснювати і фізичні особи для перерахування коштів підприємствам, іншим фізичним особам, на власні депозитні чи поточні рахунки, здійснення оплати за куплені цінні папери, іноземну валюту, а також для сплати податків і зборів.

       При цій формі в розрахунках беруть участь два суб’єкти:

— постачальник (сировини, товарів, робіт, послуг), що має право на одержання платежу;

— платник (одержувач), що має право доручити банку здійснити платіж зі свого розрахункового (поточного, бюджетного) рахунку.

       Платіжна вимога-доручення — це розрахунковий документ, що являє собою вимогу одержувача коштів до платника, про сплату певної суми через банк.

       Платіжна вимога-доручення виписується постачальником після того, як він виконав свої зобов’язання перед покупцем, і разом з відвантажувальними, транспортними документами пересилається, поза банком, платнику. Останній перевіряє відповідність цих документів договірним зобов’язанням, заповнює ту частину платіжної вимоги-доручення, яка підтверджує його згоду на здійснення платежу і передає їх у свій банк для оплати.

        Можливий варіант передачі постачальником платіжних документів платнику через свій банк з пересилкою останнім у банк покупця.

                В обліку, в обох випадках, здійснюються наступні записи.

Банком платника:

Д-т рахунку 
№ 2600 «Поточні рахунки»;

К-т рахунку 
№0 1200 «Коррахунок у Національному банку України».

Банком постачальника:

Д-т рахунку 
№ 1200 «Кор. Рахунку Національному банку України»;

К-т рахунку 
№ 2600 «Поточні рахунки» (клієнта).

 

 

 

 

 

 

 

 

 2. Облік і документообіг за операціями щодо прийняття та видачі готівки.

       Організація касової роботи комерційних банків регламентується Національним банком України за його «Інструкцією з організації емісійно-касової роботи в установах банків України» № 1 від 07.07.94 р.

      Усі підприємства, організації та установи, які одержують готівку за реалізовану продукцію, товари, послуги і за іншими платежами, зобов'язані здавати її в касу банку для зарахування і зберігання на відкритих їм розрахункових або поточних рахунках. У той же час підприємства, організації та установи можуть мати в своїх касах готівку в межах лімітів, визначених банками, за погодженням з керівниками підприємств. У разі необхідності ліміти залишків кас переглядаються. Усі підприємства, організації та установи одержують від банків готівку на виплату заробітної плати, пенсій, допомог, на відрядження, господарські та інші витрати. В касі банку зберігається не тільки грошова готівка, але й цінні папери, бланки суворої звітності. 
       Обслуговування клієнтів банку здійснює операційна каса. До її складу можуть входити приходно-видаткові каси, приходні каси, видаткові каси, каси для розміну грошей, вечірні каси банків на підприємствах та організаціях.      Кількість операційних кас залежить від обсягу і характеру діяльності установи банку. Кабіни кожної каси розміщуються таким чином, щоби можна було візуально стежити за роботою касирів. Відводиться спеціальне приміщення-сховище для зберігання готівки грошей та цінностей.

       Матеріально відповідальними особами за зберігання грошей та цінностей є керівник банку, головний бухгалтер і завідувач каси (старший касир). 
З кожним працівником каси укладається угода про повну матеріальну відповідальність. Касири операційних кас повинні мати зразки підписів керівників банку і бухгалтерських працівників, уповноважених підписувати приходні та видаткові касові документи, а бухгалтери — зразки підписів касирів. 
       Приймання готівки в касу банку здійснюється на основі приходних документів, які виписуються в одному або в двох примірниках: 
а) від підприємств, об'єднань, організацій, установ у сплату будь яких платежів

— за об'явами на внесення готівки з видачею квитанції, а від громадян — також за об'явами або за приходними ордерами;

б) внески для зарахування на поточні рахунки різноманітних фондів — за об'явами на внесення готівки;

в) платежі від населення — за повідомленнями з видачею квитанції;

г) усі інші надходження грошей, в тому числі й від працівників банку,—за приходними касовими ордерами з видачею підписаних касиром їх копій з відбитком печатки касира.

       Одержавши приходні документи, касир зобов'язаний: 
— перевірити наявність і тотожність підписів операційних працівників наявним у нього зразкам;

— звірити відповідність сум, зазначених у документі, цифрами і літерами; 
— викликати особу, яка вносить гроші, і прийняти їх поаркушним перерахуванням. 
       Якщо клієнт здає гроші до каси банку за кількома приходними документами для зарахування на різні рахунки, то касир приймає гроші за кожним документом окремо.

       При отриманні готівки на столі касира не повинно бути ніяких інших грошей, крім тих, що приймаються від особи.

       Після одержання грошей касир звіряє суму, зазначену в приходному документі, зі сумою, фактично виявленою при рахуванні. При відповідності сум касир підписує об'яву, квитанцію і ордер до неї, ставить на квитанції печатку і видає її особі, яка внесла гроші. Ордер до об'яви касир надсилає відповідальному працівнику, який веде касовий журнал, а об'яву залишає в себе. 
       У випадку виявлення фальшивих грошей касир повинен терміново доповісти про це керівнику установи банку для вжиття необхідних заходів з обов'язковим повідомленням правоохоронних органів.

        Касири ведуть щоденні записи прийнятих і зданих грошових сум в окремій «Книзі обліку прийнятих і виданих грошей (цінностей)». 
Наприкінці операційного дня на підставі прийнятих документів касир складає довідку касира приходної каси про суму прийнятих грошей та кількість документів, які надійшли до каси і звіряє суму за довідкою зі сумою прийнятих ним грошей. Довідка підписується касиром, а зазначені в ній касові обіги звіряються з записами в касових журналах операційних працівників. 
        Отримані протягом операційного дня гроші касир формує у визначеному порядку і разом з приходними документами та довідкою касира приходної каси здає завідувачу каси під розписку в «Книзі обліку прийнятих і виданих грошей (цінностей)».

      Завідувач каси звіряє суму прийнятих грошей і кількість приходних документів з довідкою касира і підписує довідку.

        Гроші, що надійшли в приходні каси, можуть передаватися завідувачу протягом операційного дня декілька разів. Уся готівка, яка надійшла до закінчення операційного дня, повинна бути оприбуткована в касу і зарахована на відповідні рахунки балансу банку того ж робочого дня.

        Гроші з кас установ банку видаються:

а) підприємствам, організаціям, установам — виключно за грошовими чеками затвердженої форми;

б) індивідуальним позичальникам, які одержують позики в банку, вкладникам і пенсіонерам — за видатковими касовими ордерами і видатковими ордерами, форма яких затверджена Національним банком України.

       В такому ж порядку оформляється видача грошей на витрати для утримання апарату управління та інші витрати — видача заробітної плати, премій та матеріальної допомоги, у підзвіт на відрядження і господарські витрати, погашення здійснених господарських, представницьких, канцелярських витрат без одержання авансу.

        Видача пенсій або допомоги проводиться на підставі доручень пенсійного фонду без складання касового видаткового ордера. Для здійснення видаткових операцій завідувач каси видає під звіт касирам необхідну суму. Касир розписується про це в «Книзі обліку прийнятих і виданих грошей (цінностей)».    Приймання повних і неповних пачок здійснюється за позначками на накладних з перевіркою за корінцями, а пачки з повними корінцями перераховуються поаркушно. Монета приймається за написами на ярликах, пакетах (тюбиках), а укладена на лотках — за кружками.

        Завідувач каси зобов'язаний перевірити наявність грошей, що залишилися в обіговій (операційній) касі, та переконатися, що залишок з урахуванням виданих сум відповідає даним «Книги обліку готівки обігової (операційної) каси та інших цінностей банку» за рахунком № 100 «Банкноти та монети» та рахунок № 101 «Дорожні чеки» (у касі банку). Представники підприємств подають операційним працівникам грошові чеки та інші документи на одержання готівки. Операційний працівник після їх перевірки видає особі, яка одержує гроші, для пред'явлення в касу контрольну марку від грошового чека або відривний талон від видаткового касового ордера.

Одержавши видатковий документ, касир зобов'язаний:

— перевірити підписи посадових осіб банку та їх тотожність зразкам; 
— порівняти суму, проставлену цифрами, і суму, що зазначена прописом; 
— перевірити наявність розписки про одержання грошей на документі; 
— перевірити наявність паспортних даних або іншого документа, що засвідчує особу одержувача грошей;