Облік використання виробничих запасів

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 01 Декабря 2013 в 18:47, курсовая работа

Описание работы

Становлення ринкової економіки в Україні, поява нових господарських структур різних форм власності, розвиток міжнародних економічних зв'язків зумовили необхідність удосконалення обліку відповідно до вимог міжнародних стандартів. Створенню інформаційної бази для забезпечення переходу до системи, орієнтованої на ринкові умови господарювання, підвищенню ефективності облікової інформації, необхідної для потреб управління і контролю на всіх рівнях, сприяло прийняття Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", який є головним нормативно-правовим документом у системі регулювання обліку і закріпив перехід підприємств і організацій України на систему фінансового обліку і звітності, основану на національних Положеннях (Стандартах) бухгалтерського обліку, що відповідають вимогам міжнародних стандартів.

Содержание работы

Вступ……………………………………………………………………1
1. Теоретичні основи обліку використання виробничих запасів
1.1 Економічна сутність виробничих запасів………………….3
1.2Поняття, класифікація та оцінка виробничих запаcів…….5
1.3 методи оцінки вибуття запасів…………………………....11
1.4 Інвентаризація виробничих запасів…………………….…17
2. Облік використання виробничих запасів
2.1Документальне оформлення операцій по руху виробничих запасів…………………………………………………………...20
2.2Синтетичний і аналітичний облік виробничих запасів…..26
2.3Податковий облік виробничих запасів…………………….29
2.4Проблеми та шляхи вдосконалення обліку використання виробничих запасів в Україні…………………………………32
3. Облік запасів на підприємстві ВАТ «Слов'янський механічний завод»
3.1 загальна характеристика підприємства…………………...37
3.2 порядок організації обліку на підприємстві………………39
3.3 структура бухгалтерії……………………………………....43
Висновок………………………………………………………...47

Файлы: 1 файл

Документ Microsoft Word.doc

— 295.50 Кб (Скачать файл)

Операції з повернення основних фондів Законом про прибуток до господарської діяльності підприємства не відносяться. Тому в податковому  обліку їх не відображають, до складу валових  витрат не включають.

Вибуття ОФ, пов'язане  з виходом інвесторів при збереженні підприємства

   При виході зі складу засновників лише іноземного інвестора порядок оподаткування операцій з повернення основних фондів не відрізняється від розглянутого вище - коли ліквідується все підприємство, крім повернення засновнику невиробничих об'єктів. При передачі права власності їх вартість включається до складу валових доходів платника податків. Схеми податкового обліку повернення інвестицій основними фондами як при повній і остаточній ліквідації підприємства, так і при частковій майже ідентич

1.4 Інвентаризація  виробничих запасів

   Інвентаризація – це спосіб виявлення та обліку тих засобів і джерел (або їх відсутності), які не знайшли документального відображення у поточному обліку.

   Згідно із Законом України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” №996-ХІV від 16 липня 1999 р. підприємства для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності зобов’язані проводити інвентаризацію активів і зобов’язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність стан і оцінка.

Об’єкти і періодичність  проведення інвентаризації визначається власниками підприємства, коли її проведення є обов’язковим згідно із законодавством.

Відповідальність за організацію інвентаризацій несе керівник підприємства, який повинен створити необхідні умови для її проведення у стислі строки, визначити об’єкти, кількість і терміни проведення інвентаризації, крім випадків, коли проведення інвентаризації є обов’язковим.

   Інвентаризація проводиться на підставі Інструкцій з інвентаризації основних засобів нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів, рахунків та інших статей балансу. Затверджена наказом Головного управління Державного казначейства України №90 від 30.10.98 р.

   Інвентаризація проводиться з метою забезпечення достовірності бухгалтерського обліку шляхом їх зіставлення з фактичною наявністю майна.

   Виробничі запаси (товарно-матеріальні цінності) вносяться до інвентаризаційного опису по кожному окремому найменуванню. При їх інвентаризації встановлюється фактична наявність сировини, матеріалів, палива, купованих комплектуючих виробів і напівфабрикатів, тари, запасних частин, малоцінних і швидкозношуваних предметів, готової продукції та інших матеріальних цінностей.

   Інвентаризація виробничих запасів, як правило, здійснюється в порядку розташування цінностей у даному приміщенні. Під час інвентаризації не можна допускати безладного переходу від одного виду товарно-матеріальних цінностей до іншого. При зберіганні цінностей у різних ізольованих приміщеннях в однієї матеріально відповідальної особи інвентаризація здійснюється послідовно по місцях зберігання. Після перевірки цінностей вхід до приміщення опломбовується і комісія переходить для роботи в наступне приміщення.

  Товарно-матеріальні цінності, що надходять на підприємство під час проведення інвентаризації, приймаються матеріально відповідальними особами у присутності членів інвентаризаційної комісії та вносяться до окремого інвентаризаційного опису „Товарно-матеріальні цінності, що надійшли під час інвентаризації”, в якому вказується, коли і від кого надійшли матеріали, дата і номер прибуткового документа, найменування, кількість, ціна і загальна сума цінностей, що надійшли. Водночас на прибутковому документі за підписом голови інвентаризаційної комісії робиться позначка „після інвентаризації” з посиланням на дату і номер опису, до якого занесено ці цінності.

   На великих складах при тривалому проведенні інвентаризації у виняткових випадках і тільки з письмового дозволу керівника і головного бухгалтера підприємства у процесі інвентаризації товарно-матеріальні цінності можуть відпускатися матеріально відповідальними особами у присутності членів інвентаризаційної комісії. Такі цінності вносяться до окремого інвентаризаційного опису за найменуванням „Товарно-матеріальні цінності, відпущені під час інвентаризації”. У видаткових документах у таких випадках також робиться відповідна позначка за підписом голови інвентаризаційної комісії.

   Товарно-матеріальні цінності, що належать іншими підприємствам і перебувають на відповідальному зберіганні, інвентаризуються одночасно з власними виробничими запасами. На ці цінності складається окремий інвентаризаційний опис, в якому робиться послання на відповідні документи, що підтверджують прийняття цих цінностей на відповідальне зберігання.

   Відповідно до Порядку заняття торговельною діяльністю затвердженого постановою КМУ від 08.02.95 №108, господарюючим суб’єктам, які займаються торгівлею, забороняється зберігати в торговельному залі та підсобних приміщеннях не оприбутковані належним чином товару. Згідно з п.35 цього Порядку зберігання в підсобних приміщеннях господарюючих суб’єктів товарів, які їм не належать, допускається на підставі договору зберігання, один примірник якого повинен знаходитися на підприємстві. Зміст такого договору визначається Цивільним кодексом України.

   При інвентаризації товарно-матеріальних цінностей, що перебувають у дорозі, відвантажених, не оплачених у строк покупцями, а також тих, що знаходяться на складах інших підприємств або організацій, перевіряється обґрунтованість сум, облікованих на відповідних рахунках. Причому на рахунках бухгалтерського обліку можуть залишитися тільки суми товарно-матеріальних цінностей, підтверджені належним чином оформленими документами. Інвентаризаційні описи (акти) складаються окремо по кожному такому виду цінностей.

  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Облік  використання виробничих запасів

2.1 Документальне оформлення операцій з запасами

Організація первинного обліку операцій з надходження запасів

   Методологічні основи формування в бухгалтерському обліку інформації про запаси, регламентовані П(С) БО-9 «Запаси».

З метою організації  первинного обліку запаси можна розділити  на такі групи:

- сировина, основні і допоміжні матеріали, що комплектують вироби, покупні напівфабрикати, призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг і адміністративних потреб;

- малоцінні предмети  і предмети, що швидко зношуються;

- готова продукція, виготовлена на підприємстві для продажу;

- товари, придбані торговим  підприємством з метою подальшого  продажу.

Первинні документи  з обліку названих вище запасів можна  розділити на:

- документи з оприбуткування  запасів з боку і відпуску  на сторону;

- документи із складського обліку і внутрішнього переміщення запасів;

- документи з відпуску (списання) сировини, матеріалів на  виробництво і власні потреби.

   Усі матеріальні цінності, що прибувають на підприємство, повинні бути своєчасно оприбутковані відповідними складами. У будівельних організаціях оприбуткування масових будівельних матеріалів допускається проводити поза складом.

   Запаси, що надходять на склади підприємства (будівництва) повинні підлягати реальній перевірці щодо відповідальності їх асортименту (кількості, вазі, об'єму, рахунку-фактурі) і якості, вказаних у супровідних документах.

   Приймання і оприбуткування матеріалів, що надходять із сторони від постачальників, оформляється відповідними складами підприємства шляхом складання типової форми № М-4 «Прибутковий ордер (дод.7), який виписується на підставі рахунка-фактури постачальника та інших супровідних документів. На масові однорідні вантажі (вугілля), що прибувають від одного і того самого постачальника декілька разів протягом дня, дозволяється складати прибутковий ордер у цілому за день. При встановлені невідповідності матеріальних цінностей, що надійшли, їх асортименту, якості і кількості, вказаних у рахунках-фактурах та інших документах постачальника, складається типова форма №7 «Акт про приймання матеріалів ». Акт складається у двох примірниках: один є підставою для оприбуткування цінностей комірником; другий передається до юридичного відділу для впорядкування претензій постачальнику.

   Матеріальні цінності, що надійшли від постачальника автомобільним транспортом, оприбутковуються на склад на підставі товарно-транспортної накладної, одержаної від вантажовідправника. Товарно-транспортна накладна складається з трьох самостійних розділів: відомості про вантаж, вантажно-розвантажувальні роботи та інша інформація. Перший розділ накладної служить для списання матеріалів у вантажовідправника і оприбуткування на склад.

   У разі надходження вантажу на склад без документів, відділ постачання виписує наказ складу про прийом вантажу без документів. Завідуючий складом здає накази до бухгалтерії разом з прибутковими ордерами.

   Для одержання матеріалів від іногороднього постачальника, покупець повинен видати експедитору (або представнику відділу постачання) Довіреність т. ф. № М2 (або 4) (дод. 5), зареєстровану у журналі реєстрації довіреностей. Необхідно вести суровий контроль за своєчасним оприбуткуванням матеріалів та повернення невикористаних доручень.

   Поряд з іншими первинними документами з оприбуткування матеріалів використовується податкова накладна (дод.1). Податкова накладна є підставою для нарахування суми податкового кредиту покупцем і суми податкового зобов'язання постачальником. Податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал надається покупцю, друга копія залишається у продавця. При цьому видається товарний чек, інший розрахунковий або платіжний документ, що підтверджує передачу товарів або прийняття платежу із зазначенням суми податку. Дані податкових накладних покупцем записуються до Журналу реєстрації податкових накладних.

Організація первинного обліку операцій з прибуття (списання) запасів

   Відпуск сировини і матеріалів у виробництво - це відпуск їх безпосередньо для виготовлення продукції, а також на ремонтні та господарські потреби. Основними документами, що відображають відпуск матеріалів із складу для внутрішньогосподарських потреб є накладна-вимога (ПФ № М-11 дод.14). Типова форма № М-11 Накладна-вимога на відпуск матеріалів випускається при надходженні матеріалів невикористаних із цехів свого підприємства у двох примірниках: один примірник залишається у здавальника, другий - у одержувача.

    Відпуск матеріалів, що повторюються, можна оформлювати лімітно-забірними картками, які об'єднуюють у собі як розпорядчий документ, який містить ліміт відпуску та накопичувальний виправдний документ, який підтверджує багаторазовий відпуск із складу матеріалів. Лімітно-забірні картки форми N М-8 та М-9, М-28 та М-28а) (дод. 9) заповнюються планово-виробничим відділом напередодні одержання матеріалу і візуються відділом постачання. Лімітно-забірна картка форми N М-8 та М-9, М-28 та М-28а) Використовуються для оформлення відпуску матеріалів, що систематично витрачаються при виготовленні продукції, а також для поточного контролю за додержанням встановлених лімітів відпуску матеріалів на виробничі потреби та є виправдувальним документом для списання матеріальних цінностей зі складу.

   Лімітно-забірні картки виписуються відділом постачання або плановим відділом на одне або декілька найменувань матеріалів (номенклатурних номерів) у двох примірників. Один примірник до початку місяця передається цеху (дільниці) -- споживачу матеріалів, другий -- складу або кладовій цеху (дільниці). Відпуск матеріалів у виробництво здійснюється складом при пред'явленні представником цеху свого примірника лімітно-забірної картки.           Комірник відмічає в обох примірниках дату та кількість відпущеного матеріалу, після чого визначає залишок ліміту за кожним номенклатурним номером матеріалів. В лімітно-забірній картці цеху (дільниці) розписується комірник, а в лімітно-забірній картці складу -- представник цеху (дільниці).

   Для скорочення кількості первинних документів, там, де це доцільно, рекомендується оформляти відпуск матеріалів безпосередньо в картках складського обліку. В цьому випадку видаткові документи на відпуск матеріалів не оформлюються, а сама операція здійснюється на основі лімітних карток, які виписуються в одному примірнику та не мають характер бухгалтерських документів. Ліміт відпуску можна вказати і в самій картці. Представник цеху при одержанні матеріалів розписується безпосередньо в картках складського обліку, а в лімітно-забірній картці розписується комірник.

   По лімітно-забірній картці ведеться також облік матеріалів, що не були використані у виробництві (повернення). При цьому інших додаткових документів не складається.

   Понадлімітний відпуск матеріалів та заміна одних видів матеріалів іншими допускається тільки з дозволу керівника підприємства (організації), головного інженера або осіб, ними на те уповноважених.

   При цьому виписується акт-вимога (форма N М-10).

Зміна ліміту здійснюється тими ж особами, яким надано право його встановлення.

   Відпуск матеріальних цінностей здійснюється з тих складів, які позначені в лімітно-забірній картці. Комірник відмічає в лімітно-забірній картці дату та кількість відпущеного матеріалу, після чого визначає залишок ліміту з кожного номенклатурного номера матеріалів. Здача складом лімітно-забірних карток в бухгалтерію здійснюється після використання ліміту.

Бланк лімітно-забірної картки з частковим  заповненням реквізитів може бути складено за допомогою засобів обчислювальної техніки.

   Лімітно-забірна картка призначена:

Форма N М-8 - для багаторазового відпуску одного номенклатурного номера матеріалів на один місяць. Форма N М-9 - для чотирьохразового відпуску лімітованих матеріалів, що відносяться на один вид витрат (замовлення на один місяць та на різноманітні види витрат (замовлень). В останньому випадку заповнюється графа "Кореспондуючий рахунок". Форма N М-28 для відпуску матеріалів на будівельні об'єкти ведеться протягом усього період будівництва і знаходиться у виконавця робіт. Одночасно складається щомісячна лімітно-забірна картка за формою N М-28а, що знаходиться на складі. При відпуску матеріалів зі складу комірник розписується в лімітно-забірній картці форми N М-28, а одержувач - в лімітно-забірній картці форми N М-28а.

Информация о работе Облік використання виробничих запасів