Облік використання виробничих запасів

   Відпуск матеріалів на сторону виконується на підставі договорів, нарядів та інших документів і письмового розпорядження керівника підприємства. Відпуск матеріалів оформляється також товарно-транспортною накладною.

Внутрішнє переміщення матеріалів із складу на складу оформляється Накладною-вимогою  типової форми №М- 11 (дод. 14) як і  здачу відходів виробництва на склад  і повернення невикористаних у виробництві  матеріалів.

   Складський облік виробничих запасів на складі здійснюється за допомогою карток за типовою формою № М-12 (дод.12). Записи в картках ведуть матеріально-відповідальні особи на підставі первинних документів, що підтверджують рух запасів і складаються у день здійснення операції. Завідуючий складом щоденно записує до складської картотеки всі операції надходження і витрат матеріалів за їх номенклатурними номерами по порядку з початку року чи кварталу. Реєстр приймання-здачі документів (форма N М-13)

Застосовується для  реєстрації прибутково-видаткових документів, які здаються до бухгалтерії.

   Реєстр складається в одному примірнику матеріально відповідальною особою та здається до бухгалтерії підприємства (організації) разом з первинними документами та необхідними додатками.

Відомість обліку залишків матеріалів на складі (форма N М-14)

Ведеться на підприємствах (в організаціях), які обліковують матеріали за оперативно-бухгалтерським методом. Відомість обліку залишків заповнюють за данними карток складського обліку, перевірених бухгалтерією. Вірогідність перенесення залишків до відомості підтверджується підписом особи, яка перевіряє.

   Акт про приймання устаткування (форма N М-15)

Форма N М-15 використовується для оформлення устаткування, що надійшло на склад для встановлення.

   При здійсненні монтажних робіт підрядним способом до складу приймальної комісії входить також представник підрядної монтажної організації. В цьому випадку складається окремий акт на передачу устаткування на відповідальне збереження, уповноважений представник монтажної організації розписується безпосередньо в акті, і йому передається копія акту.

   У випадку неможливості забезпечити якісне приймання устаткування при його надходженні на склад, “Акт про приймання устаткування” (форма N М-15) є попереднім, що складається за зовнішнім оглядом.

Акт приймання-передачі устаткування до монтажу (форма N М-15а)

Якщо в момент надходження устаткування монтажу організація ще не намічена або не приступила до роботи, наступна передача їй обладнання офомляється “Актом приймання-передачі обладнання до монтажу” (форма N М-15а).

Матеріальний ярлик (форма N М-16)

   Матеріальний ярлик призначений для характеристики матеріалів кожного номенклатурного номера, що знаходиться в місцях зберігання.

 

2.2 Синтетичний та аналітичний облік вибуття виробничих запасів.

   Синтетичні рахунки призначено для отримання узагальненої (об'єднаної") інформації. А тому облік, побудований на основі цих рахунків, називається синтетичним. Синтетичний облік дає можливість накопичувати зведені дані про активи, власний капітал, зобов'язання і господарську діяльність підприємства. Синтетичний облік ведеться на рахунках першого порядку, коли на кожний вид активів і пасивів відкривається окремий рахунок. 
План рахунків, затверджений наказом Мінфіну України ЗО листопада 1999 р. №291, налічує 90 синтетичних рахунків (рахунків першого порядку), з яких 12 залишено поки що безіменними, і 232 субрахунки (рахунки другого порядку). Дані синтетичного обліку в узагальненому вигляді відображуються у відповідних регістрах. Синтетичні рахунки містять значно меншу кількість розрахунків або вказівок на конкретні види матеріальних цінностей проти рахунків аналітичних. Особливими ознаками синтетичних рахунків є те, що: 
- усі синтетичні рахунки мають двоцифровий код; 
- на синтетичних рахунках інформація узагальнюється за економічно однорідними видами майна чи джерел його утворення; 
- поточний облік на синтетичних рахунках та узагальнення даних в кінці місяця здійснюються тільки в грошовому вимірнику; 
- для синтетичного обліку відводиться обмежене коло облікових регістрів — журнал реєстрації господарських операцій, окремі журнали-ордери, книга «Журнал-Головна», оборотний і сальдовий баланс тощо; 
стан активів і пасивів, що випливає з більшості синтетичних рахунків, показується в бухгалтерському балансі за однойменними статтями. 
   Між синтетичними і аналітичними рахунками існує постійний взаємозв'язок, який забезпечує достовірність, доступність і зрозумілість облікової інформації кожному користувачеві. Те, що відображене на синтетичних рахунках, має бути відображене й на аналітичних. Отже, тут фіксується прямий зв'язок між синтетичним і аналітичним обліком, а відтак сума аналітичних рахунків до відповідного синтетичного рахунка має дорівнювати сумі синтетичного рахунка. 
   Ознаками аналітичного обліку є: 
- трицифровий код субрахунків, які за підгрупами об'єднують потрібну кількість аналітичних рахунків, призначених для обліку конкретних найменувань майна, розрахунків, зобов'язань, власного капіталу; 
- використання типових та спеціальних регістрів; 
- ведення обліку в натуральному та грошовому вимірниках; 
- відображення стану активів і пасивів балансу у формі однойменних та комплексних статей, що випливають з синтетичного обліку.

  Аналітичний облік має велике значення й для контролю розрахунків з боржниками та кредиторами. Без такого обліку неможливо здійснювати контроль за збереженням майна підприємства, коли за нього відповідають різні матеріально відповідальні особи. На синтетичних рахунках ведеться облік лише у грошовому виразі, а для контролю більшості активів потрібні і натуральні показники. Для правильного ведення аналітичних рахунків дотримуватися наступних правил:

1) кількість аналітичних  рахунків визначається потребами  підприємства;

2) відображення господарських  операцій на синтетичних і  на аналітичних рахунках здійснюється  за єдиними правилами (тобто,  якщо синтетичний рахунок активний, то й аналітичні рахунки активні);

3) відображена на синтетичних  рахунках господарська операція  може бути деталізована за  допомогою аналітичних рахунків, але загальна сума на аналітичних  рахунках повинна дорівнювати  сумі відображеній на синтетичному  рахунку;

4) матеріальні цінності  на аналітичних рахунках обліковуються  в натурально-вартісному виразі, тобто ведеться кількісно-сумовий  облік;

5) по закінченні звітного  періоду здійснюється звірення  аналітичних рахунків з синтетичними  шляхом складання оборотної відомості;

6) аналітичний облік  ведеться в книгах, відомостях  або в картках (для розрахунків  з працівниками та службовцями  заводять особові картки);

7) по аналітичних рахунках  складають стільки оборотних  відомостей, по якій кількості  синтетичних рахунків були відкриті аналітичні.

   Дотримуючись принципу побудови аналітичних рахунків відповідно до характеру отримуваних за їх допомогою показників, необхідно в аналітичних рахунках, що відкриваються, наприклад, для обліку матеріальних цінностей, забезпечити одержання натуральних та грошових показників про їх залишки, надходження і витрачання. Побудова аналітичних рахунків, які відкриваються, припустимо, для обліку витрат на виробництво, повинна забезпечувати можливість накопичення даних про загальну суму кожного елементу витрат - матеріалів, заробітної плати тощо. На таких аналітичних рахунках слід передбачати відповідні стовпчики.

   Аналітичні рахунки формуються на підставі інформації, яка узагальнюється та об'єднується на відповідному рівні. Їх склад і, певною мірою, зміст визначаються конкретною характеристикою господарських операцій, завданнями контролю та аналізу господарської діяльності на підприємстві.

  Отже, синтетичними називають рахунки, призначені для обліку економічно однорідних груп засобів, їх джерел, господарських процесів і результатів діяльності у грошовому вимірнику.

   Аналітичними називають рахунки, призначені для обліку наявності і змін конкретних видів засобів, їх джерел і господарських процесів.

 

 

 

 

 

 

 

2.3 Податковий облік виробничих запасів

   У податковому обліку, як відомо, вартість придбаних виробничих запасів

відносять до валових  витрат, а суму сплаченого податку  на додану вартість – до податкового кредиту. Крім цього, підприємства коригують валові витрати на приріст (збитку) балансової вартості запасів (куплених матеріалів, сировини, комплектуючих виробів, напівфабрикатів на складах, незавершенному виробництві та залишках готової продукції) на початок звітного кварталу над їх балансовою вартістю на кінець того самого кварталу. Це записують кореспонденцією дебет рахунка “Валові витрати” і кредит цього рахунка додатковою проводкою на суму збитку чи дебет “Валові доходи”, кредит “Валові доходи” на суму приросту. Оскільки сума цього приросту чи збитку – це розрахункова величина, зумовлена зміною залишків товарно-матеріальних цінностей у результаті операцій з їх оприбуткування чи витрачання, що були відображені за відповідною кореспонденцією рахунків, повторно відображати це у кореспонденції з матеріальними рахунками чи з рахунками обліку розрахунків у фінансовому обліку немає підстав. Запис такої операції здійснюють на підставі додатка К до декларації про прибуток підприємства про облік балансової вартості товарно-матеріальних цінностей, які складають, у свою чергу, на основі сальдових відомостей за матеріальними рахунками, звітів про рух матеріалів, інвентаризаційних описів та розрахунку вартості куплених матеріалів, сировини, комплектуючих виробів, напівфабрикатів у незавершеному виробництві та в готовій продукції, що не реалізована і знаходиться на підприємстві. Оскільки при оподаткуванні прибутку підприємства враховують збиток чи приріст лише придбаних, а не отриманих від власного виробництва виробничих запасів, то на підприємствах потрібно організувати їх роздільний (окремий) облік. Тому аналітичні рахунки до відповідних субрахунків синтетичного рахунка 20 “Виробничі запаси” слід

розділити на окремі за кожним найменуванням, за котрим на підприємстві є

одночасно власні та куплені  виробничі запаси. Наприклад, цеглу  власного

виробництва і куплену, тверде паливо власне і куплене та ін. потрібно

обліковувати на окремих  аналітичних рахунках. При цьому  може статися, що загалом виробничі запаси збільшилися, а наявність куплених матеріалів

зменшилася чи навпаки. Виявити це можна лише за умови  роздільного обліку власних і придбаних матеріальних цінностей.

   У господарських товариствах, що здійснюють торговельну чи

постачальницьку діяльність, чи одночасно з виробничою торговельну

діяльність, відображають приріст (збиток) за вартістю придбаних  товарів у

цьому ж порядку, що й  матеріалів для виробничої діяльності, але окремо від

виробничих запасів.

  У той же час при визначенні приросту (збитку) придбаних виробничих

запасів не враховують закуплені  будівельні матеріали і запасні  частини; їх не

відносять і до валових витрат. Це зумовлено тим, що в майбутньому їх

використають на капітальні вкладення для створення об’єктів, що

амортизуються, або ж  витратять на ремонти, реконструкцію, модернізацію

основних засобів і  частково віднесуть на валові витрати (до 10% балансової

вартості основних засобів), а за рештою витрат на ремонти та інші види їх

поліпшення – приєднають до балансової вартості, а отже, амортизують. Таким чином, вартість придбаних запасних частин і будівельних матеріалів вплине на зменшення оподатковуваного прибутку шляхом коригування на суму нарахованої амортизації основних засобів.

   Іншою особливістю є те, що до валових витрат включають 50% вартості

пально-мастильних матеріалів, витрачених на роботу легкових автомобілів.

Сплачений за ними податок на додану вартість не відносять до податкового

кредиту. В той же час, як правило, при купівлі пального і мастил неможливо

визначити кількість, що буде витрачена на роботу легкового  автотранспорту

підприємства. Це зумовлює певні ускладнення в обліку виробничих запасів, що можна вирішити подвійно, якщо на підприємстві, крім легкового

автотранспорту, є вантажні автомобілі.

   Перший варіант можливий тоді, коли для легкового автотранспорту

використовують бензин інших марок, ніж для вантажного. У цьому випадку

оприбуткування бензину  здійснюється за повною вартістю (з  ПДВ) на дебет

рахунка 20 “Виробничі запаси”  і за нею ж включається у  відомість про облік

балансової вартості матеріальних активів.

   Коли ж заздалегідь не відомо, скільки бензину буде витрачено на легкові

автомобілі, такий варіант  неможливий. Як правило, особливо за попередньої

оплати за пальне його вартість відносять до валових витрат, а суму ПДВ – до

податкового кредиту. Тому в цьому випадку в кінці  місяця треба визначити на  підставі звіту про рух пального його вартість, витрачену на роботу легкового автотранспорту, і скоригувати валові витрати, податковий кредит і первинну вартість запасів. Наприклад, на легковий автотранспорт було витрачено пально- мастильних матеріалів на суму 1000 грн. Таким чином, методом “червоне сторно” треба відобразити коригування валових витрат – дебет 841, кредит 841 – 500 грн.; податкового кредиту – дебет 6411, кредит 631 – 100 грн. і записати суму ПДВ додатковою проводкою дебет 203, кредит 631 – 100 грн.

  Варто зазначити, що визначення приросту (убутку) виробничих запасів

здійснюється лише за фактично оприбуткованими товарно-матеріальними

цінностями, а вартість оплачених постачальником, але не отриманих, до уваги не беруть. У той же час, якщо покупці перерахували попередню оплату, але оплачена ними продукція (товари) ще не відвантажена, її не включають до розрахунку збитків запасів.

  

 

 

 

 

 

 

 

2.4 Проблеми та шляхи вдосконалення обліку використання виробничих запасів в Україні

Актуальною проблемою  в економіці України є не залучення виробничих запасів і нарощування обсягів, а використання їх. Прискорення обороту виробничих запасів на один лише день дасть змогу, в цілому по країні господарству вивільнити значну частину коштів, зайняту у сфері обігу. Для цього потрібний дійовий економічний механізм впливу на ефективність використання виробничих запасів у державному секторі економіки.

Ринкові відносини вимагають  перегляду системи бухгалтерського  обліку. На сьогодні одним з найбільш складних і суперечливих питань українського обліку є облік виробничих запасів.

Дослідженню актуальних проблем обліку виробничих запасів  заборгованості присвячені роботи вітчизняних  та зарубіжних вчених, зокрема, таких  як Білуха М.Т., Бутинець Ф.Ф., Кужельний  М.В, Мурашко В.М., Савицька Г.В., Петрова В.І., Стражева В.І., Сопко В.В. та інші. 

Реформування обліку в Україні і прийняття національних Положень (стандартів) бухгалтерського  обліку (П(С)БО), зокрема П(С)БО 9 "Запаси", призвело до появи нового бухгалтерського  терміну "запаси".

Згідно П(С)БО 9 запаси визнаються активами, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням та їх вартість може бути достовірно визначена. Порівняння цієї термінології визначення запасів з визначенням їх у міжнародному стандарті бухгалтерського обліку - МСБО 2  показує, що ці твердження мають аналогічний зміст. Аналіз концептуальних визначень термінології показує, що по суті виробничі запаси і матеріальні запаси стали визначатись в П(С)БО 9 запасами.