Организация учета производства продукции зерновых культур

Прямими називаються ті витрати, які безпосередньо можуть бути віднесені до конкретного об’єкта витрат і включені до собівартості продукції.

До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів,  що утворюють основу вироблюваної продукції,  купівельних  напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших  матеріалів,  які  можуть  бути  безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються  на  вартість  зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва.

До складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші плати робітникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт, або наданні послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат. Іншими словами, заробітна плата основного виробничого персоналу підприємства, порахована робітникам та службовцям за тарифними ставками, відрядними розцінками, посадовими окладами та інше.

До  складу  інших  прямих  витрат  включаються  всі  інші виробничі  витрати,  які  можуть  бути  безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта  витрат,  зокрема  відрахування  на  соціальні заходи,  плата  за  оренду земельних і майнових паїв, амортизація, втрати   від   браку,   які   складаються   з  вартості  остаточно забракованої  з  технологічних  причин продукції (виробів, вузлів, напівфабрикатів),  зменшеної на її справедливу вартість, та витрат на  виправлення  такого  технічно  неминучого браку.

До складу загальновиробничих витрат включаються амортизація основних   засобів   загальновиробничого (цехового, дільничого, лінійного) призначення, витрати  на   опалення,   освітлення,   водопостачання, водовідведення та інше утримання виробничих приміщень, витрати  на  охорону  праці,  техніку безпеки і охорону навколишнього природного середовища, тощо. Загальновиробничі витрати поділяються на постійні і змінні.

До змінних загальновиробничих витрат належать витрати на обслуговування і управління виробництвом (цехів, дільниць), що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно до зміни обсягу діяльності. Змінні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо), виходячи з фактичної потужності звітного періоду.

До постійних загальновиробничих витрат відносяться витрати на обслуговування і управління виробництвом, що залишаються незмінними (або майже незмінними) при зміні обсягу діяльності. Постійні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо) при нормальній потужності. Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати включаються до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) у періоді їх виникнення. Загальна сума розподілених та нерозподілених постійних загальновиробничих витрат не може перевищувати їх фактичну величину.

Непрямі витрати – це витрати, що не можуть бути віднесені безпосередньо до певного об’єкта витрат економічно можливим шляхом. Такі витрати відносяться до вирощування багатьох культур, кількох груп тварин, виконання різних робіт. Тому на практиці їх часто називають тими, що розподіляються, тобто загальновиробничими витратами [7].

За новим Податковим кодексом України запропоновано альтернативний метод визначення собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг). Він передбачає формувати її лише з прямих витрат, пов’язаних із виробництвом продукції (виконанням робіт, наданням послуг). Згідно з ново запропонованим методом до собівартості реалізованої продукції входять: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; амортизація виробничих ОЗ та нематеріальних активів, безпосередньо пов’язаних з виконанням робіт, наданням послуг; вартість придбаних послуг, прямо пов’язаних із виробництвом продукції; інші прямі витрати, утому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну) [1].

При калькулюванні продукції сільськогосподарського виробництва необхідно керуватися «Методичними рекомендаціями з планування обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств», затвердженими Наказом Міністерства аграрної політики і продовольства України № 132 від 18.05.2008р. Так при калькулюванні собівартості продукції важливу роль відіграє класифікація витрат за елементами (економічним змістом) і статтями калькуляцій (характером виникнення і призначенням). Групування витрат за економічними елементами здійснюється у всіх галузях народного господарства. Але їх класифікація не дозволяє обчислювати собівартість окремих видів продукції та встановлювати обсяг витрат конкретних підрозділів підприємства [4].

Перелік і склад статей калькуляції виробничої собівартості продукції встановлюються підприємством самостійно. Але вони можуть додержуватись методики розподілу витрат за статтями калькуляції, яка запропонована Міністерством Фінансів України в П(С)БО-16 «Витрати». З урахуванням цих вимог сільськогосподарські підприємства можуть використовувати такі калькуляційні статті:

1. сировина і матеріали;

2. покупні комплектуючі вироби, напівфабрикати, роботи і послуги

 виробничого характеру сторонніх підприємств і організацій;

4. паливо і енергія на технологічні цілі;

5. зворотні відходи (вираховуються);

6. основна заробітна плата виробничих робітників;

7. додаткова заробітна плата виробничих робітників;

8. відрахування на соціальне страхування;

9. витрати, пов'язані з підготовкою і освоєнням виробництва продукції;

10. витрати на утримання і експлуатацію обладнання;

11. цехові витрати;

12. втрати внаслідок технічно неминучого браку;

13. супутня продукція (вираховується);

14. інші виробничі витрати.

У групуванні витрат за статтями прямі витрати, як правило, поділяються за елементами, а непрямі утворюють комплексні статті (складаються з витрат, які включають декілька елементів), що відрізняються за їх функціональним призначенням у виробничому процесі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2

ОРГАНІЗАЦІЙНО – ЕКОНОМІЧНІ ПОКАЗНИКИ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ БУХГАЛТЕРІЇ СТОВ «БІЛЬШОВИК»

 

 

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Більшовик» знаходиться в селі Приморське Скадовського району Херсонської області. Господарство розташоване біля Джарилгацької затоки Чорного моря, в 89 км від обласного центру – міста Херсона, та за 11,5 км від районного центру - Скадовська. Юридична адреса – Україна, Херсонська область, Скадовський район, село Приморське, вул. Леніна 24. Форма власності – приватна, форма господарювання - товариство з обмеженою відповідальністю. Господарство має автомобільне сполучення. Також воно знаходиться на відстані 12 км від морського порту міста Скадовськ та за 40 км від залізничної дороги.

СТОВ «Більшовик» працює в таких напрямках, як вирощування зернових та технічних культур, розведення свиней та овець. Також займається переробкою сільськогосподарської продукції рослинництва. Має багато зв’язків з іншими фірмами по всій Україні. За розмірами та прибутковістю серед сільськогосподарських підприємств займає третє місце в районі.  Воно поступається лише СГВК «Лідія», яке розташоване в селі Миколаївка та ДПДГ Інститут рису - в селі Антонівка.

СТОВ «Більшовик» має таку організаційну структуру: директору напряму підпорядковуються головний бухгалтер, головний інженер, головний гідротехнік та головний агроном. В розпорядженні головного інженера знаходяться тракторна бригада та центральна ремонтна майстерня. Головному агроному підпорядковуються одна польова бригада. До складу бухгалтерії входить головний бухгалтер, заступник головного бухгалтера, бухгалтер з обліку виробництва (рослинництва), бухгалтер з обліку виробництва (тваринництва), бухгалтер з обліку праці та зарплати, касир. У розпорядженні головного зоотехніка знаходиться одна свинотоварна ферма та вівцетоварна ферма . Також у СТОВ «Більшовик» є хлібопекарня, їдальня, токана, олійниця, тік - для обробки зерна та надання йому товарного вид.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис 2.1 Організаційна структура СТОВ «Більшовик»

 

Таблиця 2.1

Площа землекористування в СТОВ «Більшовик»

Види земельних угідь	2009 рік		2010 рік		2011 рік
	площа, га	у % до всієї площі	площа, га	у % до всієї площі	площа, га	у % до всієї площі
1	2	3	4	5	6	7
Загальна земельна площа	3317	100	3317	100	3265	100

Продовження табл. 2.1

1	2	3	4	5	6	7
1. Сільськогоспо-дарські угіддя, з них:	3100	93,45	3100	93,45	3048	93,35
рілля	3100	93,45	3100	93,45	3048	93,35
2. Другі землі	217	6,55	217	6,55	217	6,65
Усього землі у обробці	3100	93,45	3100	93,45	3048	93,35
У тому числі зрошуваних земель	2650	79,89	2608	78,63	2500	76,57

 

Загальна земельна площа за аналізований період зменшилась на 52 га. У структурі сільськогосподарських угідь відсутні сінокоси, пасовища, багаторічні насадження, ліси, ставки й водоймища. Сільськогосподарські угіддя представлені ріллям на протязі аналізованих років. Це зумовлено тим, що господарство приділяє значну увагу зерновим культурам. Площа ріллі з 2009 р. по 2011 роки зменшилась на 52 га. Площа зрошуваних земель у 2011 р. становила  76,57% від загальної земельної площі, що на 3,32% менше ніж у 2009 році і на 2,06% ніж у 2010 році.

Таблиця 2.2

Розмір та структура товарної продукції сільськогосподарського виробництва у СТОВ «Більшовик»

Види продукції	Виручка від реалізації, тис. грн.				Структу-ра вируч- ки,%	Номер в ранжованому ряді	Розра-хункова величи-на
	2009	2010	2011	в серед- ньому
1	2	3	4	5	6	7	8
Зерно та зернобобові без кукуру-дзи, всього	2590,6	4085,3	4610.1	3762	72.52	1	72.52
Технічні	583,8	903	1205.9	897.57	17.30	2	51.91
Інша  продукція рослинництва	316,9	228,2	193.8	246.3	4.75	3	23.74
Разом по рослинництву	3491,3	5216,5	6009.8	4905.87	94.57	-	-
М’ясо свиней	23	20,8	347.1	130.3	2.51	4	17.58