Організація і методика аудиту розрахунків з покупцями та замовниками СТОВ «Куяльник» Котовського району Одеської області

Послідовність проведення аудиторської перевірки розрахунків з покупцями-дебіторами:

1. Збір загальної інформації про залишки дебіторської заборгованості та зобов’язань
2. Оцінка надійності системи внутрішнього контролю
3. Оцінка величини аудиторського ризику, визначення методів аудиту, підхід до проведення аудиторської перевірки
4. Складання програми аудиторської перевірки

Здійснення конкретних аудиторських процедур, щодо перевірки дебіторської заборгованості за встановленими критеріями:

- повнота відображення 

- оцінка

- реальність існування

- належність відображення

- правильність

- законність

- обережність

- постійність

- відповідність

Аудиторські докази підтвердження або спростування інформації

Для перевірки розрахунків з покупцями, замовниками та іншими дебіторами аудитор звертається до клієнта з проханням надати йому повноваження одержати виписки з особових рахунків підприємств-дебіторів. Бухгалтерія підприємства зобов’язана перевірити одержані виписки, підтвердити суму заборгованості та повідомити свої мотивовані заперечення. Таким чином, на рахунках не можуть залишатися неузгоджені суми.

При аудиті розрахункових операцій проводять порівняння залишку заборгованості, яка обліковується в балансі на початок періоду, що підлягає аудиту, з кожного виду розрахунків, із залишком в облікових регістрах і з актами взаємозвірки розрахунків з покупцями і замовниками.

Також слід перевірити правильність підрахунків по дебету і кредиту облікового регістру за відповідними видатками розрахунків і виведення залишку на перше число наступного місяця. Підсумки оборотів та виведення залишку з кожного виду рахунків звіряють з підсумками регістрів аналітичного і синтетичного обліку.

При виявленні у місячних (квартальних) балансах і Головній книзі значних відхилень у розмірах дебіторської заборгованості аудитор повинен мати на увазі, що вони можуть бути результатом:

1. об’єднання дебіторської заборгованості з кредиторською;
2. перенесення її на інші рахунки балансу;
3. сторнування проведених нарахувань;
4. необґрунтованого списання заборгованості на витрати виробництва.

Аудитору необхідно впевнитися, чи справді відбулося погашення заборгованості, чи вона штучно занижена. Це встановлюється за даними аналітичного обліку і первинних документів.

При перевірці розрахунків з покупцями та замовниками необхідно встановити, чи є в наявності всі договори на постачання продукції і чи зареєстровані вони в журналі реєстрації договорів та гарантійних листів.

При аналізі договорів та інших юридичних документів на постачання готової продукції необхідно встановити достовірність, законність та реальність заборгованості покупців та замовників на кожному субрахунку рахунку 36 „Розрахунки з покупцями та замовниками”. Важливою умовою організації обліку розрахунків з покупцями є правильне оформлення документів на випущену на місці або відвантажену продукцію і вчасне подання цих документів до бухгалтерії для пред’явлення покупцями рахунків. Відмітки про оплату рахунків-фактур покупцями порівнюються з виписками банку. При цьому слід звернути увагу на організацію аналітичного обліку розрахунків з покупцями за відвантажену їм продукцію. Після порівняння виписок банку з доданими до них первинними документами, встановлення правильності підрахунків сум оборотів, початкового і кінцевого сальдо, особливо ретельно перевіряють сутність господарських операцій, а саме: чи на законних підставах надійшла на відповідний рахунок або була списана та чи інша сума коштів. Для цього необхідно порівняти дані бухгалтерського обліку, товарно-транспортні документи, журнал реєстрації дорожніх листів тощо.

Крім взаємної перевірки та порівняння сум, що записані у відповідних документах, треба також пересвідчитися у реальності тієї чи іншої операції.

 

3.2 Методика аудиту розрахунків з покупцями та замовниками

 

Як свідчить зарубіжний і вітчизняний досвід аудиторської практики, аудиторська перевірка складається з окремих послідовних етапів, які в узагальненому вигляді можна назвати так: підготовчий, основний (етап аудиту окремих статей звітності), заключний етап.

Отже, підготовчий або ознайомчий етап аудиторської перевірки на підприємстві полягає у підготовці і плануванні аудиторського процесу. На цьому етапі аудитор отримує всю необхідно інформацію для загального знайомства з підприємством, у тому числі і загальні дані щодо реалізації продукції та дебіторської заборгованості за розрахунками з покупцями та замовниками.

Аудитор отримує таку інформацію до початку проведення процедур перевірки. Ця інформація надається у письмовій та усній формі керівництвом підприємства під час опитування, листування і містилася у різноманітних документах, облікових регістрах, звітах Протягом проведення аудиторської перевірки така інформація оцінюється і коригується аудитором згідно з новими обставинами та фактами, які виникли під час роботи.

У процесі аудиту фінансової звітності в СТОВ «Куяльник» приділяється увагу тільки тим основним цілям і конкретним процедурам у системах бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю, які мають відношення до процесу підготовки фінансової (бухгалтерської) звітності. Далі оцінюється система бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю. Для цього заповнюються заздалегідь розроблені тести. Тести (Додаток    ) дозволяють, встановити наскільки контроль розрахункових операцій відповідає сучасним вимогам, а їх облік - виконує поставлені перед ним завдання. Вони дозволяють аудитору більш підготовлено підійти до проведення основних аудиторських процедур за даним розділом обліку, а також обґрунтовано визначити обсяги вибірки і способи відбору елементів у сукупність.

 Для продовження аудиторської  перевірки аудитор повинен вести  відповідні коригування та аналізувати  інформацію, зібрану раніше, в тому  числі й дані в робочих документах  попередніх років. Аудитор також  повинен виявити значні зміни, що мали місце після проведення  останнього аудиту.

Збираючи загальні відомості щодо виникнення, обліку розрахунків з покупцями та замовниками, правильності їх оцінки, аудитор повинен визначити мінімальний перелік інформації, яка має бути надана підприємством або отримана ним самим або його асистентом у ході опитування, спостереження, документальної перевірки при підготовці аудиту.

На підготовчому етапі аудиту аудитор оцінює величину аудиторського ризику в цілому і при перевірці розрахунків з покупцями і замовниками зокрема, повинен з’ясувати величину ймовірності того, що суттєві помилки, які є в обліку дебіторської заборгованості можуть залишитися не виявленими і вплинути на достовірність фінансової звітності.

Здійснюючи перевірку заборгованості, аудитор може застосовувати такі методи: запит, тестування, вибіркова документальна перевірка та аналітичний огляд.

Після цього аудитор приступає до складання плану та програми перевірки дебіторської заборгованості. Планування забезпечує своєчасне і ефективне виконання робіт. Найважливіша складова частина планування аудиту – отримання аудитором уявлення про стан справ на підприємстві. При розробці плану аудиту розрахунків з покупцями та замовниками аудитор повинен приймати до уваги:

- діяльність підприємства  і її вплив на систему бухгалтерського  та внутрішнього контролю в  цілому і частково у відношенні  розрахунків з покупцями та  замовниками;

- ризик та суттєвість;

- значимість операцій з покупцями та замовниками для проведення аудиту;

- наявність внутрішнього  контролю та його функції по  відношенню до цих операцій;

-необхідність координації направлення, поточного контролю аудиторського персоналу;

- форми та строки надання  аудиторського висновку.

Після укладення договору між аудитором та підприємством розпочинаються роботи першого рівня планування. При цьому визначаються конкретні виконавці з урахуванням професійного рівня персоналу та його зайнятості. Під час призначення виконавців повинен враховуватися кількісних та якісний склад, а також термін і види робіт.

На першому етапі планування аудитор розробляє попередній бюджет часу. Для розрахунку бюджету часу він приймає до уваги попередню оцінка властивого ризику та ризику контролю, рівня суттєвості та попередній досвід. Проведені дослідження дозволили скласти план аудиторської перевірки (додаток   ).

Одним із найважливіших моментів виконання плану аудиторських робіт є програма аудиту. Програма аудиту — це документ, що містить завдання аудиту для конкретного об’єкту, процедури, необхідні для виконання поставлених завдань, обсяг і термін їх виконання. Аудит дебіторської заборгованості за розрахунками з покупцями та замовниками здійснюється за програмою, яка включає наступні питання (таблиця 3.1). Програма аудиту розрахунків з покупцями та змовниками наведена у додатку       .

Таблиця 3.1

Основні питання, що входять до програми аудиту розрахунків

з покупцями та замовниками на підприємстві

Записи і висновки аудитора по кожному розділу аудиторської програми фіксуються в робочій документації і є тим фактичним матеріалом, котрий використовується аудитором у процесі підготовки і обґрунтуванні аудиторського звіту керівництву клієнта.

Після ознайомчого етапу аудиту розрахунків з покупцями та замовниками, оцінки системи внутрішнього контролю та складання плану і програми аудиту аудитор безпосередньо переходить до основного етапу проведення перевірки даної заборгованості.

На основному етапі аудиту (аудиту рахунків), який проводився після закінчення звітного періоду, аудитор здійснює конкретні аудиторські процедури щодо перевірки розрахунків з покупцями та замовниками за встановленими критеріями оцінки фінансової звітності.

Так, оцінюючи повноту інформації щодо даної заборгованості на підприємстві, аудитор перевіряє чи всі рахунки клієнтів були зареєстровані, занесені в книгу (журнал) продаж та чи всі товари, які буди відвантажені до кінця року, були віднесені до реалізованих, а ті, що не були оплачені, показані як дебіторська заборгованість.

Після цього аудитор ознайомлюється з договорами на поставку продукції, передбаченою форму розрахунків, застосуванням попередньої оплати покупця продукції, зокрема плановими платежами, розрахунковими чеками, векселями, акредитивами, дорученнями, установив, з чиєї ініціативи обрана невигідна для підприємства форма розрахунків і які заходи вживалися щодо поліпшення системи розрахунків.

Крім того, аудитор повинен перевірити, чи не було платежів, які незаконно привласнені або записані в невірному фінансовому періоді. Це зона високого ризику перевірки дебіторів. Для перевірки за цим критерієм аудитор вибірково надсилає листи-запити підприємствам-боржникам для отримання підтвердження від дебіторів про існуючі суми заборгованості.

Запити на підтвердження заборгованості – необхідна процедура для звірки наявності заборгованості, що відображена у звітності – підтвердження сальдо дебіторів. Існують два типи запитів:

- позитивний – дебітору  пропонується дати відповідь  незалежно від того, чи вірна  інформація, яку необхідно підтвердити;

- негативний – дебітору  пропонується дати відповідь  тільки у разі, якщо інформація  невірна.

Негативні запити надсилаються у випадках, коли:

- ризик суттєвого перекручення  інформації дуже малий.;

- у звітності велика  кількість малих сальдо;

- існують причини вважати, що всі особи приділять запитам  достатню увагу.

Надсилання запитів здійснювалося заздалегідь, щоб термін одержання відповідей не перевищив термін проведення перевірки. Тому звірення заборгованості методом запитів на підприємстві здійснюється на проміжну дату (а не на дату звітності). Після надсилання запитів аудитор обробляє результати звіряння.

Важливим питанням для аудитора є оцінка розрахунків з покупцями та замовниками для відображення їх в балансі підприємства. Перевіряючи правильність оцінки заборгованості, аудитор повинен перевірити чи правильно вона була оцінена відповідно встановленої облікової політики на підприємстві.

При проведенні аудиту заборгованості за розрахунками з покупцями та замовниками аудитор повинен враховувати знижки з ціни, що підприємство надає клієнтам, а також повернення товарів покупцями.

Достовірність сум за даною на підприємстві перевіряється шляхом звіряння по кожній статті балансу на дату перевірки з сумами заборгованості, відображеної в облікових регістрах і первинних документах. Методом вибіркової перевірки аудитор перевіряє правильність відображення даних в первинних документах за розрахунками з покупцями та замовниками.