Організація обліку доходів і фінансових результатів діяльності в ПП Агрофірма „Промінь” Біляївського району Одеської області

-самостійне ведення бухгалтерського обліку та складання звітності безпосередньо власником або керівником підприємства. Ця форма організації бухгалтерського обліку не може застосовуватися на підприємствах, звітність яких повинна оприлюднюватися.

Керівник підприємства зобов'язаний створити необхідні умови  для правильного ведення бухгалтерського  обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів.

Головний бухгалтер :

-забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової звітності;

-організує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій;

-забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства.

Відповідальність за бухгалтерський облік господарських  операцій, пов'язаних з ліквідацією  підприємства, включаючи оцінку майна і зобов'язань підприємства та складання ліквідаційного балансу і фінансової звітності, покладається на ліквідаційну комісію, яка утворюється відповідно до законодавства.

Згідно Наказу про облікову політику в ПП Агрофірма „Промінь” , щодо теми дослідження відображено слідуючі питання:

• використовувати для узагальненя інформації про витрати підприємства рахунки класу 9 „Витрати діяльності”;
• рахунки класу 8 „Витрати за елементами ” не використовувати;
• суми доходів відображати в бухгалтерському обліку відповідно положення  (стандарту) бухгалтерського обліку 15 „Дохід”;
• витрати відображати в бухгалтерському обліку відповідно положення  (стандарту) бухгалтерського обліку 16 „Витрати”;
• обєктом обліку затрат при виробництві продукції (виконанні робіт, надання послуг) вважати вид продукції або вид діяльності;
• затвердити перелік і склад статей калькулювання собівартості продукціїї    ( робіт, послуг) ;
• встановити базою розподілу загальновиробничих витрат суму прямих витрат без вартості насіння в рослинництві, кормів в тваринництві.

2  Наукові основи  організації бухгалтерською обліку  і контролю

доходів і фінансових результатів діяльності

Економічна категорія  «дохід» досліджується протягом багатьох століть в тісному взаємозв'язку з такими термінами як «економічна діяльність» та «прибуток» в працях А. Сміта. К. Маркса, Дж. Мілля, Дж. Хікса. В. Парето, Л. Вальраса, Ф. Найта та ін. Наукові надбання цих вчених (теорія відносних часток факторів виробництва в доході, теорія убиваючої дохідності, теорія граничних доходів) увійшли в «золотий фонд» постулатів економічної теорії.

   На сучасному етапі досліджень  категорії «дохід» акцент робиться на поглиблення теоретичних і методичних аспектів формування, розподілу і 
використання доходу на рівні окремих суб'єктів господарювання. Проте серед науковців не сформувалося єдиної думки щодо економічної сутності цього 
поняття, визначення особливостей формування доходів підприємств в процесі їх операційної діяльності, класифікації цих доходів та деяких інших пов'язаних з ними питань. Це зумовлює необхідність поглиблення теоретичних досліджень економічної сутності і класифікації доходів з операційної діяльності підприємств.

   Підґрунтям економічного підходу щодо визначення поняття «дохід» є термін «виручка», тобто обсяг продажу виробленої підприємством продукції (робіт, послуг) дає таке тлумачення вчений-економіст Ніколаєва В.П. [24,с.90].

   Інколи цей термін ототожнюється  з поняттям «дохід». Прикладом спрощеного підходу  Панченко Л.Г. [27,с.27] дає наступне визначення цієї категорії:«Як економічна категорія дохід (виручка) є потоком грошових коштів та інших надходжень за певний період, отриманий від продажу продукції, товарів, робіт, послуг».

   Найпоширенішим  серед сучасних економістів  стало визначення поняття «дохід» як суми виручки від реалізації продукції і майна, а також від здійснення позареалізаційних операцій. Для прикладу такого підходу наведемо тлумачення цього поняття Т.Кучеренко [17,с.37]: "Дохід складається з виручки від реалізації продукції (робіт, послуг), основних засобів (зайвих) й іншого майна підприємства, а також із доходів від позареалізаційних операцій" .

   Бухгалтерський  підхід до поняття «дохід»  переважно базується на терміні  «економічна вигода». Такий зміст  цієї категорії визначено в Міжнародному стандарті фінансової звітності 18 «Дохід»: «Дохід - це валове надходження економічних вигод протягом певного періоду, що виникає в ході звичайної діяльності суб'єкта господарювання, коли власний капітал зростає в результаті цього надходження, а не в результаті внесків учасників капіталу». Але Сук Л.К. [44,с.36] не погоджується з таким визначенням доходу і дає визначення цьому поняттю наступним чином: «Доходи - це збільшення економічних вигод у вигляді надходжень активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (крім зростання власного капіталу за рахунок внесків учасників (власників) за звітний період».

   Проте визначення доходу  в працях вченого-економіста Л.К.Сука як збільшення економічних вигод у формі «надходження активів або зменшення зобов'язань» піддається критиці науковців як не зовсім коректне. Очевидно слід погодитися із зауваженням Гуцаленко Л.В., Подолянчук О.А. [9,с.99], що "не кожне збільшення активів та зменшення зобов'язань характеризує момент отримання доходу. Про отримання доходу свідчить оплата рахунку, пред'явленого підприємством покупцеві його продукції (товарів, робіт, послуг). Стосовно зобов'язань підприємства, то при їх безпосередньому погашенні ніякого зростання капіталу насправді не відбувається. До зростання капіталу призводить не погашення зобов'язань, а відмова кредитора від своїх прав, тобто тоді, коли активи отримані підприємством на безоплатній основі".

   На відміну від  широкого трактування поняття  «дохід» як за економічним,  так і за бухгалтерським підходом, вузьке трактування цього поняття суттєво обмежує його зміст за кількісними параметрами. Економісти, що притримуються цього підходу зводять поняття «дохід» лише до тієї частини валової виручки і результатів позареалізаційних операцій, що включає лише витрати на оплату праці та прибуток. За визначенням доходу Маренич Т.Г.[19,c.149 ]: «Дохід в економічному розумінні - це завжди різниця між вартістю випуску продукції і витратами виробництва».

   Аналогічний зміст в це поняття вкладає і Кузнецов А.І. [13,с.30], який зазначає, що валовий дохід характеризує кінцевий результат виробничої або комерційної діяльності підприємства і вираховується шляхом виключення із валової виручки та результатів позареалізаційних операцій всіх витрат на виробництво і реалізацію продукції, що входять до собівартості, крім витрат на оплату праці.

   Таким чином  на основі тлумачень вчених-економістів  дійшла до такого висновку, що дохід - це виручка від реалізації продукції (робіт, послуг) за вирахуванням матеріальних витрат. Він являє собою грошову форму чистої продукції підприємства, тобто включає до себе оплату праці та прибуток.

   Вчений-економіст Мейш А. [22,с.19] не поділяє думку науковців щодо обмеження визначення поняття «дохід» виключно тією його частиною, що за обсягом характеризує лише витрати на оплату праці та суму прибутку. В сучасній західній і вітчизняній науковій літературі ця частина отриманих підприємством доходів визначається поняттями «економічна додана вартість» або «чиста продукція». За своєю економічною сутністю «економічна додана вартість» («чиста продукція») є однією із форм доходу, що отримана підприємством за рахунок виробництва і реалізації товарної продукції. Мова в даному випадку йде лише про інший (обмежений) склад елементів, що формує цей дохід. Так, повний склад цих компонентів формує «валовий дохід»; за виключенням елементу «податки з доходу» формується «чистий дохід», а за виключенням елементів «податки з доходу» та «матеріальні витрати» формується «дохід у формі економічної доданої вартості («чистої продукції»).

   З урахуванням всіх розглянутих  характеристик поняття «дохід»  вчений-економіст Півторак М.В. [30,с.33] пропонує визначити наступним чином: «Дохід являє собою один із видів фінансового результату його господарської діяльності за певний період, що характеризує у грошовому визначенні обсяг надходження грошових вигод у формі виручки від реалізації виробленої продукції (робіт, послуг) і майна, а також коштів з позареалізаційних операцій, які формуються з урахуванням факторів часу і ризиків».

  Вчений-економіст Уланчук В. [55,с.21] зазначає, що "не можна вважати коректним формулювання "Звіт про фінансові результати - звіт про доходи, витрати і фінансові результати діяльності підприємства". По-перше, якщо з цього формулювання вилучити категорії "доходи", "витрати", то виникне тавтологія "Звіт про фінансові результати - звіт про ... фінансові результати діяльності підприємства". У документі, який мав би бути методологічною основою усієї системи звітності, адже мова йде про Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", такі недоречності неприпустимі. До того ж уведені в цей термін категорії "доходи" та "витрати" теж не можуть вважатися такими, що суворо відповідають таким вимогам економічної теорії. Самі ж визначення цих категорій у П(С)БО № 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", які дослівно повторені у П(С)БО № 3 "Звіт про фінансові результати", не кореспондують з викладом, що застосовують у самій формі " Звіту про фінансові результати" ф. № 2. Так, якщо за згаданими стандартами "Доходи - збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу...", то у "Звіті про фінансові результати" ф. №2 наведено таке формулювання: "Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)", а у п. 12 стандарту зазначено, що тут відображається "... загальний дохід (виручка) від реалізації, товарів або послуг...", тобто про жодне надходження активів чи зменшення зобов'язань уже не згадується".

   Муравський В. [23,с.35] вважає, що на даний момент необхідне суттєве доопрацювання існуючих Положень (стандартів) бухгалтерського обліку, оскільки вони мають важливе методологічне значення для формування системи звітності якісної релевантної облікової інформації, яка б задовольняла потреби внутрішніх і зовнішніх користувачів. Тому він дає таке тлумачення поняття: фінансовий результат — це приріст (чи зменшення) вартості власного капіталу підприємства, що утворився в процесі його підприємницької діяльності за звітний період.

   Фінансовим результатом  господарської діяльності підприємства  є прибуток або збиток. Прибуток  в основному утворюється в  результаті продажу (реалізації) готової продукції (товарів, послуг). Крім того, підприємство може продавати (реалізовувати) інші матеріальні цінності і послуги допоміжних виробництв та господарств, а також мати доходи і збитки, що збільшують або зменшують розмір прибутку від інвестиційної та фінансової діяльності. 

   Поняття фінансових результатів діяльності трактується в П(С)БО З "Звіт про фінансові результати":

  1. Прибуток - сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати.

2. Збитки - перевищення суми витрат над сумою доходів, для отримання яких здійснені ці витрати.

   Пиркал Т.М. [29,с.140] не погоджується з визначенням, яке зазначене в П(С)БО З "Звіт про фінансові результати" і пропонує своє: прибуток формується поступово протягом фінансово-господарського року. Більшу частину прибутку становить прибуток від реалізації продукції, одержаний у вигляді різниці між виручкою від реалізації продукції і витратами на її виробництво та збут.

   На підприємстві можливі  доходи, втрати, які не пов'язані  з реалізацією продукції, але  збільшують або зменшують суму  прибутку або збитків, - це фінансові результати, отримані від інвестиційної та фінансової діяльності, а також результати, які пов'язані з надзвичайними подіями.

   Визначення фінансового  результату полягає у визначенні  чистого прибутку (збитку) звітного  періоду. З цією метою в бухгалтерському обліку передбачається послідовне зіставлення доходів та витрат.

   Цилюрик Г.І. [59,с.122] стверджує, що в процесі дослідження операцій з обліку доходів і фінансових  результатів діяльності вивчається: облікова  політика  підприємства щодо організації обліку доходів і фінансових результатів діяльності; умови визнання та оцінки доходів і результатів від звичайної діяльності; ведення окремого обліку доходів і     фінансових результатів, отриманих від здійснення різних видів діяльності (за їх наявності); чи відбувались зміни облікової політики, та як їх мотивують; методика формування чистого прибутку підприємства та його використання; наявність необхідних  пояснень у  Примітках до  річної фінансової звітності.

Вчений-економіст Халевицька Т.Г. [56, с. 188] вважає, що найважливіший етап господарської діяльності підприємства, який завершує процес кругообігу капіталу, - реалізація продукції, товарів, виконаних робіт, наданих послуг. У результаті цього процесу виявляється суспільна корисність виробленого продукту, його відповідність вимогам покупця, замовника або ринку ; шляхом зіставлення доходів і витрат підприємства обчислюється фінансовий результат.