Організація обліку доходів і фінансових результатів діяльності в ПП Агрофірма „Промінь” Біляївського району Одеської області

Реалізація продукції, товарів, виконаних робіт, наданих  послуг є найважливішім джелелом доходів не тільки підприємства, а й формує прибуткову частину бюджету держави як обєкт оподаткування. У зв'язку з цим потребує необхідної організації облік реалізації продукції. Адже від якості обліку залежить правильне визначення фінансового результату діяльності підприємства.

Вчений- економіст  В.П. Муляр відмічає [22 , с. 122], що з доходами будь-якого підприємства пов'язане рішення важливих соціальних, економічних, політичних, етичних проблем суспільства як на мікро-так і на макрорівнї.

Зокрема, доходи від реалізації продукції (робіт, послуг) виступають основним джерелом прибутку, який повинен забезпечити розвиток підприємства, перебороти наслідки економічних ризиків.

Для сільськогосподарських  підприємств окрім життєво важливої виробничої сфери не меншого значення в сучасних умовах набула і сфера збуту, зокрема - реалізація продукції. Закономірно, що підприємства можуть нормально функціонувати лише за умов, якщо їхня продукція знаходить на ринку своїх споживачів, а від покупців надходять кошти у вигляді грошового еквівалента вартості продукції.

Як видно на прикладах  багатьох господарств, в умовах економічної  і соціальної нестабільності, політичної невизначеності отримання запланованої величини прибутку значно ускладнюється. Це спонукає підприємства до пошуку нових моделей управління доходами, в основі яких є удосконалення їх обліку від реалізації продукції (робіт, послуг). Таким чином, в сучасних умовах господарювання бухгалтерський облік, без знання якого неможливо ефективно управляти діяльністю підприємства незалежно від його форм власності, відіграє досить важливу роль.

Вчений економіст Тетяна Кучеренко [16 , с. 33] вважає, що фінансові результати від первісного визнання сільськогосподарської продукції слід відображати на рахунках доходів і витрат основної діяльності ( 70 „Дохід від реалізації” і 90 „Собівартість реалізації”).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3 Організація обліку доходів і фінансових результатів діяльності

3.1.Загальні підходи  до організації обліку доходів  і фінансових результатів діяльності

 

Визначення доходу згідно Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід" .

Дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Не визнаються доходами такі надходження від інших осіб:

1. Сума податку на  додану вартість, акцизів, інших  податків і обов'язкових платежів, що підлягають перерахуванню до бюджету й позабюджетних фондів.

2. Сума надходжень  за договором комісії, агентським та іншим аналогічним договором на користь комітента, принципала тощо.

3. Сума попередньої  оплати продукції (товарів, робіт, послуг).

4. Сума авансу в  рахунок оплати продукції (товарів, робіт, послуг).

5. Сума завдатку під заставу або в погашення позики, якщо це передбачено відповідним договором.

6. Надходження, що належать  іншим особам.

7. Надходження від первинного розміщення цінних паперів. (пункт 6 доповнено підпунктом 6.7 згідно з наказом Мінфіну України від 14.06.2000 р. N 131)

Визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: (абзац перший пункту 7 із змінами, внесеними згідно 
 з наказом Мінфіну України від 14.06.2000 р. N 131)

а) дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);

б) інші операційні доходи;

в) фінансові доходи;

г) інші доходи;

д) надзвичайні доходи.

(пункт 7 доповнено підпунктом "д" згідно з наказом Мінфіну України від 14.06.2000 р. N 131)

Склад доходів, що відносяться  до відповідної групи, встановлено  Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати".

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших активів) визнається в разі наявності всіх наведених нижче умов:

-покупцеві передані ризики й вигоди, пов'язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив);

-підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами);

-сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена;

-є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов'язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.

Дохід не визнається, якщо здійснюється обмін продукцією (товарами, роботами, послугами та іншими активами), які є подібними за призначенням та мають однакову справедливу вартість.

Дохід, пов'язаний з наданням послуг, визнається, виходячи зі ступеня завершеності операції з надання послуг на дату балансу, якщо може бути достовірно оцінений результат цієї операції.

Якщо дохід (виручка) від надання послуг не може бути достовірно визначений, то він відображається в бухгалтерському обліку в розмірі визначених витрат, що підлягають відшкодуванню.

Якщо дохід (виручка) від надання послуг не може бути достовірно оцінений і не існує імовірності відшкодування зазнаних витрат, то дохід не визнається, а зазнані витрати визнаються витратами звітного періоду. Якщо надалі сума доходу буде достовірно оцінена, то дохід визнається за такою оцінкою.

Визначений дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) не коригується на величину пов'язаної з ним сумнівної та безнадійної дебіторської заборгованості. Сума такої заборгованості визнається витратами підприємства згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість". Доходом визнається сума зобов'язання, яке не підлягає погашенню.

(пункт 15 із змінами,  внесеними згідно з наказом 
 Міністерства фінансів України від 22.11.2004 р. N 731)

Цільове фінансування не визнається доходом доти, поки не існує підтвердження того, що воно буде отримане та підприємство виконає умови щодо такого фінансування.

Отримане цільове фінансування визнається доходом протягом тих періодів, в яких були зазнані витрати, пов'язані з виконанням умов цільового фінансування.

Цільове фінансування капітальних інвестицій визнається доходом протягом періоду корисного використання відповідних об'єктів інвестування (основних засобів, нематеріальних активів тощо) пропорційно сумі нарахованої амортизації цих об'єктів.

Цільове фінансування для компенсації витрат (збитків), яких зазнало підприємство, та фінансування для надання підтримки підприємству без установлення умов його витрачання на виконання у майбутньому певних заходів визнаються дебіторською заборгованістю з одночасним визнанням доходу.

(пункт 19 в редакції  наказу Міністерства фінансів України від 25.11.2002 р. N 989)

Дохід, який виникає в результаті використання активів підприємства іншими сторонами, визнається у вигляді процентів, роялті та дивідендів, якщо:

-імовірне надходження економічних вигод, пов'язаних з такою операцією;

-дохід може бути достовірно оцінений.

Такий дохід має визнаватися у такому порядку:

-проценти визнаються у тому звітному періоді, до якого вони належать, виходячи з бази їх нарахування та строку користування відповідними активами;

-роялті визнаються за принципом нарахування згідно з економічним змістом відповідної угоди;

-дивіденди визнаються у періоді прийняття рішення про їх виплату.

Оцінка доходу:

1. Дохід відображається в бухгалтерському обліку в сумі справедливої вартості активів, що отримані або підлягають отриманню.

2. У разі відстрочення  платежу, внаслідок чого виникає різниця між справедливою вартістю та номінальною сумою грошових коштів або їх еквівалентів, які підлягають отриманню за продукцію (товари, роботи, послуги та інші активи), така різниця визнається доходом у вигляді процентів.

3. Сума доходу за  бартерним контрактом визначається  за справедливою вартістю активів,  робіт, послуг, що одержані або підлягають одержанню підприємством, зменшеною або збільшеною відповідно на суму переданих або одержаних грошових коштів та їх еквівалентів.

4. Якщо справедливу  вартість активів, робіт, послуг, які отримані або підлягають отриманню за бартерним контрактом, достовірно визначити неможливо, то дохід визначається за справедливою вартістю активів, робіт, послуг (крім грошових коштів та їх еквівалентів), що передані за цим бартерним контрактом.

У примітках до фінансової звітності наводиться (розкривається) така інформація:

1. Облікова політика щодо визнання доходу, включаючи спосіб визначення ступеня завершеності робіт, послуг, дохід від виконання і надання яких визнається за ступенем завершеності.

2. Розподіл доходу  за кожною групою доходів згідно з пунктом 7 цього Положення (стандарту).

3. Сума доходу за бартерними контрактами в розподілі за групами доходів відповідно до підпункту 25.2 цього Положення (стандарту).

4. Частка доходу за  бартерними контрактами з пов'язаними  сторонами. 

Головною метою створення та подальшої діяльність будь-якого  господарюючого суб'єкту, не залежно від виду його діяльності чи форми власності, є отримання кінцевого фінансового результату, тобто прибутку. Отже, фінансовий результат - це прибуток або збиток який отримує господарюючий суб'єкт внаслідок своєї діяльності. Таким чином, фінансовий результат є одним з найважливіших економічних показників, який узагальнює усі результати господарської діяльності та надає комплексної оцінки ефективності цієї діяльності.

   Як бачимо, поняття фінансового  результату тісно пов'язане з  поняттями прибутків і витрат.

   У положенні (стандарті)  бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати" [ 37,с.10 ] надані наступні визначення прибутку та збитку:

 прибуток - це сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати;

збиток  - це перевищення суми витрат над сумою доходу, для отримання якого були здійснені ці витрати.

   Відповідно до Закону  України "Про бухгалтерський  облік та фінансову звітність в Україні" [ 40,с.44 ] фінансовий результат (прибуток або збиток) повинен визначатися і відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності згідно з принципом нарахування та відповідності доходів та витрат. Отже, відповідно до вищезазначеного принципу, для визначення фінансових результатів звітного періоду необхідно зіставляти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів. Тобто, якщо доходи суб'єкта господарської діяльності перевищують витрати, що були здійснені для отримання цих доходів, то він отримує позитивний фінансовий результат (прибуток), у разі, коли витрати більші за доходи господарюючий суб'єкт отримує негативний фінансовий результат (збитки).

   Як економічна категорія фінансові результати визначається як різниця між сукупною виручкою та сукупними витратами підприємства. Перевищення валової сукупної виручки над сукупними витратами стає можливим завдяки створення додаткової вартості. Додаткова вартість виступає у вигляді збільшення вартості товару відносно витрат на його виробництва, як прирощування всього авансованого капіталу. Закон додаткової вартості діє на всіх стадіях виробничого процесу.

   Таким чином, основоположними поняттями фінансових результатів як економічної та бухгалтерської категорії є поняття доходів і витрат.

  

   Згідно з П(С)БО № 3 "Звіт про фінансові результати" фінансові результати класифікуються  наступним чином:

• фінансові результати операційної діяльності;
• фінансові результати інвестиційної діяльності;
• фінансові результати фінансової діяльності;
• фінансові результати надзвичайних подій.

Рис.3.1. Класифікація фінансових результатів

   Національними положеннями  (стандартами), вище зазначені види діяльності визначаються наступним чином:

   Операційна діяльність - це основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю. Основна діяльність визначається згідно з П(С)БО 3 як операції, пов'язані з виробництвом або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), що є головною метою створення підприємства і забезпечують основну частку його доходу.