Отчет по практике на підприємстве «Артель - Транс»

8) М-19 «Матеріальний звіт» тощо.

Для документального оформлення операцій, пов’язаних з рухом МШП застосовуються такі типові форми первинних документів:

1) МШ-2 «Картка обліку МШП»;

2) МШ-4 «Акт вибуття МШП»;

3) МШ-6 «Особова картка обліку спецодягу, спецвзуття та запобіжних пристроїв»;

3) МШ-7 «Відомість обліку видачі (повернення) спецодягу, спецвзуття та запобіжних пристроїв»;

4) МШ-8 «Акт на списання МШП».

Оцінка МШП при надходженні  формується аналогічно запасам.

 

1.4 Організація обліку грошових коштів та дебіторської заборгованості.

 

Розрахунки з виконання зобов’язань підприємства ведуться в безготівковій формі через установи банків та в готівковій формі через касу підприємства.

Касові операції виконуються касиром. Касир несе повну матеріальну відповідальність за збереження всіх прийнятих ним цінностей. В обов’язки касира входить:

1) отримання готівки в банку і здача касових надходжень в банк;

2) прийняття в касу і видача з каси готівки;

3) оформлення касових документів;

4) ведення касової книги;

5) дотримання ліміту каси;

6) здійснення контролю за своєчасним поверненням невикористаних підзвітних сум.

Підприємство самостійно встановлює ліміт каси на основі розрахунку середньоденних надходжень готівки в касу (або її середньоденної видачі) за будь-які місяці поспіль з останніх дванадцяти, що передують строку встановлення ліміту. Строки здавання готівкових коштів для зарахування на банківський рахунок підприємства визначають і узгоджують в договорі з обслуговуючим банком.

Надходження готівки в  касу оформлюється прибутковим касовим  ордером, видача – видатковим касовим ордером. Дані ПКО і ВКО відображаються в касовій книзі. Всі ордери реєструються в журналі реєстрації прибуткових та видаткових касових документів.

Для відображення інформації про наявність і рух грошових коштів в касі підприємства використовується рахунок 30 «Каса».

Для відображення операцій по субрахунку 301 використовуються регістри – Журнал-ордер № 1, а також оборотна Відомість 1.1.

Типові приведення по рахунку 30 «Каса»:

1) видано з каси грошові кошти працівнику на відрядження:

Дт 372   Кт 301   - 225,00 грн.;

2) оприбутковано в касу грошові кошти, отримані з поточного рахунку:

Дт 301   Кт 311   - 7000,00 грн.;

3) здані грошові кошти з каси в банк для зарахування на поточний рахунок:

Дт 311   Кт 301   - 10000,00 грн.;

4) повернено невикористану суму авансу, виданого на господарські потреби:

Дт 301   Кт 372   - 15,60 грн.;

5) отримано грошові кошти від реалізації послуг за готівку:

Дт 301   Кт 703   - 5000,00 грн.

З метою контролю за збереженням  готівкових коштів на підприємстві у  встановлені керівником строки проводиться  інвентаризація каси. Для проведення інвентаризації наказом керівника встановлюється склад інвентаризаційної комісії і визначаються строки її проведення. Перед початком інвентаризації касир складає касовий звіт за поточний день і заповнює розписку. Інвентаризаційна комісія перераховує всі наявні в касі кошти. Залишок готівки звіряється з даними книг обліку. Виявлені в результаті інвентаризації надлишки грошових коштів оприбутковуються в касу шляхом складання ПКО і зараховуються до одходу підприємства. Сума виявлених нестач стягується з винної особи. Після завершення інвентаризації складається акт про результати інвентаризації наявних коштів 2 примірниках.

Розрахунки за зобов’язаннями в безготівковій формі підприємство проводить через установи банків. Згідно договору на обслуговування клієнта, банк гарантує підприємству, що зберігає свої кошти на рахунку, право без перешкод розпоряджатися ними.

Безготівкові розрахунки оформлюються такими розрахунковими документами: платіжне доручення, платіжна вимога-доручення, розрахунковий чек, платіжна картка тощо.

Для обліку наявності та руху грошових коштів на рахунках в  банках використовують рахунок 31 «Рахунки в банках».

Типові проведення по рахунку 31 «Рахунки в банках»:

1) сплачено обленерго  за отриману електроенергію в  жовтні:

Дт 631   Кт 311   - 380,60 грн.;

2) передано кошти в касу підприємства для виплати працівникам на відрядження:

Дт 301   Кт 311   - 7000,00 грн.;

3) сплачено проценти за банківський кредит:

Дт 684   Кт 311   - 526,03 грн.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2.

ФІНАНСОВИЙ ОБЛІК ІІ, ПОДАТКОВИЙ ОБЛІК

 

2.1 Облік зобов’язань.

 

Методологічні основи формування в б/о інформації про кредиторську заборгованість встановлені П(С)БО 11 «Зобов’язання».

В залежності від виду виникнення кредиторська заборгованість класифікується:

1) за отриманні товарно-матеріальні  цінності, прийняті роботи, послуги  (рахунок 63);

2) за авансами отриманими, за розрахунками з іншими кредиторами (рахунок 68).

За строками погашення  зобов’язання класифікують на:

1) поточні – зобов’язання, що будуть погашені на протязі операційного циклу підприємства або на протязі 12 місяців з дати балансу (рахунки 63, 68);

2) довгострокові – зобов’язання, строк погашення яких перевищує 12 місяців (рахунок 55).

Аналітичний облік розрахунків з кредиторами ведеться окремо по кожному постачальнику і підряднику в розрізі кожного договору.

Банківські кредити, отримані підприємством, визначаються П(С)БО 11 «Зобов’язання» як поточні і довгострокові зобов’язання.

Сума отриманого кредиту  не включається до доходу підприємства, а сума погашення отриманого кредиту не визнається витратами підприємства.

Витрати на сплату процентів  за кредити, в тому числі довгострокові, входять до складу фінансових витрат в періоді нарахування і не включаються в собівартість робіт, послуг.

Підприємство здійснює свою діяльність на загальній системі  оподаткування. Поточні зобов’язання за розрахунками з бюджетом включають: податок на прибуток, ПДВ, ПДФО. Об’єктом оподаткування податку на прибуток є прибуток підприємства (валовий дохід, скоригований на суму валових витрат і суму амортизаційних відрахувань). За цим податком підприємство заповнює Декларацію з податку на прибуток. Об’єктом оподаткування ПДВ є поставка товарів і послуг. Відповідно звітним документом буде Декларація з ПДВ.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.2 Облік праці та її оплати.

 

Раціональна організація  оплати праці робітників має значний вплив на ефективність діяльності і економічну самостійність підприємства. Завданнями обліку праці та її оплати є:

1) точне і своєчасне документальне відображення фактичних витрат праці і обсягів виконаних робіт, використання робочого часу;

2) контроль за точністю застосування встановлених норм і розцінок, правильністю нарахування заробітної плати тощо.

Підприємство застосовує почасову систему оплати праці, при якій оплата праці прямо залежить від тарифної ставки і відпрацьованого часу.

Загальні питання нормування і оплати праці відображаються в колективному договорі, що діє на підприємстві. Перелік посад і штатний склад, розміри посадових окладів і місячного ФОП на підприємстві встановлюється штатним розписом.

Для обліку особового складу використовуються такі типові форми  первинного обліку:

1) № П-1 «Наказ (розпорядження) про прийняття на роботу»;

2) № П-2 «Особова картка робітника»;

3) № П-3 «Наказ (розпорядження) про надання відпустки»;

4) № П-4 «Наказ (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту)»;

5) № П-5 «Табель обліку використання робочого часу»;

6) № П-6 «Розрахунково-платіжна відомість робітника»;

7) № П-7 «Розрахунково-платіжна відомість (зведена)».

Заробітна плата нараховується на основі табеля обліку використання робочого часу. Розрахунок зарплати ведеться в таких документах:

1) розрахунково-платіжна відомість;

2) розрахункова відомість;

3) розрахунок заробітної плати;

4) платіжна відомість.

Заробітна плата виплачується робітникам регулярно в робочі дні в строки, встановлені в колективному договорі, але не менше 2 раз на місяць через відрізок часу, що не перевищує 16 календарних днів. Заробітна плата може видаватися готівкою з каси підприємства або перераховуватись через установу банку на поточний картковий рахунок робітника.

Готівка, отримана в банку  для видачі зарплати, що не була виплачена на протязі 3 робочих днів, називається депонованою заробітною платою і повертається до банку не пізніше наступного робочого дня. Депоновані суми, що здаються в банк, оформляються одним видатковим касовим ордером.

Виплати на основі середньої  заробітної плати здійснюються у  випадках: надання щорічної і додаткової відпустки, для нарахування усіх видів соціальної допомоги, для виплати вихідної допомоги, для оплати службових відряджень.

Тривалість щорічної відпустки  складає 24 календарних дні. Одночасно з основною може надаватись і щорічна додаткова відпустка. Загальна тривалість щорічних основної і додаткової відпусток не повинна перевищувати 59 календарних днів. Оформляється відпустка на основі наказу (розпорядження) про надання відпустки. Основою для оформлення наказу є заява робітника і відповідності з затвердженим на підприємстві графіком відпусток.

Розрахунок середньої  заробітної плати для нарахування  відпускних здійснюється виходячи з  отриманих робітником виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки. Якщо робітник відпрацював менше року, середня зарплата розраховується виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Допомога з тимчасової непрацездатності розраховується виходячи з середньоденної зарплати застрахованої особи за розрахунковий період. Розрахунковим періодом є останні 6 календарних місяців (з першого до першого числа), що передують тому, в якому виник страховий випадок. Якщо застрахований робітник відпрацював на даному підприємстві менше 6 календарних місяців – то фактично відпрацьовані календарні місяці. Перші 5 днів непрацездатності оплачує підприємство, останні – за рахунок коштів ФСС. Крім того, розмір допомоги залежить від величини страхового стажу робітника.

На заробітну плату  нараховується Єдиний соціальний внесок у розмірі 37,66 %, утримується ЄСВ у розмірі 3,6 %, ПДФО у розмірі 15 %.

Для обліку розрахунків з персоналом з оплати праці використовується рахунок 66 «Розрахунки з оплати праці», який має субрахунки: 661 «Розрахунки за заробітною платою»; 662 «Розрахунки за депонентами»; 663 «Розрахунки за іншими виплатами».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.3 Облік власного капіталу.

 

Власний капітал підприємства складається зі статутного капіталу та нерозподіленого прибутку (непокритого  збитку). Статутний капітал сформований за рахунок власних грошових коштів єдиного власника підприємства і складає 200 000,00 грн.

Облік статутного  капіталу ведеться на рахунку 40 «Статутний капітал», облік нерозподіленого прибутку (непокритого збитку) на рахунку 44 «Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.4 Облік доходів підприємства.

 

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації та її розкриття в фінансовій звітності  про доходи підприємства визначені  П(С)БО 15 “Дохід”.

Облік доходів від реалізації готової продукції (товарів, робіт, послуг) ведуть на рахунку 70 “Доходи  від реалізації”, субрахунку 703 “Дохід від реалізації робіт, послуг”;

За кредитом субрахунку 703 відображають збільшення (одержання) доходу від реалізації, за дебетом – суми непрямих податків (акцизного збору, ПДВ) та списання доходів у порядку закриття на рахунок 79 “Фінансові результати”.

Первинними документами, котрі підтверджують отримання  доходів від реалізації готової  продукції (товарів, робіт, послуг) виступають накладні, товарно-транспортні накладні, акти приймання-передачі виконаних  робіт (наданих послуг). Саме на їх підставі в бухгалтерському обліку відображають доход від реалізації готової продукції (товарів, робіт, послуг).

Збільшення доходів від  реалізації показують проведенням: Дт 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» Кт 703. При цьому розмір доходу від реалізації підлягає зменшенню на суму нарахованого ПДВ: Дт 703 Кт 641 «Розрахунки за податками».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.5 Облік витрат

 

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації та її розкриття в фінансовій звітності  про витрати підприємства визначені П(С)БО 16 “Витрати”.