Отчет по практике на підприємстве «Артель - Транс»

Формування та розвиток діяльності, спрямованої на регулювання техногенної  та природної безпеки в частині  безпеки при НС, має здійснюватися  в загальному комплексі заходів  з регулювання безпеки виробництва, технологічних процесів, безпеки  продукції (робіт, послуг), устаткування, сейсмобезпеки, пожежної, епідеміологічної безпеки та інших видів безпеки, що затверджуються як державні, або  галузеві норми і правила органами виконавчої влади відповідно до галузей  економіки та сфери своєї відповідальності. Особливе значення слід приділити методології  та системному підходу щодо впровадження останніх досягнень науки щодо економічного регулювання відшкодування збитків  внаслідок НС.

 

4.2 Заходи по запобіганню природних надзвичайних ситуацій та організація дій щодо усунення їхніх негативних наслідків

 

Надзвичайні ситуації, які  можуть виникати на території України  і здійснювати негативний вплив  на функціонування об’єктів економіки  та життєдіяльність населення, поділяються  за такими основними ознаками: за сферою виникнення, за галузевою ознакою, за масштабами можливих наслідків.

Постановою КМУ від 24 березня 2004 р. N 368 «Про затвердження Порядку  класифікації надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру за їх рівнями» не передбачено класифікації надзвичайних ситуацій за джерелами їх виникнення. Вказана Постанова виділяє як основну підставу класифікації −  обсяг заподіяних наслідків, технічних  і матеріальних ресурсів, необхідних для їх ліквідації.

Надзвичайні ситуації техногенного характеру − це наслідок транспортних аварій, катастроф, пожеж, неспровокованих  вибухів чи їх загроза, аварій з викидом (загрозою викиду) небезпечних хімічних, радіоактивних, біологічних речовин, раптового руйнування споруд та будівель, аварій на інженерних мережах і спорудах життєзабезпечення, гідродинамічних  аварій на греблях, дамбах тощо.

Надзвичайні ситуації природного характеру − це наслідки небезпечних  геологічних, метеорологічних, гідрологічних, морських та прісноводних явищ, деградації ґрунтів чи надр, природних пожеж, змін стану повітряного басейну, інфекційних захворювань людей, сільськогосподарських тварин, масового ураження сільськогосподарських рослин хворобами чи шкідниками, зміни стану  водних ресурсів та біосфери тощо.

Надзвичайні ситуації соціального  і соціально-політичного характеру  − це ситуації, пов’язані з протиправними  діями терористичного та антиконституційного  спрямування: здійснення або реальна  загроза терористичного акту (збройний напад, захоплення і затримання важливих об’єктів ядерних устав і матеріалів, систем зв’язку та телекомунікації, напад чи замах на екіпаж повітряного  чи морського судна), викрадення (спроба викрадення) чи знищення суден, встановлення вибухових пристроїв у громадських  місцях, викрадення зброї, виявлення  застарілих боєприпасів тощо.

Надзвичайні ситуації військового  характеру − це ситуації, пов’язані  з наслідками застосування зброї  масового ураження або звичайних  засобів ураження, під час яких виникають вторинні фактори ураження населення внаслідок зруйнування  атомних і гідроелектричних станцій, складів і сховищ радіоактивних  і токсичних речовин та відходів, нафтопродуктів, вибухівки, сильнодіючих отруйних речовин, токсичних відходів, транспортних та інженерних комунікацій.

Залежно від територіального  поширення, обсягів, заподіяних або  очікуваних економічних збитків, кількості  людей, які загинули, розрізняють 4 рівні  надзвичайних ситуацій − загальнодержавний, регіональний, місцевий та об’єктовий.

Надзвичайна ситуація загальнодержавного рівня − це надзвичайна ситуація, яка розвивається на території двох та більше областей (Автономної республіки Крим, міст Києва та Севастополя) або  загрожує транскордонним перенесенням, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріали  і технічні ресурси в обсягах, що перевищують власні можливості окремої  області (Автономної республіки Крим, міст Києва та Севастополя), але не менше 1% обсягів видатків відповідного бюджету.

Надзвичайна ситуація регіонального  рівня − це надзвичайна ситуація, яка розвивається на території двох або більше адміністративних районів (міст обласного значення), Автономної республіки Крим, областей, міст Києва  та Севастополя або загрожує перенесенням на територію суміжної області, а  також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріальні і технічні ресурси в обсягах, що перевищують  власні можливості окремого району, але  не менше 1% обсягів видатків відповідного бюджету.

Надзвичайна ситуація місцевого  рівня −  це надзвичайна ситуація, яка виходить за межі потенційно-небезпечного об'єкта, загрожує поширенням самої  ситуації або її вторинних наслідків  на довкілля, сусідні населені пункти, інженерні споруди, а також у  разі, коли для її ліквідації необхідні  матеріальні і технічні ресурси  в обсягах, що перевищують власні можливості об'єкта. До місцевого рівня  також належать всі надзвичайні  ситуації, які виникають на об'єктах  житлово-комунальної сфери та інших, що не входять до затверджених переліків  потенційно-небезпечних об’єктів.

Надзвичайна ситуація об'єктового рівня − це надзвичайна ситуація, яка не підпадає під зазначені  вище визначення, тобто така, що розгортається  на території об'єкта або на самому об'єкті, її наслідки не виходять за межі об'єкта або його санітарно-захисної зони.

Загальні ознаки НС: наявність  або загроза загибелі людей, значне погіршення умов життєдіяльності, істотне  погіршення стану здоров’я людей, заподіяння економічних збитків.

Організаційні та правові  основи захисту громадян України, об’єктів виробничого та соціального призначення, довкілля від НС техногенного і природного характеру визначаються Законом  України «Про захист населення і  територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру» із змінами і доповненнями від 24.09.2008.

Основними заходами у сфері  захисту населення і територій  від НС техногенного та природного характеру є:

1) інформування та оповіщення: це основний принцип та головний і невід’ємний елемент усієї системи заходів такого захисту. Інформацію становлять відомості про НС техногенного та природного характеру, що прогнозуються або виникли, з визначенням їх класифікації, меж поширення і наслідків, а також способи та методи реагування на них. Оповіщення про загрозу виникнення НС техногенного та природного характеру і постійне інформування про них населення забезпечуються шляхом:

а) завчасного створення і підтримки в постійній готовності загальнодержавної і територіальних автоматизованих систем центрального оповіщення населення;

б) організаційно-технічного з’єднання територіальних систем централізованого оповіщення і систем оповіщення на об’єктах господарювання;

в) завчасного створення та організаційно-технічного з’єднання з системами спостереження і контролю постійно діючих локальних систем оповіщення та інформування населення в зонах можливого катастрофічного затоплення, районах розміщення радіаційних і хімічних підприємств, інших об’єктів підвищеної небезпеки;

г) централізованого використання загальнодержавних і галузевих систем зв’язку, радіо провідного, телевізійного оповіщення, радіотрансляційних мереж та інших технічних засобів передавання інформації;

2) спостереження: з метою своєчасного захисту населення і територій від НС техногенного та природного характеру, запобігання та реагування на них відповідними центральними та місцевими органами виконавчої влади здійснюється: створення і підтримання в постійній готовності загальнодержавної і територіальних систем спостереження і контролю з включенням до них існуючих сил і засобів контролю; організація, збирання, опрацювання і передавання інформації про стан довкілля, забруднення харчових продуктів, продовольчої сировини, фуражу, води радіоактивними, хімічними речовинами, мікроорганізмами та іншими біологічними агентами;

3) укриття в захисних спорудах: укриттю в захисних спорудах, у разі необхідності, підлягає населення відповідно до його належності до груп (працююча зміна, населення, яке проживає в небезпечних зонах). Створення фонду захисних споруд забезпечується шляхом:

а) комплексного освоєння підземного простору міст і населених пунктів для взаємопогодженого розміщення в ньому споруд і приміщень соціально-побутового, виробничого і господарського призначення з урахуванням необхідності пристосування і використання частини приміщень для укриття населення в разі виникнення НС техногенного та природного характеру;

б) обстеження і взяття на облік підземних і наземних будівель та споруд, що відповідають вимогам захисту, споруд підземного простору міст, гірничих виробок і природних порожнин;

в) дообладнання з урахуванням реальної обстановки підвальних та інших заглиблених приміщень;

г) будівництва заглиблених споруд, які окремо розташовані від об’єктів виробничого призначення та пристосовані для захисту;

ґ) масового будівництва, в період загрози виникнення НС техногенного та природного характеру, найпростіших сховищ та укриттів;

д) будівництва окремих сховищ та протирадіаційних укриттів.

Перелік таких сховищ, укриттів та інших захисних споруд, які треба  будувати, щорічно визначається спеціально уповноваженим центральним органом  виконавчої влади, до компетенції якого  віднесено питання захисту населення  і території від НС техногенного та природного характеру, і затверджується Кабінетом Міністрів України. Наявний  фонд захисних споруд використовується для господарських, культурних і  побутових потреб населення;

4) Евакуаційні заходи: в умовах неповного забезпечення захисними спорудами в містах і інших населених пунктах, що мають об’єкти підвищеної небезпеки, основним засобом захисту населення є евакуація і розміщення його в зонах, які є безпечними для проживання людей і тварин. Евакуація проводиться із зон можливого катастрофічного затоплення, можливого небезпечного радіоактивного забруднення, хімічного ураження, в районах виникнення стихійного лиха, аварій і катастроф (якщо виникає безпосередня загроза життю і здоров’ю людей). Залежно від обстановки, яка склалася на час НС техногенного та природного характеру, може бути проведено загальну або часткову евакуацію населення тимчасового або безповоротного характеру. Евакуація проводиться шляхом вивезення населення із небезпечних зон усіма видами наявного транспорту, а у разі його відсутності чи недостатності, а також у випадку руйнування транспортних шляхів – організоване виведення населення пішим ходом по заздалегідь розроблених маршрутах;

5) інженерний захист: під час проектування і експлуатації споруд та інших об’єктів господарювання, наслідки діяльності яких можуть шкідливо вплинути на безпеку населення та довкілля, обов’язково розробляються і здійснюються заходи інженерного захисту з метою запобігання виникнення НС техногенного та природного характеру;

6) медичний захист: заходи запобігання або зменшення ступеня ураження людей, своєчасного надання медичної допомоги постраждалим та їх лікування, забезпечення епідеміологічного благополуччя в зонах НС техногенного та природного характеру. Для надання безоплатної медичної допомоги постраждалим від НС техногенного та природного характеру громадянам, рятувальникам та особам, які беруть участь у ліквідації наслідків НС техногенного та природного характеру, діє Державна служба медицини катастроф як особливий вид державних аварійно-рятувальних служб. Лікування та психологічне відновлення даних категорій людей проводиться у санаторно-курортних закладах, при яких створені центри медико-психологічної реабілітації;

7) біологічний захист: захист від біологічних засобів ураження включає своєчасне виявлення чинників біологічного зараження, залежно від їх виду і ступеня ураження, проведення комплексу адміністративно-господарських, режимно-обмежувальних і спеціальних протиепідемічних та медичних заходів;

8) радіаційний і хімічний захист: радіаційний і хімічний захист включає заходи щодо виявлення та оцінки радіаційної і хімічної обстановки, організацію та здійснення дозиметричного і хімічного контролю, розроблення типових режимів радіаційного захисту, забезпечення засобами індивідуального та колективного захисту, організацію та проведення спеціальної обробки.

 

 

 

 

 

4.3 Основи забезпечення техніки безпеки на підприємстві

 

Згідно з Наказом «Про затвердження правил техногенної безпеки у  сфері цивільного захисту на підприємствах, в організаціях, установах та на небезпечних територіях» від 15.08.2007  N 557 існують основні вимоги техногенної безпеки у сфері цивільного захисту такі, як:

1) збирання   та   аналітичне  опрацювання  інформації  про  
аварійні ситуації та аварії техногенного характеру;

2) створення,   збереження   і   раціональне   використання  
матеріальних ресурсів,  необхідних  для  запобігання  надзвичайним  
ситуаціям та ліквідації їх наслідків;

3) забезпечення засобами радіаційного та хімічного захисту,  
порядок їх зберігання;

4) оперативне оповіщення персоналу об'єктів і населення про  
виникнення або загрозу виникнення аварійних ситуацій і аварій;