Предмет, об’єкт і метод аудиторської перевірки

Міністерство внутрішніх справ України

Львівський державний університет внутрішніх справ

Кафедра обліку і аудиту

Захищена на кафедрі

                                                                                                       з оцінкою _________

                                                                                                       «___» _______2010р.

                                                                                                        Підписи: _________

                                                                                                         _________________

                                                                                                         _________________

КУРСОВА РОБОТА

на тему: «ПРЕДМЕТ, ОБ‘ЄКТ І МЕТОД АУДИТОРСЬКОЇ ПЕРЕВІРКИ»

                                                                                        Роботу виконав

                                                                                        студент (-ка)  групи ОАз-__

                                                                 ______________________                                                                                        Науковий керівник:

                                                                                                        ______________________

                                                                                                         До захисту допускається:

                                                                                         «___» ____________ 2010 р.

Львів 2010

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………..3

1. Виникнення аудиту та історичні етапи його розвитку…………………5

2. Предмет та об‘єкти аудиту………………………………………………..10

3. Організаційні форми та класифікація видів  аудиту…………………….12

4. Принципи аудиторської перевірки  ………………………………………15

5. Метод, способи і прийоми аудиту ………………………………………..17

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………22

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………………25

ВСТУП

Неухильне прагнення України до інтеграції у міжнародне економічне співтовариство зумовлює необхідність здійснення відповідних ринкових перетворень в усіх сферах фінансово-економічної та соціально-політичної діяльності на різних рівнях господарювання та управління. Розвиток ринкових відносин, проведення процесу приватизації, виникнення недержавних форм власності та різноманітних організаційно-правових форм господарювання безпосе­редньо вплинули на систему фінан­сового контролю в Україні. Державний, відом­чий контроль у сучасних умовах не розповсюджується на всі господарюючі суб’єкти, а тому не може задовольнити потреби широкого кола користувачів фінансової звітності (ак­ціонерів, власників, інвесторів, покупців, постачальників, банків, профспілок, працівників підприємства, держави, адміністрації підприєм­ства та ін.) у наданні певних гарантій її достовірності, об’єктивності та закон­ності. Це зумовило виникнення  і подальший розвиток в Україні аудиту як не­залежної форми фінансового контролю та професії аудитора. Аудит має тривалу історію у розвинених зарубіжних країнах і запозичений у вітчизняну практику. За перше десяти­річчя його існування на законодавчій основі в Україні визначилися певні здобутки у становленні аудиторської діяльності та низка проблем, які потребують адеква­т­ного вирішення на базі ґрунтовних наукових досліджень.

Сучасний аудит в Україні виходить на якісно новий рівень розвитку і потребує підвищення якості підготовки і роботи аудиторів, удосконалення методики перевірок, фундаментальних розробок з теорії аудиту, досліджень у сфері його методології і організації та запровадження отриманих результатів у практичній діяльності.

Метою написання курсової роботи є дослідження теоретичних аспектів розвитку та методики аудиторських перевірок.

Предметом дослідження є теоретичні основи здійснення аудиторських перевірок та сукупність методики їх проведення.

Інформаційною основою написання курсової роботи стали праці відомих вітчизняних та зарубіжних вчених, зокрема: М. Т. Білухи, О. С. Бо­родкіна, Ф. Ф. Бутинця, Б. І. Валуєва, В. В. Го­ловача, З. В. Гуцайлюка, Н. І. До­рош, А. М. Кузьмінського, М. В. Кужель­ного, Л. П. Кулаковської, О. Ю. Редь­ко, В. С. Рудницького, В. Я. Савченко, В. В. Соп­ко, Л. О. Сухарєва, Б. Ф. Усача, В.О. Шевчука.

Робота складається з вступу, п‘яти розділів, висновків та списку використаної літератури.

1. Виникнення аудиту та історичні етапи його розвитку

Термін «аудит» у перекладі з латинського «audio» означає «він чує», «слухати», «слухач». Це пов’язано з тим, що на початкових етапах становлення аудиту письменних людей було мало, документи були не досконалими або взагалі не складалися, а тому мала місце практика вислуховування усних доповідей, звітів про фінансовий стан справ. Російський професор Я. В. Соколов зауважує, що у ті далекі часи вважалось, що усна форма звіту навіть краща письмової, адже будь-який документ можна підробити, а сказати неправду, коли на тебе дивляться строгі очі начальника, неможливо або, у крайньому випадку, значно складніше [1, с. 6].

Історики вважають, що початок складання звітів відноситься приблизно до 4000 р. до н. е., коли древні цивілізації Ближнього Сходу почали створювати високоорганізовані держави та налагоджувати господарську діяльність [16, с. 22]. На рівні держав, провінцій, міст та маєтків вівся облік доходів, витрат, державні функціо­нери збирали податки. Для визначення правильності ведення обліку, складання звітів, контролю сплати податків необхідним стало запровадження контролю, включаючи аудит.

Інші історичні джерела містять думку про те, що аудит як фінансовий контроль взагалі виник у Китаї, де було створено аудиторську систему. У 700 р. до н. е. там існував пост Генерального аудитора, який мав гарантувати чесність урядових чиновників, які мали право користуватись державними коштами та майном [16; 159, с. 6]. Державна система обліку династії Чжоу (1122–256 рр. до н. е.) у Китаї включала ретельно розроблений бюджет та аудит всіх урядових департаментів.

Контроль взагалі та аудит, зокрема, існував у стародавніх країнах та містах таких, як Афіни, Древній Рим, Вавилон, Єгипет, Іудея та ін. Уже на той час можна розрізнити два рівні аудиту: державний та приватний. Як пише Р. Монтгомері, в Афінах V ст. до н. е. народне Зібрання контролювало доходи та витрати держави, а його фінансова система включала урядових аудиторів, які перевіряли документи всіх посадових осіб після завершення їх повноважень. У Римській республіці державні фінанси знаходились під контролем Сенату, а державний бюджет перевірявся штатом аудиторів під наглядом казначея [16, с. 23]. На приватному рівні аудиторів або контролерів призначали власники маєтків з метою максимізації прибутків, зменшення крадіжок. Ці контролери вислуховували і стверджували звіти управляючих маєтками.

Свою роль в історії розвитку аудиту зіграли італійські міста-держави у період свого середньовічного процвітання. На це звертає увагу у дисертації О. В. Печюре­не. Автор пише, що купці Флоренції, Генуї та Венеції користувались послугами аудиторів при перевірці звітності капітанів суден, які повертались з Нового Світу з призначеними для них вантажами. Такі перевірки головним чином проводились для попередження крадіжок на кораблях. Також відомий факт проведення аудиту рахунків державних службовців у місті Піза у 1394 р.

Першими офіційними документами, які засвідчували існування аудиту як виду професійної діяльності вважаються документи архіву Казначейства Англії та Шотландії 1130 р. Уже в 1200-ті роки Лондонське Сіті піддавали аудиту, а на початку XIV ст. серед вибірних посадових осіб зазначались аудитори [16, с. 23]. Перший у Європі законодавчий акт, що стосувався діяльності аудиторів, був виданий королем Англії Едвардом І. Цим Законом від імені держави надавались певні привілеї аудиторам, якими були не тільки особи з числа довірених слуг сеньйорів, але й деякі категорії цивільних службовців [16, с. 18].

У зв’язку з тим, що 24 березня 1324 р. король Едвард ІІ спеціальним указом призначив трьох державних аудиторів Англії, то вважається, що аудит як професія вперше започаткувався саме в цій країні. Передбачалось, що призначені королем аудитори повинні перевіряти «та брати всі рахунки, які були введені і які будуть введені в провінціях: Оксфорді, Беркенхенді, Саутхемптоні, Уельсі, Соммерсетширі та Дорсеті, робити та позначати все, що аудитори з рахунками робити повинні». Достеменно не відоме повне коло повноважень та обов’язків аудиторів тих часів, але з суттєвою впевненістю можна стверджувати, що крім іншого до їхніх функцій обов’язково входило засвідчення (перевірка) звітів. Важливість та значення діяльності аудиторів у період середньовіччя підтверджують історичні дані про те, що нерідко виносились вироки та  страчувались люди, які  визнавались винними у крадіжках майна, грошей на підставі вислуховування їх звітів аудиторами, які пред’являли докази їх вини.

Слід особливо підкреслити, що на посаду аудитора могла бути призначена людина з бездоганною репутацією. Лише порядна, незалежна особа могла бути аудитором. Ці вимоги були головним критерієм, а професійні знання в галузі бухгалтерського обліку відігравали не головну роль. Проте, з часом облік неухильно ускладнювався, було запроваджено ведення системного обліку, тобто подвійної бухгалтерії, і тому згодом наявність відповідних професійних знань, крім чесності і порядності, стала обов’язковою.

Досліджуючи історію розвитку аудиту професор В. Я. Соколов пише, що у Великій Британії аудит проводився двох типів. Правильне їх розуміння дає можливість оцінити та прослідкувати еволюцію аудиту у стародавні часи. Від простого прослуховування звітів казначея держави або уповноваженого від гільдії і винесення усного висновку згодом почали документально засвідчувати думку аудитора та включати у його висновок слова «вислухано аудиторами, що підписалися». Це перший тип аудиту на державному рівні. Другим типом аудиту був аудит, який полягав у деталь­ній перевірці рахунків виплат, зроблених управляючими фінансами великих помість, маєтків з наступною «аудиторською декларацією», тобто був усний висновок перед власником маєтку. Зазвичай аудитор був членом ради управляючих. Тому, другий тип аудиту слід розглядати як перші прояви внутрішнього аудиту.

Розвиток цивілізації, держав, нові наукові та технічні відкриття, поширення торгівлі, розвиток промисловості, судноплавства, залізниць сприяли подальшому формуванню і зміцненню професії аудитора у світі, але в першу чергу у Європі. Ауди­торів все більше стали залучати до ведення рахунків, складання звітів, податкових документів, оцінки ефективності тих чи інших господарських операцій. Паралельно розвивається податкова система і держава намагається контролювати правильність сплати податків з отриманих доходів. Виникає конфлікт інтересів держави та підприємств, власники яких прагнуть максимізувати доходи, але при цьому сплачувати мінімальні податки. В процесі вирішення цього протиріччя все більшого значення набуває незалежний контроль у вигляді аудиторських перевірок.

Після остаточного усвідомлення важливості ролі аудиту і його значення для суспільства, держави та власників, йому починають надавати офіційний статус незалежної об’єктивної перевірки звітності. Першою країною, яка проголосила необхідність обов’язкової незалежної перевірки і підтвердження щорічної звітності акціонерних товариств, стала Велика Британія, яка у 1844 році прийняла відповідний Закон про компанії. Приклад Великої Британії згодом наслідували інші країни. Аналогічні законодавчі акти щодо обов’язковості аудиту були прийняті у Франції (1867 р.), США (1887 р.), Німеччині (1931 р.) та інших країнах.

Відродження професії аудиторів починається у СРСР з 1987 р., коли з’яв­ляються підприємства з участю іноземного капіталу, звітність яких на вимогу інвесторів повинна була перевірятись незалежним аудитором. У зв’язку з цим у 1987–1989 рр. на теренах колишнього СРСР, спочатку у Москві, створюється госпрозрахункова контрольно-ревізійна група «Інаудит», а потім у різних регіонах, у тому числі в Україні, створюються її дочірні відділення («Інаудит–Україна»).

В Україні правові засади аудиту  визначені Законом України «Про аудиторську діяльність» від 22 квітня 1993 р. Прийняттю цього законодавчого акту передувало «стихійне» виникнення аудиту, викликане новими економічними потребами здійснення незалежного фінансового контролю. Починаючи з отримання Україною незалежності у 1991 р. інтенсифікується процес роздержавлення, виникнення приватної форми власності, створення спільних підприємств, залучення іноземного капіталу у різні сфери економіки. Аудит виникає на вимогу власників, інвесторів для захисту їх економічних інтересів. Аудитом починають займатись колишні працівники контрольно-ревізійних служб, кваліфіковані бухгалтери.

14 лютого 1992 р. у Києві відбувся перший з’їзд аудиторів України, на якому  прийнято Статут громадського професійного об’єднання аудиторів САУ для захис­­ту їх законних прав та інтересів, сприяння розвитку аудиторської діяльності. В те­пе­рішній час працюють 25 територіальних відділень САУ.