Предмет, об’єкт і метод аудиторської перевірки

Результати дослідження організаційних аспектів діяльності вітчизняних та зарубіжних аудиторських фірм свідчать, що основними принципами організації аудиту є такі:

1) планування; 2) документування; 3) відповідальність за зроблений висновок; 4) взаємодія аудиторів; 5) залучення експертів; 6) повне та об’єктивне інфор­мування клієнтів; 7) контроль якості роботи аудитора; 8) договірні відносини [1]; 9) взаємодія з клієнтом у процесі перевірки; 10) дотримання принципів професійної етики аудиторів; 11) дотримання послідовності процесу аудиту.

5. Метод, способи і прийоми аудиту

В аудиторській практиці використовуються дві групи методів: 1) загально­наукові методи; 2) власні (специфічні) методи аудиту.

До загальнонаукових методів відносяться: аналіз, синтез, індукція, дедукція, аналогія, моделювання, абстрагування, конкретизація, системний аналіз, функціонально-вартісний аналіз.

Аналіз – метод дослідження вибраного об’єкта аудиту шляхом його уявного розділення на складові частини, окремі елементи і їх оцінки кожного окремо в межах одного цілого (наприклад при здійсненні аналізу надійності функціонування системи бухгалтерського обліку окремо аналізується і оцінюється кожна складова цієї системи (ведення первинних документів, облікових регістрів, звітів, облікова політика) в межах одного цілого).

Синтез (від грец. sunthesis – сполучення, поєднання, складання) – метод вивчення об’єкта в його цілісності, єдності і взаємозв’язку окремих його компонентів. Цей метод тісно пов’язаний з аналізом, оскільки дозволяє об’єд­нувати в єдине ціле розрізнену інформацію про досліджуваний об’єкт ауди­торського контролю.

Індукція (від грец. induction – наведення) – метод дослідження, при якому загальний висновок про досліджуваний об’єкт складається на основі вивчення не всіх ознак або одиниць сукупності, а лише їх частини, тобто шляхом виведення висновків від окремого до загального. Перевіряючи правильність обліку матеріальних запасів, аудитор може проконтролювати їх стан за окремими видами, назвами і на підставі отриманої інформації зробити загальний висновок щодо достовірності відображення запасів підприємства у звітності. На методі індукції ґрунтується такий специфічний спосіб аудиту, як вибіркова перевірка.

Дедукція (від лат. deduction– виведення) – це метод, який дозволяє робити висновки поступово переходячи від загального дослідження об’єкта до його окремих елементів. Наприклад, стан кредиторської заборгованості аудитор може спочатку оцінити за даними звітності і Головної книги, а потім перейти до вивчення аналітичних даних.

Аналогія – метод, за допомогою якого певний об’єкт аудиту досліджується на основі його подібності з іншими (оцінка за аналогією комп’ютерної програми, що використовується на підприємстві, або контроль аналогії нарахування заробітної плати за однакову роботу в різних цехах підприємства або різним працівникам однакової кваліфікації).

Конкретизація – метод дослідження об’єкта аудиту за конкретних умов (обставин) його існування, виникнення (аудитор може досліджувати правильність визначення збитків не взагалі по підприємству, а по конкретних видах операцій, за видами діяльності (операційною, інвестиційною, фінансовою)).

Моделювання – метод, який полягає у заміні об’єкта аудиту, що вив­чається, на штучний аналог (модель оригіналу), якому притаманні всі ознаки оригіналу і який розміщується в нормальних умовах існування, функціонування. Наприклад, при перевірці надійності функціонування комп’ютерного програмного забезпечення підприємства-клієнта, аудитор у діючу комп’ю­терну програму може ввести дані про умовні господарські операції і перевірити правильність їх відображення системою клієнта.

Абстрагування – метод відволікання, за допомогою якого аудитор може пере­ходити від конкретних об’єктів до загальних понять і законів розвитку (не звертаю­чи уваги на другорядні факти, які прямо не відносяться до досліджуваного об’єкта).

Системний аналіз – метод вивчення об’єкта дослідження як сукупності елементів, що утворюють систему. Наприклад, аудитор за допомогою цього методу оцінює надійність і ефективність систем бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю підприємства.

Функціонально-вартісний аналіз – метод вивчення об’єктів на стадії інженерної підготовки виробництва та інших складових фінансово-госпо­дарської діяльності і оцінка економічності в процесі їх функціонування. Даний метод більше прийнятний до застосування при виконанні аудиторських послуг.

Наступна група методів, які використовуються в аудиторській практиці – специфічні методи.

Власні (специфічні) методи аудиту – це методи, сформовані під впливом теорії і практики аудиту і спрямовані на вирішення спеціальних аудиторських завдань у ході перевірки. Вони історично склались під впливом потреб аудиту та досягнень в інших галузях знань. Специфічні методи аудиту розвивались сторіччями під впливом методів і принципів бухгалтерського обліку, економічного аналізу, статистики, економіко-математичних методів, ревізії і контролю, комп’ютерних технологій. У свою чергу, власні методи аудиту знаходять широке застосування в інших економічних науках і їх практичному втіленні.

В аудиторській теорії і практиці доцільно виділити такі специфічні методи аудиту: 1) спостереження та огляд; 2) опитування; 3) інспекція; 4) оцінка; 5) вивчення по суті; 6) запит (підтвердження); 7) аналітичний огляд; 8) узагальнення.

Спостереження та огляд – це методи, які полягають у безпосередньому контролі (спостеріганні) аудитором дій посадових осіб підприємства-клієнта по виконанню своїх функціональних обов’язків. Аудитор спостерігає за роботою обліковців (складанням первинних документів, облікових регістрів, звітів), внутрішнього аудитора, за здійсненням процесу оприбуткування матеріальних цінностей на складі і їх документальним оформленням. Також ці методи полягають в огляді і визначенні стану певних об’єктів аудиторського контролю, які мають матеріальну форму (основні засоби, запаси, готівкові грошові кошти, цінні папери, документація підприємства).

Метод опитування – передбачає отримання письмової та усної інформації від поінформованих посадових осіб підприємства-клієнта (найчастіше його керівництва, адміністрації, обліковців). Достовірність цієї інформації залежить від чесності та компетентності опитуваного персоналу.

Інспекція – метод, який полягає у перевірці фактичної наявності активів підприємства, контролі правильності проведення інвентаризації, перевірці відповідних облікових записів, розрахунків. Цей метод тісно пов’язаний з методом огляду, проте йому притаманні не тільки спостереження і огляд, а і розрахункові процедури, співставлення.

Оцінка – метод, за допомогою якого оцінюється стан, ефективність, надійність різноманітних об’єктів аудиторського контролю (надійність системи бухгалтерського обліку і системи внутрішнього контролю, стану основних засобів і ефективності використання обладнання, організаційної структури підприємства, ефективності управління). Цей метод не слід плутати з оцінкою реальної вартості основних засобів, підприємства в цілому чи окремого майнового комплексу, яку проводять професіональні оцінники, експерти. Вони також у разі необхідності можуть бути залучені до процесу аудиту.

Вивчення по суті – це метод аудиторського контролю, який передбачає вивчення (оцінку) аудитором економічного змісту господарських операцій, встановлення їх наслідків, фактичної та юридичної вірогідності їх здійснення, оцінка правильності відображених сум та їх взаємна ув’язка (наприклад, відповідність даних синтетичного та аналітичного обліку або даних первинних документів та облікових регістрів).

Запит – метод, який часто ще називають підтвердженням, полягає у надсиланні дебіторам, кредиторам, банкам, юристам та іншим третім особам, по­в’язаним з підприємством-клієнтом, листа з проханням підтвердити, надати інформацію про здійснені операції, залишки по рахунках, зобов’язаннях, претензіях та інші дані, які цікавлять аудитора. Такі листи надсилаються від імені підприємства, що перевіряється, а отримувачем відповіді на них є аудитор (аудиторська фірма).

Аналітичний огляд – це не тільки аналіз показників фінансової звітності підприємства, а тим більше не традиційний порівняльний аналіз фактич­них даних з даними минулих звітних періодів або плановими (бюджетними показниками). Мета і задачі аналітичного огляду значно ширші. Аудитор повинен визначити стан, тенденції розвитку та перспективи діяльності підприємства-клієнта не тільки на основі його фактичних даних фінансової звітності, але і на підставі аналізу результатів роботи інших подібних підприємств цієї галузі. І якщо низка підприємств галузі зазнали банкрутства у економічних умовах, що склалися, то не виключно, що це може трапитись і з підприємством, що перевіряється. Також існують й інші напрями аналітичного огляду.

Узагальнення – метод, що передбачає групування і систематизацію всіх зібраних аудиторських доказів у процесі перевірки в цілому або на окремому її етапі, оцінка суттєвості виявлених недоліків, встановлення відповідності фактичного стану справ на підприємстві даним, відображеним у його звітності, а також  формування аудиторського висновку, розробка рекомендацій.

Із розглянутими специфічними методами аудиту тісно пов’язані прийоми аудиторської перевірки, які деталізують методи, реалізують їх застосування на практиці.

Основними прийомами аудиту слід вважати такі: документальна перевірка, статистичне дослідження, анкетування, тестування, аудиторська вибірка, прийоми економіко-математичних методів, підрахунок, логічна перевірка. Необхідно дати коротке пояснення лише деяким з перелічених прийомів, оскільки більшість з них є достатньо зрозумілими і використовуються не тільки в аудиті, а і в інших сферах контролю.

Прийом анкетування – це один із прийомів, за допомогою якого реалізується метод опитування. Він полягає у отриманні від керівника, головного бухгалтера та інших працівників підприємства та третіх осіб письмових відповідей на перелік сформульованих заздалегідь питань, які мають відношення до аудиторської перевірки, для отримання необхідних аудиторських доказів. Як правило, аудиторські фірми мають розроблені стандартні анкети для опитування певних посадових осіб підприємства-клієнта.

Прийом тестування – найбільш поширений в аудиторській практиці, особливо в зарубіжній. Існують два основних види тестування залежно від мети їх застосування: 1) незалежні тести; 2) тести на відповідність.

ВИСНОВКИ

На основі написання курсової роботи можна зробити наступні висновки:

1) Аудит має тривалу світову історію  виникнення і розвитку, починаючи з античного періоду до теперішнього часу.

2)  На початкових етапах розвитку аудиту існували дві основні його форми – державний (для перевірки звітів державного рівня) та незалежний ( на приватному рівні, в інтересах певного власника – купця, власника маєтку). В процесі еволюції виникає ще одна форма  аудиту – внутрішній.

3)  В Україні виникнення аудиту, як незалежної форми контролю спричинено розвитком ринкових відносин та появою недержавної форми власності. Аудит, як професія, в Україні починає своє становлення з прийняттям Закону України «Про аудиторську діяльність» від 22 квітня 1993 р., відповідно до положень якого створюються САУ та АПУ.

4) Аудит – це процес незалежної перевірки фінансової бухгалтерської звітності, що виконується аудитором (аудиторською фірмою), з метою висловлення об’єктивної думки та підтвердження в усіх суттєвих аспектах її достовірності, повноти та законності відповідно до нормативів та встановлених критеріїв, зменшення інформаційного ризику користувачів, надання висновку зацікавленим сторонам. Предмет аудиту – це фінансова бухгалтерська звітність, а його об’єкт – певні види (групи) інформації про фінансово-господарські операції, явища, процеси та інші дані, які є основою для складання фінансової бухгалтерської звітності.

5) Класифікацію об’єктів аудиту проводять за такими ознаками: економічний зміст інформації; обсяг та складність інформації; періодичність та спосіб перевірки; місце формування інформації; характер інформації; вид вимірників та характер оцінки; зв’язок з часом.

6) До організаційних форм аудиту віднесено: зовнішній та внутрішній, а організаційними формами зовнішнього аудиту визнано такі: незалежний (суспільно організований), державний, міжнародний.  Класифікувати види аудиту найкраще за такими ознаками: регламентація, напрями та об’єкти; час ведення, періодичність виконання згідно з умовами договору і способом проведення.

7) До загальнонаукових методів, які використовуються в аудиті, відносять: аналіз, синтез, індукція, дедукція, аналогія, моделювання, абстрагування, конкретизація, системний аналіз, функціонально-вартісний аналіз; власні (специфічні) методи аудиту є такі: спостереження та огляд; опитування; інспекція; оцінка; вивчення по суті; запит (підтвердження); аналітичний огляд; узагальнення; прийомами аудиту визнано: документальну перевірку, ста­­тистичне дослідження, анкетування, тестування, прийоми економіко-ма­те­­матичних методів, підрахунок, логічна перевірка; способами організації здійснення аудиту названо наступні: суцільна перевірка та вибіркове дослі­дження.