Розрахунки з постачальниками та підрядчиками

Кредиторська заборгованість у підприємств та організацій  виникає найчастіше через невиконання установами своїх зобов’язань.

Облік кредиторської заборгованості підприємств та організацій ведеться на рахунках класу 6 “Поточні зобов’язання”, який об’єднує рахунки, призначені для обліку зобов’язань установи, що виникають у процесі її діяльності, і погашення яких здійснюється протягом одного бюджетного року.

До  поточних зобов’язань підприємств  та організацій належать:

- заборгованість за всіма  видами платежів до бюджету,  включаючи податки із заробітної плати;

- заборгованість із заробітної  плати штатного і нештатного  персоналу, із допомоги за тимчасовою непрацездатністю, за стипендіями аспірантам та учням;

- зобов’язання за відрахуваннями  до Пенсійного фонду України,  на соціальне страхування та індивідуальне страхування працівників;

- авансові платежі, отримані  від фізичних і юридичних осіб  у рахунок наступних поставок продукції, виконання робіт, надання послуг;

- кредиторська заборгованість  постачальникам і підрядникам  за матеріальні цінності, виконані роботи, отримані послуги.

Важливість аналізу і  керування кредиторською заборгованістю обумовлюється її значною часткою в поточних пасивах підприємства, її зміни помітно позначаються на динаміку показників його платоспроможності і ліквідності.

Поточне фінансове благополуччя підприємства значною мірою залежить від того, наскільки вчасно воно відповідає за своїми фінансовими зобов'язаннями.

Фінансове планування бюджету, організація керування фінансовими потоками є підставою для складання платіжного календаря підприємства, що є інструментом оперативного планування і складається на невеликий проміжок часу з детально можливою точністю.

Таким чином, важливість аналізу  і управління кредиторською заборгованістю обумовлена тим що, складаючи значну частку поточних пасивів підприємства, її зміни помітно позначаються на динаміці показників його платоспроможності і ліквідності.

Аналіз кредиторської  заборгованості підприємства проводиться  на основі використання його фінансової звітності. Для того щоб співвіднести динаміку величини кредиторської заборгованості зі змінами масштабів діяльності підприємства, при розрахунку ряду коефіцієнтів оборотності кредиторської заборгованості використовуються показники фінансових результатів [17].

Прискорення оборотності  засобів у розрахунках і скорочення термінів оборотності в динаміці розглядається як позитивна тенденція. Показники оборотності доцільно порівнювати з нормативними показниками. На жаль, у даний час відсутня нормативна база таких показників у галузевому розрізі. А оскільки вона ґрунтується в тому числі і на аналізі тимчасових рядів, її і неможливо розробити при постійно змінних соціально-економічних умовах і регулюючій правовій базі в Україні. Тому в даний час приходиться або розглядати й аналізувати динаміку показників оборотності, або порівнювати їх з рівнем, досягнутим успішно діючими підприємствами аналогічного профілю, що функціонують у тих же умовах [15].

Для системи бухгалтерського  обліку характерна не лише наявність  зв’язків і відносин між елементами, які її утворюють, але й нерозривна єдність з оточуючим середовищем. Зокрема, суттєвий вплив на бухгалтерський облік здійснює регулювання бухгалтерського  обліку трьох видів: економічне, правове, морально-етичне.

Визначальний вплив на бухгалтерський облік в Україні  здійснює нормативне регулювання, представлене п’ятьма рівнями:

1. Конституція України, Кодекси законів і Закони України;
2. Укази й розпорядження Президента України, Постанови Кабінету Міністрів України;
3. Положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові документи з бухгалтерського обліку та фінансової звітності, які затверджуються Міністерством фінансів України;
4. Нормативно-правові акти (інструкції, положення, вказівки) та методичні рекомендації Міністерства фінансів та інших органів, які розробляються і затверджуються на основі Положень (стандартів) бухгалтерського обліку;
5. Рішення (накази, розпорядження) щодо організації і ведення бухгалтерського обліку підприємства.

Основою нормативно-правової бази, яка регламентує порядок  організації обліку розрахунків  з постачальниками та підрядниками є Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність  в Україні». Цей Закон визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності  в Україні. Закон поширюється  на всіх юридичних осіб, створених  відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також  на представництва іноземних суб'єктів  господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством  [13; ст.2].

Метою ведення бухгалтерського  обліку і складання фінансової звітності  є надання користувачам для прийняття  рішень повної, правдивої та неупередженої  інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом  обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична  та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку [13; ст.3].

Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку - нормативно-правовий акт, затверджений Міністерством фінансів України, що визначає принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, що не суперечать міжнародним стандартам. В Україні станом на 2012 рік затверджено 34 Положень (стандартів) бухгалтерського обліку які розроблені відповідно до міжнародних (стандартів) бухгалтерського обліку. Основними положеннями які регулюють роботу підприємств з постачальниками та підрядниками є:

1. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", що визначає мету, склад і принципи підготовки фінансової звітності та вимоги до визнання і розкриття її елементів. Норми цього Положення (стандарту) слід застосовувати до фінансової звітності підприємств, організацій та інших юридичних осіб (далі - підприємства) усіх форм власності (крім бюджетних установ) і консолідованої фінансової звітності.
2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 "Баланс". Цим Положенням (стандартом) визначаються зміст і форма балансу та загальні вимоги до розкриття його статей. Норми цього Положення (стандарту) застосовуються до балансів підприємств, організацій та інших юридичних осіб (далі - підприємства) усіх форм власності (крім банків і бюджетних установ).
3. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати". Цим Положенням (стандартом) визначаються зміст і форма Звіту про фінансові результати, а також загальні вимоги до розкриття його статей. Норми цього Положення (стандарту) стосуються звітів про фінансові результати підприємств, організацій та інших юридичних осіб (далі - підприємства) усіх форм власності (крім банків і бюджетних установ).
4. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 "Зобов'язання". Це Положення (стандарт) визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про зобов'язання та її розкриття у фінансовій звітності. Норми цього Положення (стандарту) застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) незалежно від форм власності (крім бюджетних установ).
5. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" Це Положення (стандарт) визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності. Норми цього Положення (стандарту) застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) незалежно від форм власності (крім банків і бюджетних установ).
6. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 18 "Будівельні контракти". Це Положення (стандарт) визначає методологічні засади формування підрядниками у бухгалтерському обліку інформації про доходи та витрати, пов'язані з виконанням будівельних контрактів, та її розкриття у фінансовій звітності.

Кредиторська заборгованість, в тому числі заборгованість за рахунками  з постачальниками та підрядниками, у підприємств та організацій  виникає найчастіше через невиконання установами їх зобов’язань .

Методологія обліку зобов’язань в Україні затверджена П(С)БО11 «Зобов'язання» [13]. У міжнародній практиці цей аспект розглядається в МСБО 1 «Подання фінансових звітів», МСБО 10 «Непередбачені події і події, які сталися після дати балансу», МСБО 12 «Податки на прибуток», МСБО 17 «Оренда», МСБО 19 «Витрати працівникам», МСБО 32 «Фінансові інструменти: розкриття та подання», МСБО 37 «Забезпечення, непередбачені зобов’язання та непередбачені активи» [16] .

Для повного визначення категорії  зобов’язань, потрібно охарактеризувати їх поняття, визнання, оцінювання, класифікацію (див. таблицю 1.1)

Таблиця 1.1. Порівняльна характеристика визначення категорії зобов’язань за П(С)БО та МСБО

Таким чином, порядок і форми розрахунків між постачальником і покупцем визначаються в господарських договорах. Це найбільш розповсюджена та важлива основа виникнення зобов’язань. Розрахунки з постачальниками є кредиторською заборованістю за товари, роботи, послуги за умов наступної оплати або іншого погашення зобов’язань.

Державою передбачене законодавче регулювання розрахунків з постачальниками і підрядниками. Затверджено порядок відображення розрахунків в бухгалтерському обліку за відповідним рахунком 63 “Розрахунки з постачальниками і підрядниками”, який має відповідні субрахунки. Записи зі здійснення господарської операції відповідно до законодавства заносяться у відповідні регістри бухгалтерського обліку.

Розділ 2. Особливості бухгалтерського обліку операцій з розрахунків з постачальниками та підрядниками на ПП «Марія»

Технологічно бухгалтерський облік як процес розпочинається з  виявлення, вимірювання і реєстрації фактів, дій і подій з метою  отримання інформації про господарські операції. Суцільне і безперервне  спостереження за всіма господарськими операціями на підприємстві здійснюється за допомогою документування.

Документування є важливою ланкою в ланцюгу функціонування бухгалтерського обліку. Це початок  і основа бухгалтерського обліку. Без належно оформленого документа  не може бути бухгалтерського запису, від нього залежать повнота і  достовірність облікової інформації для користувачів [8].

Документ (лат. dokumentum) буквально  означає свідоцтво, доказ. У широкому значенні під документом розуміють  матеріальний носій, що його використовують у процесі спілкування, на якому  за допомогою різних засобів і  способів зафіксовано в доцільній  для сприйняття формі інформацію. Документи складають у різних сферах людської діяльності (науці, освіті, медицині, техніці, економіці тощо) [4; 57].

Бухгалтерський документ — письмове свідоцтво певної форми  і змісту, яке містить відомості  про господарську операцію і є  доказом її здійснення.

Спосіб оформлення господарських  операцій документами називається  документацією. Документація є важливим елементом методу бухгалтерського  обліку, оскільки служить для первинного спостереження за господарськими операціями, і обов'язковою умовою для відображення їх в обліку. Основними джерелами даних для контролю розрахункових відносин за товарними операціями є первинні документи з обліку розрахунків з постачальниками та підрядниками. При купівлі товарів укладається договір купівлі-продажу. Первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, є підставою для бухгалтерського обліку цих операцій. Первинні документи мають бути складені під час господарської операції.