Розрахунки з постачальниками та підрядчиками

Для обліку розрахунків із постачальниками та підрядниками використовують рахунок 63 “Розрахунки з постачальниками та підрядниками”. Його призначено для ведення обліку розрахунків із постачальниками та підрядниками за одержані товарно-матеріальні цінності (у тому числі отримані від учасників промислово-фінансових груп (ПФГ)), виконані роботи, надані послуги.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 3. Проблемні питання та напрями удосконалення обліку розрахунків з постачальниками і підрядниками

Проблемі обліку розрахунків  з постачальниками присвятили свої праці Ф.Ф. Бутинець, М.Ф. Огійчук, О.М. Петрик, В.В. Зотов, О.М. Шапошнікова  та інші. Численні дослідження даного питання свідчать про актуальність цієї проблеми в даний час. Але можна відмітити, що питання на рахунок удосконалення обліку розрахунків з постачальниками ще не достатньо досліджене в сучасних наукових джерелах.

Основними проблемами при  аналізі стану розрахунків з кредиторами є визначення критеріїв класифікації кредиторської заборгованості, перевтілення системи взаємних неплатежів у систему взаємних платежів [1].

На сучасному етапі  діюча система розрахунків з  постачальниками, заготівельними організаціями, банками, різними кредиторами ще не відповідає вимогам прискорення  грошового обігу і зміцнення  фінансового стану підприємства, що в свою чергу веде до нестабільності у постачанні основними матеріальними  ресурсами, особливо паливо-мастильними  матеріалами, запасними частинами, мінеральними добривами та іншими ресурсами, необхідними для  виробництва.

Несвоєчасні розрахунки формують заборгованість між виробником і споживачами продукції, ведуть до несвоєчасних виплат готівкою в рахунок заробітної плати, що викликає невдоволення працюючих та погіршує соціальне становище.

Розвиток ринкових відносин підвищує відповідальність і самостійність  підприємств у виробленні і прийнятті  управлінських рішень по забезпеченню ефективності розрахунків з дебіторами і кредиторами. Збільшення або зниження дебіторської та кредиторської заборгованості призводять до зміни фінансового стану підприємства.

Так, наприклад, значне перевищення  дебіторської заборгованості над кредиторською  може привести до так званого технічного банкрутства. Це пов'язано зі значним відволіканням засобів підприємства з обороту і неможливістю гасити вчасно заборгованість перед кредиторами [13].

З метою покращення розрахункової  системи обліку кредиторської заборгованості у статті «Проблемні аспекти обліку розрахунків з постачальниками» (О. А. Агаркова) зазначається що доцільно провести деякі зміни, які б сприяли  удосконаленню обліку розрахунків:

«· по-перше, краще та якісніше проводити аналіз складу і структури кредиторської заборгованості за конкретними постачальниками, а також щодо термінів утворення заборгованості або термінів її можливого погашення, що дозволить своєчасно виявляти прострочену заборгованість і вживати заходів щодо її стягнення;

· по-друге, контролювати оборотність кредиторської заборгованості, а також стан розрахунків щодо простроченої заборгованості, так як в умовах інфляції будь-яка відстрочка платежу призводить до того, що підприємство реально отримує лише частину вартості поставленої продукції, тому бажано розширити систему авансових платежів;

· по-третє – було б доцільно на високому рівні організувати роботу з договорами, в картці клієнта відрізняти працює він під реалізацію або за системою передоплати;          

·  по-четверте – здійснювати контроль за кредиторською заборгованістю за розмірами заборгованості окремих кредиторів, за строками погашення боргів за графіком та фактично шляхом створення таблиці та графіка фактичної й запланованої сплати постачальникам» [1].

Застосування таких нововведень  в майбутньому змінило б облік  розрахунків з постачальниками  та з кожним підприємством окремо на кінець звітного періоду. Перераховані пункти повинні сприяти вдосконаленню  організації розрахунків та їх обліку, зниження кредиторської заборгованості і зміцнення фінансового стану  підприємства.

В. В. Жуковська у статті «Напрями удосконалення обліку розрахунків  з постачальниками та покупцями» концентрує увагу на оформленні та реєстрації товаро-транспортних накладних  і приймальних квитанцій.

«В даний час облікові працівники багато робочого часу затрачають на оформлення та реєстрацію товарно-транспортних накладних на реалізацію сільськогосподарської продукції (молока на молокозавод, зерна на елеватор, цукрового буряку на цукровий завод) і приймальних квитанцій. Об'єм цих робіт збільшується, якщо на кілька накладних виписана одна квитанція. За різними причинами (зміна відправленої-отриманої продукції, арифметичні помилки) підсумкові дані квитанції не співпадають з підсумковими даними накладних. Для усунення цього недоліку та скорочення кількості документів необхідно об'єднати товарно-транспортну накладну і приймальні квитанції в формі одного документа, так як сільськогосподарські підприємства і заготівельні організації в наш час знаходяться в єдиному підпорядкуванні, та одночасно виключити транспортний розділ, так як він в більшості суб'єктів аграрного бізнесу не заповнюється, оскільки відвантаження продукції здійснюється, як правило, власними силами.

Такі реквізити, як ціна і  сума за відправленою і прийнятою  продукцією являються різними, оскільки для підприємства це ціна активного  ринку, а для хлібоприймального  підприємства, закупівельна. Тому необхідно  передбачити графу закупівельна ціна.

Використання нової форми  товарно-транспортної накладної зменшить кількість документації, яку потрібно обробляти бухгалтерії і цим  самим спростило б облік. Вагомою  зміною могло б стати запровадження  карточки обліку розрахунків з кожним підприємством і стану розрахунків  з ним на кінець звітного періоду.

Ці заходи є передумовою  для покращення економічного стану  підприємства, так і на покращення стану розрахунків з кредиторами  і дебіторами» [11].

Г. В. Власюк приділив увагу  темі «Шляхи вдосконалення бухгалтерського  обліку розрахунків з постачальниками» і запропонував для полегшення ведення  бухгалтерського обліку кредиторської  заборгованості за конкретними договорами, ввести в План рахунків додатковий позабалансовий рахунок 10 «Кредиторська  заборгованість». І зазначив такі субрахунки:

- 101 «Кредиторська заборгованість  за товари, роботи, послуги, термін  сплати якої ще не настав  з вітчизняними постачальниками»;

- 102 «Кредиторська заборгованість  за товари, роботи, послуги, термін  сплати якої ще не настав  з іноземними постачальниками»;

- 103 «Кредиторська заборгованість  за товари, роботи, послуги, прострочена  з вітчизняними постачальниками»;

- 104 «Кредиторська заборгованість  за товари, роботи, послуги, прострочена  з іноземними постачальниками»  [6].

Він вказав що саме за допомогою  цих субрахунків полегшується робота бухгалтерів і не потрібно аналізувати  кожний договір та вибирати кредиторську заборгованість на 631 субрахунку. Тому що цей аналіз буде накопичуватись на позабалансових субрахунках –  конкретно за кожним договором.

«Ці позабалансові рахунки допомагають стежити за кредиторською заборгованістю, контролювати терміни її сплати. Показують всю картину щодо заборгованості за кожним договором, що дає змогу більш правильно планувати розрахунки з постачальниками та підрядниками» [6].

В даній статті пропонується ввести документ – Реєстр документів до сплати. Використовувати зведений розпорядчий документ за кожний день та на перше число кожного місяця – «Реєстр документів до сплати», де вказані розрахунки постачальників та терміни їх сплати, кінцеве сальдо за кожним рахунком (табл. 3.1).

 

 

 

 

Табл. 3.1 Реєстр документів до сплати [6].

№	Постачальник	№ рахунку до сплати, дата	Термін оплати, дні	Сума оплати з ПДВ, грн	Сальдо по рахунку на кінець дня	Сальдо по рахунку накопичувально за місяць	Дата оплати
	Назва ТМЦ
		Сума рахунку з ПДВ, грн
1	2	3	4	5	6	7	8
1
2
Всього

 

«Зведений «Реєстр документів до сплати» дуже ефективний, бо показує реєстр рахунків за кожним постачальником і підрядником та має інформацію про те, за що платить підприємство, які строки оплати та найголовніше – показує залишок за кожним рахунком на кінець дня і має накопичувальну інформацію на кінець місяця. Цей документ дає змогу контролювати кредиторську заборгованість за конкретним рахунком від постачальника та підрядника».

Як вже зазначалось  вище з метою оцінювання кредиторської заборгованості, що має сприяти визначенню стану підприємства, потрібно здійснювати контроль за кредиторською заборгованістю за розмірами заборгованості окремих кредиторів, за строками погашення боргів за графіком та фактично.

Для поглиблення інформативності управлінського обліку стану розрахунків із постачальниками чи підрядниками необхідно застосовувати аналітичну таблицю (табл. 3.2).

Для цього у статті пропонується вдосконалити аналіз розрахунків з  постачальниками та підрядниками шляхом створення таблиці, де буде висвітлюватись заборгованість кожного постачальника  за договорами, термінами погашення  заборгованості за графіком та фактично.

Табл. 3.2 Дані кредиторської  заборгованості [6].

№ з/п	Постачальник	Дата погашення заборгованості		Відхилення, +, - (4 – 3)
		За графіком (договором)	Фактично
1	2	3	4	5
1
Всього

 

«Така форма дає змогу  визначити за кожною операцією, здійсненою з постачальниками і підрядниками, дотримання встановлених у договорах  термінів постачання товаро-матеріальних цінностей (виконання робіт) і своєчасність розрахунків з ними».

Із наведеного можна зробити  висновки, що облік розрахунків з  постачальниками та підрядниками не є досконалим, і його дослідженню  потрібно приділити більшу увагу. Тому що підприємства постійно ведуть розрахунки з постачальниками за придбані в них основні засоби, сировину, матеріали й інші товарно-матеріальні цінності і послуги; з покупцями – за куплені ними товари; із замовниками – за виконані роботи і послуги.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

В результаті проведеного  дослідження були розглянуті теоретико-методологічні основи розрахунків з постачальниками та підрядниками, їх нормативно-законодавче регулювання.

Відповідно ми визначили, що метою ведення бухгалтерського обліку роботи с постачальниками і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Основою нормативно-правової бази, яка регламентує порядок  організації обліку розрахунків  з постачальниками та підрядниками є Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність  в Україні» та Національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку .

В процесі роботи було досліджено особливості обліку розрахунків  з постачальниками та підрядниками на ПП «Маріна»

ПП «Маріна» є невеликою  компанією яка займається торгівлею, та володіє достатньою кількістю економічних зв’язків з постачальниками та підрядниками.

При аналізі документального  оформлення розрахунків виявлено що підприємство не має заборгованостей  перед постачальниками, та оформлює документи в момент надходження  товарів.

Усі дані про господарські операції відображуються в первинних  документах, після чого їх потрібно згрупувати та узагальнити за об'єктами бухгалтерського обліку. Для більшої  ефективності цієї роботи підприємство використовує методи автоматизації за допомогою інформаційних систем.

Було встановлено, що для  поліпшення стану розрахунків з  постачальниками: