Істрія розвитку світової банківської системи

Оскільки рівень процентних ставок тісно пов'язаний з валютним курсом, а від валютного курсу  безпосередньо залежить конкурентоспроможність національних товарів на світовому  ринку, ЄЦБ неодноразово змінював процентні  ставки для підтримання курсу  євро.

У разі стабільності валютного  курсу або його підвищення ЄЦБ  може залишати процентні ставки без  змін або знижувати їх. Звичайно, на рівень процентних ставок впливає  не тільки динаміка валютного курсу, але цей фактор досить вагомий.

Згідно із статутом ЄЦБ  є незалежною установою. На його рішення  не можуть впливати ні керівні органи ЄЄ, ні уряди країн-учасниць. Проте  один із пунктів Угоди про Європейське  співтовариство у певних випадках дозволяє Раді міністрів фінансів країн-членів втручатися у процес визначення загальних  напрямків грошово-кредитної і  валютної політики ЄВС.

Загальні принципи впровадження єдиної монетарної політики Європейської системи центральних банків:

• ринкові засади (цілковита відмова від кредитування урядів країн-членів ЄВС, виплата ринкової процентної ставки за обов'язковими резервами тощо);
• рівноправність усіх учасників системи;
• вільна конкуренція;
• ефективність (стратегія має сприяти ефективному виконанню основної мети ЄСЦБ);
• орієнтація на середні терміни;
• прозорість (доступність і зрозумілість для громадськості);
• спадкоємність (урахування досвіду національних банків-членів ЄСЦБ);
• послідовність у здійсненні політики незалежності ЄСЦБ;
• звітність.

Існують певні проблеми функціонування Європейської системи центральних банків.

По-перше, розробка і здійснення Європейським центральним банком кредитно-грошової політики є складним завданням, оскільки ЄВС не має єдиної економічної політики як такої, а може мати лише скоординовану політику держав-членів. З юридичного боку, відсутність єдиної політики надає ЄЦБ більшу свободу дій і можливість здійснювати певну "суб'єктивну" політику. В економічному аспекті, неоднорідність циклів розвитку національних економік, відмінності в ціновій динаміці і нерівномірний вплив інструментів грошово-кредитної політики на країни ЄВС ускладнює досягнення Європейським центральним банком своєї основної мети. Кожна з країн для підтримки своєї економіки потребує певної інвестиційної, промислової, соціальної політики, яка не завжди збігається з діями ЄЦБ щодо підтримки стабільності цін.

Проблема полягає в  необхідності, з одного боку, здійснення ЄСЦБ уніфікованої монетарної політики і використання загальних інструментів стримування інфляції, а з іншого – врахування національних відмінностей країн і сприяння їх економічному зростанню.

По-друге, незважаючи на те, що монетарна політика є єдиною для всіх країн-членів ЄВС, фіскальну політику кожна країна здійснює окремо в національних інтересах, але тягар її наслідків нестиме весь союз.

По-третє, координація Європейським центральним банком кредитно-грошової і фіскальної політики – завдання складне. Відомо, що жорсткіша фіскальна політика сприяє пом'якшенню кредитно-грошової політики. Складність полягає у тому, що економічні цикли країн ЄВС не синхронізовані. Так, зниження ЄЦБ процентних ставок у всіх країнах ЄВС завдасть шкоди фіскальній політиці в країнах, що перебувають на стадії економічного піднесення. Підвищення процентних ставок заважатиме здійсненню жорсткої фіскальної політики в країнах, що переживають економічний спад.

Інша проблема полягає  в тому, що терміни здійснення фіскальної і кредитно-грошової політики не збігаються. Фіскальна політика планується на кілька років. Кредитно-грошова політика є  більш короткостроковою і гнучкою  і повинна підлаштовуватись під  кредитно-грошову. Проте в цьому  разі єдина кредитно-грошова політика ЄВС не може підлагогоджуватись під  фіскальну політику кожної країни. Вагомим аргументом є те, що ЄЦБ  – незалежний інститут, а фіскальна  політика може бути об'єктом політичного  силового тиску.

По-четверте, Європейський центральний банк починає керувати економічною системою, яка раніше не існувала, і не має чіткого уявлення про стан економіки нового регіону. Існує брак статистичних даних і немає історичного досвіду їх аналізу.

Великого значення набуває  питання довіри до ЄЦБ. Від цього  великою мірою залежить успіх  здійснюваної ним кредитно-грошової політики. Підвищенню довіри сприятиме  доступність і зрозумілість інформації про ЄЦБ і передбачуваність його дій.

Професійний досвід персоналу, який займатиме в ЄЦБ керівні  посади, сформований в умовах невеликих  країн Європи. Ці країни мали високий  ступінь відкритості й інтегрованості у європейську і світову економіку. Інструментом регулювання зазвичай був валютний курс, а не внутрішні  грошові агрегати і процентні  ставки. Така ситуація потребує певної перекваліфікації кадрів і розробки нової управлінської культури керівних працівників ЄЦБ.

Членство у ЄСЦБ передбачає тісну співпрацю з Євросистемою з декількох позицій: наприклад, вони підтримують систему надання  статичної інформації. Крім того, європейський механізм обмінного курсу II (ERM II) забезпечує єдину структуру співпраці для  реалізації грошово-кредитної політики з Євросистемою. Створений орган, який забезпечує таку співпрацю –  Генеральна рада ЄЦБ.

Світовий банк, заснований в 1944 році, є однією з найбільших у світі організацій, що надають  допомогу з метою розвитку. Банк, що надав у 2002 фінансовому році країнам-клієнтам позики на загальну суму 19,5 млрд дол. США, у цей час здійснює свою діяльність більш ніж в 100 країнах, що розвиваються, здійснюючи фінансову й консультаційну допомогу з метою підвищення рівня  життя й поліпшення життя найбіднішого населення. Банк розробляє стратегії  допомоги для кожної зі своїх країн-клієнтів у співробітництві з державними органами, неурядовими організаціями  й приватним сектором. Представництва Банку в різних країнах світу  займаються реалізацією його програм, підтримують зв’язок з урядом і цивільним суспільством і сприяють більш глибокому розумінню проблем розвитку.

Світовий банк відрізняється  від Групи Світового банку  тим, що до Світового банку входять лише дві інституції – Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР) та Міжнародна асоціація розвитку (МАР), в той час як до Групи Світового банку входять, крім двох названих, ще три інституції: Міжнародна фінансова корпорація (МФК), Багатостороння агенція з гарантій інвестицій (БАГІ) та Міжнародний центр з урегулювання інвестиційних спорів (МЦУІС).

Всі п’ять організацій  входять до Групи організацій  Світового банку. В окремих випадках під Світовим банком розуміється  Міжнародний банк реконструкції  та розвитку, який досі складає основу діяльності Світового банку.

Основними завданнями Всесвітнього банку можна вважати:

• координацію руху капіталу у світовому масштабі;
• усунення політичних і економічних відмінностей між розвиненими країнами та країнами, що розвиваються;
• заходи щодо стабілізації світової економіки;
• роботу як провідного інтелектуального центру.

Напрями поточної діяльності Банку полягають у:

• розробці стратегії зі скорочення рівня бідності;
• роботі в галузі трудових ресурсів;
• організаційному розвитку;
• захисті навколишнього середовища;
• розгляді проблем заборгованості;
• розвитку приватного сектору.

Світовий банк надає позички країнам, що розвиваються, з метою зниження бідності та фінансування капіталовкладень, які б сприяли економічному зростанню. Надані засоби вкладаються в дороги, електростанції, школи і зрошувальні мережі, а також використовуються для здійснення такої діяльності, як пропаганда сільськогосподарських знань і впровадження досягнень в області сільського господарства, підготовка викладачів і реалізація програм поліпшення якості харчування дітей і вагітних жінок. Деякі позички Всесвітнього банку призначаються для фінансування змін в економічній системі країн з метою підвищення їх економічної стабільності і ефективності, орієнтування на ринкову економіку. Крім того, Всесвітній банк надає "технічну допомогу", або консультації своїх фахівців урядам країн з тим, щоб сприяти їм у підвищенні ефективності певних секторів економіки і посилення значення цих секторів для національного розвитку. Сьогодні Всесвітній банк за своїм акціонерним капіталом перетворився на найбільший банк світу.

В останні роки Банк виступає в ролі найбільшого позичальника на світовому фінансовому ринку, отримавши серед міждержавних інвестиційних  банків найбільшу питому вагу в сумі облігаційних позичок. Так, з кінця 70-х pp. ВБ випускає облігації в середньому на 5 млрд доларів США щорічно, а  в 90-х pp. ця емісія досягла рекордної  суми в 12,7 млрд доларів США (з 7 % річних). Тим самим Банк підтримує відносно високий рівень позикового відсотка, що відповідає інтересам приватних  інвесторів, що шукають найбільш вигідні  умови збільшення своїх капіталів. Отже, ВБ з початку своєї діяльності мав помітний вплив на міжнародний  рух довгострокових капіталів. Саме через нього приватний капітал  США, а пізніше й інших промислово розвинених країн широким потоком  попрямував у країни Азії, Африки і  Латинської Америки, що сприяло відновленню  експорту капіталу, перерваного світовою економічною кризою 1929-1933 pp. і Другою світовою війною.

Також структурною складовою  світової банківської системи є  Європейський банк реконструкції і  розвитку. Був створений у 1991 році з метою сприяння країнам Центральної  і Східної Європи та Співдружності  Незалежних Держав (СНД) у становленні  ринкової економіки після краху  адміністративно-командної системи. Сприяючи процесу переходу до орієнтованої на ринок економіки, Банк надає пряме  фінансування для діяльності приватного сектору, структурної перебудови і  приватизації, а також фінансування інфраструктури, що підгримує таку діяльність. Його капіталовкладення  допомагають також будівництву  і зміцненню організаційних структур. Основними формами фінансування ЄБРР є кредити, вкладення в акціонерні капітали (акції) і гарантії. ЄБРР фінансує проекти як у приватному, так і  в державному секторах, надаючи пряме  фінансування кредитним організаціям, а також підприємствам інфраструктури, промисловості та торгівлі. За допомогою його капіталовкладень також ведеться підготовка кваліфікованих кадрів, підвищується ефективність функціонування ринків і зміцнюється їхня організаційна база.

Важливу роль у світовій банківській системі відіграє Банк міжнародних розрахунків. Банк міжнародних  розрахунків є однією з перших кредитних установ регіонального  типу. Його було засновано під час  реалізації плану Юнга після Першої світової війни 20 січня 1930 р. відповідно до міжурядових угод. Основна мета його створення полягала у врегулюванні проблем платежів Німеччини. Засновниками БМР стала група із шести центральних банків (Бельгії, Великобританії, Німеччини, Італії, Франції та Японії) і група банків США, яку очолив Банківський дім Моргана.

З одного боку, юридично БМР  має структуру акціонерної компанії, а з іншого – він створений  як міжнародна організація, діяльність якої регулюється міжнародним правом і користується привілеями та імунітетом, необхідними для виконання своїх  функцій.

Цілі Банку міжнародних  розрахунків:

• сприяння співпраці між центральними банками;
• забезпечення сприятливих умов для міжнародних фінансових операцій;
• виконання ролі довіреної особи або агента з проведення міжнародних розрахунків своїх членів.

У міру збільшення капіталу БМР за час свого існування значно розширив свою різноманітну діяльність.

Таким чином, на сучасному  етапі світова банківська система  представлена такими масштабними організаціями, як Європейська система центральних  банків, Всесвітній банк, Група Світового  банку, Європейський банк реконструкції  і розвитку, Банк міжнародних розрахунків  та ін..

2.2 Глобалізаційні процеси  у банківській системі України

Характерною рисою сучасних світових економічних відносин стає інтенсивний розвиток фінансової глобалізації із залученням національних економік до світового ринку капіталу, посилення  їх взаємозалежності. Відображенням  цих процесів стало виникнення єдиного  інформаційного простору, інтернаціоналізація  та швидке зростання ринків капіталу.

 Необхідно враховувати,  що в останні роки у світовій  банківській індустрії розвинених  країн мали місце досить важливі  зміни, що позначилися на ефективності  та конкурентоспроможності банківського  сектору. Банки активно застосовують  технічні інновації у банківських  інформаційних технологіях. Велике  значення має той факт, що світова  фінансова індустрія була значно  дерегульована за останні два  десятиріччя, були зняті географічні  та економічні обмеження, завдяки  чому активізувалися процеси  злиття та поглинання, що призвело  до підвищення концентрації банківського  капіталу. Врахування останніх тенденцій  розвитку світової банківської  індустрії є важливим для визначення  стратегії розвитку вітчизняної  банківської системи, оскільки  дозволить задіяти всі механізми,  що забезпечать динамічне економічне  зростання. 

Зараз Україна за багатьма економічними параметрами займає позиції  між розвиненими країнами та країнами, що розвиваються. З огляду на це в  теперішній дискусії про долю банківської  системи України в умовах глобалізації важливо враховувати деякі загальні закономірності цього процесу.