Теоретичні аспекти аналізу собівартості зерна озимої пшениці

 

Вступ

 

У системі показників, що характеризують ефективність виробництва, одне із провідних місць належить собівартості продукції. У ній як у синтетичному показнику відбиваються всі сторони виробничої й фінансово-господарської діяльності підприємства: рівень використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, якість роботи окремих працівників і керівництва в цілому.

Положенням про склад  витрат визначено, що собівартість продукції (робіт, послуг) являє собою вартісну оцінку використаних у процесі виробництва природних ресурсів, сировини, матеріалів, палива, енергії, основних фондів, трудових ресурсів, а також інших витрат на її виробництво.

У розвитку багатьох галузей  економіки нашої держави, і насамперед сільського господарства, дуже важливу  роль відіграє збільшення обсягів виробництва  озимої пшениці. Це пояснюється винятковим її значенням та різнобічним використанням.

Зерно та продукти його переробки  є основою харчування людей: воно є незамінним кормом в тваринництві, а також основною сировиною для  переробної промисловості.

Озима пшениця є важливим експортним продуктом і має забезпечувати  значні надходження валютних коштів державі. Адже в процесі зберігання вона майже не втрачає своєї якості а, отже, придатна для створення державних  резервів продуктів харчування та кормів.

Головними задачами розвитку економіки на сучасному етапі  є всебічне збільшення ефективності виробництва, а також займання непохитних позицій сільськогосподарських  підприємств на внутрішньому і міжнародному ринках. Для того щоб витримати  гостру конкуренцію і завоювати  довіру покупців підприємство повинно  вигідно виділятися на фоні підприємств  того ж типу. Добре відомо, що покупця  цікавить якісь продукції і її ціна. Чим вища якість і нижча  ціна, тим краще і вигідніше  для покупців. Ці показники як раз  і закладені у собівартості. Собівартість є основою для визначення ціни на виробництво.

Аналіз собівартості продукції  дозволяє з'ясувати тенденції зміни  даного показника, виконання плану  по його рівню, визначити вплив факторів на його приріст і на цій основі дати оцінку роботи підприємства по використанню можливостей зниження собівартості продукції.

Метою написання даної  курсової роботи є дослідження виробництва  озимої пшениці, собівартості та планування її виробництва, методику розрахунку собівартості, структуру елементів витрат, а також простежити тенденції зміни собівартості.

Об'єктом дослідження є собівартість зерна озимої пшениці на ПСП ім. О. П. Довженка Чернігівської області Сосницького району.

Серед головних завдань можна  виділити наступні: вивчення зміни  рівня собівартості зерна озимої пшениці, простежити динаміку собівартості за 3 останні роки, виявити, яка зі статей витрат більш впливає на зміну структури собівартості даних культур, виявити резерви зниження собівартості та розробити відповідні заходи щодо їх використання.

Основним джерелом інформації про собівартість продукції є  річні звіти сільськогосподарських підприємств, а саме Ф.№50-сг. «Основні економічні показники роботи сільськогосподарських підприємств» (Додаток 5). В цьому документі наведені дані про витрати виробництва і собівартість продукції сільського господарства.

При написанні роботи було використано такі літературні джерела: Огійчук М.Ф. «Фінансовий та управлінський облік за національними стандартами», Горкавий В.К. «Статистика», Болюх М.А., Бургевський В.В., Горбаток М.І. «Економічний аналіз», Івахненко М.В. «Курс економічного аналізу», Іващенко В.І., Болюх М.А. «Економічний аналіз господарської діяльності», Ковальчук М.І. «Економічний аналіз у сільському господарстві».

Методологічні основи формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її відображення у фінансовій звітності визначаються Положенням (стандартом) бухгалтерського  обліку 16 «Витрати».

1. Поняття та теоретичні основи формування собівартості продукції рослинництва

 

Показнику собівартості продукції  належить одне з провідних місць  в економічному механізмі господарювання. Від рівня собівартості залежить прибуток, рівень цін, рентабельність та інші показники.

Собівартість продукції (робіт, послуг) с одним із найважливіших  показників роботи кожного підприємства чи організації, так як вона характеризує всі сторони його (її) діяльності. В собівартості продукції втілені  всі витрати на виробництво і реалізацію продукції, тому вона показує наскільки ефективно на підприємстві використовуються всі види ресурсів.

Положення (стандарт) 16 «Витрати» визначає методологічні засади формування в обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності, та дає таке визначення витратам : «Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені» [ 1 ].

У статті Андрієвської О.М. досліджено економічні аспекти сучасного стану виробництва зерна в Україні використовуючи такі методи, як порівняльний, абстрактно-логічний та методи аналізу і синтезу [ 2 ].

Андрющенко Т.С. у своїй науковій праці говорить, що формування ринкового середовища в зерновому господарстві потребує вирішення питання підвищення ефективності виробництва шляхом збільшення врожаю, дотримання технології вирощування та впровадження новітніх розробок [ 4 ].

Борисенко А.Б. визначає дохід  при різних системах калькулювання  собівартості продукції та досліджує  можливості і доцільність застосування системи обліку неповних затрат в  управлінні виробництвом. Також даний автор проводить детальний аналіз та стратегію соціально-економічного розвитку сільської місцевості Чернігівської області [ 5 ].

Кандидат економічних  наук, доцент Галенко О.І. у свої статті наголошує на тому, що для глибшого вивчення показника собівартості потрібно проаналізувати структуру та визначити чинники, які впливають на неї [ 7 ]. Також проблемою зменшення витрат  на виробництво продукції рослинництва та методику їх обліку визначає у своїй роботі Лавріненко Л.О. [ 23 ].

«За допомогою методології  та інструментів витратно-цінового аналізу, - відзначає у своїй науковій роботі Ф. Гергель, - можна успішно вирішити ряд завдань, а саме: багатоваріантне  прогнозування собівартості одиниці  продукції, обґрунтування рівня  доплат до тарифу в механізмі фінансового  стимулювання, розробка інструментів реалізації цінової стратегії підприємства, обґрунтування напрямів зниження собівартості одиниці продукції, та інші» [ 8 ].

У статті Горкавого В.К. висвітлюються  місця і ролі економічного аналізу  в сучасних умовах та концептуальне  обґрунтування основних напрямів його вдосконалення [ 10 ].

Голомша Н.Є. у своїй науковій статті у журналі «Економіка АПК» зазначає, що  для зниження собівартості та підвищення якості і врожайності  зернових культур потрібно провести таку стратегію дій: утриманання  існуючих позицій та підвищення конкурентоспроможності за рахунок інтенсифікації виробництва. Умовою інтенсифікації є виконання  технологій виробництва і переоснащеність  основних фондів галузі [ 11 ]. Також це питання висвітлюють Мещеряков В.Є., Пивовар В.Я. [ 28 ].

Запропоновані організаційні  заходи щодо перебудови зернової галузі,  такими вченими як Гончаров В.М., Ландік К.В. [ 12 ], задля підвищення міжнародної конкурентоспроможності на засадах діючого земельного законодавства через утворення регіональних об’єднань виробників збіжжя та земельних паїв, а також у статті Плугатора Р.І. запропоновані напрями державної фінансової підтримки сільськогосподарський підприємств [ 33 ].

На думку Демчака І.М., Лобастова І.В. під повною собівартістю продукції рослинництва слід розуміти  насамперед нормативну собівартість, яка ґрунтується на витратах оптимальної кількості ресурсів на запланований рівень урожайності у відповідних природно-кліматичних умовах [ 13 ].

У статті Г. Жолобецького розкрита сутність сучасної системи землеробства, за рахунок якої можливе зниження витрат у рослинництві сільськогосподарських підприємств [ 16 ].

До проблем покращення фінансових результатів діяльності сільськогосподарських підприємств  у своїй статті звертають увагу  Кочетков О.В., Балдик Д.О., які пропонують такі завдання:

• Злагоджена робота всіх складових виробничого процесу (основного, виробничого та обслуговуючого виробництва);
• Практичні реалізації стратегії і тактики розвитку національної економіки на всіх рівнях управління;
• Оптимізація потокових процесів на підприємстві [ 20 ].

За результатами проведеного  дослідження, Кучеренко Т.Є. визначає сутність фінансової стійкості, формування та використання власного капіталу, що гарантує платоспроможність підприємства [ 21 ].

Кузнецов А.І. [ 22 ] вважає, що собівартість продукції попроцесним методом обчислюється шляхом визначення витрат за технологічними процесами, а потім за окремими видами продукції (за статтями витрат). За допомогою попроцесного методу є можливим здійснювати контроль і аналіз витрат за виробничими процесами та їх регулювання, з метою досягнення максимальної ефективності підприємства. Також про калькуляцію собівартості у свої статті зазначає Яковлева Ю.С. [ 45 ].

Кандидат економічних  наук Лєбедєв К.А. у своїй науковій праці зазначає, що визначальним фактором у  підвищенні ефективності зерно  продуктового під комплексу є розвиток виробництва та поліпшення якості зерна, передусім за рахунок впровадження інвестиційно-інноваційних моделей його розвитку [ 24 ].

Резервами зниження собівартості продукції сільського господарства на думку Махненка М.М. є:

• збільшення обсягу її виробництва за рахунок повнішого використання виробничих потужностей підприємства;
• скорочення витрат на її виробництво за рахунок підвищення рівня продуктивності праці, ощадливого використання сировини, матеріалів, електроенергії, палива, обладнання, запобігання невиробничим витратам тощо [ 27 ].

А про резерви збільшення прибутку в сільськогосподарських підприємствах  в своїй статті висвітлює Хомин І.П. [ 42 ].

О.М. Михайлов стверджує, що собівартість – це грошова форма витрат на підготовку виробництва, виготовлення та збут продукції. Таким чином, відображаючи рівень витрат на виробництво, собівартість комплексно характеризує ступінь використання всіх ресурсів підприємства, а отже, і рівень техніки, технології та організації виробництва [ 29 ].

Пенькова О.В. проводить у своїй статті аналіз існуючих класифікацій витрат та обґрунтування напрямів класифікації як складовою управління екологічним виробництвом [ 32 ], а Строїч С. також визначає сутність поняття собівартість [ 37 ].

Аналіз збитковості сільськогосподарських  підприємств у своїй науковій роботі проводить Савченко В.Д. та Бойченко А.І. [ 35 ] , а Олійник О.В., Олійник І.О. визначають методичні підходи визначення беззбиткового обсягу виробництва сільськогосподарської продукції [ 31 ].

В свою чергу, Савченко В.Д., Бойченко А.І., Байдик М.І. виділяють 2 способи зниження витрат на виробництво:

1. Шляхом збільшення обсягів виробництва (екстенсивний);
2. Шляхом удосконалення виробничої бази, на основі досягнення науки та техніки, за рахунок інноваційного розвитку (інтенсивний розвиток) [ 36 ].

Н.В. Ульянченко об’єднує витрати  у такі групи: за економічними елементами (витрати на опалату праці, на соціальне  страхування, амортизація та ін.) та за калькуляційними статтями собівартості ( матеріальні витрати) [ 40 ].

Шелудько Р.М., Колесник О.Б. проводять аналіз конкурентоспроможності виробництва зерна [ 44 ].

На сучасному етапі  категорії «витрати» активно  досліджуються багатьма українськими та зарубіжними вченими. У той же час залишаються ще багато питань відносно трактування та взаємозв’язку цих категорій, а тому потребують подальшого поглибленого аналізу.

 

 

2. Аналіз динаміки  і факторів зміни собівартості зерна озимої пшениці в ПСП ім. О.П. Довженка

 

В системі показників, які  характеризують ефективність виробництва  і посилення його інтенсифікації, одне із провідних місць належить собівартості продукції.

Собівартість є вартісна категорія, яка в грошовій формі  відображає витрати підприємства на виробництво і реалізацію продукції.

Зниження собівартості продукції, при інших рівних умовах, сприяє збільшенню прибутку, а отже, підвищенню ефективності виробництва. Порівнюючи фактичну собівартість із собівартістю, перерахованою за рівнем минулого року, визначають економію чи перевитрату.

 Для оцінки динаміки собівартості зерна озимої пшениці на підставі даних облікової інформації складають відповідний розрахунок (таблиця 2.1).

Таблиця 2.1.

Динаміка  собівартості 1 ц зерна озимої пшениці за 2008 – 2011 рр., грн.

Вид продукції	2008 р.	2009 р.	2010 р.	2011 р.	2011 р. у % до
					2008 р.	2009 р.	2010 р.
Озима пшениця	44,94	104,82	121,22	124,32	276,6	118,6	102,6