Теоретичні аспекти аналізу собівартості зерна озимої пшениці

 

Провівши аналіз даних  таблиці 2.1, можна зробити такі висновки. Збільшення собівартості 1 ц зерна за досліджуваний період було досить значним. В 2011 році собівартість 1 ц зерна озимої пшениці становило 124,34 грн., що на 79,38 грн. більше ніж у порівнянні з 2008 роком, з 2009 роком – на 18,6 %, а в порівнянні з 2010 роком показник собівартості зріс всього на 2,6 %.

Тож можна зробити висновок, що з кожним роком на виробництво  зерна озимої пшениці ПСП ім. Довженко затрачає все більше і більше витрат, що приносить йому менше прибутку. Тож на даному підприємстві потрібно зменшити витрати на виробництво, шляхом підвищення урожайності даної культури, зменшити затрати праці працівників  та впровадити новітню техніку, що зменшить витрати на амортизацію основних засобів та зменшить витрати пального.

Порівнюючи фактичну собівартість із собівартістю, перерахованою за рівнем минулого року, визначають економію чи перевитрату. План за собівартістю продукції вважається виконаним, якщо фактичний показник дорівнює плановому або нижчий від нього. В останньому випадку говорять про понадпланове зниження собівартості продукції. Для аналізу динаміки виконання плану собівартості зерна озимої пшениці розглянемо таблицю 2.2.

Проаналізувавши дану таблицю  можна зробити висновок, що ПСП ім. О.П. Довженка понесло фактично більші витрати на виробництво зерна озимої пшениці ніж було заплановано на 26,46 тис. грн., а також цей показник збільшився у порівнянні з минулим 2010 роком на 4,2 тис. грн. у перерахунку на фактичний обсяг продукції.

Тож можна побачити, що підприємство на виробництво зерна озимої пшениці  понесло перевитрати і не виконало план, що призвело до зниження його прибутку. Отже даному господарству потрібно провести такі заходи, які б зменшили собівартість продукції рослинництва.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Таблиця 2.2.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Аналіз складу  і структури собівартості зерна озимої пшениці

 

Собівартість продукції  є головним ціноутворюючим чинником. Виживання суб'єкта господарювання в умовах конкуренції залежить від можливості підтримувати оптимальний рівень собівартості продукції. Вирішення цього завдання залежить від багатьох чинників, головним з яких є стратегія поведінки у конкурентному середовищі й ефективність використання ресурсів. Відповідно до обраної стратегії виробник може належати до категорії з низькою собівартістю продукції на масовому ринку або бути гравцем із добре зарекомендованими виробами.

Розглянемо вплив зміни  витрат на 1 га і урожайності на відхилення собівартості 1 ц зерна озимої пшениці  звітного року від базисного у  таблиці 3.1.

Провівши аналіз даної  таблиці можна зробити висновок, що собівартість зерна озимої пшениці  у звітному році зросла на 3,1 грн. на 1 га та на 4,21 тис. грн. на всю продукцію порівнюючи з минулим роком.

Дане відхилення відбулось  за рахунок того, що витрати на 1 га  у звітному році зросли аж на 98,78 тис. грн. в порівнянні з 2010 роком, що є  дуже негативним фактором. Але розглядаючи  показник урожайності озимої пшениці можна простежити помітне його зростання. У звітному році урожайність збільшилась на 8,68 ц/га, тобто більше ніж у 2 рази. За рахунок цього відбулось зменшення показника собівартості зерна озимої пшениці на 94,56 тис. грн.

Отже можна сказати, що ПСП ім. Довженка задля зменшення  показника собівартості 1 ц зерна  озимої пшениці потрібно підвищувати  урожайність даної культури, або  зменшувати витрати на її вирощування  і збут.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Таблиця 3.1

Вплив зміни витрат на 1 га і урожайності на відхилення собівартості 1 ц зерна озимої пшениці 2011 р. від 2010 р.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

На собівартість продукції впливає ряд істотних факторів, під дією яких формується її рівень.

Процентним відношенням  витрат за окремими статтями до їх загальної  суми визначають структуру собівартості продукції. Для різних видів сільськогосподарської  продукції вона різна, що зумовлено  технологічними особливостями галузей  і неоднаковою трудомісткістю виробництва. Дані про структуру собівартості дають повне уявлення про те, які  саме статті витрат займають найбільшу  питому вагу і справляють вирішальний  вплив на формування її рівня. Така інформація вкрай необхідна з  огляду на те, що досягти істотного  зниження собівартості сільськогосподарської  продукції можна, передусім, у результаті раціонального скорочення витрат саме за цими статтями.

 Для повнішого уявлення  про можливості скорочення витрат  необхідно розраховувати структуру  собівартості в абсолютному виразі, тобто відношення загальної суми  витрат за відповідною статтею  до загального обсягу продукції,  що калькулюється. Процес калькулювання собівартості продукції включає розмежування витрат на виробництво між закінченою продукцією й незавершеним виробництвом; розрахунок витрат на забраковану продукцію; оцінювання відходів виробництва і побічної продукції; визначення суми витрат, яка належать до готових виробів; розподіл витрат між видами продукції; розрахунок собівартості одиниці продукції.

Рівень собівартості центнера зерна озимої пшениці в кінцевому рахунку залежить від співвідношення двох укрупнених факторів: урожайності культури з гектара посіву і загальної суми витрат на одержання цієї продукції.

У рослинництві, крім урожайності  культур, на собівартість продукції  істотно впливають такі фактори, як рівень продуктивності живої праці, оплата людино-години, собівартість і якість посівного матеріалу, рівень механізації, тощо.

Для визначення залежності собівартості 1 ц зерна озимої пшениці від суми і структури витрат на 1 га та урожайності розглянемо таблицю 3.3.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ТАБЛИЦЯ 3.2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Таблиця 3.3.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Проаналізувавши дану таблицю, можна зробити висновок, що собівартість зерна озимої пшениці у поточному році збільшилась на 3,1 грн. на 1 га в порівнянні з минулим роком, що є негативним показником для даного сільськогосподарського підприємства.  Дане відхилення відбулось за рахунок збільшення суми витрат на 1 га на 72,79 грн., але за рахунок збільшення урожайності озимої пшениці ці витрати зменшились на 69,69 грн.

Отже можна зробити  висновок, що для зменшення показника собівартості потрібно і далі збільшувати урожайність даної культури та зменшувати витрати на її виробництво.

Варто відмітити, що така галузь як рослинництво має свої особливості накопичення та аналізу витрат в залежності від розміру, організаційних особливостей конкретного підприємства.

Значну частину основних витрат, що стосуються вирощування  сільськогосподарських культур, протягом року неможливо віднести на той чи інший об’єкт калькулювання. Наприклад, витрати здійснюються з початку  останніх польових робіт і закінчується у році, коли отримано врожай, тобто  витрати можуть бути понесені в одному звітному періоді, а вихід продукції - у наступному, причому значна частка включених до собівартості продукції  витрат припадає на кінець звітного періоду. Відповідно норматив витрат у розрахунку на одиницю продукції може бути проконтрольований  лише у кінці оприбуткування продукції.

Вміло організований облік  витрат та калькулювання собівартості продукції рослинництва, повинен  забезпечити оперативне, достовірне та повне надходження інформації щодо кількості та вартості одержаної  продукції (виконаних робіт і  наданих послуг), трудових, матеріальних та грошових витрат на виробництво  продукції по підприємству в цілому та окремих його структурних підрозділах.

Для визначення складу і  структури собівартості 1 ц зерна  озимої пшениці за статтями витрат розглянемо таблицю 3.4.

 

Таблиця 3.4.

Склад і структура  собівартості 1 ц зерна озимої пшениці  за статтями витрат

Статті витрат	2010 р.		2011 р.		Відхилення звітного року (+,-) від
	Грн.	%	Грн.	%	2010 р.
					Грн.	%
	1	2	3	4
Витрати на оплату праці	48,0	6,2	8,89	0,5	-39,11	-5,7
Відрахування на соц. заходи	17,0	2,2	3,33	0,2	-13,67	-2,0
Насіння	147,0	18,9	313,3	16,7	166,3	-2,2
Добрива	133,0	17,1	540,0	28,8	407,0	11,7
Роботи і послуги	30,0	3,9	22,2	1,2	-7,8	-2,7
Витрати на утримання ОЗ у т.ч.:
Паливо	84,0	10,8	75,58	4,0	-8,42	-6,8
амортизація	10	1,3	11,1	0,6	1,1	-0,7
Інші витрати	308	39,6	900,0	48,0	592	8,4
Усього витрат	777,0	100,0	1874,4	100,0	1097,4	-

Проаналізувавши дану таблицю  можна зробити висновок, що загальна сума витрат у 2011 році становить 1874,4 грн. на 1 га, що на 1097,4 грн. більше ніж у  минулому році.

Розглядаючи структуру витрат за статтями можна простежити, що найбільшу  питому вагу у 2011 році займають інші витрати ( 48%), які на 8,4 % більші ніж у 2010 році. Також велику питому вагу займають витрати на добрива, які складають 540 грн. на 1 га, що на 407 грн. більше ніж у попередньому році. Витрати на насіннєвий матеріал у звітному році також збільшились на 166,3 грн. на 1 га в порівнянні з 2010 роком. Це зростання витрат пов’язане зі збільшенням площі посіву під озиму пшеницю.

Також у таблиці спостерігається  і економія матеріалів на вирощування  озимої пшениці, зокрема це зменшення  витрат на паливо-мастильні матеріали  – на 8,42 грн. на 1 га, на оплату праці  працівників і соціальні заходи відповідно 39,11 та 13,67 грн. на 1 га в порівнянні з минулим роком. Це є позитивними показниками для ПСП ім. Довженка, тому що зменшення витрат призводить до зменшення собівартості продукції.

Отже можна зробити  загальний висновок по даному розділу, що структура собівартості складається  зі статей витрат, кожна з яких займає питому вагу  у всій сумі витрат на виробництво, але найбільшу питому вагу займають витрати на виробництво  зерна озимої пшениці, тобто витрати  на насіння, добрива, паливо та інші витрати.

 

 

4. Виявлення і підрахунок резервів зниження собівартості зерна озимої пшениці

 

Основними джерелами резервів зниження собівартості сільськогосподарської  продукції є: збільшення обсягу її виробництва  за рахунок повнішого використання виробничих потужностей підприємства; скорочення витрат на її виробництво  за рахунок підвищення рівня продуктивності праці, ощадливого використання сировини, матеріалів, електроенергії, палива, обладнання, запобігання невиробничим витратам тощо.

Резерви збільшення виробництва  продукції виявляють у процесі  аналізу виконання виробничої програми. При збільшенні обсягу виробництва  продукції на наявних виробничих потужностях зростають тільки змінні витрати (пряма оплата праці робітників, прямі матеріальні витрати), сума ж постійних витрат, як правило, не змінюється, внаслідок чого знижується собівартість виробів. Резерви скорочення витрат визначають за кожною статтею  витрат за рахунок конкретних інноваційних заходів (упровадження нової, прогресивнішої техніки і технології виробництва, поліпшення організації праці тощо), що будуть сприяти економії заробітної плати, сировини, матеріалів, енергії  тощо. Економію витрат з оплати праці  внаслідок впровадження організаційно-технічних  заходів можна розрахувати, помноживши різницю між трудомісткістю продукції до впровадження і після впровадження відповідних заходів на планований рівень середньогодинної оплати праці і на кількість планової до випуску продукції. Сума економії збільшиться на відсоток відрахувань від фонду оплати праці, включених у собівартість продукції. Резерв скорочення витрат на утримання основних засобів за рахунок реалізації, передачі в довгострокову оренду і списання будівель, машин, обладнання визначають множенням первісної їхньої вартості на норму амортизації. При аналізі витрат та виявленні резервів зниження собівартості треба враховувати, що не всі витрати змінюються пропорційно зміні обсягу виробництва продукції

Існує інша класифікація резервів зниження собівартості. Резерви зниження собівартості продукції можна поділити на три групи:   

1) які можуть бути використані  у виробництві без додаткових  витрат;