Теоретичні аспекти аналізу собівартості зерна озимої пшениці

2) потребують незначних  додаткових витрат і можуть  бути використані протягом календарного  або господарського року;

3) потребують значних  капітальних вкладень і можуть  бути використані в перспективі.

До першої групи резервів належать: невиправдані перевитрати, пов'язані  з недотриманням лімітів і  нормативів окремих видів витрат, оскільки ліквідація їх знижує собівартість продукції.

Резерви другої групи пов'язані  з вдосконаленням використання наявного потенціалу, а саме впровадження передових  методів праці, поліпшення структури  посівних площ, правильним комплектуванням  агрегатів, вибором найкращих режимів  їх роботи, внесенням в оптимальних  співвідношеннях добрив тощо.

Резерви третьої групи  пов'язані із зміною технології виробництва: доведенням до оптимальної норми  внесення добрив, проведенням меліоративних  робіт, підвищенням природної родючості  ґрунтів, впровадженням нової системи  машин, сортозаміною та ін.

Підвищення економічної  ефективності зернового виробництва  передбачає збільшення виробництва  і поліпшення якості зерна, забезпечення більшої сталості зернового господарства і ефективного використання його  виробничих ресурсів. Основним напрямом дальшого розвитку зернового господарства є інтенсифікація виробництва зерна на основі внесення оптимальної кількості органічних і мінеральних добрив, розширення посівів високоврожайних сортів і гібридів, впровадження комплексної механізації, інтенсивних та індустріальних технологій, застосування прогресивних форм організації і оплати праці ;і урахуванням кінцевого результату. Важливим фактором збільшення виробництва зерна має зрошення земель.

Одним із шляхів підвищення ефективності виробництва зерна  є виведення і впровадження в  господарствах високоврожайних  сортів і гібридів, стійких проти  хвороб і придатних для вирощування  на зрошуваних землях.

Інтенсифікація зернового  господарства неможлива без комплексної  механізації виробництва зерна. Вона є основою впровадження інтенсивних  та індустріальних технологій вирощування  зернових культур і забезпечує зростання  продуктивності праці при виробництві  зерна. Забезпеченість господарств  надійною системою машин дає змогу  якісно і в оптимальні агротехнічні строки виконувати всі види робіт, що сприяє підвищенню врожайності зернових культур і значно зменшує втрати зерна. За даними наукових досліджень, при збиранні врожаю зернових культур  на п'ятий день після повного достигання втрати зерна не перевищують 3—4 %. На десятий день вони зростають до 17—20 %, а на п'ятнадцятий досягають вже 25 %. Отже, господарства, що завершують жнива за 10 днів, одержують практично  весь вирощений урожай, а подовження строків збирання зернових культур  призводить до значних втрат зерна.

Важливим резервом підвищення економічної ефективності зернового  виробництва є поліпшення якості зерна, особливо за рахунок сильних  і твердих сортів пшениці з  високим вмістом білка (15—17%) і  клейковини (28—43 %). Зерно сильної  пшениці добавляють до зерна з  низьким вмістом клейковини для  одержання стандартного борошна. Збільшення виробництва і поліпшення якості зерна сприяють підвищенню доходності зернового господарства, а отже, і зміцненню економіки сільськогосподарських підприємств.

Стаття витрат — це вид  витрат, який виділяється з урахуванням  місця витрат (завод, цех, ділянка, бригада, навіть робоче місце) і призначення (ремонт, обслуговування обладнання, управління тощо). Постатейне відображення витрат в плані, обліку, звітності і аналізі  повинно здійснюватися за єдиною методологією, розкривати їх цільове  призначення і зв'язок з технологічним  процесом.

При аналізі собівартості за статтями витрат виявляють:

• величину економії (перевитрат) за кожною статтею;
• частку впливу кожної статті у загальному зниженні собівартості продукції;
• вплив різних факторів на величину витрат за окремими статтями.

 

Для  визначення резервів зниження собівартості зерна озимої пшениці за рахунок усунення перевитрат за окремими статтями витрат розглянемо таблицю 4.1.

Провівши аналіз даної  таблиці можна зробити висновок, що у звітному році загальна сума перевитрат складає 13,79 грн./ц.

Перевитрати відбулись тільки за 2 статтями витрат: витрати на насіннєвий матеріал ( 2,15 грн./ц), та інші витрати  на виробництво зерна озимої пшениці (11,64 грн./ц).

В першому випадку перевитрати пояснюються, як збільшенням норм висіву насіння так і підвищенням цін за 1 ц насіння. При цьому перевитрати насіння будуть оправданими, тому що ПСП ім. Довженка отримало в двічі більше валового збору зерна озимої пшениці і при меншій площі, в порівнянні з минулим роком, а підвищення ціни є результатом заміни власного насіння купленим, дорожчим і якіснішим.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ТАБЛИЦЯ 4.1.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Одним із факторів зниження собівартості продукції є збільшення обсягу виробництва, що зумовлює відносне скорочення умовно-постійних витрат у результаті зростання обсягу виробництва. Для визначення резервів зниження собівартості продукції за рахунок збільшення виробництва зерна озимої пшениці розглянемо таблицю 4.2.

Таблиця 4.2

Визначення резервів зниження собівартості продукції за рахунок збільшення виробництва  зерна озимої пшениці, тис. грн.

 

Вид продукції	Резерв збільшення виробництва  у грошовому виразі	Сума витрат на додатковий обсяг продукції	Резерв зниження собівартості
Зерно озимої пшениці	100,0	10,0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Важливе значення в боротьбі за зниження собівартості продукції  має збереження суворого режиму економії на всіх ділянках виробничо-господарської  діяльності підприємства. Поступове  впровадження на підприємствах режиму економії проявляється перш за все  в зменшенні затрат матеріальних ресурсів на одиницю продукції, зменшенні  витрат по обслуговуванню виробництва  і управління, в ліквідації втрат  від браку та інших невиробничих витрат.

Підприємство має можливість впливати на величину затрат матеріальних ресурсів, починаючи з їх заготівлі. Сировина і матеріали входять  до собівартості по їхній покупній ціні з врахуванням витрат на транспортування, тому правильний вибір постачальників матеріалів впливає на собівартість продукції. Важливо забезпечити  поставку матеріалів від таких постачальників, які знаходяться на невеликій  відстані від підприємства, а також  перевозити вантажі найбільш дешевим видом транспорту.

Зменшення витрат на обслуговування виробництва і управління також  знижує собівартість продукції. Розмір цих затрат на одиницю продукції  залежить не тільки від об'єму випуску  продукції, але й від їх абсолютної суми.

Отже для узагальнення резервів зниження собівартості розглянемо таблицю 4.3.

Таблиця 4.3

Узагальнення  резервів зниження собівартості продукції, тис. грн.

 

Джерела резервів	Зерно озимої пшениці
Від ліквідації перевитрат за окремими статтями витрат	18,71
Від приведення в дію резервів збільшення обсягів виробництва продукції
Усього
У % до фактичної собівартості

 

Отже, для покращення свого  фінансово-економічного стану підприємство повинно шукати шляхи зниження собівартості продукції.

Значний вплив на рівень витрат мають техніко-економічні фактори  виробництва. Найважливішою умовою зниження собівартості є неперервний  технічний прогрес. Введення нової  техніки, комплексна механізація і  автоматизація виробничих процесів, удосконалення технологій дозволяє значним чином знизити собівартість продукції.

Із зростанням випуску  продукції прибуток підприємства збільшується не тільки за рахунок зниження собівартості, але і за рахунок збільшення кількості  випущеної продукції. Таким чином, чим більший об'єм виробництва, тим  при інших рівних умовах більша сума прибутку підприємства.