.Удосконалення обліку доходів і витрат

Витрати торговельних підприємств, включаючи витрати на управління торгівлею, на перевезення, зберігання та реалізацію товарів тощо, мають  безпосередній вплив на фінансові  результати від реалізації товарів. Рівень витрат торгівлі є одним із найважливіших якісних показників роботи торговельних підприємств.

Бухгалтерський облік  витрат торговельних підприємств має  важливе значення для контролю та аналізу їх рівня, структури та динаміки.

У зв'язку з переходом  з 1 січня 2000 року на організацію та ведення бухгалтерського обліку на підприємствах України за положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, розробленими на базі міжнародних, та введенням нового Плану рахунків бухгалтерського обліку принципово змінився порядок ведення обліку витрат в торгівлі,

Якщо до 1 січня 2000 року витрати  торговельних підприємств обліковувались на одному синтетичному рахунку “Витрати обігу”, а деякі витрати та втрати торгівлі відображались на рахунку 80 “Прибутки і збитки”, то з 1 січня 2000 року всі витрати торговельного  підприємства відображаються в обліку на наступних семи синтетичних рахунках:

92 "Адміністративні витрати"

93 "Витрати обігу"

94 "Інші операційні  витрати"

95 "Фінансові витрати"

96 "Втрати від участі  в капіталі"

97 "Інші витрати"

99 "Надзвичайні витрати"

Друга важлива особливість  зміненого обліку витрат торговельних підприємств в тому, що вони можуть списуватись на фінансові результати господарсько-фінансової діяльності підприємства щомісячно і заключними записами в кінці звітного року. На погляд автора, протягом року витрати торгівлі, що безпосередньо не відносяться  до реалізованих за місяць товарів, мають  залишатися як сальдо на названих вище рахунках витрат наростаючим підсумком  з початку року і за даними сальдо цих рахунків відображатися в  Звіті про фінансові результати.

Враховуючи, що підприємства звичайно здійснюють різні види основної діяльності (виробництво продукції, роботи, послуги, торгівля тощо), а для  обліку фінансових результатів від  основної діяльності на рахунку 79 "Фінансові  результати" виділено один субрахунок, то в аналітичному обліку до субрахунку 791 " Результат основної діяльності" необхідно виділити фінансові результати за видами основної діяльності аналогічно як це зроблено на рахунках 70 "Доходи від реалізації" і 90 "Собівартість реалізації". Без цього не можливий ефективний аналіз фінансових результатів  господарсько-фінансової діяльності підприємства.

Сальдо рахунків 74 "Інші доходи" і 97 "Інші витрати" списуються в кінці року на субрахунок 793 “Результат іншої звичайної діяльності". В такий спосіб визначається фінансовий результат від іншої звичайної  діяльності.

Записи в синтетичному обліку протягом року за кредитом рахунків доходів та за дебетом рахунків витрат здійснюють в кореспонденції рахунків, вказаній до кожного рахунку в  Інструкції про застосування Плану  рахунків бухгалтерського обліку.

Протягом звітного року доходи та чистий дохід оптово-збутових, оптових  і торговельно-посередницьких підприємств  від реалізації товарів та інших  операційних доходів від основної діяльності щомісячно відображається в обліку наступними записами на синтетичних  рахунках та відповідних субрахунках:

1. На суму відвантажених  і відпущених (реалізованих) покупцям  товарів за договірними відпускними  цінами (доходу), включаючи податок  на додану вартість (акцизний збір) та інших операційних доходів від основної діяльності:

1.1. Дт 36 "Розрахунки з  покупцями та замовниками"

Дт 30 "Каса", 31 "Рахунки  в банках" і ін.

Кт 702 "Дохід від реалізації товарів"

1.2. Дт 31 "Рахунки в банках" і ін.

Кт 71 "Інший операційний  дохід"

2. На суму нарахованого  податкового зобов'язання з ПДВ  при передоплаті товарів покупцями:

Дт 702 "Доходи від реалізації товарів"

Кт 643 "З податкових зобов'язань"

 

 

6.Удосконалення  обліку доходів і витрат

Рахунок 70 „Дохід від реалізації”  призначений для відображення доходу від реалізації на валовій основі, тобто з урахуванням податку  на додану вартість, акцизного збору  та інших обов’язкових платежів. За Інструкцією про застосування Плану  рахунків бухгалтерського обліку [ ] дохід від реалізації відображається таким записом: дебет рахунка 36 ”Розрахунки  з покупцями та замовниками”, кредит рахунка 70 „Дохід від реалізації”  на загальну вартість реалізованих товарів. Подальшою операцією є вилучення  з доходу тієї частки, що не належить підприємству (ПДВ, акциз тощо). За цією ж схемою дохід від реалізації відображається й у Звіті про  фінансові результати.

Цю схему слід було б спростити  за аналогією до схеми оприбуткування матеріальних цінностей, коли їхня собівартість одразу відображається на так званій нетто-основі з одночасним відображенням  ПДВ на відповідному рахунку 644 „Податковий  кредит”. Тобто у результаті відображення операції реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) необхідно відразу  робити такий запис: дебет рахунка 36 „Розрахунки з покупцями та замовниками” на загальну суму заборгованості, кредит рахунка 70 „Дохід від реалізації”  на суму чистого доходу від реалізації та кредит рахунка 643 „Податкове зобов’язання”  на суму ПДВ, акцизу тощо. Аналогічні коригування  були б доцільнішими й у формі  Звіту про фінансові результати.

Такі коригування дадуть можливість відображати у цьому звіті  на єдиній методологічній основі усі  види доходів: від реалізації, інші операційні доходи, фінансові та інші доходи, які за затвердженою формою звіту про фінансові результати усі, за винятком доходу від реалізації, визначаються на нетто-основі, тобто  за вирахуванням часток доходів, що не належать підприємству.

Фінансовий результат діяльності − розрахункова величина, котра  визначається як різниця між доходами та витратами, що сприяли отриманню  цих доходів.

Фінансовий результат діяльності має визначатися за даними фінансового  обліку. Враховуючи ту обставину, що на сьогодні бухгалтерський облік у  нас представлено лише податковим обліком, можна з упевненістю стверджувати, що фактично жодне підприємство, яке  веде тільки податковий облік, не може достовірно оцінити фінансових результатів  свого господарювання, особливо ж  у розрізі окремих видів діяльності. Замість цього визначається прибуток, що підлягає оподаткуванню, який являє  собою різницю між валовими доходами і валовими витратами.

Визначений у такий спосіб показник дуже важко ідентифікувати з прибутком, бо його природа цілком суперечить основним принципам бухгалтерського  обліку. Так, наприклад, до складу валових  доходів згідно із Законом України  „Про оподаткування прибутку підприємств” входять доходи, не враховані в  обчисленні валового доходу періодів, що передують звітному періоду. Ця категорія  доходів повністю пов’язана з  діяльністю минулих періодів, отже й повинна коригувати суми доходів  відповідних періодів і ні в якому  разі не входити до складу доходів  звітного періоду, бо в цьому разі порушується принцип відповідності, за яким доходи й витрати мають  відображатися у тому періоді, коли внаслідок здійснених витрат було одержано доходи, з якими пов’язані ці витрати.

У Законі „Про оподаткування прибутку підприємств” передбачається включення  до складу валових доходів дебітора суми заборгованості, внесеної кредитором до складу своїх витрат і визнаної ним як безнадійна дебіторська заборгованість згідно з чинним законодавством. Водночас процедура списання кредитором безнадійних  боргів визначає умови, за яких борг визнається безнадійним і зменшує суму валового доходу звітного періоду на вартість відвантажених товарів (виконаних  робіт, наданих послуг) у разі, якщо покупець таких товарів (робіт, послуг) затримує без погодження з продавцем  оплату їхньої вартості більше ніж  на 30 днів від дати, визначеної умовами  договору, та якщо платник податку (продавець) звернувся із заявою до суду (господарського) про стягнення заборгованості з  такого покупця.

Таким чином, дебітор (покупець) повинен  визнати дохід від неповернутого  боргу у тому періоді, в якому  кредитор (продавець) змушений був визнати  таку дебіторську заборгованість як безнадійну. Кредиторові таке визнання може обійтися надто дорого, бо спочатку він має подати позов до суду на свого боржника і зазнати відповідних  суттєвих витрат, котрі, як і сама сума безнадійної дебіторської заборгованості, теж не можуть бути стягнені з боржника. Тож і виходить, що сума заборгованості зростає, збільшуючи у такий спосіб суму реальних витрат продавця. Тому він  не визнає її безнадійною, і вона може визнаватися ним як сумнівний  актив у балансі досить довго.

Одержаний аванс від покупця  за чинним законодавством є валовим  доходом, хоч відповідно до П(С)БО 15 „Дохід” дохід від реалізації визнається у момент переходу права  власності й ризику за товар на покупця. Отже, аванс від покупця  може бути визнаний у балансі продавця (постачальника) як кредиторська заборгованість, тобто як поточне зобов’язання, бо жодному критерію визнання доходу операція отримання авансу від покупця  не відповідає.

Отже, склад показника „валовий дохід” не дає можливості використовувати  його для оцінки фінансового результату діяльності підприємства.

Пропонуємо такі напрями вдосконалення  податкового законодавства та положень бухгалтерського обліку:

1. Прийняти в законодавстві положення з питань оподаткування, що зобов¢язують формувати інформацію про об¢єкт оподаткування тільки на основі даних бухгалтерського обліку. На сьогодні таке положення існує в Законі України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, а податкове законодавство відстоює позиції паралельного податкового обліку.
2. Розробити відповідні методичні рекомендації з питань формування інформації про об¢єкт оподаткування та складання відповідних форм податкової звітності.
3. Щодо відображення у податковій звітності оподатковуваного прибутку, то слід прийняти до уваги те, що за основу потрібно брати бухгалтерський фінансовий результат діяльності підприємства, після чого у податковій звітності (розрахунку) проводити його коригування на вартість конкретно визначених статей, операцій чи об¢єктів, для того, щоб сума різниць була прозорою та зіставною як у фінансовій, так і в податковій звітності.

Реалізація цих першочергових  напрямів удосконалення податкового  законодавства та положень бухгалтерського  обліку щодо достовірного відображення у звітності витрат з податку  на прибуток дасть змогу позбутися  тимчасових різниць, забезпечить єдність  методологічних принципів визначення фінансових результатів і дотримання вимог Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність  в Україні”.

Залежно від повноти та місця  відображення доходів розрізняють:

• „бухгалтерські доходи”, які відображаються на рахунках реалізації готової продукції (товарів, матеріальних ціннотсей, виконаних  робіт, наданих послуг) і використовуються для визначення фінансових результатів  діяльності;

• „приховані” доходи, не відображені  на рахунках реалізації. До них належать: цільові кошти у вигляді безповоротної  фінансової допомоги та безоплатно наданих  товарів; доходи, отримані від товарообмінних операцій, які визначаються розрахунково, виходячи з різниці в ціні на товарно-матеріальні  цінності, які обмінюються; фактично отримані доходи в зв’язку з реалізацією  товарів за цінами, нижчими за ціни закупки. Їх розмір розраховується, виходячи з цін реалізації аналогічної  продукції у відповідний період.

Тому бухгалтеру підприємства потрібно вчасно виявляти вищеперераховані „приховані”  доходи, які виникають в процесі  господарської діяльності, і включати до складу „бухгалтерських” доходів, з метою об’єктивного оподаткування.

Досліджуване підприємство зацікавлене  в зростанні доходу (прибутку), який отримується, зокрема за рахунок  ефективного використання оборотного капіталу. Для цього можна запропонувати  підприємству здійснити наступні етапи: дослідити кругооборот активів  для визначення понаднормативних активів, активів, що не використовуються в господарському обороті або приносять збитки; розробити та реалізувати програми ліквідації виявлених активів та вивільнення грошових коштів, що в  них вкладені; включити “мертвий капітал” до роботи.

 В результаті проведених досліджень в даній курсовій роботі можна внести наступні пропозиції по покращенню діяльності ПП „Максімус-С”:

•З метою забезпечення на підприємстві запланового рівня виробничих запасів  необхідно не допускати понаднормативних вкладень у виробничі запаси, відвернення  оборотних активів у капітальні вкладення та на інші заходи. У зв’язку  з цим важливим є здійснення контролю за використанням виробничих запасів  за цільовим призначенням;

•Підвищити ефективність використання ресурсного потенціалу підприємства шляхом запровадження передового досвіду  організації виробництва й праці;

• Забезпечити оновлення основних засобів, які відповідають сучасному  розвитку НТП шляхом використання чистого  прибутку та амортизаційних відрахувань, а в разі потреби реорганізації  підприємства у акціонерне товариство, або залучення додаткових учасників;