Визнання та оцінка виробничих запасів

 

План:

 

1. Визнання та оцінка виробничих запасів
2. Облік надходження виробничих запасів
3. Облік витрат виробничих запасів у виробництві
4. Облік переоцінки виробничих запасів
5. Інвентаризація виробничих запасів
6. Особливості обліку малооцінних та швидкозношуваних предметів

6.1.  Облік малооцінних та швидкозношуваних  предметів зі строком корисного  використання менше одного року (або одного операційного циклу)

2. Облік малооцінних необоротних матеріальних активів (зі  строком корисного використання більше одного року)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Визнання та оцінка виробничих запасів

 

         Однією з обов'язкових умов  здійснення процесу виробництва  є забезпечення його предметами  праці (виробничими  запасами) - сировиною, матеріалами, напівфабрикатами,  комплектуючими   виробами   тощо,  з яких або за допомогою  яких здійснюється виробництво продукції. Відмітною особливістю їх є одноразове використання в процесі виробництва, перенесення всієї вартості на собівартість виготовленої продукції (виконаних робіт, послуг). Тому  контроль за збереженням матеріальних ресурсів, раціональним  використанням їх у виробництві має велике значення. 
         Методологічні основи формування  в  бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності регламентуються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси».

         Відповідно до  зазначеного Положення   під запасами розуміють активи, які:

• утримуються для подальшого продажу  за умов звичайної господарської діяльності;
• знаходяться в процесі виробництва з метою подальшого  продажу продукту виробництва;
• утримуються  для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, а також управління підприємством.

 

         Запаси визнаються  активом, якщо  існує вірогідність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням, і їх вартість може бути достовірно визначена. 
         Важливою  передумовою  раціональної організації обліку виробничих запасів є економічно обгрунтована їх класифікація.  Відповідно до Положення   (стандарту) 9 для цілей бухгалтерського обліку запаси поділяються на:

 

• сировину, основні і допоміжні матеріали; комплектуючі  вироби та інші матеріальні цінності, які призначені для виробництва продукції, виконаних робіт, надання послуг,  обслуговування   виробництва  й адміністративних 
  потреб;
• незавершене виробництво у вигляді незакінчених обробкою  та збіркою деталей, вузлів і незакінчених технологічних процесів;
• готову продукцію, яка виготовлена на підприємстві, призначена для продажу  і відповідає технічним і якісним характеристикам, які передбачені договором або  іншим нормативно-правовим  актом;
• товари у вигляді матеріальних запасів, які придбані (одержані) й утримуються підприємством з метою подальшого  продажу;
• малоцінні і швидкозношувані предмети, які використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу) якщо він більше одного року;
• молодняк тварин і тварини на відгодівлі, продукцію сільського і лісового господарства, якщо вони оцінюються відповідно до вимог Положення  (стандарту) 9. 
    

         Одиницею  бухгалтерського обліку  запасів є їх назва або однорідна  група (вид). Тому в подальшій класифікації  групи запасів поділяються на  підгрупи, а всередині них - на види, сорти, марки, типорозміри тощо.  Класифікація 
запасів оформляється  розробкою   номенклатури-цінника, тобто систематизованим  переліком матеріалів, що використовується підприємством, у якому кожному  найменуванню, розміру і сорту присвоюється номенклатурний номер (шифр), а також вказуються одиниця виміру і ціна. У 
подальшому  номенклатурний  номер запасів вказується в усіх документах, якими оформляється їх рух, що запобігає випадкам пересортиці (тобто помилковому оприбуткуванню або списанню  замість одних матеріалів іншими), а також є обов'язковою умовою  при автоматизованій обробці 
інформації по обліку наявності, надходження і витрачання запасів. У цьому разі номенклатурний номер використовується як ознака (код), за яким можна  визначити номер синтетичного рахунка, субрахунка, групу, найменування 
запасу, його сорт і розмір.

         Оцінка  запасів. Важливе значення для  правильного обліку має також порядок оцінки запасів. Згідно з Положенням (стандартом) 9 придбані або вироблені запаси зараховуються  на   баланс  підприємства  за  первинною 
вартістю.

         Первинною  вартістю запасів, які прибрані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат:

• суми, які сплачуються  згідно з договором постачальнику (продавцю),
• суми, які сплачуються  за інформаційні, посередницькі та інші послуги у зв'язку з пошуком та придбанням запасів;
• суми ввізного мита;
• суми  непрямих  податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству; затрати по заготівлі, на навантажувально-розвантажувальні роботи, транспортування запасів до місця їх використання, включаючи  витрати по страхуванню і ризику транспортування запасів;
• інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, у якому вони придатні для використання за призначенням. До  таких витрат, зокрема, належать прямі витрати підприємства на доробку і підвищення якісних характеристик запасів. 
    

         Первинною  вартістю запасів, виготовлених власними силами підприємства, є собівартість їх виробництва, яка визначається згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати». Первинною   вартістю запасів, які внесені до статутного капіталу, визнається узгоджена 
засновниками  (учасниками) підприємства їх справедлива вартість.

         Первинною  вартістю запасів, отриманих підприємством безоплатно, визнається їх справедлива вартість.

         Якщо  балансова вартість переданих  запасів перевищує їх справедливу  вартість, то первинною вартістю  одержаних запасів є їх справедлива  вартість. Різниця між балансовою  і справедливою вартістю переданих запасів включається  до складу витрат  звітного періоду. Первинна вартість запасів, які придбані в обмін  (або частковий обмін) на неподібні запаси, дорівнює справедливій вартості переданих запасів, збільшених (зменшених) на суму грошових   коштів або їх  еквівалентів, яка була передана (одержана) в процесі обміну. 
   Не включаються  до первинної вартості запасів, а належать до витрат того періоду, у якому вони були здійснені (установлені):

• понаднормативні  втрати і недостачі запасів;
• відсотки за користування позиками;
• витрати на збут;
• загальногосподарські та інші подібні витрати, які безпосередньо  не пов'язані з придбанням   і доставкою запасів і приведенням їх до стану, придатного до використання за призначенням.

 

         Первинна  вартість запасів у бухгалтерському обліку не змінюється,  крім випадків,  передбачених  Положенням (стандартом) 9.

         Оцінка  вибуття запасів. У разі відпуску матеріалів у виробництво, продажу  або іншому вибутті згідно з Положенням  (стандартом) 9 оцінка їх здійснюється по одному з таких методів:

• ідентифікованій собівартості одиниці запасів;
• середньозваженій собівартості;
• собівартості перших за часом надходження  запасів (ФІФО);  собівартості  останніх за часом  надходження запасів (ЛІФО);
• нормативних затрат;
• ціни продажу.

 

         Для  всіх одиниць бухгалтерського  обліку запасів, які мають  однакове  призначення  і однакові умови  використання, застосовується тільки  один із зазначених методів.

         За ідентифікованою  собівартістю оцінюються  запаси, які  відпускаються, і  послуги, які  виконуються   для спеціальних замовлень і проектів, а також запаси, які не замінюють  один одного.                          

         Оцінка за середньозваженою собівартістю проводиться по кожній  одиниці запасів шляхом ділення сумарної вартості таких запасів на початок звітного місяця і вартості одержаних  у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на   початок звітного місяця  й  одержаних   у звітному місяці запасів. 
         Оцінка запасів за методом ФІФО  базується на припущенні, що запаси використовуються у тій послідовності, у якій вони надійшли  на підприємство (відображені в бухгалтерському обліку), тобто запаси, які першими відпускаються у виробництво  (продажу та  інше вибуття), оцінюються  за  собівартістю перших  за  часом  надходжень    запасів.

         Оцінка запасів по методу  ЛІФО  базується на припущенні, що запаси використовуються в послідовності, яка є протилежною   їх надходженню  на підприємство (зарахування в бухгалтерському обліку), тобто запаси, які першими відпускаються у виробництво (продажу та інше вибуття), оцінюються за собівартістю останніх за часом надходжень запасів. 
         Оцінка за нормативними затратами полягає у застосуванні норм витрат на одиницю  продукції (робіт, послуг), які встановлені підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін. Для забезпечення максимального наближення  нормативних затрат до фактичних  норми затрат і ціни повинні регулярно в нормативній базі перевірятися і переглядатися.

         Оцінка за цінами продажу  заснована на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього процента торгової націнки  на товари. Цей  метод застосовується підприємствами, які мають значну і перемінну номенклатуру  товарів з  приблизно однаковим  рівнем  торгової націнки. Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною  (роздрібною) вартістю реалізованих  товарів і сумою торгової націнки на  ці товари. Сума  торгової націнки на реалізовані товари визначається як добуток продажної  (роздрібної) вартості реалізованих товарів на середній процент торгової націнки. Середній процент торгової націнки визначається шляхом ділення залишку  торгових націнок на початок звітного місяця і торгових  націнок за звітний місяць на продажну  вартість одержаних у  звітному місяці товарів і залишок товарів на початок звітного місяця.

 

 

Облік надходження виробничих запасів

         Синтетичний облік наявності  і руху виробничих запасів  ведеться на  рахунку  20 «Виробничі  запаси» за субрахунками:

 
201 «Сировина  й матеріали»,

202 «Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби»,

203 «Паливо»,

204 «Тара й тарні матеріали»,

205 «Будівельні матеріали».

206 «Матеріали, передані в переробку»,

207 «Запасні частини»,

208 «Матеріали сільськогосподарського призначення»,

209 «Інші матеріали».

         По  дебету рахунка 20 «Виробничі запаси» та його субрахунків відображають  надходження  відповідних запасів на  підприємство та збільшення їх вартості в результаті дооцінки, по кредиту — витрати на виробництво, відпуск в  переробку, на сторону, а  також зменшення  вартості 
запасів внаслідок уцінки.

         Переважну  більшість виробничих  запасів підприємства придбають  у постачальників на підставі  укладених договорів  (контрактів, угод). На  відвантажені (відпущені) матеріальні цінності постачальник виписує рахунок-фактуру та інші розрахунково-платіжні документи (у яких вказуються  назва, номенклатурний номер, одиниця  виміру, кількість, сорт, ціна кожного виду матеріальних цінностей, що  відпускаються, ставка і сума ПДВ, загальна сума, що підлягає до оплати), а також податкову накладну. Податкова накладна надає право покупцеві, зареєстрованому як платник  ПДВ, на включення до податкового кредиту суми ПДВ,  сплачену постачальнику  при придбанні  матеріальних цінностей (робіт, послуг).

         На  субрахунку 201 «Сировина й  матеріали» ведеться облік наявності І руху сировини та основних матеріалів, які входять до складу продукції, що виготовляється, або є необхідними  компонентами при  її виготовленні, а також допоміжні  матеріали, які використовуються при виготовленні продукції або для господарських потреб (забудовники облік будівельних матеріалів ведуть на субрахунку 205 “Будівельні матеріали”).

         На субрахунку 202 «Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби» ведуть облік наявності і руху купованих напівфабрикатів  і комплектуючих   виробів, придбаних підприємствами для виробництва продукції; конструкцій і деталей (металевих, дерев'яних, залізобетонних тощо), що використовуються підрядними  будівельними організаціями під час  виконання будівельно-монтажних  та ремонтних робіт; спеціальне обладнання, інструменти, пристрої тощо, які використовують науково-дослідні та конструкторські організації та ін.

         Вироби, придбані для додаткового комплектування готової  продукції, не включаються  до  її собівартості і обліковуються на рахунку 28 «Товари». Обладнання і пристрої загального призначення обліковуються на рахунках 10 «Основні засоби», II «Інші необоротні матеріальні активи» або 22 «Малоцінні  і швидкозношувані предмети».

         Субрахунок 203 «Паливо» призначений для обліку твердого  і. рідкого палива (нафтопродукти), що використовується для технологічних потреб виробництва, роботи автотранспорту, опалення приміщень тощо, а також оплачених талонів на нафтопродукти і газ.

         На  субрахунку 204 «Тара й  тарні матеріали» ведуть облік усіх видів тари, а також тарних матеріалів, які використовуються для виготовлення тари та її ремонту (за винятком матеріалів, які використовуються для додаткового 
обладнання  вагонів, суден, барж з метою  забезпечення збереження вантажу  при перевезенні, облік яких ведеться на субрахунку 201 «Сировина  й матеріали»). 
         На   субрахунку   205  «Будівельні матеріали»  підприємства-забудовники    ведуть    облік   будівельних матеріалів, конструкцій і деталей, а  також  обладнання,  що  потребує монтажу.