Визнання та оцінка виробничих запасів

         Шляхом  множення  вартості витрачених  у виробництві запасів за обліковими  цінами на визначений середній  процент відхилення і ділення  на 100 визначають суму відхилення, яка відноситься до витрачених у виробництві запасів. Визначену суму відхилення від облікових цін списують з кредита аналітичного рахунка «Транспортно-заготівельні витрати» (або рахунок  «Відхилення між плановою і фактичною  собівартістю запасів») на дебет тих самих рахунків, на які протягом місяця були списані запаси за обліковими цінами  (тобто дебет рахунків 23 «Виробництво», 91 
«Загальновиробничі  витрати», 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут» та ін). Отже, до собівартості виготовленої продукції (виконаних робіт, послуг) матеріали включаються  за фактичною собівартістю їх придбання (заготівлі).

         У практиці обліку для визначення  суми відхилення від облікових  цін запасів, використаних у виробництві, складають  такий розрахунок:

 
                     Облік переоцінки виробничих запасів

            Відповідно до Положення  (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» в бухгалтерському обліку і звітності запаси відображаються за найменшою  з двох оцінок: первинною вартістю  або чистою вартістю реалізації. Така вимога викликана  необхідністю застосування принципу обачності, згідно з яким активи або доходи  не мають  бути завищені, а зобов'язання або витрати — занижені.

         Чиста  вартість реалізації — це сума,  яку очікують одержати  при реалізації запасів в умовах звичайної діяльності за вирахуванням Імовірних витрат на їх виробництво і реалізацію. Тобто чиста вартість реалізації відповідає ринковій вартості запасів за вирахуванням очікуваних витрат, пов'язаних з процесом підготовки їх до реалізації, а також  безпосередньо реалізації. 
         Запаси   відображаються  за  чистою   реалізаційною вартістю, якщо  на дату  балансу їх ціна знизилася або вони зіпсовані, застарілі або Іншим чином втратили початково  очікувану економічну вигоду.  Якщо   первинна 
вартість запасів перевищує чисту вартість їх реалізації, сума перевищення списується на витрати звітного періоду.

         В практиці  це досягається шляхом уцінки.

         Положенням  про порядок  уцінки  і реалізації залежаної продукції  з групи товарів широкого вжитку, продукції виробничо-технічного  призначення  та   зайвих  товарно-матеріальних  цінностей, затвердженим наказом  Мінекономіки і Мінфіну України від 15.12.99 № 149/300, встановлено, що уцінці підлягають товари і продукція, які не мали збуту протягом трьох місяців і не користуються попитом споживачів, а також  товари  і продукція, які частково втратили  свою первинну  якість (якщо вони не втратили товарний  вид і придатні до використання), та зайві товарно-матеріальні цінності (матеріали, комплектуючі вироби, інші матеріальні цінності, які більше трьох місяців не можуть бути використані на виробництво продукції, оскільки таку продукцію виробляти недоцільно за відсутності попиту на неї як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. 
         Уцінка товарно-матеріальних цінностей проводиться за даними  Інвентаризації (або за рішенням керівника — за даними  обліку на 1-ше число місяця). На підставі аналізу даних  про наявність товарів, продукції і зайвих товарно-матеріальних  цінностей виробничі підприємства вносять зміни до  планів виробництва, а торгові підприємства — до  планів завезення аналогічних товарів, матеріальних цінностей, проводять роботу по перегляду заключених договорів на їх завезення і на закупку по імпорту. 
         Розмір  уцінки  товарів, продукції, зайвих товарно-матеріальних цінностей визначається комісією на підставі експертних оцінок  з урахуванням ступеня втрати їх споживчої   якості, насиченості  ринку  такими   товарно-матеріальними  цінностями. Товарно-матеріальні цінності, які раніше були уцінені, але не реалізовані, можуть бути уцінені вдруге до рівня їх можливої реалізації. Технічно-складні товари і продукція, які мають виробничі паспорти 
(верстати, прилади, телерадіоапаратура та ін.), уцінюються тільки за наявності паспорта. Вони мають бути справними і придатними до  використання. 
         Дані  про уцінені товари, продукцію, зайві товарно-матеріальні цінності заносяться до опису-акта уцінки залежаних  товарів і продукції та зайвих товарно-матеріальних цінностей. Опис-акт складається на виробничих   підприємствах  і підприємствах  оптової торгівлі на кожному складі товарів, продукції та зайвих товарно-матеріальних цінностей; на підприємствах роздрібної торгівлі — у кожному  відділенні (секції), магазині та іншій торговельній одиниці  в двох екземплярах І підписується усіма членами комісії, які проводили   уцінку, а  також  матеріально відповідальними особами.  Матеріали на уцінку розглядаються  І затверджуються керівником (власником) підприємства протягом двох днів після одержання. Один екземпляр опису-акта  передається до бухгалтерії, другий —  залишається  у матеріально відповідальної особи.

         Усі  уцінені товари перемаркіровуються  і в підприємствах  торгівлі  негайно передаються для реалізації  за накладною,  у якій зазначаються роздрібні ціни до і після уцінок, а виробничі підприємства уцінену продукцію і товарно-матеріальні  цінності передають для  реалізації у першу  чергу своїм фірмовим магазинам, а також приймають    заходи   щодо   реалізації цих   запасів  іншим підприємствам.

         Результати уцінки відображаються  у тому  місяці, в якому  було  складено опис-акт уцінки.

         У бухгалтерському обліку підприємств  на суму уцінки товарно-матеріальних  цінностей роблять запис:

 Д-т рах. 946 «Втрати від знецінення запасів»,

 К-т рах. 20 «Виробничі запаси», 22 «Малоцінні і швидкозношувані       предмети», 26 «Готова продукція» та ін.

         Втрати  від знецінення запасів  наприкінці  звітного періоду  списуються на фінансові результати:

Д-т рах. 791 «Результат основної діяльності»

К-т рах. 946 «Втрати  від знецінення запасів».

         В   умовах  зростання   цін  на   товарно-матеріальні цінності  в  результаті подальших  переоцінок  необхідно порівнювати  облікову  вартість раніше уцінених запасів  з їх новою вартістю, що складалася на ринку. Якщо ринкова вартість раніше уціненого товару збільшилася і перевищила  його первинну  вартість до переоцінки, то вартість такого товару визначається на рівні первинної вартості. В бухгалтерському обліку на суму раніше здійсненої уцінки запасів робиться запис способом сторно по дебету рахунка 946 «Втрати від знецінення запасів» у кореспонденції з кредитом  рахунків обліку запасів цінностей (20 «Виробничі запаси», 26 «Готова продукція» та ін.). 
         Відповідно до Постанови  Кабінету Міністрів України від  19.04.93 № 179  «Про  нормативи  запасів товарно-матеріальних   цінностей   державних   підприємств   і організацій та джерелах їх покриття». Порядку проведення 
дооцінки  залишків товарно-матеріальних  цінностей, затвердженого наказом Мінекономіки  і Мінфіну України від 31.05.93 № 37-20/248/07-104 (з наступними змінами І доповненнями),  підприємствам  і організаціям усіх форм власності надано право проводити  дооцінку залишків товарно-матеріальних цінностей у випадках:

• зміни цін на виробничі запаси і товари при одержанні товарно-матеріальних цінностей від постачальників за новими, більш високими  цінами (на підставі рахунків-фактур);
• наявності документального  підтвердження постачальника про  нову ціну за підписом керівника;
• зміни курсу гривні до іноземної валюти на початок кожного місця по імпортних товарно-матеріальних цінностях з урахування попиту і пропозицій, але не вище митної вартості в іноземній валюті, перерахованої в національну валюту за  курсом НБУ   на дату проведення переоцінки. Переоцінці  підлягають   покупні  матеріальні  цінності (матеріали, паливо, напівфабрикати, запасні частини, а також малоцінні і швидкозношувані предмети, що не були в експлуатації), незавершене виробництво і готова продукція (в частці використаних на них покупних матеріалів, що  підлягають дооцінці, електро- і теплоенергії, відображених  у  прямих  статтях затрат), а також  товари на підприємствах торгівлі.

         Не підлягають дооцінці товарно-матеріальні  цінності в бюджетних   установах (або які утримуються за  рахунок бюджетних    фондів), товари   відвантажені, а   також матеріальні цінності і незавершене виробництво, які утворилися на підприємствах оборонного  комплексу в результаті конверсії виробництва і які не можуть бути використані в цивільному виробництві.

         Основним  документом при переоцінці  є Розрахунок суми дооцінки  залишків товарно-матеріальних цінностей  у зв'язку з підвищенням цін  на виробничі запаси і товари, який направляється на поповнення  оборотних коштів підприємств і організацій (форма якого наведена  в додатку до  Листа 
Мінфіну  і Мінекономіки  від 31.05.93). Перелік товарно-матеріальних цінностей, що  підлягають дооцінці, визначається шляхом порівняння цін, що склалися в розрахунках з постачальниками на початок І кінець місяця. 
         У   бухгалтерському  обліку  підприємства  на  суму дооцінки  товарно-матеріальних цінностей роблять запис по дебету рахунків обліку матеріальних цінностей (20 «Виробничі запаси», 22 «Малоцінні і швидкозношувані предмети», 26 «Готова продукція», 28 «Товари» та ін.) в кореспонденції з кредитом рахунка  42 «Додатковий  капітал» субрахунок 423 «Дооцінка активів».

Інвентаризація виробничих запасів

         Проведення  й оформлення  результатів  Інвентаризації за лишків  виробничих  запасів здійснюється підприємствами відповідно до вимог інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, документів, розрахунків та інших активів, затвердженою наказом Мінфіну України від 11.08.94 № 69. 
         Інвентаризація виробничих  запасів здійснюється інвентаризаційною  комісією, призначеною  наказом  керівника підприємства, по місцях зберігання матеріальних цінностей у присутності матеріально відповідальних осіб. 
         Дані інвентаризації кожного виду матеріальних цінностей заносяться в інвентаризаційний опис (ф.-21), який складається в двох примірниках  і підписується всіма членами комісії. Один примірник опису залишається у матеріально відповідальної особи, а другий - передається до бухгалтерії. В бухгалтерії фактичні залишки матеріальних цінностей, зафіксовані в описах, звіряють з даними бухгалтерського обліку. Матеріальні цінності, по яких виявлені розходження  (залишки, недостача), записують  в порівняльну відомість, а матеріально відповідальна особа повинна давати інвентаризаційній комісії письмове пояснення про причини їх виникнення. 
         Свої висновки і пропозиції щодо врегулювання інвентаризаційних різниць комісія оформляє протоколом і подає на затвердження керівнику підприємства. Керівник повинен прийняти  рішення  про оприбуткування  лишків і списання недостач  матеріальних цінностей і затвердити 
протокол у 5-денний строк. У бухгалтерському обліку результати інвентаризації відображають в такому порядку.

         Залишки виробничих  запасів зараховують в доход операційної діяльності записом:

                Д-т  рах. 20  «Виробничі  запаси» (відповідний субрахунок) 
                К-т рах. 719 «Інші доходи від операційної діяльності».

         Вартість недостачі виробничих   запасів списується з кредита рахунка 20 «Виробничі  запаси» (відповідний субрахунок) на дебет рахунка 947 «Нестачі і втрати від псування цінностей».

         Недостачі  і втрати від  псування  цінностей з  вини матеріально  відповідальних осіб відносяться на їх рахунок записом:

         Д-т рах. 375 «Розрахунки по відшкодуванню завданих збитків» 
         К-т рах. 716 «Відшкодування раніше списаних активів».

         Якщо  на час виявлення недостачі  виробничих запасів конкретні  винуватці  не  встановлені, то вартість такої недостачі  відображається на  забалансовому   рахунку 07 «Списані активи», субрахунок 072 «Невідшкодовані нестачі і втрати від псування цінностей». Після встановлення 
осіб, які повинні  відшкодувати  витрати, належна  до відшкодування сума зараховується до складу дебіторської заборгованості в доход звітного періоду записом:

Д-т рах. 375 «Розрахунки по відшкодуванню завданих збитків» 
К-т рах. 716 «Відшкодування раніше списаних активів».

         Розмір збитку по  недостачі  і псуванню матеріальних 
цінностей, який підлягає відшкодуванню винними  особами. визначається відповідно до Закону України «Про визначення розміру збитків, нанесених підприємству, установі, організації розкраданням, знищенням   (псуванням), 
недостачею або втратою дорогоцінних металів, дорогоцінних каменів і валютних цінностей», затвердженого постановою Верховної Ради України  від 06.06.95 № 218, і Порядку  визначення розміру збитків від розкрадання, недостачі (псування)  матеріальних цінностей, затвердженого Постановою   Кабінету Міністрів України від 22.01.96 №116 (із змінами, внесеними  відповідно з Постановами КМУ від 27.08.96 № 1009, від 20.01.97 №34, від 15.12.97 № 1402).

         Згідно з Законом України №  218 збитки, нанесені підприємству  (установі, організації) працівниками, які виконують  операції, пов'язані з придбанням, продажем, обміном, доставкою, зберіганням або використанням у процесі виробництва  дорогоцінних металів, дорогоцінних каменів, 
а також  валютні операції і які є винними у розкраданні, знищенні  (псуванні), недостачі цінностей, визначаються в таких  розмірах:

• дорогоцінних металів (золота, срібла, платини тощо), 
  дорогоцінних каменів, алмазних інструментів та алмазних 
  порошків з природних алмазів - у подвійному розмірі їх вартості за відпускними цінами, які діяли на день виявлення "Несеного  збитку;
• оброблених дорогоцінних каменів, ювелірних та побутових: виробів, виготовлених з використанням дорогоцінних металу   і дорогоцінних каменів, - у потрійному розмірі їх вартості за відпускними цінами, що  діяли на день виявлення  нанесених збитків;
• доземної валюти, а також платіжних  документів та інших  цінних паперів в іноземній валюті - в сумі, еквівалентній потрійній сумі (вартості) зазначених валютних цінностей  перерахованих у валюту України за обмінним курсом  МБУ  на день виявлення нанесених збитків. 
    

         По  інших  матеріальних цінностях (крім дорогоцінних металів, дорогоцінних  каменів і валютних цінностей) для визначення  розміру збитків  від розкрадання, псування і недостачі  керуються Порядком  №  116. 
         Згідно з зазначеним Порядком  розмір збитків від розкрадання, псування, недостачі матеріальних цінностей визначається   за балансовою вартістю цих цінностей (за вирахуванням  амортизаційних відрахувань), але не менше 50% 
від їх балансової вартості на час виявлення таких фактів з урахуванням   індексу інфляції (який щомісячно визначається Держкомстатом  України), відповідного розміру ПДВ  і акцизного  збору за формулою

рз -  [(Бв-А) . Іінф + ПДВ + Аз] • К,

де рз - розмір збитку; Бв - балансова вартість; А – сума нарахованої   амортизації; Іінф - індекс інфляції; ПДВ - податок на додану вартість; Аз - акцизний збір; К - коефіцієнт, що застосовується до відповідної групи цінностей. 
         Вартість  вузлів, деталей і напівфабрикатів та іншої продукції, яка виготовляється підприємствами для внутрішньовиробничих  потреб, а також вартість продукції, виробництво  якої не завершене, визначається виходячи із собівартості її  виготовлення з урахуванням середньої по підприємству норми  прибутку на цю продукцію з застосуванням  коефіцієнта 2. 
         Вартість спирту  етилового (питного, ректифікованого, сирцю), спирту, який використовується  для виробництва вин, спиртових соків і настойок, визначається виходячи з оптової ціни підприємства-виробника з урахуванням ПДВ і акцизного збору. До визначеної таким чином ціни застосовується коефіцієнт 3.

         Вартість плодоягідних соків, консервованих з використанням  сірчистого ангідриду або  бензокислого натрію, визначається виходячи з оптової ціни підприємства-виробника з урахуванням ПДВ  і акцизного збору. До визначеної 
таким чином  ціни застосовується коефіцієнт 3.

         Вартість  продовольчих товарів, роздрібні ціни на які дотуються державою, оцінюється з додаванням до роздрібної ціни суми дотацій. 
   Розмір збитків від розкрадання, недостачі, знищення (псування) бланків цінних паперів і документів суворого обліку визначається з застосуванням коефіцієнтів: 
5 - до номінальної вартості, вказаної на бланках цінних паперів і документів   суворого обліку, або до вартості документів суворого обліку, встановленої законодавством; 
50 - до вартості придбання (виготовлення) бланків цінних паперів і документів суворого обліку, на яких не вказана номінальна вартість або вартість яких не встановлена законодавством.

         Розмір збитків від розкрадання банкнотного паперу або захищеного паперу, персоніфікованої захисної стрічки визначається: з застосуванням коефіцієнта 1,5 до максимальної суми грошей, які можуть  бути виготовлені на цьому банкнотному  папері; в 5000-му розмірі від вартості захищеного  паперу і персоніфікованої захисної стрічки.