Визнання та оцінка виробничих запасів

         У бухгалтерському обліку на  суму вартості збитку недостачі  цінностей, визначену відповідно  до Закону України №  218 або Порядку № 116, яка підлягає відшкодуванню винними  особами, роблять  запис по дебету рахунка 375 «Розрахунки по відшкодуванню  завданих зонтків» і кредиту рахунка 716 «Відшкодування раніше списаних активів».

         У разі відшкодування винними  особами належної суми збитку  від недостачі і псування матеріальних цінностей роблять запис по дебету рахунка 30 «Каса», 31 «Рахунки в банках» (або рахунка 66 «Розрахунки з оплати праці», якщо  керівником підприємства прийнято рішення про утримання суми збитку Із заробітної плати винуватця) і кредиту рахунка 375 «Розрахунки по  відшкодуванню завданих збитків».

         Із суми, сплаченої винними особами  згідно із зазначеним нормативним  актом, відшкодовуються збитки, нанесені  підприємству від недостачі і  псування цінностей, решта суми (різниця  між балансовою вартістю недостачі (псування) цінностей і відшкодованою сумою) підлягає перерахуванню до  бюджету, що в бухгалтерському обліку відображається записом по  дебету рахунка 716 «Відшкодування раніше списаних активів» і кредиту рахунка 642 «Розрахунки за обов'язковими платежами».

         При  регулюванні інвентаризаційних  різниць взаємний залік залишків і недостач запасів, що виникають внаслідок пересортиці, може бути допущений як виняток, якщо пересортиця виникла у однієї і тієї самої матеріально відповідальної особи, за один і той же період і з матеріальними 
цінностями одного і того самого найменування (якщо цінності мають схожість за зовнішнім виглядом або упаковані в однакову тару - при відпуску її без розпаковки тари). Проте різниця у вартості недостач і залишків при більшій 
вартості недостач цінностей списується на рахунок осіб, що  допустили пересортицю, і з них стягується.

         Якщо  конкретні винуватці пересортиці  не встановлені, то сумові різниці  розглядаються як недостачі цінностей  понад норми  природного збитку з віднесенням їх на результати діяльності підприємства. У цьому разі в протоколі інвентаризаційної комісії має бути наведено обгрунтоване рішення, чому такі різниці не можуть бути віднесені на винних осіб. 
          Перевищення  вартості цінностей, що виявилися в надлишку, проти вартості цінностей, що виявилися у недостачі при пересортиці, відноситься на доходи операційної діяльності підприємства.

 

 

Особливості обліку малоцінних   і швидкозношуваних предметів

         Положенням   (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси»  і  Планом  рахунків  бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язання і господарських операцій підприємств і організацій внесено зміни щодо обліку операцій з малоцінними  і швидкозношуваними  предметами. Починаючи   з 01.01.2000р. малоцінні і швидкозношувані предмети можуть відноситися до необоротних активів або можуть  обліковуватися в оборотних  активах  у складі запасів.

         Положенням  (стандартом) 9 передбачено, що з метою бухгалтерського обліку запаси включають:

малоцінні і швидкозношувані предмети, які використовуються не більше одного року або одного операційного циклу, якщо він більше року. Тобто до  малоцінних і швидкозношуваних   належать предмети, які мають відносно короткий строк використання, і включати їх вартість до витрат виробництва  або обігу шляхом  нарахування амортизації недоцільно. Тому 
такі  предмети,  незалежно  від вартості,  визнаються малоцінними  і швидкозношуваними  й  обліковуються як запаси. Малоцінні і швидкозношувані предмети, строк корисного використання яких більше одного року, обліковуються в складі інших необоротних матеріальних активів. Проте Положенням  (стандартом) 9 не визначено, які предмети належать до малоцінних і швидкозношуваних з урахуванням їх вартісної оцінки для того, щоб вони не належали  до необоротних активів, а обліковувалися у складі оборотних  активів — запасів. Отже, основна проблема, пов'язана з  обліком малоцінних  і швидкозношуваних предметів, полягає у визначенні їх вартісної межі. Таку межу  підприємства визначають  самостійно, виходячи з конкретних умов господарювання.

 

Облік малооцінних і швидкозношуваних предметів зі строком корисного використання менше одного року (або одного операційного циклу)

   Організація  обліку малоцінних і швидкозношуваних предметів зі строком корисного використання менше одного  року (або  одного операційного  циклу) повинна повністю грунтуватись на Положенні (стандарті) 9, згідно 
з яким  первинною  вартістю  таких предметів у складі інших  запасів, придбаних за плату, є собівартість, яка складається з таких фактичних затрат:

• суми, що сплачується згідно з договором постачальнику (продавцю), за вирахуванням непрямих податків;
• суми ввізного мита;
• суми  непрямих податків  у зв'язку з придбанням малоцінних і швидкозношуваних предметів, які не відшкодовуються підприємству;
• транспортно-заготівельні витрати   (витрати  на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту), за навантажувально-розвантажувальні   роботи   і  транспортування запасів всіма видами транспорту до місця їх використання), включаючи затрати по страхуванню ризиків транспортування запасів;
• інші витрати, безпосередньо пов'язані з придбанням малоцінних і швидкозношуваних  предметів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання в запланованих  цілях.

  

         Первинною    вартістю  виготовлених  своїми  силами інструментів та інших малоцінних  предметів визнається фактична  собівартість їх виготовлення, а одержаних у порядку  внесків до статутного капіталу підприємства засновниками  (учасниками) — справедлива вартість, узгоджена  сторонами. 
         Облік  наявності і руху таких предметів ведуть на рахунку 22 «Малоцінні і швидкозношувані предмети» за первинною  вартістю їх придбання або виготовлення. 
         При  придбанні малоцінних і швидкозношуваних  предметів  у постачальників в  бухгалтерському обліку підприємства роблять  записи:

1. на покупну вартість предметів, що підлягає до оплати постачальнику (без ПДВ):

     Д-т рах. 22 «Малоцінні і швидкозношувані предмети» 
     К-т рах. 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками»;

 

2. на суму податкового кредиту по ПДВ:

     Д-т рах. 641 «Розрахунки за податками»

     К-т рах. 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками»,

 

3. на  суму, сплачену  постачальнику малоцінні предмети (включаючи ПДВ):

Д-т рах. 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками»

К-т рах. ЗІ «Рахунки в банках».

         Оприбуткування підприємством малоцінних  і швидко зношуваних предметів, одержаних з інших джерел, у  бухгалтерському обліку відображається  записом по дебету рахунка 22 «Малоцінні і швидкозношувані предмети» і кредиту рахунків:

         40 «Статутний капітал» (на вартість малоцінних предметів, внесених засновниками (учасниками) до статутного капіталу підприємства) 
         23 «Виробництво»  (на вартість інструментів, пристосувань та  інших предметів, виготовлених у своєму виробництві); 
        745 «Доход  від безоплатно  одержаних активів» (на вартість предметів, безоплатно одержаних від інших юридичних і фізичних осіб) та ін. 
         Аналітичний  облік малоцінних  і швидкозношуваних предметів ведеться за видами предметів (однорідними групами), установленими виходячи з потреб підприємства.

         Вартість малоцінних  і швидкозношуваних  предметів, які передані в експлуатацію, згідно з Положенням (стандартом) 9 виключається із складу активів (списується з балансу). При  цьому  в бухгалтерському обліку робиться 
запис по кредиту рахунка 22 «Малоцінні і швидкозношувані предмети» і дебету рахунків:

         23 «Виробництво» (на вартість спеціального оснащення та інших предметів, які використовуються у виробництві для виготовлення певних виробів, виконання окремих замовлень);

         91 «Загальновиробничі витрати», 92 «Адміністративні витрати»  (на вартість малоцінних і швидкозношуваних предметів загального призначення, які використовуються в  цехах та інших підрозділах основного і допоміжних виробництв, у тому числі і по догляду за машинами й устаткуванням, а також для загальногосподарських потреб);

         93 «Витрати  на  збут» (на вартість малоцінних предметів, які використовуються в підрозділах, пов'язаних із  збутом (реалізацією) продукції (товарів, робіт, послуг);

         949 «Інші витрати операційної діяльності» (на вартість предметів, переданих у користування обслуговуючим виробництвам і господарствам) та ін. 
         Проте  для запобігання зловживань по місцях використання має бути забезпечений оперативний контроль за збереженням малоцінних І швидкозношуваних предметів шляхом ведення карток (ф. №МШ-2,№МШ-6),      спеціальних описів. Інструменти і пристосування, що видаються з цехових комор робітникам у тривале користування, записуються в інструментальну картку робітника. Контроль за  збереженням  інструментів, що   видаються  з  цехової  комірчини робітникам на нетривалий час, забезпечується за допомогою інструментальних марок (жетонів) з вибитими табельними  номерами   робітників, в обмін на  які  видається потрібний інструмент тощо. 
         Повернені на склад з експлуатації малоцінні предмети, придатні для подальшого використання, прибуткуються за  первинною вартістю на  дебет рахунка 22 «Малоцінні  і  швидкозношувані предмети» в кореспонденції з кредитом рахунка  719 «Інші  доходи від операційної діяльності». Предмети,  що  прийшли   до непридатності, на підставі актів про вибуття малоцінних і швидкозношуваних  предметів (ф. № МШ-8)   прибуткуються на дебет рахунка 209 «Інші  матеріали»  (на  вартість  одержаних  корисних відходів (металолом, запасні частини тощо), зданих за накладними  на склад і оприбуткованих за ціною можливого використання або реалізації) в кореспонденції з кредитом рахунка   719  «Інші доходи від операційної діяльності» (таблиця 4.3).

 

 

 

 

 

 

Облік малоцінних необоротних матеріальних активів (зі строком корисного використання більше одного року)

         Відповідно до  Плану  рахунків  облік  малоцінних і швидкозношуваних  предметів зі строком корисного використання більше одного року ведеться у складі необоротних  активів  на  рахунку  112 «Малоцінні  необоротні 
матеріальні активи», їх вартість погашається шляхом нарахування зносу за встановленою підприємством ставкою (нормою) з урахуванням очікуваного строку корисного використання таких предметів.

         Ні про що  інше з цього  питання у нормативних документах  не  зазначається. Отже, підприємствам  надано вільний  вибір  не  тільки  у  визначенні  норм  зносу малоцінних  і швидкозношуваних  предметів, але і щодо віднесення зазначених предметів до необоротних чи оборотних активів. 
         У практиці обліку підприємств найбільш поширеним є метод рівномірного нарахування зносу по малоцінних необоротних  матеріальних активах, виходячи з корисного строку їх використання. Для зручності знос нараховують не по кожному об'єкту, а по групі однорідних за призначенням і строком служби предметів.

         На суму  нарахованого зносу  по переданих в експлуатацію малоцінних  необоротних  матеріальних активах у бухгалтерському обліку роблять запис по кредиту рахунка

132 «Знос інших необоротних матеріальних активів» у кореспонденції з дебетом рахунків:

   23 «Виробництво», 91 «Загальновиробничі витрати» (на суму нарахованого зносу по малоцінних активах, що використовуються у виробництві); 
   92 «Адміністративні витрати» (на суму нарахованого зносу по малоцінних активах загальногосподарського призначення) та ін.

          Вартість малоцінних необоротних  матеріальних активів, що прийшли  до непридатності, списується з кредиту рахунка 112 «Малоцінні необоротні матеріальні активи» в кореспонденції з дебетом рахунків: 
   976 «Списання  необоротних активів» (у сумі залишкової вартості); 
   132 «Знос  інших необоротних  матеріальних активів» (на суму нарахованого зносу). 
         Металолом  та інші цінні відходи, одержані від списання малоцінних необоротних матеріальних активів, прибуткуються в доходи підприємства за ціною можливого використання або реалізації записом: 
         Д-т рах. 209 «Інші матеріали»

         К-т рах. 746 «Інші доходи від звичайної діяльності».