Екологічне оподаткування: еволюція, чинний механізм, зарубіжний досвід, напрямки реформування

За скиди забруднюючих речовин у ставки та озера розмір податку збільшується у 1,5 рази.

Ставки податку за розміщення окремих видів надзвичайно  небезпечних відходів:

а) обладнання та приладів, що містять ртуть, елементи з іонізуючим випромінюванням, - 469,36 гривня за одиницю;

б) люмінесцентних ламп - 8,17 гривні за одиницю.

За розміщення відходів на звалищах, які не забезпечують повного виключення забруднення атмосферного повітря або водних об'єктів, ставки податку збільшуються у 3 рази.

Ставка податку  за  утворення  радіоактивних  відходів виробниками  електричної  енергії  -  експлуатуючими організаціями ядерних  установок   (атомних   електростанцій),   включаючи   вже накопичені,  становить  0,0069  гривні  у  розрахунку на 1 кВт-год виробленої електричної енергії.

 

 

 

1.3. Порядок обчислення податку.

Суми  податку  обчислюються  за  податковий (звітний) квартал платниками податку, податковими  агентами.

Податкові агенти, обчислюють суми податку на дату подання митної декларації для митного оформлення.

У  разі  якщо  під   час  провадження   господарської діяльності  платником податку здійснюються різні види забруднення навколишнього природного  середовища  та/або забруднення різними видами забруднюючих речовин,  такий платник зобов'язаний визначати суму податку окремо за кожним видом забруднення та/або  за  кожним видом забруднюючої речовини.

Суми податку, який справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними  джерелами  забруднення (Пвс),   обчислюються  платниками  податку  самостійно  щокварталу виходячи з  фактичних обсягів викидів, ставок податку за формулою (1.1):

                       п  
                     Пвс = (сума) (Мі х Нпі),

        і = 1,

де Мі  - фактичний обсяг  викиду і-тої забруднюючої речовини в тоннах (т);

     Нпі -  ставки  податку  в  поточному   році  за  тонну   і-тої забруднюючої  речовини у гривнях з копійками.

Суми податку, який справляється за викиди в атмосферне повітря  забруднюючих  речовин  пересувними  джерелами забруднення (Пвп), обчислюються за формулою (1.2):

            п  
                     Пвп = (сума) Мі х Нпі,

           і=1,

     де  Мі  - кількість фактично реалізованого  (фактично ввезеного на митну  територію України) палива і-того  виду, в тоннах (т);

     Нпі  - ставки податку в поточному  році за  тонну  і-того  виду палива, у гривнях з копійками.

Суми податку,  який справляється за скиди забруднюючих речовин  у водні об'єкти (Пс),  обчислюються платниками самостійно щокварталу за формулою (1.3):

                    п  
                  Пс = (сума) (Млі х Нпі х Кос),                       

                   i = 1,

     де  Млі  -  обсяг  скиду  і-тої  забруднюючої речовини в тоннах (т);

     Нпі  - ставки податку в поточному  році за  тонну  і-того  виду  забруднюючої речовини у гривнях  з копійками;

     Кос  -  коефіцієнт,  що  дорівнює  1,5 і застосовується у разі  скидання забруднюючих речовин  у ставки і озера (в  іншому  випадку коефіцієнт дорівнює 1).

Суми податку, який справляється за розміщення відходів (Прв),  обчислюються платниками самостійно щокварталу  за формулою (1.4):

                    п  
               Прв = (сума) (Нпі х Млі х Кт х Ко),                    

                  і = 1,

     де  Нпі - ставки податку в поточному  році за тонну і-того виду  відходів у гривнях з копійками;

     Млі  - обсяг відходів і-того виду  в тоннах (т);

     Кт - коригуючий коефіцієнт,  який  враховує розташування місця  розміщення;

     Ко - коригуючий коефіцієнт,  що дорівнює 3 і застосовується у разі розміщення  відходів на звалищах,  які  не забезпечують повного виключення забруднення атмосферного повітря або водних об'єктів.

Суми   податку,   який   справляється   за   тимчасове зберігання   радіоактивних   відходів   їх    виробниками    понад установлений   особливими  умовами  ліцензії  строк, обчислюються платниками податку - виробниками радіоактивних відходів самостійно щокварталу  за формулою (1.5):

 

S зберігання = N х V х T зберігання,

     де S   зберігання   -  сума  податку,  який  справляється  за тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх  виробниками  понад установлений  особливими  умовами  ліцензії  строк,  обчислена  за базовий  податковий  (звітний)  період,  календарний  квартал,   у гривнях з копійками;

     N - ставка податку, який справляється за тимчасове зберігання радіоактивних   відходів   їх   виробниками   понад   установлений особливими умовами   ліцензії   строк;

     V - фактичний об'єм радіоактивних  відходів,  які зберігаються у   виробника  таких відходів  понад установлений особливими  умовами ліцензії строк,  куб. метрів (куб. сантиметрів - для радіоактивних відходів,    представлених    у    вигляді    джерел   іонізуючого випромінювання);

     T зберігання  -  кількість  повних   календарних   кварталів, протягом  яких радіоактивні відходи зберігаються  понад установлений особливими умовами ліцензії строк.

 

РОЗДІЛ 2

Зарубіжний  досвід використання екологічного ОПОДАТКУВАННЯ

 

Масштаби світового виробництва й споживання призвели до катастрофічного порушення рівноваги природних і суспільних систем. 60% всіх екосистем сьогодні використовуються надмірно. Збитки від невирішених проблем навколишнього середовища (без урахування шкоди для здоров'я людей) складають, за різними оцінками, не менше 4 - 6% світового ВВП.

В той же час зростання населення планети потребує збільшення виробництва продовольства та енергії. За даними експертів до 2030 р. виробництво продуктів харчування та енергії повинно зрости на 50%, чистої прісної води - на 30%. В умовах економічного зростання відповідно збільшаться і екологічні втрати. Тому проблема екологічного фактору у економічній діяльності різних країн світу набуває великої актуальності.

Проведення екологічної податкової реформи в країнах Європи супроводжувалось перенесенням податкового навантаження з праці та капіталу на екологічні податки. Проведені реформи фокусувалися на підвищенні або введенні нових екологічних податків у енергетичному секторі при одночасному зменшенні податкового навантаження на фонд оплати праці в основному шляхом зменшення внесків до фонду соціального забезпечення роботодавцями.

Як свідчить європейський досвід, екологічні податки дедалі більше розглядаються як дієвий економічний інструмент для покращення стану довкілля.

У державах-членах Євросоюзу ідеї зелених податкових реформ зустріли по різному. Данія, Фінляндія, Німеччина, Нідерланди, Швеція і Об'єднане Королівство ввели елементи зеленої податкової реформи протягом останнього десятиліття. Вони збільшили екологічні податки і використовували додаткові податкові надходження для фінансування зниження податків на працю або особистий дохід, з метою підвищення зайнятості. У той же час вони вжили таких заходів як зниження ставок або схеми повернення, щоб захистити виробників від негативного впливу на конкурентноздатність, пов'язаного зі збільшенням собівартості.

Деякі нові держави-члени, теж перейняли цей приклад.

Одним із прикладів є Словенія, де застосовується податок на С0₂ на всі енергоносії з 1997 року. Чеська Республіка провела екологічну податкову реформу в 2008 році, що дозволить збільшити податкові ставки на більшість продуктів енергії за період 2008 - 2012 року і буде використовувати податкові надходження для підтримки державної політики зайнятості.

У 2008 році на доходи від екологічних податків у ЄС припадало 2,4% від ВВП і 6,1% від загального податкового доходу.

В цілому, більшість держав-членів попадають у діапазон співвідношення екологічних податків до ВВП від 2% до 3% ВВП, або трохи вище. Тільки чотири держави-члени показали рівень нижче 2% ВВП, а в чотирьох інших країнах екологічні податкові надходження перевищують або дорівнюють 3,5% від ВВП. На 5,7% у 2008 році вийшла Данія. На сьогоднішній день це найвищий рівень „зелених" податків.

Рівень екологічного оподатковування буде поетапно збільшуватися з 2010 по 2019 у контексті податкових реформ. За Данією слідують Нідерланди (3,9%). Найнижчий рівень екологічних податкових доходів стосовно ВВП, у Латвії, Литві, Іспанії і Румунії - нижче 2% у 2008 році[5].

Екологічні податки стягуються на одиницю фізичного споживання і звичайно встановлюються в номінальному виразі. Тому, на відміну від податків на вартість, їхній реальний обсяг стосовно ВВП має тенденцію до падіння, якщо немає корегування на інфляцію або вони збільшувалися рівномірно.

Проблема може бути легко вирішена шляхом індексації номінальної ставки податку на рівень інфляції, але поки тільки одна держава-член ЄС - Данія використовує цей варіант. Високим рівень податків за забруднення навколишнього середовища і ресурсних податків у Данії є в основному за рахунок вуглецевого податку, що є податком на прибуток, отриманим від видобутку вуглеводнів і тому має тенденцію до збільшення пропорційно цьому прибутку.

Екологічні податки можна розділити на чотири основні категорії: енергетика, транспорт, забруднення навколишнього середовища і ресурсні податки. Енергетичні податки є на сьогоднішній день найбільш визначальними, і складають приблизно три чверті екологічних податкових надходжень і близько однієї двадцятої від загального числа податків і соціальних внесків. У країнах ЄС, транспортні податки відповідають, у середньому, одній чверті від загального числа екологічних податкових надходжень і 1,4% від загального числа податків і соціальних внесків. Інші дві категорії, податки на забруднення і ресурсні податки, дають лише незначне підвищення кількості доходу: разом вони складають всього 5% від загального числа екологічних податків.

Перевага енергетичних податків є загальною для більшості держав- членів, однак у деяких країнах внесок транспортних податків досить високий. Наприклад, в Ірландії, на Кіпрі та на Мальті на їхню частку припадає майже половина екологічних податків. У Данії, транспортні податки також ростуть і дають значні податкові надходження, але через високий рівень зборів за забруднення навколишнього середовища і ресурсних податків вони займають менше, ніж третину екологічних податків[4].

Енергетичні податки включають податки на стаціонарні і пересувні джерела викидів. Мінімальні акцизи, наприклад, для нафтового газу який використовується як паливо майже в 15 разів вище, ніж, якщо він використовується для стаціонарних цілей (для опалення). Таким чином, навіть для країн, що використовують тільки 60%-80% палива від кінцевого споживання для транспортних цілей, їхні доходи на транспортні використання палива, як правило, значно вище 90% від загального числа податкових надходжень на пальне. Звичайно, точні частки доходів залежать від частки кожного з заходів і, від того як окрема держава-член вибирає свою ставку податку відповідно до мінімальної ставки. Країни, такі як Бельгія, Латвія, Литва і Люксембург, встановлюють податкові ставки для цілей опалення, на рівні або нижче мінімальних ставок, для створення великого розриву між ставками податку на використання палива для опалення та транспортом.

Прикладом ефективного використання економічних важелів у реалізації екологічної політики може бути Польща, де екологічні стандарти, крім свого прямого призначення, виконують функцію механізмів екологічної політики, за допомогою яких розділяють екологічні податки та економічні санкції за нераціональне природокористування. У Польщі сума штрафу за викиди забруднюючих речовин у повітря в 10 разів перевищує суму плати за нормоване забруднення. Сама загроза можливого великого штрафу за екологічне порушення значно посилює його функцію як запобіжного економічного регулятора природокористування [8].

Також, у Польщі діють  податкові пільги і субсидії для  підприємств, виробництво яких є  екологічно безпечним.

Зарубіжний досвід застосування економічних інструментів у системі  охорони навколишнього природного середовища відрізняється від вітчизняного, насамперед системою стимулювання раціонального використання природних ресурсів. Ця система охоплює податкові знижки з продажу екотехніки (Німеччина, Франція, Японія, США), пільги за умови застосування прискореної амортизації очисного обладнання, субсидії підприємствам і пільгові кредити на природоохоронне устаткування.

Великобританія виділяє субсидії (від 2 до 5 тис. фунтів стерлінгів) кожному покупцю на придбання електромобілів, що стимулює виробництво екологічно чистих автомобілів. У Франції також впроваджена схема сплати бонусів покупцям більш екологічно чистих автомобілів, що сприяло збільшенню їх виробництва.

Крім цього, у США поширені безвідсоткові  позики інвестиційних банків для придбання  "чистих технологій"  під державні гарантії, а також довгострокові позики (до 30 років) обсягом 0,5 млн дол. за 6,65 % річних[8].