Екологічне оподаткування: еволюція, чинний механізм, зарубіжний досвід, напрямки реформування

 

РОЗДІЛ 3

СУЧАСНИЙ СТАН ТА НАПРЯМКИ РЕФОРМУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНОГО ОПОДАТКУВАННЯ  В УКРАЇНІ

 

В Україні станом на 2010 рік [7] частка екологічних податків у загальній сумі податків юридичних і фізичних осіб є надто низькою і становить 0,64% та  не досягає й 1% від ВВП (табл. 3.1):

Таблиця 3.1

Динаміка податкових надходжень України протягом 2008-2010рр.

Показник	Рік
	2008	2009	2010
Податкові надходження, млн. грн.	227164,8	208073,2	234447,7
Екологічні платежі, млн. грн.	1071,4	1209,6	1508,7
Частка екологічних  платежів у сукупних податкових надходженнях, %	0,47	0,58	0,64

 

Однак протягом 2008 – 2009 років  спостерігається збільшення сплати екологічних платежів суб'єктами господарювання України (табл.3.2) [2]:

 

Таблиця 3.2

Динаміка і  структура екологічних платежів протягом 2008 - 2010рр.

Показник	Рік
	2008	2009	2010
Пред'явлені екологічні платежі, всього	1071,4	1209,6	1508,7
Зокрема:
1) збори за забруднення  навколишнього природного середовища, всього	1065,3	1198,7	1361,2
У т. ч.
за викиди в атмосферне повітря забруднювальних речовин	627,1	702,2	795,9
за скиди забруднювальних  речовин безпосередньо у водні об'єкти	69,7	88,0	93,7
за розміщення відходів (крім радіоактивних)	368,5	408,5	471,6
2) штрафи за адміністративні  правопорушення у сфері охорони  природи	2,5	2,1	4,4
3) позови про відшкодування  збитків і втрат, заподіяних  унаслідок порушення законодавства про охорону природи	3,6	8,8	143,1
Частка фактично сплачених  екологічних зборів у загальній  сумі пред'явлених, %	97,8	92,4	90,3

Протягом 2008-2010 рр. у структурі  екологічного податку  найбільшою є  питома вага збирання за викиди забруднювальних речовин в атмосферне повітря (приблизно 58 %). Друге місце займає збір за розміщення відходів (крім радіоактивних) – приблизно 34 %. Питома вага збирання за скиди забруднювальних речовин безпосередньо у водні об'єкти України приблизно становить 7 %.

Крім цього, варто зауважити, що кошти від стягнення екологічного податку є джерелом фінансування витрат на охорону навколишнього природного середовища, які зараховуються до Державного і місцевих фондів охорони навколишнього природного середовища, а їх, недостатньо для належного фінансування природоохоронних заходів.

Основним джерелом фінансування витрат на охорону навколишнього  природного середовища в Україні  є власні кошти підприємств.

Так, у 2010 р. за рахунок  власних коштів підприємств було освоєно 77,7 % капітальних інвестицій і 96,3 % поточних витрат, а за рахунок коштів Державного та місцевих бюджетів, відповідно, 18,2 % і 3,6 %. Це, з одного боку, можна розглядати як реалізацію принципу "забруднювач платить", а з іншого – свідчить про відсутність державної зацікавленості до природоохоронної діяльності як на національному, так і регіональному рівнях[6].

В Україні, з огляду на відсутність оцінки реального потенціалу природних ресурсів, чинні економічні методи розрахунку величини екологічних  платежів майже не стимулюють природокористувачів до збереження і відтворення природних ресурсів, спричиняючи значний дефіцит бюджету у частині акумулювання коштів на фінансування природоохоронних заходів.

Основними напрямами  удосконалення екологічного оподаткування  в Україні є:

1. встановлення ставок екологічного податку на такому рівні, щоб вони стимулювали суб'єктів господарювання до впровадження заходів із гарантованого зниження викидів і скидів забруднювальних речовин і зменшення шкідливих фізичних, хімічних та біологічних впливів на стан навколишнього природного середовища, на розвиток екологічно безпечних технологій та виробництв, на запровадження маловідходних, ресурсо- і енергозберігаючих технологій, організацію виробництва і впровадження очисного обладнання й устаткування для утилізації та знешкодження відходів, а також виконання інших заходів, спрямованих на поліпшення охорони навколишнього природного середовища;
2. зниження ставок екологічного податку для підприємств-забруднювачів, які здійснюють заходи у поточному періоді у напрямку зменшення негативного впливу на навколишнє природне середовище;
3. орієнтація на досягнення оптимального співвідношення у витрачанні фінансових ресурсів між загальнодержавними екологічними програмами та їх децентралізованим використанням у реальному секторі економіки;
4. поєднання стимулювального характеру екологічних платежів з іншими фінансовими методами забезпечення заходів з підвищення екологічної безпеки виробництва, зокрема такими як податкові пільги, надання екологічних позик, екологічне страхування;
5. пільгове оподаткування підприємств, які здійснюють екологічний аудит з подальшими інвестиціями у природоохоронні заходи та впровадження ресурсоощадних та безвідходних технологій тощо.

Також необхідно  звернути увагу на те, що ефективним напрямом реформування екологічного оподаткування в Україні є впровадження податку на викиди двоокису вуглецю.

Вуглецевий податок вже випробуваний у багатьох країнах світу, і виявив свою ефективність як потужний стимул для скорочення викидів, тобто як інструмент боротьби із кліматичними змінами. Також цей податок в країнах, де його впровадили, виявився серйозним джерелом наповнення державного бюджету. Отримані від вуглецевого податку кошти дозволили в ряді країн ЄС знизити ставки пенсійних зборів, що є дуже актуальним в умовах України.

В Україні про податок на двоокис вуглецю наукові дискусії ведуться протягом останніх десяти років Результат є - його введено у нову редакцію Податкового кодексу. Незважаючи на порівняно низьку запропоновану ставку у 0,22 грн за тону вуглекислого газу [1], однією із причин зволікання є, засторога щодо втрати конкурентноздатності енергоємної вітчизняної промисловості.

Розрахунок показує, що Україна отримає „за вуглець" не більше 60-70 мільйонів грн. за рік, тобто не більше 0,01-0,02% ВВП. В індустріально розвинутих країнах вважають обґрунтованою ставку вуглецевого податку в розмірі 40 доларів США за тону двоокису вуглецю(СО₂₎. Однак введення такої значної ставки раптово, було б шоком для багатьох галузей виробництва, тому до названої ставки вуглецевий податок необхідно підняти в декілька етапів до 2030 року.

Розрахунки фахівців Ради з вивчення продуктивних сил України переконливо доводять, що за наших умов більш-менш ефективним вуглецевий податок стає лише при початковій ставці оподаткування від 1 грн. за тону СО₂ у 2011 році, із щорічним підняттям цієї ставки на 90% у 2012 - 2020 рр. та подальшим зростанням ще на 5 % щороку впродовж 2020 - 2030 рр. При такій ставці оподаткування передбачається, що вуглецевий податок вже в 2015році складатиме до 2% ВВП , у 2020 - від 7 до 14% ВВП, у 2030 - до 18% ВВП[5].

Названі цифри переконливо доводять, що вуглецевий податок в умовах України може стати серйозним джерелом наповнення держбюджету та вагомим важелем впливу на виробництво в бік впровадження чистих технологій.

 

 

ВИСНОВОК

Тож, можна зробити  висновок, що для вирішення завдань  щодо охорони навколишнього природного середовища та раціонального використання природних ресурсів дієвим інструментом є використання екологічного оподаткування. Це підтверджується і досвідом розвинених країн світу, насамперед Європейського Союзу.

Платниками  екологічного податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи,  що  не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи,  громадські та інші підприємства,  установи  та організації,  під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу  та виключної (морської) економічної зони здійснюються:

а) викиди  забруднюючих  речовин  в  атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення;

б) скиди забруднюючих  речовин безпосередньо у водні об'єкти;

в) розміщення  відходів  у  спеціально  відведених  для цього  місцях  чи  на  об'єктах,  крім  розміщення  окремих  видів відходів як вторинної сировини;

г) утворення   радіоактивних  відходів  (включаючи  вже накопичені);

д) тимчасове зберігання  радіоактивних   відходів   їх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк.

Позитивний  вплив застосування екологічного податку на економіку проявляється у можливості використовувати податкові надходження для підтримки державної політики зайнятості, у зниженні податків на працю або особистий дохід, у підвищенні зайнятості.

Зростання екологічного оподаткування підприємств-виробників призводить до підвищення загальних виробничих витрат у короткостроковому періоді, проте у довгостроковій перспективі слід очікувати зростання конкурентних переваг завдяки інноваціям.

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 р., № 2755-VI-ВР [Електронний ресурс] // Верховна Рада України. – Офіц. веб-сайт. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2755-17/parao6258#o6258

2. Довкілля України у 2010 р. [Електронний ресурс] // Держ. ком. статистики України. – Офіц. веб-сайт. – Режим доступу : http://www.ukrstat.gov.ua/.

3. Буркинський  Б.В. "Зелена" економіка крізь  призму трансформаційних зрушень  в Україні : монографія / Б.В. Буркинський,  Т.П. Галушкіна, В.Є. Реутов. –  Одеса-Саки : Вид-во ІПРЕЕД НАН  України; ПП "Підприємство "Фенікс", 2011. – 348 с.

4.Міжнародний досвід застосування економічних важелів для здійснення екологічної політики. – К. : Вид-во "Либідь", 1997. – 64 с.

5.Ринейська Л.С., Левченко В.В. Міжнародний досвід вирішення екологічних проблем в економічній діяльності / Економічний простір №48/1. -  2011. -  с.294-302

6.Новак У.П., Колінько Н.И. Сучасні тенденції  екологічного оподаткування в  Україні / Науковий вісник НЛТУ  України. – 2012. – Вип. 22.8

7. Статистичний щорічник України за 2010 рік : стат. зб. / за ред. О.Г. Осауленка. – К. : ТОВ "Август Трейд", 2011. – 559 с.

8.Аналіз досвіду Європейського співробітництва щодо формування і втілення інституцій та інструментів екологічної політики [Електронний ресурс] // Національний інститут стратегічних досліджень при Президентові України. – Офіц. веб-сайт. – Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/articles/840/.

9. Екологічний податок [Електронний ресурс] // Державна податкова служба України. – Офіц. веб-сайт. – Режим доступу: http://sts.gov.ua/podatki-ta-zbori/zagalnoderjavni-podatki/ekologichniy-podatok/.