Податкове законодавство в докризовий, кризовий і посткризовий періоди

Постанову Кабінету Міністрів України від 12 березня 2005 року №179 „Про упорядкування  структури апарату центральних  органів виконавчої влади, їх територіальних підрозділів та місцевих державних  адміністрацій ”.

Крім  цього, організація ефективної роботи з платниками податків у 2006 році стає пріоритетним напрямом модернізації Державної  податкової служби України. Зокрема  покращення професійного рівня працівників  ДПС, підтримка функціонування автоматизованих  інформаційних систем, удосконалення  податкової звітності, вдосконалення  системи адміністрування податків, співробітництво з податковими  органами іноземних держав і міжнародними податковими організаціями є  основними завданнями напряму у  цей час.

Так, у  рамках етизації податкової служби розроблено та прийнято низку нормативно-правових документів:

Кодекс  професійної етики працівника Державної  податкової служби України;

Концепція управління персоналом Державної податкової служби України на 2006-2010 роки;

Кодекс  честі працівника Державної податкової служби України;

Концепція вдосконалення організаційної структури  органів державної податкової служби.

У рамках вдосконалення професійного рівня  працівників ДПС Національну  академію державної податкової служби України було перетворено на Національний університет державної податкової служби України від 01 березня 2006 року „Про утворення Університету державної  податкової служби України, а Указом Президента України від 03 квітня 2006 року №279/2006 йому було присвоєно статус національного.

У 2007 році у рамках Проекту модернізації податкової служби створено Інформаційно-довідковий центр, спрямований на висококваліфіковану  та оперативну обробку звернень платників  податків (постанова Кабінету Міністрів  України від 15 серпня 2007 р. «Про утворення  Інформаційно-довідкового департаменту державної податкової служби»). Так, дослідну експлуатацію центру було розпочато  у жовтні 2007 року, а з березня 2008 року Інформаційно-довідковий департамент  працює в режимі промислової експлуатації.

З початку 2007 року активується робота податківців  і у сфері міжнародного обміну досвідом. Так, протягом 2007 року працівники органів ДПС України брали  участь у 12 навчальних курсах ОЕСР з  питань оподаткування, у форумах  та навчальних семінарах, організованих  Внутрішньо-європейською організацією податкових організацій.

Протягом 2007 року Державна податкова адміністрація  України бере участь в опрацюванні  окремих розділів проекту нового Договору між Україною та ЄС в рамках Робочої групи. У цьому ж році починається активна робота над  проектом Податкового кодексу, зміст  якого відповідатиме загальноєвропейським податковим нормам.

Події на ринках капіталів свідчать про посилення  залежності України від криз у  світовій економіці. Світова фінансова  криза, що почалась з обвалу ринку  нерухомості у США наприкінці 2006 р., поширилися на країни Європи й  Азії.

Сучасна фінансово-економічна криза значною  мірою зумовлена тим, що система  інструментів державного регулювання  економіки в Україні була не готова до нейтралізації негативних наслідків  світової фінансової кризи. Одним з  пояснень цьому може бути те, що повноважні органи державного управління не завжди враховували причинно-наслідкові зв’язки, особливо у сфері встановлення і стягнення податків як основного джерела формування доходів бюджетів.

Податки у будь-якій державі відіграють надзвичайно  важливу роль, адже вони є головним джерелом поповнення бюджету. Формуючи податкову систему,  держава повинна  встановити такі податки, які б не гальмували розвиток економіки. Сучасній податковій системі України притаманні певні негативні ознаки, серед  яких: досить високе податкове навантаження, відносно низький рівень сплати податків, нерівномірність розподілу податкового  тягаря, нестабільність і неврегульованість  норм податкового законодавства  тощо. Всі ці чинники негативно  впливають на формування фінансового  потенціалу держави.

Провідна  роль у забезпеченні виконання державою функцій щодо регулювання економічних  процесів належить податкам. Саме податково-бюджетна політика є ефективним методом державного регулювання ринкової економіки, що застосовуються в більшості західних країн. Вважається, що зміст і мета податкової політики обумовлені соціально-економічним  ладом суспільства, стратегічними  цілями, які визначають розвиток національної економіки, соціально-політичними групами, що стоять при владі, а також міжнародними зобов’язаннями в сфері державних  фінансів та іншими зовнішніми та внутрішніми  чинниками. Тобто можна сказати, що, з одного боку,  податкова політика визначається загальним підходом до питань державного регулювання економіки, а з іншого – сама впливає на концепцію регулювання.

В умовах сучасної нестабільної економічної  ситуації, що спостерігається у світі  та Україні,  особливо посилюється  актуальність  дослідження заходів  економічної політики щодо нейтралізації  негативних наслідків фінансово-економічної  кризи у сфері фінансово-податкових відносин.

Зважаючи  на те, що Україна – молода держава  з економікою, що розвивається, необхідною умовою для подальшого її як економічного, так і соціального розвитку є переймання іноземного досвіду. Досвід зарубіжних країн стосовно реформування, розвитку податкової системи не є виключенням. Зарубіжні дослідження податків свідчать, що їх місце у державній політиці є дещо ширшим, ніж у вітчизняній практиці, де вони використовуються головним чином як фіскальний інструмент. Поряд із фіскальною функцією за податками закріплені та широко використовуються економічна функція, яка має сприяти економічному зростанню, монетарній стабільності, повній зайнятості, обмеженню інфляції, та соціальна, або розподільча функція, спрямована на зменшення нерівності в розподілі доходів. Більшість держав – членів Європейського Союзу проводять активну податкову політику, вживають додаткових заходів регулювання, маючи на меті усунення негативного впливу глобальної фінансової кризи.

Податковій  політиці країн – членів Європейського  Союзу притаманні дві основні  тенденції. Перша тенденція –  це проведення незначною кількістю  країн податкових реформ. Друга –  це політика, яка розраховує насамперед на автоматичні стабілізатори, доповнюючи їх дію цілеспрямованими заходами у  сфері оподаткування.

Теорія  та практика оподаткування свідчать, що при економічному зростанні прямі  податки набувають домінуючого  фіскального впливу, а при економічному спаді, навпаки, зростає роль непрямих податків, і це дає змогу закріпити  і стабілізувати базу оподаткування.

Що стосується  вітчизняного досвіду, то в Україні, навпаки, переважна роль належить непрямим податкам. Так, наприклад, питома вага надходжень податку на додану вартість в загальній кількості податкових надходжень до бюджету у 2009 році становить  майже 40%, в той час, як на податок  з доходів фізичних осіб та податок  на прибуток підприємств у сумі припадає  також 40%.  Це є яскравим свідченням того, що на даний момент економіка  України знаходиться у стані  спаду, на що безперечно вплинула світова  економічна криза.

 

Поточна ситуація в економічній системі  України обумовлює необхідність визначення із переліком податкових заходів, перш за все, стабілізаційного характеру. Насамперед необхідно розробити  систему заходів щодо вдосконалення  податкового законодавства, які  узгоджуватимуться  у часі із станом національної економічної системи. Поточна політика в сфері оподаткування  має бути орієнтована на стимулювання підприємницької активності за умови  збереження відповідного рівня бюджетних  надходжень, необхідного для фінансування пріоритетних бюджетних програм. За таких умов можна вдаватися і  до таких заходів, як зниження ставок оподаткування загальнодержавних  податків у комплексі з мірами щодо підвищення ефективності їх адміністрування, переміщення податкового навантаження на споживання окремих видів товарів, рентабельність виробництва яких значно перевищує середній рівень рентабельності промисловості України в цілому, або виробництво яких наносить шкоду  навколишньому середовищу, або споживання яких є шкідливим для здоров’я людини. З метою дотримання принципу справедливості в процесі вдосконалення  механізму справляння податку з  доходів фізичних осіб, доцільно запровадити  прогресивну шкалу оподаткування  з різними ставками податку, також  необхідно переглянути та вдосконалити застосування системи соціальних пільг  з метою скасування таких, що є  економічно та соціально необґрунтованими. Запропоновані вище заходи у разі їх практичного застосування матимуть позитивний вплив на фінансово-економічну ситуацію в державі лише у комплексі  з іншими заходами, що необхідно  застосовувати у сфері бюджетної, монетарної політики.

Питання майбутніх змін системи оподаткування  в Україні набуває вагомого значення як у теоретичному, так і в практичному  аспекті, оскільки наслідки світової фінансової кризи вносять суттєві корективи  у фінансову політику переважної більшості країн світу. За сучасних тенденцій функціонування економічного базису суспільства не викликає сумніву  зростаюча роль цього фінансового  інструмента.

Уряди країн  світу продовжують боротися з  фінансовою кризою. Вони підтримують  банки, стримують зростання безробіття, змінюють правила оподаткування. Перші  два пункти, як правило, не викликають дискусій, а от зміни у податковій системі зазвичай спричиняють широкий  резонанс.

Особливості процесу

Уряди передусім  намагаються фінансувати сфери  соціального захисту, охорони здоров'я, освіти, обороноздатності. Також підтримується  експортна спроможність економіки. Ці очевидні та зрозумілі питання  значно ускладнюються під час  кризи, коли бюджетні ресурси швидко худнуть.

У такій  ситуації збільшення податкового преса  за рахунок підвищення ставок чи запровадження  нових платежів навряд чи зможуть  механічно збільшити обсяги надходжень до бюджету.

Слід  припустити, що в разі змін у економічному середовищі податкова система як елемент системи більш високого рівня повинна зазнавати певного  регуляторного впливу. Одним із свідчень реалізації такого сценарію є процес підготовки законодавчих актів у  сфері бюджетів та податків.

Яскравою  особливістю цього процесу є  стислість термінів їхньої розробки та прийняття, адже у багатьох країнах  зазвичай ця робота є довготривалою, а проекти змін широко обговорюються  в експертному середовищі за участю громадськості.

В умовах кризи податково-бюджетна політика може бути особливо ефективною для  подолання тривалої рецесії, оскільки грошово-кредитна політика не може виконувати свої функції повною мірою.

У цьому  контексті реформування податкової системи повинне спиратися на високий рівень довіри з боку громадян. Така довіра необхідна для досягнення компромісу між платниками та державою на короткостроковий період, коли при  зменшенні прибутків у підприємців  уряд має підтримувати соціальну  сферу.

Якщо  країни G-20 можуть справлятися з таким завданням, то для країн, що розвиваються, це значна проблема, оскільки їхні ресурси значно менші.

Ключовим  завданням для небагатих країн  стає вибір заходів стимулювання у фіскальній сфері. Якими мають  бути основні критерії цього процесу?

По-перше, такі заходи повинні стосуватися конкретних проектів, які приноситимуть максимальну віддачу в короткий термін.

По-друге, ці проекти слід реалізовувати у тих галузях, які згодом забезпечать стабілізацію та розвиток економіки.

По-третє, податкові стимули на короткі терміни мають обумовлювати збільшення доходів громадян, що не мають доступу до кредитних ресурсів.

По-четверте, влада та громадськість повинні об'єднати зусилля для мінімізації корупції у сфері державного управління та посилити контроль за державними витратами.

Зміни за кордоном

Як правило, країни під час кризи послаблюють  податкове навантаження. Одні уряди  зменшують ставки за більшістю податків, інші - лише за окремими з них.

Наприклад, у сфері прямих податків Австралія  прийняла поправки до закону про оподаткування  прибутку підприємств, які передбачають додаткову податкову знижку у  розмірі 10% та 30%.

У першому  випадку така знижка стосується малих  підприємств, які з 13 грудня 2008 року придбали активи вартістю більше 1 тисячі австралійських доларів, у другому - усіх інших підприємств у разі придбання активів у зазначений термін на суму більше 10 тисяч австралійських доларів - близько 8,8 тисячі доларів  США.

З 1 січня 2009 року змінила податкове законодавство  Чехія. Зокрема, ставку податку на прибуток зменшено з 21% до 20%.

Змін  у системі оподаткування доходів  громадян значно більше.

В Індонезії  прийнято рішення про зменшення  щомісячних податкових відрахувань  з доходів громадян у січні  та червні на 25%.

Уряд  Чилі скоротив суму податку на 15% для  громадян, які у 2008 році отримали доходів  менш ніж 100 тисяч чилійських песо - 3,4 тисячі доларів, а також знизив податки на 7% для громадян, які  мали дохід більш ніж 100 тисяч  чилійських песо.

У сфері  непрямого оподаткування також  є зміни. Фінляндія зменшила ставку податку на додану вартість з 17% до 12%. У Франції прийнято рішення з  січня 2009 року перейти з щоквартального відшкодовування ПДВ на щомісячне.

У Бельгії  ставку ПДВ для витрат, пов'язаних з будівництвом нового житла, зменшено з 21% до 6%. Ці платежі відстрочать  для першого, другого та третього кварталів 2009 року, а фінансові санкції  та пеню скасують.

У Китаї  ставку ПДВ для малих підприємств  на початку 2009 року зменшено з 6% до 3%, а  норми відшкодування цього податку  з 1 лютого збільшено.

Це дозволить  залишити у розпорядженні підприємств  текстильної промисловості додатково 731 мільйон доларів. Такі дії влади  є відчутною економічною та соціальною підтримкою цієї галузі, у якій переважно  працюють китайські жінки.