Особливості обліку витрат у виноробній галузі

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

 

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНВЕРСИТЕТ ХАРЧОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ

 

 

Кафедра обліку і аудиту

 

РЕФЕРАТ

з дисципліни «Особливості управлінського обліку»

на тему: «Особливості обліку витрат у виноробній галузі»

 

 

Роботу виконала:

студентка ОФПД-5-1спец

Яценко Тетяна

Перевірила:

доц., к.е.н. Кудренко Н. В.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ 2015

План

 

 

 

Вступ

В зв’язку з переходом економіки України до функціонування в ринкових умовах та запровадження національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, адаптованих до міжнародних,   виникла потреба у розробці галузевих нормативних документів з планування, обліку та калькулювання собівартості продукції, зокрема  виноробної галузі, діяльність  якої  в даний час регламентується Законом України “Про  виноград та виноградне вино” № 2662-ІV від 16.06.2005 р.. Це  забезпечує методологічне наповнення процедур формування і обліку витрат та послідуючого калькулювання собівартості виноробної продукції.

 

 Законом  визначені  та регулюються  правові відносини  у сфері  виноградарства та виноробства України,  визначається порядок контролю   за організацією та технологією  виготовлення виноробної продукції.

Питанням облікового забезпечення формування витрат у різні періоди  функціонування аграрної економіки приділялась значна увага в роботах таких учених, як  Г.Осадча, П.Німчинов,  П.Саблук, М.Дем’яненко, Г.Кірейцев, М.Чумаченко, В.Палій, Я.Соколов, якими основна увага зверталась на проблеми   розвитку  теорії вартості сільськогосподарського  виробництва. Останнім часом з переходом  економіки до  ринкових засад  та диференційованим підходом до облікового забезпечення  підприємств різних форм власності та їх типів, значна увага приділяється  такому сегменту обліку як управлінський,  який  все частіше називають „управління витратами”, ключовим питанням якого залишається методика формування витрат з метою калькулювання  собівартості продукції. 

 

1. Загальні відомості про  виноробну галузь

Виноробна промисловість, яка раніше була високорентабельною галуззю економіки, в теперішній час переживає не самі кращі часи. Для того, щоб підняти виноробство на більш високий рівень розвитку, потрібно вжити ефективні заходи. Діяльність виноробних підприємств дуже різноманітна і включає в себе заготівлю та переробку винограду, виготовлення та технологічну обробку виноматеріалів, заготівлю і розлив готового вина, витримку коньячних спиртів, переробку відходів виноробства та продаж готової продукції. Можна побачити, що виробничий цикл діяльності виноробної промисловості складається із процесів постачання, виробництва та продажу готової продукції. У відповідності з П(С)БО 16 «Витрати» та враховуючи технологічні потреби здійснюється планування та облік витрат виробництва у виноробній промисловості.

Система обліку витрат у виноробній промисловості повинна передбачати організаційну модель, яка виявляє достовірний і об’єктивний результат господарської діяльності. Тривалий виробничий цикл, технологічні особливості, якісні та кількісні характеристики виробничих запасів потребують різних способів та прийомів обліку виробничих витрат та калькулювання собівартості продукції.

На підприємствах виноробної промисловості з метою управління витратами використовуються їх групування: за структурними підрозділами підприємства, виробничими ланками та за етапами технологічного процесу.

Виробництва поділяються на основні та допоміжні. Крім того, на підприємствах можуть бути непромислові господарства.

У виноробній промисловості до основних виробництв, за якими ведуть планування та облік витрат належать: виробництво сокоматеріалів і виноматеріалів із плодоовочевої сировини та плодово-ягідні вина із сокоматеріалів та виноматеріалів.

У виноробній промисловості до допоміжних виробництв належать: котельні; електростанції (електросилові установки); компресорні станції; системи водопостачання; паросилові станції; механічні та ремонтні майстерні (в тому числі з виготовлення та ремонту тари); транспортні цехи або відділки; інші цехи та виробництва. До непромислових господарств належать житлово-комунальні господарства та підприємства, призначені для побутового обслуговування персоналу.

Продукцію та послуги непромислових господарств у реалізовану продукцію не враховують і витрати їх планують та обчислюють окремо від витрат виробничої діяльності підприємства. Калькуляційною одиницею для підприємств виноробної промисловості є 1 декалітр. На підприємствах промисловості використовується попередільний метод обліку витрат на виробництво та калькулювання собівартості продукції з елементами нормативного методу.

Виробництво виноматеріалів включає наступні переділи:

• переробка винограду, і процес первинного виноробства;
• зберігання, догляд та технологічна переробка виноматеріалів;
• виробітку вакуум-сусла;
• довгорічна витримка виноматеріалів.

Виробництво виноградного вина включає переділи:

• зберігання та догляд за виноматеріалами;
• технологічна обробка виноматеріалів;
• розлив вина.

Витрати враховують на кожному етапі технологічного процесу. Виноробство — це дуже складне послідовне виробництво створення готової продукції і складається з закінчених переділів. Для отримання собівартості готової продукції необхідно визначити собівартість кожного переділу (напівфабрикату), особливо тоді, коли частина їх реалізується на сторону. Витрати, які пов’язані з роботою обладнання, також враховуються за переділами, а потім розподіляються в середині кожного переділу.

Передавання сокоматеріалів та виноматеріалів власного виробництва з одного виробничого підрозділу до іншого відображається в обліку за плановою собівартістю. Витрати, пов’язані з виробництвом продукції під час планування, обліку та калькулювання собівартості продукції, групуються за статтями:

• сировина, основні матеріали та напівфабрикати;
• в тому числі втрати в межах норм;
• зворотні відходи (вираховуються);
• допоміжні матеріали на технологічні цілі;
• в тому числі бій пляшок у виробництві;
• транспортно-заготівельні та інші витрати по склотарі;
• паливо та енергія на технологічні цілі;
• основна та додаткова заробітна плата виробничих робітників;
• відрахування на соціальне страхування виробничих робітників;
• витрати, пов'язані з підготовкою та освоєнням виробництва продукції;
• витрати на утримання та експлуатацію устаткування;
• загальновиробничі витрати;
• витрати від браку;
• інші виробничі витрати.

Підприємства в своїй обліковій політиці можуть вносити зміни щодо складу статей витрат в залежності від техніки, технології і організації виробництва та питомої ваги окремих видів витрат у собівартості продукції.

 

 

 

 

 

2. Методичні аспекти калькулювання собівартості продукції виноробства.

Калькулювання собівартості виноматеріалів складають за весь період, виокремлюючи виноматеріали, які зняті із дріжджів і виноматеріали, які не зняли з дріжджів. Облік прямих витрат на виробництво виноматеріалів, крім вартості сировини, розраховують по групах пропорційно кількості відпрацьованих виноматеріалів. Вартість сировини, відносять на окремі групи необроблених виноматеріалів за прямою ознакою. Вартість допоміжних матеріалів, палива, енергії всіх видів для технологічних цілей відносять на окремі групи необроблених виноматеріалів пропорційно кількості (в декалітрах) відпрацьованих виноматеріалів. Основну заробітну плату робітників основного виробництва планують по кожній групі відпрацьованих виноматеріалів. Додаткову заробітну плату розподіляють між окремими групами необроблених виноматеріалів пропорційно до основної заробітної плати.

Виноробна промисловість в процесі своєї діяльності несе дуже великі витрати на збір винограду, придбання сировини і матеріалів та їх зберігання. Особливість їх є те, що вони використовуються в процесі виробництва один раз і повністю передають свою вартість створюваному продукту. Тому дуже важливо весь час поліпшувати матеріально-технічне забезпечення підприємств, намагатися знизити собівартість матеріалів та раціонально і економічно їх використовувати. Цьому має сприяти бухгалтерський облік виробничих запасів та контроль за їх використанням.

Показники бухгалтерського обліку мають включати в собі інформацію про пошук резерву зменшення собівартості продукції в частині раціонального використання матеріалів та заниження норм витрат, забезпечення належного зберігання. У зв’язку з цим перед обліком виробничих запасів поставлені наступні задачі:

• правильне та своєчасне документальне відображення всіх операцій по заготівлі, надходженню і відпуску виноматеріалів;
• відображення витрат, пов’язаних з їх заготівлею та розрахунок і списання відхилень по цих витратах;
• контроль за збереженням матеріальних цінностей у місцях їх зберігання на всіх стадіях (переділах);
• систематичний контроль за використанням матеріалів на виробництві з урахуванням норм їх використання;
• контроль за технологічними відходами і втратами та їх використання;
• своєчасне отримання інформації про економію чи перевитрати виробничих запасів з урахуванням встановленого ліміту;
• своєчасний розрахунок з постачальниками виробничих запасів.

Таким чином, фактична собівартість оброблених виноматеріалів включає у себе вартість необроблених матеріалів і витрати, які виникнуть при їх обробці.

Оброблені виноматеріали, які готові до реалізації на сторону, калькулюють по повній собівартості, а які будуть застосовані в середині заводу — по цеховій.

Калькулювання собівартості продукції у виноробстві проводять за наступними калькуляційними статтями витрат: основна та допоміжна сировина, напівфабрикати власного виробництва, зворотні відходи (віднімаються), транспортно-заготівельні витрати, допоміжні матеріали, паливо та електроенергія на технологічні потреби, витрати на утримання й експлуатацію машин та обладнання, заробітна плата робітників виробництва (з нарахуваннями), витрати на підготовку та освоєння виробництва, витрати від браку, загальновиробничі витрати, адміністративні витрати, інші виробничі витрати, комерційні витрати. Сума цих витрат формує виробничу собівартість продукції. Для калькулювання собівартості продукції виноробства застосовують: складання балансу сировини, виявлення відхилень від норм по видах чи однорідним групам використаних матеріалів, диференціація вартості витрат, застосування різних способів обліку та оцінки незавершеного виробництва

Для правильного підрахунку щомісячної і квартальної собівартості виноробної продукції, дозволяється формування резерву майбутніх витрат на покриття природного вибуття виноматеріалів на виноробних заводах при технологічних операціях і зберіганні. Зазначені втрати виноматеріалів, визначаються на підставі норм природного зменшення, щомісячно включати в собівартість виноробної продукції за калькуляційною статтею «Сировина і матеріали».

До статті калькуляції «Сировина, основні матеріали та напівфабрикати» включаються витрати на сировину, основні матеріали та напівфабрикати, що використовуються при виробництві продукції основного виробництва, а також втрати сокоматеріалів і виноматеріалів у межах норм природного убутку при зберіганні та технологічній обробці у виробничих цехах.

Облік напівфабрикатів власного виробництва ведуть на окремому рахунку 25 «Напівфабрикати». До напівфабрикатів належить продукція, яка ще не пройшла всіх технологічних процесів стадій виробництва і потребує доопрацювання. На підприємствах виноробної галузі, на яких напівфабрикати власного виробництва проходять повний виробничий цикл і використовуються тільки для власних потреб, їх рух і залишки обліковують на рахунку 23 «Виробництво». Передача напівфабрикатів з переділу на переділ або на склад відображається на рахунках бухгалтерського обліку за фактичною собівартістю.

Схематично облік витрат по формуванню собівартості напівфабрикатів і готової продукції у виноробній промисловості можна зобразити так (схема1):

І переділ         Переробка винограду та процес первинного виноробства		ІІ переділ         Зберігання, догляд та технологічна обробка виноматеріалу		ІІІ   переділ Довготривала витримка виноматеріалу		ІV   переділ         Розлив пива
Сировина (виноград) та витрати І переділу дорівнюють собівартості продукції І періоду (І напівфабрикату)		Собівартість І напівфабрикату та витрат ІІ переділу дорівнюють собівартість продукції ІІ періоду (ІІ напівфабрикат)		Собівартість ІІ напівфабрикату та витрат ІІІ переділу дорівнюють собівартість продукції ІІІ періоду (ІІІ напівфабрикат)		Собівартість ІІ напівфабрикату та витрат ІV переділу отримуємо готове вино з урахування вартості трьох напівфабрикатів

 

Схема 1. Облік витрат по формуванню собівартості напівфабрикатів і готової продукції у виноробній промисловості

Ця схема дає уявлення про формування собівартості продукції (необроблені виноматеріали, оброблені виноматеріали, витримані виноматеріали і вино), із застосуванням передільного методу нарахування розрахунку собівартості. Нормативна собівартість кожного наступного переділу представляє собою суму собівартостей усіх попередній переділів з додаванням витрат на даній стадії технологічного процесу (переділу).