Проблеми застосування методу загального управління якістю (TQM) на українських підприємствах

 

 

ПЛАН

 

ВСТУП             3

1. Особливості концепції "загального управління якістю" TQM    4

2.  Методи і засоби  концепції TQM         10

3. Цикл управління в  системі TQM         21

4. Основні стратегії TQM          25

5. Проблеми застосування методу загального управління якістю (TQM) на українських підприємствах          29

ВИСНОВОК            34

СПИСОК ВИКОРИСТОВУВАННОЇ ЛІТЕРАТУРИ      35

 

ВСТУП

 

   Управління якістю є ключовою функцією управління будь-якої організації, основним засобом досягнення підтримки його конкурентоспроможності. Потужним науковим і методологічним напрямом у XX ст. стало загальне управління якістю ТQM (Total Quality Management). Цей підхід передбачає участь усього персоналу організації у створенні високоякісної продукції або послуги на всіх етапах її життєвого циклу від стадії маркетингу, проектування, виробництва, експлуатації, обслуговування до утилізації.

  ТQM  є новим підходом організації до управління, який вимагає не «косметичного ремонту», а глибокої перебудови основ її діяльності. Головні фактори, що змушують організації шукати і впроваджувати нові способи підтвердження своєї адаптивності швидкоплинним змінам є глобалізація світової економіки, посилення конкуренції, науково-технічний прогрес, підвищення вимог споживачів та законодавства до продукції та послуг.

TQM не є швидким рішенням. Воно вимагає фундаментальних  змін у мисленні і методи  виробництва. Компанії, що успішно  впровадили TQM, підтверджують, що підхід  вимагає змін культури на всіх  рівнях, на що може піти багато  років. Крім того, не існує єдиної  думки про те, як краще застосовувати TQM. Варіантів безліч. Успіх залежить  від уміння планувати і документувати  найдрібніші деталі виробничих  завдань.

 

1. Особливості концепції "загального управління якістю" TQM

 

Загальне управління якістю - це підхід до управління організацією, що об'єднує основні існуючі методи управління технічні засоби в науково обґрунтовану систему, метою якої є постійне поліпшення виробничої діяльності і результатів цієї діяльності. Прийнята абревіатура концепції «загального управління якістю» - ТQM (Total Quality Management). Концепція ТQM охоплює всі структури підприємства, всі види виробничої діяльності і спрямована на використання матеріальних технічних і людських ресурсів для найбільш ефективного задоволення потреб споживачів суспільства і співробітників підприємства. Концепція ТQM  може бути використана в організації будь-якого профілю діяльності і, як показує міжнародний досвід, сприяє підвищенню якості результатів трудової діяльності і поліпшення фінансових показників. На підставі концепції ТQM може бути побудована система якості.

Загальне управління якістю - це підхід до управління організацією, націлений на якість, який ґрунтується на участі всіх її членів (персоналу у всіх підрозділах і на всіх рівнях організаційної структури) і спрямований на досягнення як довгострокового успіху шляхом задоволення вимог споживача, так і вигоди для членів організації і суспільства [1]. 
 Мета ТQM є досягнення довгострокового успіху шляхом максимального задоволення запитів усіх груп, зацікавлених у діяльності компанії. В поняття «зацікавлені сторони» входять люди або групи, зацікавлені в успіху діяльності організації. До них належать споживачі, власники, робітники, постачальники та суспільство, але й ряді випадків можуть належати і інші сторони. У сучасних умовах до «зацікавлених сторін» відносять і конкурентів. 
 Завдання ТQM є постійне поліпшення якості шляхом регулярного аналізу результатів та коригування діяльності, повна відсутність дефектів та невиробничих витрат, забезпечення конкурентоспроможності та завоювання довіри всіх зацікавлених груп за рахунок використання передових технологій, гнучкості, своєчасних поставок, енергії колективу.

Тактика ТQM: попередження причин дефектів; залучення всіх співробітників у діяльність по поліпшенню якості, активне стратегічне управління, безперервне вдосконалення якості продукції і процесів, використання наукових підходів у вирішенні завдань, регулярна самооцінка [2] .

Цикл управління в організації, що працює за принципами ТО.М, являє собою цикл безперервного поліпшення всіх показників діяльності та включає три ключові аспекти:

1. планування вдосконалення (аналіз потреб споживачів, суспільства, співробітників та організації, що постійно змінюються; аналіз внутрішніх можливостей організації з поліпшення якості; розрахунок перспективних витрат на якість);
2. реалізація вдосконалення (визначення пріоритетів серед процесів, що піддаються коригувальним діям; створення команди з удосконалення процесу; уточнення завдань; збирання даних; причинно-наслідковий аналіз; планування та впровадження рішень, документування; оцінка результатів; стандартизація);
3. самооцінювання (національні та міжнародні премії з якості; внутрішньофірмова система балів).

Методичні засоби ТQM: засоби для збору даних; засоби представлення даних; методи статистичної обробки даних; теорія загального менеджменту; теорія мотивацій та психологія міжособистісних відносин; економічні розрахунки. 
 Сформульовані цілі ТQM є напрямками розвитку, а не кінцевим результатом. Це пов'язано з тим, що, з одного боку, потреби споживачів, суспільства і співробітників постійно змінюються, їх необхідно постійно відстежувати, прогнозувати і задовольняти деяким випередженням у часі, з іншого боку, постійно змінюються техніко-економічні умови та технології припускають постійне зміна методів контролю та забезпечення якості, організаційних механізмів та управлінських методик. Такий підхід позначається спеціальним терміном «quality improvement» («постійне поліпшення якості»). 
 Основна відмінність традиційних форм управління і ТQM полягає у наступному: 
 • Управління підприємством за концепцією ТQM розглядає досягнення довгострокового успіху як предмет управлінського впливу. Поставлені цілі реалізуються в круговому циклі управління циклі Демінгаа) планування → здійснення → контроль → управляюча дія. Для досягнення поставленої мети (максимального задоволення запитів споживачів, суспільства і співробітників) планується спеціальна діяльність, формується група виконавців, їх діяльність документується і аналізується. За результатами аналізу проведеної діяльності планується наступний в круговому циклі управління комплекс заходів. 
 • У традиційній формі управління підприємством досягнення довгострокового успіху - це орієнтир діяльності. Він не є предметом управлінського впливу. Не передбачена регулярна діяльність з виявлення запитів споживачів, суспільства і співробітників, задоволенню цих запитів та перевірці результатів. Немає відповідної документації, що регламентує діяльність кожного співробітника по удосконаленню виробничих процесів і контролю такої діяльності. 
 Відмінності основних принципів традиційного управління і системи "загального управління якістю" наведено в табл. 1.1

Таблиця 1.1 – Відмінності основних принципів традиційної системи управління й системи ТQM

  

Як видно з табл. 2.1, підприємство з традиційними підходами до управління орієнтується на потреби замовника і відповідно з ними змінює характеристики продукції. Методичною базою традиційного підходу до управління є системи маркетингових досліджень та маркетингової інформації, визначення обсягів ринку і вибір цільових сегментів, розробка нового товару, поширення товару і подальше технічне обслуговування. 
 Підприємство, що використовує в управлінні концепцію ТQM, орієнтується на потреби споживача, суспільства, співробітників та організації в цілому. Згідно з виявленими потребами підприємство змінює характеристики продукції, процесів, методики, структуру. Додаткова методична база системи ТQM охоплює: 
 • управління якістю продукції на всіх етапах життєвого циклу (модель петлі якості); 
 • систему ведення внутрішньофірмової інформації про діяльність у сфері якості та результатах такої діяльності; 
 • застосування статистичних методів для обробки інформації; 
 • створення проектів по удосконаленню діяльності і процесів; 
 • навчання управлінню якістю всього персоналу; 
 • мотивацію працівників і залучення їх до управління; 
 • розробку внутріфірмових стандартів на діяльність по удосконаленню якості. 
 Традиційна форма управління передбачає постійне планове вивчення ринку і регулярне вдосконалення продукції [1].

Концепція TQM ґрунтується на таких основних елементах:

1. У процесі створення  якості бере участь кожний член компанії. Ніхто не може бути усунутий від цього процесу. Успіх компанії залежить від дій кожного її працівника.

2. Для компанії дуже  важливо задовольнити потреби  не тільки зовнішнього споживача, але й внутрішнього. Причому в  ролі внутрішнього споживача  можуть виступати її внутрішньовиробничі підрозділи. Тоді, наприклад, відділ закупівель буде постачальником для виробництва, виробництво – постачальником для відділу реалізації продукції, відділ реалізації – постачальником для транспортного відділу і т.д. Тому компанія розглядається як система взаємовідносин постачальника і споживача.

3. Успіх компанії значною  мірою залежить від визнання  й оцінки її заслуг суспільством.

Система TQM – це комплексна система, орієнтована на безперервне поліпшення якості, мінімізацію виробничих витрат, постачання точно в строк, залучення до діяльності підприємства з постійного поліпшення якості всього персоналу. Це новий підхід до управління організацією, який поєднує основні існуючі методи і технічні засоби в науково обґрунтованій системі. Іншими словами, TQM – це філософія організації, заснована на прагненні до якості і практики управління, що приводить до загальної якості.

Модель підприємства можна зобразити за допомогою схеми, наведеної на рис.1.1

З точки зору TQM підприємство розглядається як рівноправний член групи партнерів, які об'єднані спільними інтересами і представляють певне середовище.

До таких партнерів, поряд з постачальниками і споживачами, належать також інвестори, співробітники і суспільство. Особливу позицію займають співробітники, які представлені як партнери по інтересах, а також як складова частина підприємства. Всі вони висувають вимоги до підприємства, і навпаки. Тривале виконання цих вимог належить до вищих цілей підприємства, орієнтованих на якість.

Ідеологія TQM ґрунтується на принципі: процесу поліпшення немає меж. Стосовно якості це відображається в прагненні фірми до нульових дефектів, до нульових невиробничих витрат, поставок точно в строк. Хоча відомо, що досягти цих цілей неможливо, але прагнути до них, не зупиняючись на досягнутому, потрібно.

Важливим фактором у системі TQM є людський аспект – постійна участь у процесі поліпшення якості всього персоналу підприємства, особлива увага приділяється мотивації. При цьому вона досягає такого стану, коли працівники настільки захоплюються роботою, що затримуються на роботі, працюють у вихідні, вдома, скорочують відпустки.

За ідеологією TQM робота стає другою домівкою, керівництво підприємства піклується про побут і родини своїх працівників, оплачує страховку і т.д. Тим самим створюються найбільш сприятливі умови для повного самовираження працівників, максимальній реалізації їхніх здібностей.

Рис. 1.1 – Схема моделі підприємства з точки зору TQM

 

Частиною мотивації в умовах ТЦМ стає навчання, тому що висококваліфікований працівник більше здатний виступати в ролі лідера, має переваги в службовому рості. Процес навчання стає безперервним, продовжуючись протягом усього трудового життя працівника [3].

2.  Методи і засоби  концепції TQM.

 

Концепція TQM реалізується в організації завдяки використанню методів і засобів. На сьогодні у світовій практиці накопичений і продовжує постійно розширюватися такий арсенал цих методів і засобів, який дає можливість будь-якому підприємству використовувати їх для впровадження концепції TQM з урахуванням специфічних умов розвитку організації. Нижче розглянуто найвідоміші і найпоширеніші методи й засоби TQM.

1. Цикл Демінга (циклічна  модель управління якістю PDCA), який  поділяє управління якістю на  чотири основні стадії: планування (Plan), реалізація (Do), перевірка (Check) і коригуюча дія (Action).

Рис. 2.1 - Циклічна модель управління якістю PDCA

 

2. Сім простих статистичних методів. До них належать: контрольний листок, діаграма Парето, причинно-наслідкова діаграма, гістограма, діаграма розкиду, розшарування даних і контрольна карта. Ці методи були розроблені на початку 1950-х років японськими спеціалістами під керівництвом К. Ісікави. У своїй сукупності вони утворюють ефективну систему методів контролю й аналізу якості. За їхньою допомогою, за свідченням Ісікави, можна вирішувати від 50 до 95 % усіх проблем виробників. Вони можуть використовуватися у будь-якій послідовності, в будь-якому поєднанні, в різних аналітичних ситуаціях, їх можна розглядати і як цілісну систему, і як окремі інструменти аналізу.

3. Концепція "точно в строк" (just in Time). Суть цієї концепції, розробленої в японській суднобудівній промисловості в 1960-х роках, досить проста: виробляти і постачати готові вироби до моменту їх реалізації, складальні вузли — до моменту складання готового виробу, окремі деталі — до моменту складання вузлів, матеріали - до моменту виготовлення деталей. Засобом, який забезпечує управління виробництвом за методом "точно в строк", є "канбан" — супровідна картка у прямокутному пластиковому конверті. В основному використовуються два типи таких карток: картка відбору і картка виробничого замовлення. У картці відбору вказується вид і кількість деталей, які мають надійти з попередньої дільниці, у картці виробничого замовлення — вид і кількість продукції, яка має бути виготовлена на попередній технологічній стадії. Картки у цьому випадку дають сигнальну інформацію, яка свідчить про необхідність постачання додатково певної кількості деталей. У виробництві "точно в строк" активне використання всіх матеріалів протиставлене пасивному стану на стадії запасу, коли вони відіграють лише роль носіїв витрат на зберігання. За образним висловом Шонбергера, це спосіб організації виробництва "з ложки прямо в рот", коли виробничі запаси і обсяги поставок наближаються до одиниці, тобто здійснюється подетальне виробництво і переміщення виробів. Така організація виробництва сприяє оперативному виявленню бракованих деталей: брак виключається докорінно, виключається випуск великих партій продукції з високим відсотком бракованих виробів. У цьому випадку споживач одержує продукцію більш високої якості і меншої вартості.

4. Розгортання функції якості (QFD). Сюди належать економіко-математичні методи, які в системі менеджменту якості вирішують такі завдання:

• аналіз побажань споживачів стосовно якості та ціни продукції;
• нормування вимог до якості продукції;
• визначення технічних вимог у сфері надійності продукції;
• оптимізація значень показників якості продукції;
• оцінювання технічного рівня продукції;
• аналіз якості продукції;
• аналіз витрат споживачів під час використання продукції;
• вивчення на стадії утилізації можливості використання продукції невідповідної якості або після закінчення терміну використання тощо.

5. Аналіз видів і наслідків потенційних відмов (РРМЕА). Містить опис процедури аналізу стосовно процесу проектування конструкції та процесу розроблення технології. Основними стадіями PFMЕА є: підготовка, аналіз потенційних відмов (дефектів), оцінювання ризику, визначення заходів і перевірка результатів.