Проблеми застосування методу загального управління якістю (TQM) на українських підприємствах

Нецінові методи конкуренції у наш час є основоположними у ринковому механізмі усіх країн світу. Сутність полягає у підвищенні якості товарів, що виробляються, покращене післяпродажне та допродажне обслуговування. Таким чином, попит повинен значно зрости. У світовій практиці з метою удосконалення бізнесу існує значна кількість підходів, таких як 6 Сігм, стандарти 180 9000, збалансована система показників, структурування функції якості, бенчмаркінг та ін У більшості з них взято за основу принципи загального управління якістю, автором яких є американський вчений Едвард Уїльям Демінг. Сьогодні українські компанії, такі як ТОВ "ТQM Systems", ООО ВGS Solutionns, ООО "Агt-mastег", OOO Уunikom Systems та ін. займаються розробкою й впровадженням систем менеджменту якості.

Звернувшись до історії, на заході філософія якості пройшла етапи відбракування, контролю якості, гарантії якості та прийняло форму загального управління якістю. Основною рушійною силою залишається споживач. Сама боротьба за покупців змушувала шукати нові підходи у менеджменті, щоб максимально задовольнити потреби своїх клієнтів, у тому числі і вищою якістю. У адміністративно-командній системі Радянського Союзу попит та пропозиція були предметом державного планування, приватна підприємницька діяльність була заборонена до 1987 року. Конкуренція була взагалі відсутня. Це стало перешкодою для України на шляху формування філософії якості на прикладі закордонних підприємств, так як штучне моделювання ринку ніяк не сприяло впровадженню таких же підходів.

Однак, з середини 50-их років у Радянському Союзі проводилася систематична робота в області покращення якості продукції. При виробництві споживчих товарів в умовах планово-розподільної системи якість малась на увазі лише як відповідність стандарту. Сьогодні є однією з найбільших помилок вважати, що стандарти якості встановлюються тільки регулюючими органами або виробником. Багато державних підприємств дотепер дотримується такого погляду. Таким чином, компанія може виробляти якісні на її погляд товари, які можуть не знаходити попиту.

Крім цього, радянським системам якості властиві наступні недоліки, які не дозволяють розглядати ці підходи як сучасну альтернативу ТQМ:

• обмеженість сфери діяльності (для ранніх підходів);
• відсутність орієнтації на споживача;
• економічна незацікавленість підприємств;
• несистемний підхід до системи (для пізніх підходів).

Таким чином, радянську систему можна розглядати лише як одну зі стадій розвитку філософії ТQМ. Перевагою цього є підготовка спеціалістів у області контролю якості ще заздалегідь.

У радянський період було виховано багато фахівців з якості. Багато хто з них сьогодні бере участь у створенні нової філософи якості для України. Зазвичай ці фахівці мають технічну освіту, і це є проблемою. Сучасний менеджмент якості давно вийшов за рамки статистики та математики, а вимоги до фахівця з якості - це знання економіки й менеджменту. Однак ще часто сфера інтересів і компетенції вітчизняних фахівців з якості найчастіше обмежується зниженням кількості дефектів, підвищенням надійності виробів, тобто технічної складової виробництва. Основну увагу приділяють стандартизації продукції .

Стратегія якості в компанії повинна передбачати постійну, безупинну й особисту участь вищого керівництва у питаннях, зв'язаних із якістю. Ефективною стратегією впровадження ТQAМ в організації стало використання моделей премій якості. В Європі це модель вдосконалення ЕFQM. Критерії моделі визначають та описують принципи ТQМ у формі, більш зрозумілій керівникам. Керівники, з одного боку, розуміють, що змінювати філософію необхідно, з іншого боку, існує багато бар'єрів: опір працівників, нерозуміння колег і партнерів по бізнесу, незнання як здійснювати зміни. Для керівників багатьох підприємств при впровадженні стандартів 130 серії 9000 головним є не ефективне функціонування і вдосконалення систем менеджменту якості, а їхня сертифікація.

Основу загального управління якістю складають 14 принципів Едварда Демінга. Розглянемо на прикладі декількох з них можливе застосування ТОМ в Україні:

• «Встановіть відповідність цілей з планом покращення якості». План та визначення цілей складається за правилами, але досягнення цих цілей буває сумнівним.
• «Прийміть нову філософію якості». Філософія нової якості приймається частково. Деякий відсоток дефектної продукції може потрапити до замовника та кінцевого споживача.
• «Припиніть практику вибору постачальників, основуючись лише на вартості їх товарів та послуг». Вимоги до постачальника щодо якості в більшості випадків складно реалізувати. Високоякісний внесок значно збільшить витрати відповідно буде заважати утримувати той же рівень цін на підприємстві. Тим паче, якісного постачальника знайти на вітчизняному ринку досить складно, що може змусити звертатися до імпорту.
• «Визначте проблеми та працюйте безперервно, щоб покращити систему контролю якості». Безперервна система покращення якості має скоріше не прогресивний, а варіювальний характер і залежить від успішної діяльності підприємства.
• «Організуйте навчання». Тренування є реальним у реалізації тому здійснюється близько достатнього рівня у даних умовах. Атмосфера у колективі нерідко буває сприятливою.
• «Викореніть страх на роботі». Атмосфера довіри та новаторства зазвичай не застосовується. Нові ідеї працівників, а тим паче їх невдалі спроби не схвалюються.
• «Мінімізуйте робочі стандарти та кількісні показники на виробництві». Підвищення якості на користь кількості на більшості підприємств не набуває доцільності. Також премії та штрафи необхідні для мотивації українських робітників, у теперішній час для більшості матеріальна винагорода є основним чинником мотивації.

Спроби запровадити принципи загального управління якістю дуже розповсюджені. Українські підприємства знаходяться на перехідному етапі неповного прийняття загального управління якістю, що зумовлено історичними передумовами. Більшість проблем виникає через зосередження на зниженні ціни, а не орієнтації на якості, вибір переваги інтересів компанії над споживчими, дотримання робітниками несучасних поглядів щодо якості, зосередження керівників на сертифікації замість вдосконалення систем менеджменту якості [6].

ВИСНОВОК

В останні десятиліття якість стало однією з найбільш важливих ідей в області менеджменту. Різноманітність споживачів, вимог до продукції, послуг, персоналу та методів менеджменту зумовило необхідність наповнення поняття «якості» новим змістом. На зміну традиційних уявлень шкіл бізнесу про те, що успіх компанії полягає у швидкому і дешевому виробництві продукції та поданні послуг прийшли нові принципи, які проголосили: робити продукцію якісно - найкращий спосіб робити її швидше та дешевше; все, що робиться для поліпшення якості в будь-якому підрозділі організації, підвищує якість організації в цілому. Загальне Управління Якістю (Total Quality Management) допомагає вирішити проблеми, пов'язані з підвищенням ефективності управління виробництвом, зацікавленості працівників, збільшення випуску готової якісної продукції. Основна суть TQM полягає в тому, що ключовим поняттям у бізнесі є якість робіт, спрямоване на найбільш повне задоволення потреб клієнтів. І цим якістю необхідно управляти. Природно, що за простій суттю ховається кропітка робота по створенню системи, здатної ефективно управляти якістю, так і за створення умов, при яких якість буде поставлено на чільне виробничого процесу.

СПИСОК ВИКОРИСТОВУВАННОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Фомичев С. К. и др. Основы  управления качеством: Учеб. Пособие /

С. К. Фомичев, А. А. Старостина, Н. И. Скрябина – 2 – е узд., стереотип. – К.: МАУП, 2002 – 192 с.

2. Вакуленко А.В. Управління якістю : навч. – метод. посібник / А. В. Вакуленко. – К.: КНЕУ, 2004. – 167 с.

3. Момот О. І. Менеджмент  якості та елементи системи  якості / О. І. Момот. – К.: Центр учбової  літератури, 2007. – 368 с.

4. Шаповал М. І. Менеджмент якості: Підручник. – 3-тє вид., випр. і доп. – К.: Т-во «Знання», КСО, 2007. – 471 с.

5.  http://rudocs.exdat.com/docs/index-200204.html?page=11 Конспект лекций по курсу «Управление качеством».

6.  Загребельна О. В. Проблеми застосування методу загального управління якістю (TQM) на українських підприємствах / О. В. Загребельна // Вісник Національного технічного університету „Харківський політехнічний

інститут». Збірник наукових праць. Тематичний випуск: Актуальні проблеми

управління та фінансово-господарської діяльності підприємства . – Харків: НТУ

„ХПІ». – 2011. – № 38. – 156 с.