Этническая сфера человеческого бытия

    Треба враховувати, що на Заході етнічна ідентичність остаточно перемогла ідентичність класову і поступово починає витискувати національну ідентичність. В багатонаціональних та поліетнічних державах людина дійсно може ідентифікувати себе: а) з певною етнічною групою; б) з політичною нацією або в) водночас з ними обома. При цьому вона може почувати себе абсолютно комфортно. Проте у часи етнічного ренесансу і політизації етнічності представники багатьох етнічних груп починають відчувати дискомфорт, оскільки під впливом обставин або тиском певних сил мають робити вибір між двома зазначеними ідентичностями.

    Це може призводити до кризи ідентичності, виникнення нових та/чи посилення старих етнонаціональних конфліктів тощо. Правовим демократичним державам в основному вдається знаходити виходи із кризових ситуацій, регулювати і пом"якшувати етнонаціональні конфлікти. У багатьох посттоталітарних країнах, за переконанням автора, етнічна ідентичність дійсно успішно суперничає із класовою ідентичністю, поступово беручи гору над нею. Водночас вона вступила у протиборство із ідентичністю національною, ускладнюючи і гальмуючи процес національно-державного будівництва, породжуючи сепаратистські почуття й настрої, створюючи сприятливий грунт для загострення конфліктів і етнічних війн.

Основні типи етнічної ідентичності

Вартий згадки той факт, що сучасні  західні науковці поділяють етнічну  ідентичність на кілька різних типів. Зокрема, згідно із класифікацією, розробленою американськими вченими Дж. Маккейєм та Ф.Лью-інсом, існує чотири її основних типи.

   До першого типу, який вони назвали "мінімумом етнічності", віднесено осіб з низькою етнічною обізнаністю, майже або вже асимільованих.

   До другого типу, названого "поміркованою етнічністю", зараховано осіб, які мають певні контакти з членами своєї етнічної групи, але їх етнічна ідентичність не настільки міцна, щоб вважати її етнічною свідомістю.

   Третій тип, так звана "маргінальна етнічність", включає осіб з сильною етнічною свідомістю, які в силу різних обставин не мають контактів із членами своєї групи. До цього ж типу належать і т. зв. "етнічні сироти", які не мають тісних зв"язків ні зі своєю етнічною групою, ні з "більшим" суспільством, що її оточує. Нарешті, четвертий тип - "максимальна етнічність" - об"єднує людей, які беруть активну участь у діяльності своєї етнічної групи та забезпеченні її політичних, економічних, соціальних й інших інтересів.

     Дещо іншу; але також цікаву типологію пропонує канадський етно-соціолог Р.Бретон: 1) ідентичність, яка обертається навколо конкретних речей із символічною цінністю (їжа, одяг, твори мистецтва і т.п.); 2) ідентичність, яка пов"язана із звичаями та культурним життям своєї етнічної спільноти; 3) ідентичність, яка базується на етнічній мові; 4) ідентичність, яка обертається навколо друзів своєї етнічної спільноти; 5) ідентичність, яка пов"язана із підтримкою потреб і цілей своєї етнічної спільноти.

    Розглянуті концепція і модель етнічних коренів, а також типологія етнічної ідентичності, на наш погляд, можуть бути використані при аналізі будь-якого поліетнічного суспільства. Зокрема, вони можуть стати в нагоді при вивченні наслідків політики "злиття націй" та "плавильного котла", дослідженні сучасного стану і перспектив розвитку ідентичності представників різних етнічних спільнот.

6. Концепція "символічної етнічності"

Особливий інтерес, на думку автора, становлять розглянуті вище два перших типи ідентичності Дж.Маккейя і Ф.Льюінса - "мінімальної" та "поміркованої", а також перший тип ідентичності Р.Бретона, пов"язаної із символічними етнічними цінностями. Саме ці три типи ідентичності стали підвалинами досить коректної і перспективної концепції "символічної етнічностГ (simbolic ethnicity). Цю концепцію наприкінці 70-х років висунув і обгрунтував професор соціології Колумбійського університету Герберт Ганс. Згідно із цією концепцією, в поліетнічних суспільствах йдуть два паралельних процеси: з одного боку, відбувається етнічний ренесанс, а з іншого - продовжується процес асиміляції та акультурацп. Багато представників етнічних груп цікавляться не стільки їх організаційними справами чи економічними і політичними проблемами, скільки питаннями збереження етнічної ідентичності та пошуками зручних для себе шляхів і засобів її вираження, зокрема, за допомогою етнічних символів - традицій, одягу, їжі тощо. Саме цей феномен Г.Ганс і назвав "символічною етнічністю" або "етнічністю останньої надії".

З того часу термін "символічна етнічність" почав широко вживатись у західній науці. За слушним твердженням багатьох західних вчених, "символічна етнічність", з огляду на свою символічність, буде існувати довго, передаючись із покоління у покоління.

Позитивно оцінюючи такий різновид етнічності, вони особливо підкреслюють той факт, що вона не є перешкодою для вільного розвитку особи та/чи суспільства. Більше того, за твердженням американської дослідниці Мері Уотерс, під яким готовий підписатися і автор, "символічна етнічність є компромісом між пошуками спільності та бажанням індивідуальності". За нашим переконанням, символічній етнічності належить майбутнє: раніше чи пізніше, але вона прийде на зміну політизованій етнічності.

З усього наведеного вище можна зробити два основних висновки. По-перше, сьогодні у західній науковій, навчальній та довідковій літературі термін "етнічність" вживається у двох основних значеннях:

1) у широкому розумінні, тобто як етнічна спільнота (етнос, нація, етнічна та національна група) з усіма її ознаками, характерними рисами і особливостями та

2) у вузькому - тобто лише як  ці ознаки, характерні риси й  особливості, названі нами "етнічною  аурою". По-друге, етнічність, у вузькому її розумінні, або "етнічна аура" є надзвичайно складним, внутрішньо суперечливим і мінливим феноменом. Це водночас і набір певних етнічних рис, які характеризують окрему" особу та/чи групу людей, і особливий стиль життя та сприйняття як внутрішнього, так і зовнішнього світу, і форма соціальних відносин, і процес визначення етнічної ідентичності, і різновид ідеології, і знаряддя збереження чи поширення політичного та соціального статусу носіїв етнічності, і засіб мобілізації людей, і сенс їх виживання, існування та діяльності, і певний вид енергії тощо.

Розробка західною наукою концепцій  етнічності у широкому і вузькому розумінні, на нашу думку, є досить конструктивним і ефективним підходом. Він дає можливість більш глибоко й цілеспрямовано вивчати як самі етнічні спільноти, так і їх специфічні риси та особливості. А це в свою чергу сприяє кращому розумінню етнічної сфери людського буття, визначенню справжньої ролі й місця етнічних спільнот в історичному процесі та політичному житті окремих країн і планети, розробці або вдосконаленню етнонаціональної політики тощо.

Список використаної літератури:

1. Васюта О.А. Проблеми екологічної  стратегії України в контексті  глобального розвитку. - Тернопіль, 2001. - С.311-338.

2. Галеева Г.А. Экологическое  воспитание: проблемы, решения // Город,  природа, человек. - М., 1982. - С.41-74.

3. Киселев Н.Н. Мировоззрение  и экология. - К., 1990. - С.117-160.

4. Кочергин А.Н., Марков Ю.Г., Васильев  Н.Г. Экологическое знание и  сознание. - Новосибирск, 1987. - С. 176-200.

5. Крисаченко B.C. Екологічна культура. - К., 1996. - С.47-55.

6. Маркович Д. Социальная экология. - М., 1991. - С.154-161.

7. Моисеев Н.Н. Человек и ноосфера. - М., 1990. - С.247-268.

8. Національна доповідь про стан  навколишнього природного середовища в Україні в 2001 році. - К., 2003. - С.158-161.

9. Платонов Г.В. Диалектика взаимодействия  общества и природы. - М., 1989. - С.168-177.

10. Соціальна екологія: Навч. посіб. / За ред. Л.П.Царика. -Тернопіль, 2002. - С.166-172.

11. Социально-философские проблемы  экологии / И.В.Огородник, Н.Н.Киселев,  В.С.Крысаченко, И.Н.Стогний. Под. ред. И.В.Огородника. - К., 1989. - С.225-239.