Автор работы: Пользователь скрыл имя, 19 Мая 2013 в 17:36, контрольная работа
Термін "документообіг" на поточний момент вживається надзвичайно широко і зустрічається в описі практично кожної інформаційної системи. У даній роботі терміни "документообіг", "діловодство" та ін. розглядаються винятково в контексті організації роботи підприємства, установи чи організації. Відповідно терміни трактуються винятково з використанням загальнодержавних нормативних актів.
ВСТУП
Організація роботи з документами.........................................5
Структура та розмір документообігу на підприємстві...............8
Основні принципи організації канцелярської роботи………………13
Організація процесу руху документів ……………………………………..14
Список використаної літератури.................................................29
Під час приймання від виконавців вихідних документів обов’язково перевіряються:
à правильність оформлення документа і розміщення на ньому всіх реквізитів;
à правильність зазначення адреси;
à наявність усіх необхідних підписів на документі та додатках до нього;
à наявність віз на копії документа, що залишається в справах загального відділу (секретаря районного, міського відділів);
à наявність на документі відмітки про додатки;
à відповідність кількості примірників кількості адресатів.
У реєстраційній картці (книзі, журналі) зазначається номер вихідного документа, дата реєстрації, заголовок (короткий зміст) документа і номер справи, в якій зберігається його копія. Форма журналу має наступний вигляд:
Організація контролю за виконанням документів. Метою здійснення контролю за виконанням документів є сприяння своєчасному та високоякісному їх виконанню. Відповідальність за організацію контролю несуть посадові особи, які займаються організацією ведення діловодства,
ЖУРНАЛ
реєстрації вихідних документів
Дата та індекс документа |
Кореспондент |
Короткий зміст |
Кому направлено документ |
В якій справі зберігається |
начальники управлінь, відділів. Контролю підлягають усі документи (вхідні, вихідні, внутрішні), в яких визначено строки виконання. Якщо документ виконується кількома управліннями (відділами), відповідальними за організацію виконання є виконавець, який у резолюції зазначений першим. Він організовує виконання доручення і подає на розгляд керівництву повністю виконаний документ з візами всіх виконавців.
Строки виконання документів. Документи можуть бути із зазначенням і без зазначення строку виконання. Строки виконання можуть бути встановлені актами законодавствами або зазначені у самому документі. Документи без зазначення строку виконання повинні виконуватись не пізніше як за 30 календарних днів від дати реєстрації, а документи з позначкою “терміново” - протягом 7 робочих днів від дати підписання документа.
Строк виконання документа може бути змінений лише за вказівкою посадової особи, яка його встановила, або посадовою особою, яка її заміщає. У разі потреби строк може бути продовжено за обґрунтованим проханням виконавця, що подається не пізніше як за 3 робочих дні до закінчення встановленого строку, а щодо документа без зазначеного строку - до закінчення 30-денного строку від дати його одержання.
Контроль за виконанням документів включає такі види робіт:
à постановку документів на контроль, формування картотеки контрольованих документів;
à перевірку своєчасного доведення документів до виконавців;
à попередні перевірки і регулювання ходу виконання;
à облік і узагальнення результатів контролю за виконанням документів;
à інформування керівника про хід виконання та підсумки виконання документів;
à повідомлення про хід та підсумки виконання документів на оперативних нарадах;
à зняття документів з контролю;
à формування картотеки виконаних документів.
Документ вважається виконаним лише тоді, коли питання, порушені в ньому, розв’язано, і кореспонденту дано відповідь по суті.
Зняти документ з контролю може тільки та особа, яка поставила його на контроль, при цьому на документі і реєстраційно-контрольній картці (РКК) робиться помітка про зняття з контролю.
Номенклатура справ – систематизований перелік назв справ, що створюються в структурних підрозділах є обов’язковим документом управлінь (відділів) апарату управління, за яким здійснюється облік і формування справ у діловодстві.
Номенклатура справ складається на кожний діловодний рік для встановлення єдиної системи формування справ за їх змістом та різновидом, для здійснення відбору документів на державне зберігання в процесі діловодства. Вона має наступний вигляд:
До номенклатури справ включають всі справи і документи, що відображають документовані ділянки роботи та окремі питання діяльності відповідного структурного підрозділу.
За своєчасне та якісне складання номенклатури справ та їх перегляд відповідає керівник структурного підрозділу.
До номенклатури справ не включають друкованих видань, збірників постанов Кабінету Міністрів України “Відомостей Верховної Ради України”, брошур, довідників, бюлетенів, реферативних журналів, експрес-інформацій та інших подібних матеріалів.
Найменування справ у номенклатурі повинно в стислій формі, конкретно відображати склад і зміст документів, що мають групуватись у справах. Основною частиною найменування справи є виклад питання (предмета), з якого вона заводиться, а також вид документа (наказ, розпорядження, довідка, лист тощо).
Кожна справа, що включена до номенклатури повинна мати свій індекс, який складається з індексу управління (відділу) і порядкового номера справи в межах відділу. Наприклад: 02-1-03, де 02 - індекс управління; 1 - індекс відділу; 03 - порядковий номер справи.
Якщо матеріали складаються з кількох томів, то номер тому додається до індексу.
Строки зберігання справ визначаються згідно з Переліком типових документів, що створюються в діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших установ, організацій і підприємств.
Після закінчення діловодного року номенклатура справ обов’язково закривається. Закриття номенклатури оформляється підсумковим записом, в якому зазначається кількість і категорія фактично заведених справ. Підсумковий запис скріплює своїм підписом начальник управління (відділу).
Формування справ - це групування виконаних документів у справі відповідно до номенклатури справ.Під час формування справ потрібно додержуватись таких правил:
à групувати у справи слід тільки оригінали, у разі їх відсутності засвідчені у встановленому порядку копії, не допускати до включення у справи чорнових, особистих, дублетних документів, документів, що підлягають поверненню
à групувати в справи документи одного діловодного року (за винятком особових, судових, перехідних справ).
à особові справи формуються протягом всього часу роботи особи в установі.
à групувати в справи окремо документи постійного строку зберігання та тимчасового.
à включати до справи документи тільки з одного питання або групи споріднених питань, що становлять єдиний тематичний комплекс, спочатку ініціативний документ, а потім всі інші в логічній послідовності.
à справа не повинна перевищувати 250 сторінок (30-40 мм завтовшки).
à документи всередині справи групуються в хронологічному чи логічному порядку або в їх поєднанні.
Оперативне зберігання документів. З метою підвищення оперативності розшуку документів справи розміщуються відповідно до номенклатури справ. На корінцях обкладинок справ зазначаються індекси за номенклатурою. З метою забезпечення схоронності справ у структурних підрозділах схоронність документів і справ забезпечується керівниками структурних підрозділів, а справи повинні зберігатися в робочих кімнатах або спеціально відведених для цієї мети приміщеннях, у шафах і столах, що зачиняються.
Вилучення документів із справ постійного строку зберігання забороняється. У виняткових випадках вилучення документа допускається з дозволу керівника організації, начальника відповідного управління (структурного підрозділу) з обов’язковим залишенням у справ завіреної копії документа.
Підготовка справ до зберігання та використання. Закінчені діловодством справи постійного та тривалого зберігання повинні здаватися до архіву. Підготовка документів до передачі в архів передбачає:
· експертизу цінності документа;
· оформлення справ;
· складання описів справ;
· передачу справ до архіву і забезпечення схоронності документів.
Експертиза цінності документів полягає у визначенні їх цінності з метою встановлення строків зберігання документів і відбору їх на державне зберігання. За результатами експертизи цінності документів складаються описи документів постійного і тривалого строків зберігання та акт про виділення для знищення документів, що не підлягають зберіганню. (Зразок акту наведено нижче)
Справи постійного і тривалого зберігання підлягають такому оформленню:
-підшивання в обкладинку з твердого картону
-нумерацію сторінок у справі;
-складання підсумкового напису;
-складання у разі потреби внутрішнього опису документів;
-оформлення обкладинки справи.
Написи на обкладинках справ постійного та тривалого строків зберігання робляться чітко, чорним світлостійким чорнилом або тушшю.
За результатами експертизи цінності документів складаються описи справ постійного, тривалого строків зберігання і з особового.
Список використаної літератури:
start="4"
ДСТУ 2732:2004. Діловодство й архівна справа. Терміни та визначення понять. – К., 2004.