Історичний аспект трактовки документознавства

Структуру документознавства  детально розглянув професор С.Г.Кулешов [5, 6]. На його думку, документознавство  поділяється на загальне і спеціальне. Загальне документознавство проф. С.Г.Кулешов визначає як «метанаукову надбудову для всіх наук документально-комунікаційного циклу, воно складається не з наукових дисциплін, а з таких розділів, як «Концепції документа», «Функції документа», «Основні етапи розвитку документа», «Загальні проблеми створення, зберігання та функціонування документа» [5, с. 8].

За висловом С.Г. Кулешова, загальне документознавство можна називати документолотією, галуззю науки, що розробляє питання теорії документа, вивчає закономірності генезису та еволюції документа, загальні для всіх наук проблеми теорії функціонування, практики створення і роботи з документами [ 6, с.58].

Теорія документа, вважає вчений, включає передусім напрями, що стосуються функціонального аналізу документів, вивчення їхньої характеристики як речових виробів та зафіксованої в них інформації, класифікації й типології документів.

Об'єктом дослідження, відповідних напрямів спеціального документознавства є специфічні функції окремих видів документів. Найбільш розвиненим, «єдиним на сьогодні конституйованим напрямком спеціального документознавства» професор С.Г.Кулешов визнає управлінське документознавство, що сформувалося з теорії і практики справочинства [6, с.10].

Місце загального й спеціального документознавства серед інших наукових дисциплін характеризується професором С.Г.Кулешовим як їх «зв'язки» з рядом наук. Для загального документознавства це науки документально-комунікаційного циклу; семіотика, інформологія, мовознавство, інформатика, філософія, культурологія, соціологія, загальна теорія комунікації, історичне джерелознавство, історія писемності, історія культури, загальна теорія класифікації, психологія [5].

Для спеціального документознавства  це архівознавство, мовознавство, теорія і практика менеджменту, правознавство, історичне джерелознавство, технологія справочинства, інформатика, інформологія, теорія комунікацій, теорія науково-інформаційної діяльності, історія справочинства, дипломатика, неодипломатика, філігранологія, сфрагістика, палеографія.

По відношенню до інших  галузей знань, які спеціалізуються на дослідженнях документів і розрізняються за ознаками змісту, зовнішньої форми, номіналів та жанрів, вважає професор С.Г.Кулешов, їх об'єднання «навряд чи можливе". Як підсумок, можна зауважити, то документознавство належить до різних циклів наук. Такий висновок професор С.Г.Кулешов робить стосовно управліінського документознавства й вважає цілком правомірним щодо документознавства. Стосовно документології С.Г.Кулешов погоджується з її відокремленням У межах комплексної наукової дисципліни, з позначенням нею загальнотеоретичного розділу [7, с.90].

Заслуговує на увагу  концепція структури документознавства, запропонована українським вченим проф. М.С.Слободяником. На його думку, документознавство — це «комплекс  наукових дисциплін, орієнтованих на всебічне вивчення документа в широкому контексті, а також різноманітних утворень документів, що формують документну інфраструктуру суспільства» [17, с.18].

У складі документознавства  проф. М.С.Слободяник виділяє інтегруючу наукову дисципліну документологію, що складається з таких частин: теорія документознавства, документа й документної інфраструктури суспільства; історія документознавства й документа. До теоретичної частини, вважає вчений, належить проблема класифікації документів та аналізу виділених видів і типів документів [17, с.19].

Інші документознавчі  дисципліни проф. М.С.Слободяник називає спеціальними: теорія документальних комунікацій, теорія документних потоків, документне фондознавство, електронне документознавство, управлінське документознавство, теорія та історія діловодства. Одна частина цих дисциплін сформована ним відповідно до проблем, що вивчаються; друга частина — за видами документів.

«Важливою ознакою, за якою може формуватися самостійна документознавча наукова дисципліна, зазначає вчений, є її функціональна орієнтація на задоволення специфічних потреб суспільства й особистості у відокремлених групах документів, що потребують індивідуального дослідження» [17, с.19]. Суттєвими якостями, що можуть забезпечити документам високий рівень їх автономності й можливість виходу з кризи, є спроможність «формувати власний предмет і встановлювати зв'язки з науками, що не входять у структуру документознавства» [17, с.20]. Зазначені властивості не являються підставою включення документів у єдиний комплекс.

Науковець чітко визначає «фундаментальну щодо документознавства науку» — інформаціологію. Документологію він характеризує як фундаментальну наукову й навчальну дисципліну, яка суттєво відрізняється від традиційного документознавства. М.С.Слободяник уважає її «інтегрованою науковою дисципліною, що має відчутний метанауковий характер» і відмічає «збагачення об'єкта науки за рахунок документної інфраструктури суспільства», що дозволяє вивчати «особливості документної діяльності у різних соціальних сферах та інституціях» [18, с.3.4].

Основним результатом  документознавчих розвідок, як вважає професор М.С.Слободяник, повинні стати  нові знання з історії та теорії документа й документоутворень [18, с.4]. Це дасть можливість віднесення загальної теорії документа як до історичних, так і до інформаційних (соціально-комунікаційних) наук.

Професор Г.М.Швецова-Водка  репрезентує власний погляд на місце  документознавства в системі  наук та його структуру, запропонувавши йти не від внутрішньої структури документознавства, а від його місця серед суміжних галузей знання.

Документознавство, на думку  дослідниці, відноситься до наук ноокомунікологічних  та інформологічних. «Увесь комплекс дисциплін, що досліджують інформацію, можна  об'єднати назвою «інформологія» (дослівно: наука про інформацію) — уважає автор [25, с.121].

Далі цей комплекс поділяється автором на такі частини, як теорія інформації, інформатика  соціальна й інформатика прикладна чи комп'ютерна наука. Інформатика соціальна дорівнюється теорії соціальних комунікацій і може бути інакше названа ноокомунікологією. У межах останньої можна виділити, уважає автор, теорію соціальної інформації й документологію як комплекс наук про документ, що розглядається як засіб передачі соціальної інформації.

Особливе місце повинна  посідати наукова інформатика (наука  про науково-інформаційну діяльність), яка належить до комплексу наук ноокомунікології (соціальної інформатики), але не є повністю відокремленою від документології, частково перетинається з нею, зазначає автор [25, с.122].

У межах документології професор Г.М.Швецова-Водка виділяє  такі комплексні науки, як теорія журналістики (наука про підготовку інформації), Документознавство (наука про підготовку документа), архівознавство (наука про архівну справу), бібліологія або книгознавство (наука про книжкову справу). Документознавство розглядається автором як одна з документологічних наук, об'єктом якої є документ як явище інформаційно-комунікаційної сфери діяльності суспільства, а предметом — визначення видів і властивостей документа, закономірностей його створення та функціонування в суспільстві [24, с.5].

Таким чином, документознавство  є науковою дисципліною, структура  якої ще повністю не визначена і  потребує подальшого вивчення і можливо  поглиблення. Існує багато думок щодо її визначення, але жодна з них ще не визнана науковою спільнотою та не зафіксована офіційно.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

Дослідження розвитку документознавства  показало, що воно пройшло значний  шлях свого становлення.

Формування знань про документ відбувалося досить тривалий час. Спочатку єдиної думки про сутність та основні етапи її розвитку не існувало. Становлення наукового знання про документ йшло двома шляхами:

• як спеціальної галузі історичної науки (поряд із історичним джерелознавством, архівознавством, археографією, історичною картографією тощо) – традиційне документознавство;

як науки інформаційного циклу (проходячи шлях від документації, документалістики до сучасних про інформацію та документацію) – альтернативне  документознавство.

Основоположниками документації як практичної діяльності і прикладної інформаційної наукової дисципліни є бельгійський учений Поль Отле  і його сподвижник та однодумець Анрі Лафонтен.

На сучасному етапі, документознавство  є науковою дисципліною, яка виникла з традиційного документознавства. Назва “документознавство” добре закрепилась за його сучасною частиною.  Воно має більш високу теоретичну забезпеченність, розглядає термін “документ” у широкому значенні.

У результаті дослідження  з’ясовано, що становлення документознавства нерозривно пов’язано з ім’ям відомого історика, архивіста, доктора історичних наук, професора Московського державного інститу К.Г.Мітяєва. Зорієнтована теорію і практику архівної справи і діловодства, творчість науковця стала основоположною для створення документознавчої науки.

К.Г.Мітяєв визнанний засновник  документознавства, котре пізніше  дістало прикметникове означення  класичне або традиційне.

Традиційне документознавство  сформувалося вперше як допоміжна дисціпліна у рамках архивознавства, а після переходу на інформаційну парадигму і винекнення теоретичної базі виділилось у вигляді самостійной дисціпліни, що вивчає різні форми оперативної документації.

“Нова версія ” документознавства  з’явилась на базі традиційного документознавства, використовуючи широке трактування документа як об’єкта документознавства.

Структура документознавства  поки ще не розроблена повноцінно. Багато відомих вчених такі як Н.М.Кушнаренко, С.Г.Кулешов, Г.М.Швецова-Водка, М.С.Слободяник та інші працювало та працюють над проблемою визначення структури документознавства, але вони так і не дійшли до єдиної думки щодо цього питання.

Сучасне документознавство  має на своєму рахунку багато прогресивних концепцій та теорій. Його представники ведуть нескінченну працю з розширення його бази, ними написано багато книг та статей, котрі високо оцінені світовим науковим товариством.

Питання розвитку та функціонування документознавства є дуже актуальними  на наш час і потребують детальнішого його вивчення, де особливу увагу треба приділяти саме змісту та структурі цієї наукової дисципліни.

Важливим питанням є  також розширення наукового інструментарія документознавства. З цього напрямку цікавими є положення статті Г.В.Папакіна «Чи потрібна дукоментознавча герменевтика» [15].

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1.  Автократов В.Н. Некоторые  аспекты исследования объекта и предмета архивоведения [Текст] / В.Н.Автократов // Тр. ВНИИДАД. – М., 1976. – Т.1. – С.31-36.

2. Бездрабко В.В. К.Г. Мітяєв  і становлення документознавства [Текст] / В.В.Бездрабко // Бібліотекознавство. Документознавство. Інформологія. – 2008. - №1. – С.8-21.

3.  Бездрабко В.В. Концепція  документознавства Г.М. Швецової-Водки:  генеза і зміст [Текст] / В.В.Бездрабко // Бібліотекознавство. Документознавство. Інформологія. – 2009. - № 1. – С.52-71.

4.  Илизаров Б.И. Актуальные теоретические и методологические проблемы советского архивоведения: учеб.пособие [Текст] / Б.И. Илизаров. – М.: МГИАИ, 1984. – 201 с.

5.  Кулешов С.Г. Документознавство:  Історія. Теоретичні основи [Текст] / УДНДІАСД; Держ. акад. керівн. кадрів культури і мистецтв. – К : Знання, 2000. – 144 с.

6     Кулешов С.Г. Документологія  як навчальна та наукова дисципліна  [Текст]/ С.Г.Кулешов // Студії з архівної спарави та документознавства. – 2006. – Т.14. – С.58-61.

7.     Кулешов С.Г. Проект  концепції розвитку документознавства  в Україні [Текст] / С.Г.Кулешов // Архівознавство.Археографія. Джерелознавство. – 2007. – Вип.9. – С.80-90.

8.     Кушнаренко Н.Н. Документоведение: ученик [Текст]/ Н.Н.Кушнаренко. – К.: Знання, КОО, 2001. – 460 с.

9.   Матяш И.Б., Кулешов С.Г.  Архивное дело и документоведение  Украины на современном этапе [Текст] / И.Б.Матяш, С.Г.Кулешов // Отечественные архивы. – 2002. - №6. – С. 46-55.

10.   Митяев К.Г. Теория и  практика архивного дела [Текст] / К.Г.Митяев. – М.: Наука, 1996 – 88 с.

11.   Михайлов А.И., Черный А.И., Гиляревский Р.С. Основы информатики  [Текст] / А.И.Михайлов, А.И.Черный , Р.С.Гиляревский . – М.: Наука, 1986. – 756 с.

13    Отле П. Трактат о  документації [Текст] / П.Отле, Пер. Р.С. Гиляревский. – М.: ФАИР- ПРЕСС. – 2004. – 232 с.

14.   Палеха Ю.І., Леміш Н.О.  Загальне документознавство [Текст] : навч. посібник / Ю.І.Палеха, Н.О.Леміш . – К.: Ліра-К , 2008. – 395 с.

15.  Папакін Г.В. Чи потрібна  документознавча герменевтика [Текст] / Г.В.Папакін // Бібліотекознавство. Документознавство. Інформологія. – 2010. - №4. – С.14-21.

16.   Плешкевич Е.А. Традиционное  и нетрадиционное документоведение: о чистоте идей, а может быть  и рядов [Текст] / Е.А.Плешкевич // НТБ. – 2005. - №6. – С.65 – 70.

17. Слободяник М.С. Структура  сучасного документознавства [Текст] /  М.С.Слободяник // Вісник Книжкової палати. – 2003. - №4. – С.18-20.

18.  Слободяник М.С. Формування  загальної теорії документа:історія,  сучасність, перспективи [Текст] / М.С.Слободяник // Матеріали ІV Міжнародної науковопрактичної конференції. Документознавство. Бібліотекознавство. Інформаційна діяльність, Київ, 21-23 травня 2007р. – К., 2007. – С.3-4.