Управлінське документознавство сучасність та перспективи розвитку

 

ЗМІСТ

ВСТУП.........................................................................................................3

РОЗДІЛ 1 МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІНСЬКОГО ДОКУМЕНТОЗНАВСТВА…………………………………………………………5

1.1.Уточнення понять «документознавство», «управлінське документознавство»………………………………………………………………..5

1.2. Стан розробки проблематики управлінського документознавства….7

1.3. Методи дослідження управлінського документознавства…………..8

РОЗДІЛ 2 ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ СУЧАСНОСТІ ТА РОЗВИТКУ УПРАВЛІНСЬКОГО ДОКУМЕНТОЗНАВСТВА………………………………14

2.1. Роль управлінського документознавства в документознавчій науці і практиці……………………………………………………………………..…… 14

2.2. Зміст управлінського документознавства сучасності…….………  17

2.3. Сучасні вимоги до управлінських документів…………………….. 23

РОЗДІЛ 3 ПРАКСІОЛОГІЧНИЙ  АНАЛІЗ ДОСЛІДЖЕННЯ УПРАВЛІНСЬКОГО ДОКУМЕНТОЗНАВСТВА :СУЧАСНОСТІ ТА ПЕРСПЕКТИВ РОЗВИТКУ …………………………………………………….26

3.1. Проблеми сучасного управлінського документознавства………… 26

3.2. Перспективи розвитку управлінського документознавства ……… 29

ВИСНОВКИ…………………………………………….………………… 35

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ………..………………….. 37

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

 

Важливою галуззю  діяльності суспільства є ділова сфера, яка полягає у встановленні партнерських контактів між закладами, підприємствами, установами, державами, а також у налагоджуванні приватних стосунків між людьми.

Актуальність  теми полягає у тому,що на даному етапі розвитку управлінське документознавство ,ще не до кінця сформоване ,не усталене на–укою тільки розвивається. Паперова база переходить у електронну ,документи також потребують модернізації на управлінському рівні. Управлінська дія–льність, здійснюється в органах державної влади, місцевого самоврядування, а також на підприємствах, в установах і організаціях усіх форм власності .Її нормативне та науково–методичне забезпечення завжди було в центрі уваги не лише документознавців і архівознавців, а і суспільства в цілому. Оскільки від організації діловодних процесів залежить не тільки повнота репрезентації достовірних джерел історичної інформації в архівах,а і якість керування будь–якою установою.

Стан  розробки проблеми розуміння сучасного стану організації управлінського документознавства в Україні, його традиційних форм та можливостей впровадження у ньому інновацій має спиратися на науковий аналіз розвитку цієї сфери у попередній історичний період. Незважаючи на наявність значного масиву вітчизняних публікацій з історії управлінського  документознавства, узагальнююче дослідження цих питань на сьогодні в Україні відсутнє .Вчені ,які досліджували дану проблему Кушнаренко, Н. Н., Швецова–Водка, Валентина Бездрабко В.В., Ваганова О.В., Гончарова Н. І., Загорецька О. М., Кулешов С. Г. ,Леміш Н. О. ,Мітяєв К. Г.,

Проблемна ситуація полягає у тому,що на даному етапі розвитку управлінське документознавство ,ще не до кінця сформоване ,не усталене наукою,воно тільки розвивається. Паперова база переходить у електронну , документи також потребують модернізації на управлінському рівні.

Мета курсової роботи створити системне уявлення про суть, структуру, функції та призначення управлінських  документів,визначити перспективи його розвитку.

Об’єктом дослідження є документознавча наука і практика.

Предметом дослідження  управлінське документознавство.

Завдання теми є:

1) проаналізувати понятійний апарат та теоретичні основи документознавства, як галузі наукових знань і сфери практичної діяльності;

2) .охарактеризувати сучасний стан та проблеми організації до куме–нтознавства;

3)  визначити методи дослідження управлінського документознавства;

4) узагальнити місце та роль управлінського документознавства в до кументознавчій науці;

5)   Викласти  своє бачення структурування  сучасного  управлінського документознавства;

6) дати характеристику вимогам до сучасних управлінських до куме–нтів;

7) проаналізувати проблеми сучасного управлінського документозна–вства;

8)  визначити основні перспективні напрямки розвитку управлінського документознавства.

Гіпотеза порівняно із загальним документознавством ,управлінське документознавство характеризується більшою структурованістю.

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1

МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІНСЬКОГО ДОКУМЕНТОЗНАВСТВА

 

 

1.1.Уточнення понять «документознавство», «документ»,  «управлінське документознавство»

 

Для забезпечення чіткості наукового дослідження, необхідно  уточнити, в якому значенні в курсовій роботі будуть використовуватись основні поняття. Це надзвичайно важливо, особливо у зв’язку з наявністю в джерелах за авторством різних дослідників дещо відмінних одне від одного визначень. При чому відмінності можуть носити як формальний, так і змістовний характер.

Для дослідження нашої  теми необхідно уточнити такі поняття: «документознавство», «документ»,  «управлінське документознавство», а також використані в темі роботи слова «сучасний стан», «перспектива», «розвиток». Документозна́вство – наука про документ та документообіг; наукова дисципліна, яка досліджує процеси створення й функціонування документів та розробляє принципи побудови документно–комунікаційних систем та методи їхньої діяльності ( С.Г. Кулешовим).

Вчена С.Н. Кушнаренко дає таке визначення документознавству: наукова дисципліна, шо вивчає в історичному розвитку закономірності утворення документів, способи їх становлення, становлення та розвиток систем документації і систем документування. Поняття «документ» є центральним, фундаментальним у документознавстві. Міжнародна організація зі стандартизації подає таке визначення (ІСО): документ як записана інформація, що може бути використана як одиниця в документаційному процесі.                                                                                                                     

В Україні офіційно прийняті три значення документа, зафіксовані  в ряді державних стандартів (ДСТУ). ДСТУ 2392–94. Документ I. Записана інформація, що може розглядатися як одиниця у процесі здійснення інформаційної діяльності. ДСТУ 3017–95. Документ II. Матеріальний об'єкт з інформацією, закріплений способом, створеним людиною, для її передачі у часі й просторі. ДСТУ 2732–94. Документ III. Матеріальний об'єкт, що містить у закріпленому вигляді інформацію, оформлений за встановленим порядком і має відповідно до чинного законодавства правове значення. Найбільш ревалентним для обраної теми  є визначення Документа II: двостороння одиниця – об'єднання матеріального об'єкта з інформацією, закріпленою способом ,створеним людиною.

Управлінське  документознавство – являє собою напрям у структурі спеціального документознавства. Управлінське документознавство досліджує проблеми документування управлінської інформації та ЇЇ функціонування у документованій формі саме у межах органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, іншого суб'єкта господарювання, об'єднання громадян. Розділ документознавства, об'єктом якого є управлінська документація. Управлінське документознавство входить до циклу дисциплін природничо–наукової та фундаментальної підготовки бакалавра за спеціальністю 6.020100 "Документознавство та інформаційна діяльність". Воно досліджує проблеми документування управ–лінської інформації та її функціонування у документованій формі у межах органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, іншого суб'єкта господарювання, об'єднання громадян.

Сучасний стан теперішній , нинішній , тогочасний, сьогоднішній, новий, новітній, сьогоденний. Сучасний етап історичного розвитку;

 У процесі керування використається не вся інформація, а тільки та ЇЇ частина, що необхідна для процесу керування. Разом з тим, одержання інформації необхідно на окремому етапі управлінської діяльності, а протягом усього процесу управлінського впливу суб'єкта керування на об'єкт керування.

Згідно з  вище зазначеним, управлінський документ – це документ, який містить управлінську інформацію та використовується в управлінській діяльності.

1.2.Стан розробки проблеми управлінського документознавства

 

Документознавство належить до розряду молодих наук, воно ще остаточно не сформувалося як наукова дисципліна, що узагальнює сукупність знань про документ, її складники визначені недостатньо чітко. Ця наука виникла не одразу, вона пройшла в своєму розвитку кілька етапів. Формування синтезуючої науки про документ відбувалося практично століття. Спочатку це були праці бельгійського вченого П. Отле, який заклав головні методологічні засади документознавчої науки. Він запропонував назвати нову науку що вивчатиме документаційну діяльність бібліологією або документологією, що було б пов’язано з ототожненням книги та документа. П. Отле заклав теоретичні основи документології у багатьох статтях, монографії «Трактат про документацію» (1934 р.), а також у практичній діяльності міжнародного інституту документації та пізніше Міжнародної федерації з документації. Предметом нової науки стали процеси, пов’язані з пошуком, збиранням, систематизацією і поданням в користуванні різних видів документів.

Становлення документознавства  як самостійного напрямку наукової діяльності відбувалося на початку ХХ століття. В остаточне формування документо–знавства вагомий внесок зробили зарубіжні науковці, такі як відомий теоретик бібліотечної справи, професор, доктор педагогічних наук Столяров Ю.М. та його послідовниця, також професор і доктор педагогічних наук Кушнаренко Н.М. Першим оприлюдненим авторським продуктом докладного аналізу змісту документознавства і перспектив його розвитку став підручник Кушнаренко Н.М. «Документовединее» (1997), що безперечно є історичним фактом. Вузловим моментом концепції Кушнаренко Н.М. стало визначення  документознавства, як науки про документ і документно–комунікаційну діяльність.

Стверджуючи, що документознавство ретроспективно і прогностично досліджує документ як джерело інформації і засіб комунікації.   [6,с.48]  Серед документознавчих розробок проблеми організації понятійного апарату документознавства в Україні слід відзначити дослідження О.М. Загорецької . Термінологічні стандарти в галузі документаційного забезпечення управління розглянуто за хронологічним принципом: від радянського загальносоюзного ГОСТ 16487–70 до українського національного ДСТУ 2732:2004. Стосовно наповнення ГОСТ 16487–70 зауважено, що у стандарті відсутні визначення “технологічних” термінів. Критично проаналізовано зміст основного терміна діловодства, яким є документ – “засіб закріплення різним способом на спеціальному матеріалі інформації про факти, події, явища об’єктивної дійсності та розумової діяльності людини ”. Автор класифікує таке визначення документа як загальнонаукове, що не враховує специфіку діловодства. Подано характеристику визначень із затвердженого Головархівом СРСР документа  “Державна система документаційного забезпечення управління”. Під документаційним забезпеченням управління в ДСДЗУ розумілася “діяльність, що охоплює організацію документування та управління документацією в процесі реалізації функцій установи, організації та підприємства”.

 

 

1.3. Методи дослідження управлінського документознавства

 

 Як наука управлінське документознавство досліджує інформаційні процеси створення, обігу та зберігання управлінської документації. Для цього управлінське документознавство застосовує певні наукові методи. Ці методи можна підрозділити на загальнонаукові й спеціальні. До числа загальнонаукових відносяться ті, якими користуються всі або більшість наук (системний метод, метод моделювання, функціональний метод, методи аналізу та синтезу).

 У науці  не існує єдиного підходу стосовно тлумачення слова "  методологія". В одному випадку, під методологією розуміють філософську, світоглядну основу науки, а в іншому – науки про методи й методики.

 Метод – це спосіб пізнання, шлях дослідження, прийом або система прийомів для досягнення певної мети.

 Принцип – це основне, вихідне положення, керівна ідея певної науки або діяльності. Методологія науки загалом має такі значення:вчення про методи пізнання й перетворення навколишньої дійсності сукупність підходів, способів, методів, прийомів, процедур, що застосовуються в будь–якій науці.

 У загальному  документознавстві, як систематизуючій  науковій дисципліні всього циклу  документознавчих наукових напрямів, застосовуються ті ж методи та методологічні прийоми, що й в останніх. [13,с. 14]

У дисциплінах документознавчого циклу поняття "методологія" використовують переважно як методологію науки, яка вивчає документознавчу практику. Необхідність визначення "документологічних методів" виникає в тому разі, коли практична документознавча діяльність розглядається як різновид науково–пізнавальної діяльності, оскільки будь–яка пізнавальна діяльність застосовує певні методи пізнання об'єктивної реальності. На думку  Швецової–Водки Г.М., усю сукупність методів документознавчих досліджень можна умовно поділити на декілька рівнів, а саме тридцять шість.                                      

Аналізувати понятійний апарат та теоретичні основи( підрозділу 1.1), як галузі наукових знань і сфери практичної діяльності допоможе такий метод дослідження ,як абстрагування.

 Абстрагування – смислова операція, філософський і логічний метод «відволікання», який дає змогу переходити від конкретних предметів до загальних понять і законів розвитку. Походить з традиції античної аналітичної філософії Платона ,Арістотеля та отримав розвиток у філософії «Просвітництва» Локка,Юма ,Спінози,Лейбніца , Декарта .Як метод найбільш завершеного вигляду набув у німецькій філософії «ідеалізму» Гегеля і Шелінга. В 20 столітті в вітчизняній загально–науковій і філософській літературі можна зустріти у вигляді парних діалектичних висловлювань: «Сходження від абстрактного до конкретного», або навпаки «Перехід від конкретного до абстрактного». Як мислительний метод чи операція в наш час використовується скрізь у наукових дослідженнях, особливо при переході від прикладних досліджень до теоретичних висновків і навпаки. Як такий належить і розглядається у філософській галузі «Логіка і Методологія науки». У нашій курсовій роботі цей метод дасть можливість аналізувати понятійний апарат та теоретичні основи , як галузі наукових знань і сфери практичної діяльності .