Аналіз асортименту і структури продукції

КУРСОВА РОБОТА

на тему:

 

Аналіз асортименту і структури  продукції

 

 

 

 

 

Зміст.

 

Вступ

 

1. СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ АСОРТИМЕНТУ І СТРУКТУРИ ПРОДУКЦІЇ

1. Асортимент і структура продукції: формування і управління
2. Методика розрахунку аналізу структури і асортименту продукції

2. АНАЛІЗ АСОРТИМЕНТУ І СТРУКТУРИ ПРОДУКЦІЇ ВАТ "ХМЕЛЬПИВО"

1. Коротка характеристика ВАТ "Хмельпиво"
2. Аналіз техніко-економічних показників
3. Аналіз асортименту і структури продукції підприємства

 

         Висновок

 

         Література

 Додатки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

На даному етапі розвитку вітчизняної економіки все більше і більше значення у свідомості споживачів здобуває структура продукції  і  наявність можливості вибору "свого" товару з пропонованого асортименту. Саме тому керування асортиментом і структурою - один із самих головних напрямків діяльності маркетингу кожного підприємства. Особливу важливість цей напрямок здобуває зараз, коли до товару з боку споживача висуваються підвищені вимоги, і від ефективності роботи підприємства з виробленим товаром залежать всі економічні показники організації і займана їй ринкова частка. Як свідчить світовий досвід, лідерство в конкурентній боротьбі одержує той, хто найбільш компетентний в асортиментній політиці, володіє методами її реалізації і може максимально ефективно нею керувати.

З іншого боку, одним з  найважливіших факторів росту ефективності виробництва є збільшення структури  більш ліквідної  продукції, що випускається. Підвищення структури якісної  продукції, що випускається, розцінюється в даний  час, як вирішальна умова її конкурентноздатності на внутрішньому і зовнішньому ринках.

На жаль, керівництво  багатьох підприємств ще погано розуміє  всі переваги ефективної асортиментної  політики і системи керування  структури продукції, і тому одним  з напрямків економічного росту країни є залучення уваги до даної проблеми.

У даній курсовій роботі проводиться дослідження асортименту  і структури продукції на прикладі ВАТ "Хмельпиво". Розглянуто такі елементи, як керування, планування асортименту  і структури реалізованої продукції.

Основу теоретичної  роботи склала література по економіці  і управління фінансами, маркетингу, управлінському обліку. Крім того, у  процесі підготовки курсової роботи були вивчені статистичні звіти, у роботі використана документація ВАТ "Хмельпиво" - внутрішні звіти й інші джерела інформації про роботу підприємства.

 

 

 

 

 

 

 

І.  СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ АСОРТИМЕНТУ І СТРУКТУРИ  ПРОДУКЦІЇ

1. Асортимент і структура продукції: формування і управління

 

Одним із важливих напрямів деталізації обсягу випуску продукції є вивчення його в асортиментно-структурному розрізі. При цьому слід ураховувати, що підприємство має чітку предметну, а отже, й галузеву спеціалізацію. Її визначають ще за організації підприємства, але асортимент продукції з часом може змінюватися. Одні товари перестають виробляти, інші, навіть колись непрофільні для підприємства, включають до виробничої програми. Процес постійного оновлення асортименту є важливою складовою маркетингової політики сучасного підприємства.

Змінюваність складу продукції є наслідком цілеспрямованого чіткого керування цим процесом, що передбачає відносну стабільність асортименту за певні короткі проміжки часу, ретельне планування випуску продукції і суворий контроль за виконанням усіх асортиментних завдань і термінів випуску окремих видів продукції. Тому відхилення від планових завдань розцінюють як суттєвий недолік у роботі виробничих підрозділів, їхніх керівників та виконавців.[6, C.320]

Сутність планування, формування і управління асортименту і структури  полягає в тому, щоб товаровиробник вчасно пропонував визначену сукупність товарів, які відповідають в цілому профілю його виробничої діяльності, найбільш повно задовольняли вимогам визначених категорій покупців.

Формування асортименту  і структури - проблема конкретних товарів, їхніх окремих серій, визначення співвідношень між "старими" і "новими" товарами, товарами одиничного і серійного виробництва, "наукомісткими" і "звичайними" товарами, "ноу-хау". При формуванні асортименту виникають проблеми цін, якості, гарантій, сервісу,  чи збирається виробник відігравати роль лідера в створенні принципово нових видів продуктів.[6, C.322]

Розробка підприємством  асортиментної концепції є початком перед формуванням асортименту, структури. Вона являє собою спрямовану побудову оптимальної асортиментної структури, товарної пропозиції, при цьому за основу приймаються, з одного боку, споживчі вимоги визначених груп (сегментів ринку), а з інших, - необхідність забезпечити найбільш ефективне використання підприємством сировинних, технологічних, фінансових і інших ресурсів для того, щоб робити товар з низькими витратами.

Асортиментна концепція  виражається у вигляді системи  показників, що характеризують можливості оптимального розвитку виробничого  асортименту даного виду товарів  и займання ними певного місця в структурі. До таких показників відносяться: розмаїтість видів і різновидів товарів (з урахуванням типології споживачів); рівень і частота відновлення асортименту; рівень і співвідношення цін на товари даного виду й ін. Ціль асортиментних концепцій - зорієнтувати підприємство на випуск товарів, найбільш відповідній структурі і розмаїтості попиту конкретних покупців.

Підкріплена мірами організаційного  та іншого характеру по забезпеченню випуску продукції в передбаченій структурі і набору, асортиментна концепція може розглядатися як свого роду програма по керуванню розвитком виробництва і реалізацією відповідних товарів. Цільова її частина включає вимоги до оптимальної структури асортименту, а програмна - систему заходів для її досягнення за визначений період. Цій програмі додає комплексний характер включення в неї питань, зв'язаних з оптимізацією асортименту. Як  критерії оптимальності виступають вимоги споживачів до асортименту і якості товарів, ресурсні можливості, соціальні установки.[2, C.118-119]

При розширенні асортименту  компанія може зштовхнутися з бар'єрами  для входу на ринок, наприклад, потреба  в капіталі, більш високі витрати, доступ до каналів споживання, політика уряду і т.д.

Компанії, що приймають  рішення про скорочення асортименту можуть зіштовхуватися також і з бар'єрами виходу з ринку. Серед них:

•     Наявність у виробника довгострокових капіталовкладень у спеціалізовані активи. Такі активи можуть виявитися або мало ліквідними, або вимагають значних витрат на демонтаж, чи консервацію, експлуатаційну підтримку;
•  Стратегія компанії спрямована на комплексну диверсифікованість і скорочення одного із сегментів може спричинити організаційний і фінансовий дисбаланс у суміжних асортиментних групах;
•  Високі втрати необоротних витрат: істотні інвестиції в науково-дослідні розробки, рекламу і маркетинг, розраховані на перспективу;
•  Втрата обмеження доступу до суміжних ринків;
•  Соціально-економічні наслідки, зв'язані зі скороченням персоналу й опором з боку зацікавлених інституцій;
•  Збиток для загального іміджу компанії.

Проблеми, зв'язані зі зміною асортименту тісно взаємозалежні  з підходом компанії до стратегії  розвитку бренду.

Величезне значення має  розуміння менеджментом компаній того факту, що зростаюча ринкова вартість бренда, як нематеріального активу, створюється роками і десятиліттями дотримання бездоганної і стабільної якості продукції, а руйнується майже миттєво, іноді навіть у зв'язку з невеликими  недоліками чи відхиленнями від рекламованих властивостей. Дана обставина може служити причиною, по якій виробники розширюють асортимент під новою торговою маркою. Це дозволяє зберегти добре ім'я старого бренда у випадку невдачі на ринку нових асортиментних позицій.

Ухвалення рішення про  створення нового бренда чи використанні старого, як могутнього маркетингового інструмента, зв'язано з необхідністю оцінки можливих сценаріїв сприйняття нових видів продукції на споживчому ринку. Якщо новий товар просувається на ринку під старим брендом то можливі два наступних результати. Перший сценарій (оптимістичний) - успіх нового продукту на ринку і зв'язане з цим збільшення ринкової вартості старого бренда. Другий сценарій (песимістичний) - невдача нового продукту і зв'язана з цим втрата економічних ресурсів інвестованих у стару торгову марку, при цьому валовий збиток по всій компанії може в кілька разів перевищувати збитки від нової товарної одиниці.

Рішення про те, під  якою торговою маркою (новою чи старою) розширювати асортимент також можливо  на основі впровадження системи тотального керування грошима. Це означає, що будь-яка продукція повинна бути не тільки бездоганної якості, але і повинна бути необхідна споживачу (затребувана клієнтами). У цьому випадку відпадає необхідність розвитку нового бренду, значно скорочуються маркетингові витрати, а валовий дохід компанії максимізується не тільки у виді зростання прибутку, але і збільшення ринкової вартості компанії за рахунок росту вартості нематеріальних активів фірми.

Досягнення відповідності  між структурно-асортиментною пропозицією  товарів підприємством і попитом на них зв'язано з визначенням і прогнозуванням структури асортименту. Прогноз структури асортименту на довгостроковий період, у якому були б враховані такі важливі для споживача ознаки товару, як естетичні характеристики, точні розміри, конкретна ціна. Прогнозується лише тенденція розвитку асортименту (а більш точно - асортиментна структура попиту та товарної пропозиції).

Прогноз тенденції розвитку асортименту повинний показувати таку траєкторію розвитку процесу, що дозволить  забезпечити досягнення наміченой відповідності товарної пропозиції підприємства мінливій, в перспективі асортиментній структурі попиту на ринку.

Отже, суть проблеми формування асортименту складається в плануванні фактично усіх видів діяльності, спрямованих на добір продуктів для майбутнього виробництва і реалізації на ринку і на приведення характеристик цих продуктів у відповідність з вимогами споживачів.

Система формування асортименту, структури включає наступні основні  моменти:

•    Визначення поточних і перспективних потреб покупців, аналіз способів використання даної продукції й особливостей купівельного поводження на відповідних ринках;
•    Оцінка існуючих аналогів конкурентів по тим же напрямкам;
•    Розв’язок питань, які продукти варто додати в асортимент і структуру, а які виключити з нього через зміни в рівні конкурентноздатності;
•    Розгляд пропозицій про створення нових продуктів, удосконалення існуючих, а також про нові способи й області застосування товарів;
•    Розробка специфікацій нових чи поліпшених продуктів відповідно до  вимог покупців;
•    Вивчення можливостей виробництва нових чи удосконалених продуктів, включаючи питання цін, собівартості і рентабельності;
•    Проведення іспитів (тестування) продуктів з урахуванням потенційних споживачів з метою з'ясування їхньої прийнятності за основними показниками;
•    Розробка спеціальних рекомендацій для виробничих підрозділів підприємства щодо якості, фасону, ціни, найменування, упакування, сервісу і т.д. відповідно до  результатів проведених іспитів, що підтверджують прийнятність характеристик  виробу чи визначили необхідність їхньої зміни;
•    Оцінка і перегляд всього асортименту.

Планування і керування  асортименту - невід'ємна частина маркетингу. Навіть добре продумані плани  збуту і реклами не зможуть  нейтралізувати наслідок помилок, допущених раніше при плануванні асортименту.[4, C.346-347]

Керування асортиментом припускає  координацію взаємозалежних видів  діяльності - науково-технічної і  проектної, комплексного дослідження  ринку, організації збуту, сервісу, реклами, стимулювання попиту. Проблема розв’язку даної задачі складається в складності об'єднання всіх цих елементів для досягнення кінцевої мети оптимізації асортименту з обліком поставлених стратегічних ринкових цілей підприємством. Якщо цього досягти не вдається, то може вийти, що в асортимент почнуть включатися вироби, розроблені скоріше для зручності виробничих підрозділів підприємства, ніж для споживача.

З погляду  концепції  маркетингу - це прямо суперечить тому, що необхідно дійсно робити. Задачі планування і формування асортименту складаються, насамперед, щоб підготувати "споживчу" специфікацію на виріб, передати її проектному (конструкторському) відділу, а потім простежити, щоб досконалий зразок був випробуваний, при необхідності модифікований і доведений до рівня вимог споживачів. Інакше кажучи, у формуванні асортименту вирішальне слово повинне належати керівникам служби маркетингу підприємства. Саме керівник служби маркетингу підприємства повинний вирішувати,  чи настав час ввести в асортимент нові продукти замість існуючих чи на додаток до них.