Характеристика технології виробництва сиру кисломолочного

Сировіну, що надходить для  виробництва сиру з масовою часткою  жиру 9% і нежирного, приймають за кількістю і якістю, установленими стандартом. Для виготовлення сиру підготовлене незбиране молоко сепарують, дотримуючись правил, передбачених інструкцією з експлуатації сепараторів. Молоко для вироблення сиру з масовою часткою жиру 9% і сиру селянського з масовою часткою жиру 5% нормалізують з урахуванням фактичного вмісту жиру і білка в переробленому молоці. При цьому необхідну масову частку жиру в молоці під час вироблення сиру з масовою часткою жиру 9%, встановлюють шляхом множення масової частки білка в молоці на коефіцієнти нормалізації, рівні не більше 0,5 для весняно-літнього і не більше 0,53 для осінньо-зимового періодів долі. Необхідну масову частку жиру в молоці під година вироблення серові селянського встановлюють шляхом множення масової частки білка в молоці на коефіцієнт нормалізації, який рівний, не більше 0,28.

Нормалізоване за жиром молоко, яку використовується під година вироблення сиру з масовою часткою  жиру 9% і сиру селянського, підігріте  в секції регенерації пастеризаційоно-охолоджувальної  установки до температури 55…65°С, гомогенізують з тиском 12,5±2,5 мПа. Нормалізоване або знежирене молоко піддають пастеризації за температури 78±2°С з витримуванням за цієї температури протягом 20...30 с. Пастерізоване молоко охолоджують до температури заквашування і подають у ємності для сквашування. Якщо молоко безпосередньо після пастеризації не надходить на переробку, його охолоджують до температури 5+2° З і зберігають не більше 5 год.

Нормалізоване або знежирене  молоко заквашують закваскою, приготовленою  на чистих культурах молочнокислих  стрептококів, які утворять у молоці в міру щільний згусток, який не буде розшаровуватись. Кількість внесеної закваски встановлюють поклад від пори долі, тривалості сквашування та її активності в межах 1...5% від маси молока. Температура заквашування молока в літню пору долі складає 24...28°С, у зимову - 26...50° С.

Готовій згусток перемішують  протягом 3 хв і гвинтовим насосом  подають у прямоточний підігрівник (апарат ТОЗ), де нагрівають у секції нагрівання до температури 48...54°С для виготовлення сиру і з масовою часткою жиру 9%, до 46...52°С, для виготовлення сиру селянського і до 42...50°С для одержання нежирного сиру. Нагрівання триває протягом 4...7 хв за допомогою води з температурою 70...90°С, яка циркулює в сорочці підігрівника.

З підігрівника згусток надходить у секцію витримування, де знаходиться протягом 1,5..2,5 хв. Після витримування він спрямовується до секції попереднього охолодження, де охолоджується до температури 30...40°С. З крижаною водою що циркулює в сорочці. Із секції охолодження апарата ТОЗ згусток надходить у пристрій для зневоднювання.

Згусток у процесі переробки  періодично через кожні 0,5 год. перемішують у ємності протягом 2...5 хв.

Для зневоднювання сирного  згустку застосовується обертовий  зневоджувач барабанного типу, обтягнутий фільтруючою тканиною. Масову частку вологи в сирі регулюють шляхом зміни кута нахилу барабана зневоджувача до горизонту і температури підігрівання або охолодження згустку.

Охолодження сиру. Відпресованій сир необхідно негайно охолодити щоб припинити молочнокисле бродіння, яку виникає з наростанням зайвої кислотності. Знезводненій сир з температурою +28 Із спрямовується в охолоджувач, у якому охолоджується крижаною водою чи розсолом, що надходить у сорочку циліндра і барабанів охолоджувача, до кінцевої температури +8...+12°С. Охолодженій сир перевіряють на відповідність вимогам діючого стандарту за масовою часткою вологи і жиру та спрямовують на розфасування з наступним доохолодженням до +3...+8°С у холодильних камерах.

Розфасування, упакування і зберігання сиру. Розфасовують, упаковують, маркірують сир відповідно до діючого стандарту і технічних розумів. Розфасований продукт направляють у холодильну камеру, після чого технологічний процес вважається закінченим. Розфасованій та охолоджений сир зберігають до реалізації в холодильних камерах за температури близько нуля, але не вище +4°С.

Готовій сир зберігають не більше 36 год. з моменту закінчення технологічного процесу, у тому числі  на підпрнємстві-вигоговлювачі - не більше 18 год.. за температури не вище+8 С.

Варто мати на увазі, що за зазначеної температури зберігання якість сиру знижується внаслідок ферментативних процесів, подальшого розпаду лактози  і білкових речовин.

Як відомо, діяльність ферментів не припиняється навіть за низьких позитивних температур. Тому сир після дво-тридобового зберігання за температури +4...+6°С переводять з вищого гатунку в перший; за тривалого зберігання якість його ще більше погіршується.

Вади сирові: кислий смак; невиражений «порожній» смак, прісний; нечистий смак і запах; гіркий смак; прогірклий смак; гншіьний і аміачний присмак; дріжджовий присмак; пухка консистенція; мастка, або крихка, або суха і груба консистенція; гумиста консистенція; ослизла консистенція.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.2 Асортимент кисломолочного сиру

 

Сир білоруський клинковий.

Цей сир залежно від  вживаної сировини і способу вироблення випускають наступних видів: жирний, нежирний, солоний, несолоний, з додаванням або без додавання спецій — тміну. Форма сира клинкова. Маса клинка від 0,5 до 1 кг Довжина 12—21 см, ширина гострого кінця клинка 4—7 см, ширина тупого кінця клинка 10—14 см, товщина сира 3—5 см. Поверхня сира гладка, допускаються поглиблення і невеликі сліди складок від запрессовки. Консистенція однорідна, зв'язкова, не крошлива і ущільнена без очок. Колір сира рівномірно білий, злегка жовтуватий по всій масі. При додаванні спецій — рівномірно розподілені усередині і по поверхні сиру зерна тміну. Сир володіє чистим, ніжним, кисломолочним смаком; для сирів з тміном — наявність аромату і смаку тміну. Даний вид сиру виробляють з пастеризованого молока та суміші знежиреного молока з пахтою. При виробленні сира з молока і пахти їх беруть в співвідношенні 1 : 1 або 2: 1.

Сировину, призначену для  вироблення сира, пастеризують при 72—85°С, охолоджують до 30—32°С і заквашують чистими культурами молочнокислого стрептокока з розрахунку 2-5%. Для кращого відділення сироватки від згустку і зменшення витрати сировини в квашене молоко вносять 40%-ний розчин хлористого кальцію з розрахунку 1250 мл на 1 т квашеного молока. Потім вносять 1 г сичужного ферменту на 1 т для жирного молока і 0,8 г для знежиреного молока. Суміш ретельно перемішують і залишають в спокої для згортання. Після закінчення 8—10 год. молоко сквашують, виходить згусток достатньої щільності кислотністю 75—80° Т. Готовий згусток ріжуть на квадратні стовпчики розміром 4х4 або 5х5 см і відварюють при 40°С. Відварювання вважається закінченим, коли свіжа маса декілька ущільнюється.

Відварену сирну масу розкладають  в тонкі металеві або мішки однакових розмірів і підвішують для стікання сироватки. До кінця стікання сирна маса займає половину мішка. Ударами пальців масу зміщують в низ мішка, мішки зав'язують без утворення складок і поміщають під прес. Сир в мішках пресують протягом 6—8 ч під навантаженням спочатку 1 би і через 2 ч 1:12 або 1:15.

Сир, що відпресували, виймають з мішків і солять дву-, триразовим натиранням поверхні сира сіллю. Потім сири встановлюють у вертикальному положенні, потовщеною частиною вниз, на сирних столах і витримують, поки сіль не вбереться сирною масою.

Допускається посол в зерні. Кількість натирань сіллю залежить від бажаного ступеня посолу (не вище 2%). Зазвичай потрібний дво-, триразове натирання. Посолені і витримані у вертикальному положенні.

Сири достатньо ущільнюються і можуть бути відправлені на реалізацію. У разі поломки сира його знов перепресовують в мішку під пресом, сир, що для чого зламався, закладають в мішок, розтирають руками сирну масу в мішку і туго зав'язують його. Навантаження при пресуванні 1: 15. За годину сири відновлюють колишню форму.

При виробленні сирів з  тміном останній вносять до сирної маси перед пресуванням в кількості 0,05— 0,1% і добре перемішують для  рівномірного розподілу.

 

Якісні показники сира білоруський клинковий приведені в табл. 7.

Таблиця 7

	Солоний		Несолоний
	жирний	нежирний	жирний	нежирний
Жиру % Волога %, не більше.... Солі %, не більш ....	20+2 59	70 260 2	20+2 9	70 260

 

Кожен клінок сиру упаковують в целофановий мішечок або  пергаментний папір, єтикують і укладають в ящик по 5 рядів.

Зберігають сир в холодильних  камерах при температурі не вище 8° С. Заморозка сиру не допускається. Сир споживають в свіжому виді при тому зберігати його більше 1—2 днів не можна.

Зернений сир (котедж).

У США широко поширений  сир котедж (у перекладі на російський — домашній сир). Це кисломолочний сир, який не піддається дозріванню. По складу він близький до маложир-ного сиру; відрізняється від останнього зернистою структурою з достатньо щільною консистенцією зерен.

У США сирий котедж випускають двох видів: вершковий і звичайний (нежирний).

Вершковий котедж випускають без добавок (підсоленний), з різними добавками - фруктами (ананаси, персики, вишня і ін.) і свіжими або сушеними овочами (червоний; і зелений перець, морква, цибуля, пастернак, кріп, петрушка і ін.).

Популярність цього сиру пояснюється хорошими смаковими якостями, порівняно низькою ціною, можливістю виготовлення на будь-якому молочному заводі, відносно простій технологією, а головне високою харчовою цінністю.

Склад сира (у %): жиру 0,2—5,0, білків 16—20, вуглеводів 0,2—0,8, мінеральних речовин 0,4—1,2, молочної кислоти 0,2—0,9, волога 74—80. Кислотність готового сиру не вища за 150° Т.

Готують його в основному із знежиреного молока, а в зимово-весняний період — також із знежиреного молока, що згущує і сухого.

У США для приготування домашнього сиру застосовують наступне устаткування двостінні сирні ванни  ємкістю близько 5т з приводними мішалками і підведенням водопровідної і гарячої води пари, спеціальні ножі для різання згустку на кубики, а для ручного перемішування згустку - металеві мішалки або дерев'яні весла. Викладають готове зерно з ванн у візки, фляги або цебри металевими лопатами. Розфасовують па спеціальних розфасовочно-упаковальних автоматах.

Технологія сира наступна: пастеризація знежиреного молока, охолоджування  до температури закваски, закваска молока молочнокислою закваскою, внесення сичужного ферменту, квашення, різання згустку, постановка зерна, обсушування зерна, промивка, додавання підсолених сливок і різних ароматичних речовин, перемішування, розфасовка і упаковка, охолодження, транспортування в місця споживання.

ВИЇМІ в 1962 р. на основі технології сира котедж, вживаною на молочних заводах США, розробив наступну технологію зерненого сиру.

Свіже знежирене молоко кислотністю  не вище 19°Т, щільністю 1,030, без пороків  смаку, запаху і консистенції і свіжі  вершки жирністю 12—20%, кислотністю  не вище 17°Т пастеризують 18—20 хв. з при температурі 72—76°С і охолоджують до температури закваски (30—32°С). Потім направляють в сирні ванни з приводними мішалками і вносять закваску, приготовану на чистих культурах Leuconostoc mesenteroides subsp. cremoris і Entrrococcus durans в співвідношенні 40:40:20 в кількості 3—5% до маси молока.

При ретельному перемішуванні  молока (як і при виробництві сиру) додають хлористий кальцій безводний  в кількості 400 г у вигляді 40%-ного розчину і 1 г сичужного порошку  активністю 100 000 одиниць у вигляді 1%-ного водного розчину на 1 т молока. Ванни закривають кришками.

Квашення вважають закінченим, коли кислотність сироватки, досягне 47—50° Т (згустка 55—58° Т), а рН 4,6—4,7 і згусток буде достатньо щільним. Зазвичай це відбувається через 8—10 ч.

Готовий згусток розрізають ножами на кубики розмірами по ребру 12,5 мм.

Згусток, що розрізає, залишають для ущільнення на 20—30 мін, потім проводять підігрівання (відварювання) і постановку зерна. У ванну із згустком додають теплу воду (45—46°С) з таким розрахунком, щоб рівень вмісту в ній підвищився на 5—7 діб. Потім подають гарячу воду в міжстіний простір і згусток починають уручну перемішувати металевою або дерев'яною мішалкою, переміщаючи його обережно від бічних стінок і дна ванни.

Підігрівання до 38—40°С З  ведуть так, щоб температура згустку підвищилася па 1°С за 10 мін, а до 48—53°С на 1°С за кожних 2 хв.

Різниця між температурою води в сорочці і згустку спочатку підігрівання складає 10-15°С, а до кінця процесу 15-20° С.

При температурі сироватки  у ванні 37-38°С її перемішують механічною мішалкою при мінімальному числі; оборотів, а при 48—55°С зі швидкість обертання підвищують. Вимішують зерно при цій температурі 30— 60 хв. залежно від того, наскільки швидко воно ущільнюється.

Періодично перевіряють  готовність зерна — після охолоджування водою при легкому стисненні в руці воно повинне зберігати свою форму.

Закінчивши відварювання, видаляють з сорочки гарячу воду і з ванни сироватку через  сітчастий фільтр, який розміщують уздовж бічної внутрішньої стінки. Ванну охолоджують водопровідною водою, що подається в сорочку.

Для подальшого ущільнення зерна і охолоджування до температури  нижче 10°С його промивають водопровідною  водою різної температури в три прийоми: спочатку при 26-27°С, потім 15—18°С і нарешті 2—4°С. При промиванні вперше кількість води приблизно рівна кількості видаленої сироватки.

Вміст ванни обережно вимішують протягом 10—15 хв., видаляють першу промивну воду і вводять другу приблизно в тій же кількості. Для останньої промивки кількість води повинна бути достатньою для охолоджування зерна до температури нижче 10°С. Зерно може знаходитися у ванні 20-30 хв.

Після видалення промивної води зерно лопатами зрушують уздовж стінок ванни так, щоб утворився жолоб; у такому вигляді воно обсушується близько години.

Якщо зелений сир готують  без вершків, то в зерно вносять  харчову куховарську сіль сорту  екстра в кількості, що забезпечує її вміст в готовому продукті не більше 1%. При виробленні вершкового сиру додають  зливання жирністю 20%, щоб вміст жиру в готовому продукті був 4%. Заздалегідь сливки нагрівають до 60—65°С, гомогенізують, пастеризують 20—30 мін при 90—92°С і охолоджують до 2—5°С. Потім в них вносять необхідну кількість куховарської солі.