Контрольная работа по "Товароведению"

Але така реакція покупців на ціну не має відношення до сукупного  попиту, оскільки він характеризує попит на сукупний товар, тобто реальний ВВП. Особливістю сукупного попиту полягає в тому, що він не залежить від ціни ВВП безпосередньо. Це пояснюється  тим, що сукупна економіка як суб’єкт  попиту є одночасно і продавцем, і покупцем ВВП.

Ефект відсоткової ставки полягає в тому, що при зростанні  цін покупцям товарів та послуг потрібно більше грошей для оплати угод. Отже, зростає попит на гроші, що при  незмінній грошовій масі викликає підвищення їх ціни, тобто відсоткової ставки. Внаслідок цього сукупний попит  зменшується за рахунок попиту на ті товари, для купівлі яких потрібно брати гроші в кредит. Це стосується в першу чергу інвестиційних  товарів, а також високо вартісних  товарів споживчого призначення, до яких відносяться переважно товари довгострокового використання (автомобілі, квартири, телевізори тощо).

Ефект багатства виражається  в тому, що при зростанні цін  реальна вартість, тобто купівельна спроможність, накопичених фінансових активів із фіксованим доходом (облігації, строкові депозити тощо), що знаходяться  у населення, зменшуються. В такому випадку власники фінансових активів  стають реально біднішими, що скорочує їхній попит. І навпаки, за умов зниження цін реальна вартість фінансових активів збільшується, що підвищує попит з боку їхніх власників.

Ефект чистого експорту відбиває вплив зовнішнього сектора економіки  на сукупний попит і ВВП. Він проявляється тоді, коли ціни на вітчизняні товари зростають  або зменшуються порівняно з  цінами на іноземні товари. Якщо внутрішні  ціни піднімаються стосовно цін за кордоном, то покупці почнуть віддавати  перевагу імпортним товарам, що викличе  збільшення імпорту. Натомість іноземці почнуть купувати менше вітчизняних  товарів, що викличе зменшення експорту. Отже, за інших незмінних умов зростання  цін всередині країни викликає збільшення імпорту і зменшення експорту. Внаслідок цього скорочується чистий експорт у складі сукупного попиту.

Розглянуті вище фактори  є ціновими факторами сукупного  попиту, які опосередковано реалізують обернену залежність сукупного попиту від ціни. Їхній вплив на сукупний попит відтворюється на графіку  за допомогою руху економіки вздовж нерухомої кривої сукупного попиту.

Для макроекономічного аналізу  велике значення має кут нахилу кривої сукупного попиту. Це залежить від  того наскільки суттєво цінові фактори  впливають на сукупні витрати. Так, закупки товарів та послуг за рахунок  кредиту та доходу від фінансових активів займають незначну частку в  сукупних витратах. Зміни в чистому  експорті під впливом цін також  не можуть справляти суттєвого впливу на динаміку суттєвих витрат. У зв’язку  з цим реально припустити, що еластичність сукупного попиту стосовно ціни є  невисокою, а крива сукупного  попиту більше тяжіє до вертикальної лінії.

Крім ціни на сукупний попит  впливає безліч інших факторів економічної  кон’юнктури, які не пов’язані зі зміною товарних цін. Усі ці фактори  є неціновими. Наслідком їхнього  впливу на сукупний попит є зміщення його кривої вправо або вліво (див. рис. 3.2).

До числа основних нецінових  факторів сукупного попиту можна  віднести очікування, зміни в економічній  політиці держави, зміни в світовій економіці. 

Рис. 3.2. Вплив нецінових факторів на сукупний попит.

Зміни в світовій економіці. Оскільки на сукупний попит впливає  чистий експорт, то це означає, що зміни. які відбуваються в кон’юнктурі  міжнародної торгівлі теж впливають  на сукупний попит. Вказані зміни  можуть відбуватися в кількох  напрямках.

Перший – зростання  економічної активності у наших  торгових партнерів. У цьому випадку  у торгових партнерів зростає  ВВП, що викликає зростання їхнього  попиту на наші товари і збільшення нашого експорту. Це збільшує сукупний попит і зміщує його криву вправо.

Другий – зміна рівня  цін у наших торгових партнерів. Якщо їхні внутрішні ціни зростають, то наші товари стають відносно дешевшими  і більш привабливими для них, що збільшує наш експорт і сукупний попит. а його крива зміщується вправо. Аналогічно впливає на сукупний попит  зміна курсу валюти наших торгових партнерів, яка може викликатися  змінами в кон’юнктурі на валютних біржах.

Третій – зміни в  торговій політиці наших партнерів. Якщо у відносинах з нашою країною  акценти у торговій політиці вони зміщують в бік населення ролі протекціоністських механізмів, то наш  експорт падає. Якщо ж перевага надається  механізмам вільної торгівлі, то наш  експорт збільшується. Це впливає  на чистий експорт як компонент сукупного  попиту, що зміщує його криву у відповідний  бік.

Сукупна пропозиція. Сукупна пропозиція (СПр) – це такий загальний обсяг національного продукту, який економіка пропонує для продажу з метою отримання прибутку.

Потенційна величина сукупної пропозиції залежить від запасу капіталу та технологічного рівня виробництва. В межах потенційної величини сукупна пропозиція є функцією товарних цін та середніх витрат (СеВ), тобто  витрат на виробництво одиниці товару: СПр = f (Ц; СеВ).

Наведена функція свідчить про те, що на сукупну пропозицію впливають два види факторів: ціна і нецінові фактори, вплив яких опосередковується  через середні витрати.

Спочатку розглянемо залежність сукупної пропозиції лише від ціни за інших незмінних умов, тобто  за умов, що нецінові фактори не діють. Пізніше повернемося до нецінових  факторів.

У макроекономічній науці  немає єдиної думки стосовно форми  зв'язків між ціною і сукупною пропозицією. В залежності від того, як ціни впливають на сукупну пропозицію, існують дві моделі: класична і  кейнсіанська. Розбіжності між цими моделями випливають із різних уявлень  їхніх прихильників стосовно гнучкості  цін і зарплати.

Історично першою є класична модель. Фундаментальним положенням класичної теорії є те, що економіка  постійно тяжіє до потенційного рівня  виробництва, який визначає межу виробничих можливостей економіки. У верхній  точці економічного циклу економіка, згідно з класичною моделлю, може дещо перевищувати межу виробничих можливостей, в періоди падіння, вона навпаки  досягає параметрів, величина яких набагато менша від межі її виробничих можливостей. Але всі ці коливання  є тимчасовими. Ринок володіє  механізмом швидко повертати економіку  до потенційного рівня виробництва. Головним механізмом який виконує цю роль, є механізм гнучких цін і  зарплати.

Графічно класичну модель сукупної пропозиції можна представити  на прикладі падіння сукупного попиту. Як видно із рисунка 3.3, особливістю графіка класичної моделі є те, що в ній крива СПр має форму вертикальної лінії, яка бере свій початок у точці потенційного ВВП, тобто в точці Оп. За цих умов будь-яка зміна сукупного попиту не впливає на виробництво. а викликає лише зміну цін. У нашому прикладі падіння сукупного попиту викликає зниження цін. 

<="" p="">

Рис.3. 3. Класична модель сукупної пропозиції.

Згідно з логікою класичної  моделі, падіння сукупного попиту відносно потенційного ВВП миттєво  породжує два наслідки. З одного боку на товарному ринку знижуються ціни. При незмінній зарплаті це повинно було б зменшити прибутковість  виробництва і стимулювати підприємців  до скорочення сукупної пропозиції. Але  цього не відбудеться, оскільки, з  іншого боку, падіння сукупного попиту одночасно викликає адекватне скорочення попиту на ринку праці (По) і зменшення  номінальної зарплати (ЗПн). За цих  умов адекватно зменшуються середні  витрати, а прибутковість виробництва  не зміниться. Тому у підприємців  не виникає мотивації до скорочення сукупної пропозиції. яка залишиться на рівні потенційного ВВП.

Наведену вище логіку класичної  моделі виразимо у формі схематичного алгоритму, в якому знак D означає  відхилення певних економічних параметрів від рівня яких відповідає умовах повної зайнятості:

Отже, в класичній моделі абсолютно гнучкі ціни і зарплати миттєво нейтралізують будь-які  відхилення економіки від умов повної зайнятості. Тому ними нехтують і враховують лише кінцевий результат – незмінність  сукупної пропозиції.

У нашому прикладі це досягається  за рахунок ефекту пропорційного  зниження цін і зарплати. Цей висновок знаходить своє підтвердження на графіку класичної моделі сукупної пропозиції (див. рис. 3), на якому сукупна  пропозиція залежить від цін, а її крива приймає вигляд вертикальної лінії.

Класична модель вступає  у суперечливість із реальною економікою, яка свідчить, що фактичний ВВП  досить часто і на тривалий період може відхилятися від потенційного ВВП. Отже, в дійсності ринковий механізм не здатний миттєво відновлювати сукупну пропозицію на рівні повної зайнятості. Для цього потрібен певний час, тривалість якого може бути різною. Але незважаючи на тривалі відхилення сукупної пропозиції від потенційного рівня, у довгостроковому періоді  динаміка фактичного ВВП визначається динамікою потенційного ВВП. Отже, класична модель сукупної пропозиції – модель для довгострокового періоду. Це означає, що довгострокова крива  сукупної пропозиції має вигляд вертикальної лінії, яка бере початок у точці  потенційного ВВП.

Кейнсіанська модель сукупної пропозиції виникла на ґрунті конструктивної критики класичної моделі. Але  кейнсіанська модель має декілька різновидностей. Один із її варіантів, який називається  крайнім випадком, полягає в тому, що суспільні фактори змішаної економіки  стримують в короткостроковому  періоді ціни і заплату від  миттєвого реагування на сукупний попит. Це означає, що в такій моделі як ціни, так і зарплата є негнучкими. За цих умов сукупна пропозиція змінюється пропорційно зміні сукупного  попиту. Оскільки ціни стабільні, то внаслідок  цього крива сукупної пропозиції приймає вигляд горизонтальної лінії.

Але реальна економіка  свідчить, що негнучкість цін є  не правилом, а крайнім випадком, який може виникати лише в екстремальних  умовах, коли держава тимчасово блокує ціни. Отже, крайній випадок кейнсіанської моделі – це модель сукупної пропозиції для екстремальних умов.

У нормальних умовах ціни вільно формуються ринком: тому є гнучкими, тобто еластичними стосовно сукупного  попиту. Цю обставину враховує основний варіант кейнсіанської моделі сукупної пропозиції, згідно з яким негнучкою  є лише зарплата. Тому під кейнсіанською  моделлю сукупної пропозиції доцільно розуміти її основний варіант.

Згідно з кейнсіанською  моделлю зарплата змінюється на так  легко і швидко, як це уявляють прихильники  класичної моделі. Негнучкість зарплати кейнсіанці пояснюють існуванням суспільних факторів.

У першу чергу до них  відносяться колективні угоди між  профспілками і підприємцями, якими  передбачається незмінність зарплат  протягом терміну дії цих угод. Цьому сприяє також закон про  мінімальну зарплату та де стимулюючий  вплив зниження зарплати на продуктивність праці робітників, що в певних межах  стримує підприємців від її зниження.

Але незважаючи на негнучкість  зарплати підприємці все ж будуть змушені змінювати ціни згідно зі зміною сукупного попиту. Це пояснюється  ефектом конкуренції. Так, в умовах падіння сукупного попиту конкуренція, що зростає між виробниками товарів, примусить їх знижувати ціни з  метою уникнення затоварювання. В умовах зростання сукупного  попиту конкуренція між покупцями  викличе зростання товарних цін. В умовах різного рівня зайнятості суттєвість цінових змін буде різною, що впливає на форму кривої сукупності пропозиції.

Графічно кейнсіанську модель сукупної пропозиції можна представити  на прикладі падіння сукупного попиту. Як видно з рисунка 3.4, у кейнсіанській моделі крива сукупної пропозиції має вигляд позитивно похилої лінії. Якщо сукупний попит недостатній, фактичний обсяг виробництва (Оф) зменшується стосовно потенційного рівня (Оп) і може знаходитися в цьому стані певний час, оскільки зарплата є негнучкою.

Згідно з логікою кейнсіанської  моделі, падіння сукупного попиту відносно потенційного ВВП тимчасово  не впливає на номінальну зарплату, тобто DЗПн = 0.

Рис. 3.4. Кейнсіанська модель сукупної пропозиції.

Але товарні ціни знижуються, що зменшує прибутковість виробництва  і стимулює підприємців до скорочення сукупної пропозиції. Наведену логіку можна виразити за допомогою схематичного алгоритму:

Наведений алгоритм свідчить, що між ціною і сукупною пропозицією  спостерігається пряма залежність: зниження цін зменшує сукупну  пропозицію. Тому крива СПр приймає  вигляд позитивно похилої лінії (див. рис. 3.4), негнучкість зарплати, яка лежить в основі кейнсіанської моделі сукупної пропозиції, породжує певні висновки. Перший – в умовах падіння сукупного попиту сукупна пропозиція і загальний ВВП опустяться нижче потенційного рівня з одночасним зниженням цін. Другий – до тих пір, поки номінальна зарплата не зменшиться адекватно товарних цін, сукупна пропозиція не збільшиться і тому реальний ВВП не повернеться до потенційного рівня, а економіка буде депресувати в цьому стані тривалий час. Третій – вивести економіку із стану депресії може лише держава.

Застосовуючи фіскальні  та монетарні заходи, вона може стимулювати  сукупний попит і завдяки цьому  прискорити відновлення виробництва  на потенційному рівні.

Головна особливість кейнсіанської  моделі кривої сукупної пропозиції полягає  в тому, що її форма володіє здатністю  відтворювати неоднакові співвідношення між динамікою виробництва і  цін, які спостерігаються в короткостроковому  періоді, тобто протягом періоду, коли заробітна плата маже не реагує на товарні ціни. При цьому слід зазначити, що форма кривої сукупної пропозиції визначається динамікою цін у  формі інфляції попиту. Стосовно динаміки цін у формі інфляції витрат, то вона визначає не форму цієї кривої. а її горизонтальні переміщення, що буде розглянуто пізніше.