Методика фізичного виховання дітей дошкільного віку

ЛЬВІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ

 

Кафедра теорії і методики фізичного виховання

 

 

 

 

 

ЛЕКЦІЯ № 5-6

 

ТЕМА:  МЕТОДИКА ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

 

з дисципліни “ТіМФВ”

для магістрантів 6-7 курсів ФЗДіПН – іноземних громадян

 

 

 

 

 

 

Виконавець:

доцент Ріпак М.О.

 

 

 

 

 

 

 

 

Зав. кафедрою,

к.пед.н., доцент                                                               Ю.В. Петришин

 

 

 

 

 

ПЛАН

1. Методика і побудова заняття  з фізичного виховання 

2. Методика навчання руховим  діям дітей дошкільного віку

3. Особливості методики розвитку  фізичних якостей у дітей дошкільного віку

Література:

1. Вільчковський Е.С. Теорія і методика фізичного виховання дітей дошкільного віку. – Львів: ВНТЛ, 1998. - 336 с.
2. Вільчковський Е.С., Курок О.І. Теорія і методика фізичного виховання дітей дошкільного віку: навч.посіб. – Суми: ВДТ «Універсальна книга», 2004. – 428 с.
3. Кенеман А.В., Хухлаєва Д.В. Теория и методика ФВ детей дошкольного возраста. - Учебн. для ін-тов по спец. N2+10. "Дошкольна педагогіка и психология". 3-е изд. испр. и  доп.-М.:Просвещение, 1985с.
4. Русова С.Ф. Теорія і практика дошкільного виховання.  Львів-Краків-Париж: Просвіта, 1993.-127 с.
5. Хухлаєва Д.В. Теорія і методика фізичного виховання дітей дошкільного віку: Підручник для учнів дошкільних відділень пед. училищ - Київ.: Вища школа, 1979.-200с.

 

 

1. Методика і побудова  заняття з фізичного виховання 

При проведенні організованих фізкультурно-оздоровчих занять як урочного, так і неурочного типу рекомендується дотримуватися певної структури, яка передбачає виділення ввідно-підготовчої, основної і заключної частин, з відповідним рішенням в них оздоровчі, виховних і освітніх задач. Тривалість занять 25—35 хв, періодичність — 2—4 рази на тиждень.

Для визначення правильності побудови занять і розподілу фізичного навантаження проводиться вимірювання ЧСС до початку заняття, в кінці кожної його частини і у відновному періоді.

При правильно побудованому занятті пульс частішає під час ввідно-підготовчої частини на 10—15 %, під час основної частини після виконання основних видів рухів — на 40—50 %, в рухливій грі — на 60-70 % (в значній мірі за рахунок емоцій). В заключній частині пульс знижується.

При виконанні основних рухів розв'язуються задачі не тільки освітнього, але і розвиваючого характеру.

При систематичних заняттях фізичними вправами і відповідній методиці, правильному дозуванні фізичних навантажень відбувається більш інтенсивний розвиток рухових якостей і підвищення рівня фізичної підготовленості.

Кожне заняття незалежно від віку дитини можна проводити за такою схемою:

Ходьба з різними завданнями (із зміною темпу, з імітацією дітьми повадок тварин і птахів і т.д.), біг в середньому темпі (при проведенні заняття на повітрі). Виконання загальнорозвиваючих вправ. Виконання основних рухів (двох трьох); бажано, щоб вони розрізнялися по своєму впливу на організм дитини, розвивали різні м'язові групи. Наприклад, недоцільно виконувати стрибок в глибину, а потім стрибок в довжину з місця. Раціонально об'єднувати вправи е стрибках з рівновагою, лазіння з метанням і т.д. Рухома гра, в якій закріплюються і удосконалюються раніше розучені з дітьми основні рухи. Закінчується заняття бігом в повільному темпі (якщо проводилися ігри середньої інтенсивності), ходьбою з уповільненням темпу в межах 30-50 з і виконаниям дихальних вправ на розслаблення - підняти поволі руки через сторони вгору і опустити вниз (&-8 раз)

Заняття з фізичної культури є основною організаційною формою навчання дітей фізичних вправ. Вони є обов’язковими, проводяться з постійним складом дітей певної вікової групи, за чітким розкладом, щоденно протягом календарного року.

У процесі проведення занять вирішуються оздоровчі, освітні і виховні завдання.

Типи занять поділяються за постановкою освітніх завдань на занятті – ознайомлення, вивчення, вдосконалення, закріплення, повторення, змішані, контрольні.

За змістом заняття поділяються на види – предметні (коли акцент на один вид діяльності плавання, рухливих ігор, катання на лижах), комплексні.

Структура та зміст занять з фізичної культури.

Структура заняття з фізичної культури є трьохкомпонентною. Заняття складається з 3 частин: підготовчої, основної і заключної.

Підготовча частина – організація дітей, створення бадьорого настрою, підготувати до виконання рухів основної частини заняття  (тривалість 7-12 хв)

Основна частина – навчання і вдосконалення рухових дій, розвиток рухових якостей (тривалість 12-25 хв)

Заключна частина забезпечує поступовий перехід від стану збудження до відносно спокійного стану (тривалість 1-5 хвилин)

Тривалість обов’язкових занять з фізичної культури:

І і ІІ молодші групи – 20-25 хв

Середня група  - до 30 хв

Старша група – до 35 хв

Підготовча група – 40 хв

Способи організації дітей на занятті.

Якість заняття залежить від раціонального способу організації дітей і досягнення оптимального фізичного навантаження.

Індивідуальний, груповий , фронтальний – методи організації дітей

Способи виконання вправ – одночасний, почерговий, потоковий, змінний і т.д.

 

2. Методика навчання руховим діям дітей дошкільного віку

Навчання техніці рухів важливо починати з чотирилітнього віку, оскільки цей період характеризується великою пластичністю кори головного мозку. Завдяки цьому порівняно легко утворюються нервові зв'язки, але вони нестійкі і вимагають ґрунтовного закріплення. Щоб діти навчилися правильно виконувати рухи, потрібна велика і досить тривала робота в цьому напрямі. При цьому важливе застосування показу разом з поясненнями. При поєднанні слова і показу діти дістають можливість бачити рух, розширювати уявлення про нього, привчатися усвідомлювати, осмислювати свої дії.

При навчанні дітей дошкільного віку рухам широко застосовуються конкретні рухові завдання. Вони, як правило, побудовані на діях з предметами: м'ячами, обручами, гімнастичними палицями і ін. Дитині пропонують пролізти в обруч, не зачіпаючи підвішену погремушку, пройти по дошці, утримуючи на голові мішечок з піском, гумове кільце і т.п. Такий спосіб допомагає дітям усвідомити поставлену задачу і діяти більш цілеспрямовано.

Зміст всієї виховної роботи з дітьми сьомого року життя обумовлений задачами підготовки до школи.

Особливості процесу навчання зумовлені закономірностями розвитку дітей. Навчання руховим діям дітей займає найважливіше місце у процесі фізичного виховання.

В навчанні руховим діям необхідно враховувати як закономірності розвитку дитини так і фактори, які будуть діяти в процесі навчання.

Рухові дії за природою умовно-рефлекторні (подразнення - відповідь - адаптація).

Рухові дії формуються за механізмом міжм’язових зв’язків.

Етапність оволодіння руховими діями (рух - вміння - навичка).

Особливості дітей не є постійними, навпаки, в наслідок природних процесів розвитку і впливу на нього сукупності умов життя, включаючи і процес фізичного виховання, ознаки і можливості постійно змінюються.

Треба врахувати процес інтенсивного росту і розвитку дитячого організму. Одним із головних завдань фізичного виховання є постійне стимулювання й забезпечення нормального перебігу цього процесу - найважливішим є систематична активізація обміну речовин в організмі, збереження енергетичних ресурсів для пластичного обміну, досягнення гармонії в розвитку всіх органів і систем.

Обмін речовин активізується значним обсягом роботи, але необхідно навантаження регулювати, давати дітям достатній відпочинок після виконання фізичних вправ. Занадто велике фізичне навантаження може негативно впливати на розвиток скелета: затримати ріст кісток, спричинити їх викривлення.

Праця з поперемінним напруженням і розслабленням м’язів менше стомлює дитину порівняно з статичним навантаженням. Через те вправи при довгому сидінні або стоянні стомлюють дитину. Враховуючи особливості дихальної системи необхідно створювати умови для користування свіжим повітрям при виконанні фізичних вправ.

Необхідно враховувати ще одну особливість дітей - їхню легку, часто підвищену збудливість, а також пов’язану з нею високу реактивність. Легка збудливість пов’язана з особливостями нервової системи, а в деяких випадках недостатньою врівноваженістю нервових процесів.

Підвищена збудливість відбивається на руховій діяльності - виникає надмірна іррадіація збудження через недостатнє внутрішнє гальмування - утруднюється процес координації рухів, не досягається точність виконання. Ускладнюють цей процес недостатня стійкість уваги, поверховість сприйняття, емоційна нестриманість. Виходячи з цього необхідно конкретизувати завдання, використовувати підвідні вправи, виключити зовнішні подразники. Багато уваги приділяти зміцненню процесів гальмування.

Діяльність педагога і його вихованців. Педагог керує пізнавальною діяльністю дітей: розповідає про рух, показує його, організує учнів для виконання вправ, виправляє помилки.

У дітей дошкільного віку формують:

• основні рухи: ходьба, біг, лазіння, метання, стрибки. Їх називають природними тому, що вони виникають під впливом життєвих потреб;
• ЗРВ для розвитку і зміцнення окремих груп м’язів. Вправи з предметами, без, вихідне положення;
• порядкові вправи: шикування, перешикування, розминання;
• вправи корегуючого характеру;
• вправи спортивного характеру.

 

 

3. Особливості методики розвитку фізичних якостей у дітей дошкільного віку

Швидкість рухів, спритність, гнучкість, сила, витривалість мають велике значення для зміцнення здоров'я, фізичного удосконалення дітей, оволодіння широким довкола рухів. Рухові якості грають вирішальну роль в іграх і різноманітній діяльності дітей за змінних умов середовища, сприяють прояву активності, самостійності. Розвиток уміння діяти економно, проявляючи необхідні в конкретних умовах рівень швидкості, спритності, сили, витривалості, підвищує фізичну працездатність, адаптаційні можливості дітей.

Засоби розвитку рухових якостей, методи їх виконання і дозування фізичного навантаження повинні відповідати віковим особливостям дітей.

Розвиток рухових якостей у дошкільника відбувається під впливом двох чинників: вікових змін організму (морфологічна і функціональна перебудова) і режимів рухової активності, до яких відноситься весь комплекс організованих форм фізичного виховання і його самостійна рухова діяльність.

Основними напрямками розвитку бистроти є збільшення швидкості одиночних простих рухів і частоти рухів, у рухах пов'язаних з переміщенням усього тіла в просторі і часі. Прості рухові реакції - це рухи відповіді на відомі сигнали, що з'являються раптово. В житті вони мають велике, значення дії у незвичайній  ситуації,  в важких умовах місцевості. Перехід  від  вже вироблених рухових реакцій до нових  досить швидких.

Швидкість реакції дитини значною мірою залежить від типу її нервової системи і є природженою якістю, але її можна покращити за допомогою певних вправ (сигнал-відповідь - "Білка, жолуді, горіхи", "Слухай сигнал". Не  менш важливі для дітей складні рухові реакції. Основні з них: реакції на об'єкт, що рухається, та реакція вибору. Щоб удосконалювати у дітей здатність швидко вловлювати очима предмет,  що рухається, використовуються рухливі ігри з великим і малим м'ячами.  Вправи можна  удосконалювати, збільшуючи швидкість польоту, несподіваними кидками, або скорочуючи дистанцію між гравцями.  Поступово у дітей виробляється вміння передбачити напрямок та швидкість руху предмету, одночасно розвиваються швидкість і точність відповідного руху.

Реакція вибору - це вміння знаходити найкращої відповіді (дії) з кількох можливих варіантів на дії "противника". Більшість рухів з метою тренування реакції вибору доцільно включати в рухливі ігри.

Частоту рухів під час ходьби, бігу, плавання, пересування на лижах  виробляють двома способами: виконуючи з максимальною швидкістю рух у цілому та вдосконалюючи швидкість окремих його елементів.

Засоби розвитку швидкості рухів. Для дітей характерні намагання до швидких рухів, що пов'язано з особливостями їх організму, зокрема нервової системи (підвищена чутливість, швидка зміна процесів збудження і гальмування). Спостереження за дітьми показують, що вони часто і охоче виконують швидкі рухи. Малюки наздоганяють метелика, голуба, що злетів, м'яча або обруча, що котиться, бігають з машинами, вертушками. Старші діти змагаються один з одним у швидкості пробіжки через майданчик, грають в "квача", бадмінтон і т.д. При цьому дитина багато разів повторює вподобаний рух, використовує його в різних ситуаціях, прагнучи виконати швидше, чергуючи його з моментами відпочинку (наздоганяє м'яч і зупиняється). Природне прагнення дітей до нетривалих швидкісних рухів слід підтримувати і пропонувати їм різні вправи в прояві швидкості, цікаві ігрові задачі і ігри. В іграх, що захоплюють дітей, вони частіше досягають більш високих швидкостей, ніж просто виконуючи завдання швидко пробігти дистанцію. Ігри дають можливість виявити швидкісні якості дітей.