Методика фізичного виховання дітей дошкільного віку

Для розвитку витривалості застосовують вправи, що дають фізичні навантаження на організм дитини трохи більше за те, яке вона звикла переносити. Поступово її організм адаптується до більшого обсягу роботи, набуває здатності довше виконувати той чи інший рух (біг, серії стрибкі) і швидко відновлювати сили після фізичних навантажень. Витривалість передусім виробляється під час бігу, стрибків, ходьби на лижах, це так звана спеціальна витривалість, яка має властивість переходити на інші види діяльності такого ж характеру, інтенсивності і тривалості. Так відбувається підвищення загальної витривалості дитини.

Найкращий засіб для розвитку витривалості - ігри з короткими повтореннями дій та з безперервним рухом, пов'язаним із значною витратою сил та енергії. Проте загальна кількість повторних дій має бути невелика - їх слід чергувати з короткими перервами для відпочинку.

Засоби розвитку витривалості. Рівень розвитку витривалості перебуває в тісному взаємозв'язку з працездатністю організму людини. Тому стимулювання розвитку цієї якості в дошкільні роки створює певні передумови до успішного подолання учбових навантажень, меншої стомлюваності на уроках, а отже, кращому засвоєнню знань з загальноосвітніх предметів.

Основні задачі розвитку витривалості у дошкільників:

• сприяти злагодженій функціональній діяльності серцево-судинної і дихальної систем, поступово удосконалюючи їх і пристосовувавши до тривалого виконання вправ помірної інтенсивності;
• сприяти вихованню вольових якостей;
• виробляти уміння розподіляти свої сили в часі і просторі.

Для розвитку витривалості в дошкільному віці мають значення вольові якості: прагнення проявити максимум здібностей, пересилити відчуття утомленості, бути настирним. Спостереження за дітьми показують, що припинення бігу, вимагаючого прояву витривалості, залежить часто не від функціональних можливостей їх організму, а від вольових якостей не можуть (вірніше, не хочуть) виконувати вправи з повною віддачею.

Засобами розвитку витривалості можуть бути ходьба, біг, підскоки, рухомі ігри.

Методичні особливості використовування засобів розвитку витривалості:

При використовуванні циклічних вправ основним методом є безперервний. Тривалість безперервних рухів повинна складати приблизно 2хв, інтенсивність — 50—60 % максимальної. Починати розвиток витривалості рекомендується з 4—5 років з ходьби і бігу по 50 м на дистанції 300 м, розраховувавши темп пробіжки так, щоб 50 м діти пробігали із швидкістю 2-2,5 м/с. Використовується також човниковий біг 2x20 м в темпі 50—60 % від максимального з ігровими завданнями і поступовим збільшенням кількості відрізків для бігу.

При виконанні стрибкових вправ використовують інтервальний метод. У віці 4 років діти можуть безперервно виконувати стрибки з просуванням вперед протягом 30—50 з (серіями по 20 стрибків з невеликими перервами), в 5 років — до 1,5 хв (по 30 стрибків), в 6 років — до 2 хв. Ця тривалість можлива за умови вільного виконання рухів, освоєння техніки стрибків.

При розвитку витривалості в процесі рухомих ігор основні вимоги — повторення багатократних дій, виконуваних тривалий час, зміна ігрової діяльності як по інтенсивності, так і формою, мінімальні перерви при зміні водить або введенні додаткових перешкод.

Фізичні вправи і ігри, що розвивають витривалість, знаходять місце і у ввідно-підготовчій частині заняття, при виконанні бігу в повільному темпі і в кінці основної частини. В основній частині заняття біг може бути більш тривалим, середньої інтенсивності, підскоки і рухомі ігри з безперервною руховою діяльністю дітей — більш тривалими.

Всі засоби фізичної культури роблять істотний вплив на вдосконалення функцій вегетативних органів і систем організму ребенка і підвищують його витривалість до різних м'язових зусиль. Цим створюється певний резерв для підвищення загальної работоспособности дошкільників.

Починаючи з четвертого року життя і до сьомого включно, зміст фізичного виховання істотно розширяється і ускладнюється. Послідовно включаються складніші форми ходьби, бігу, стрибків, метання, лазіння, рівноваги. Усе більше місце займають загальноосвітні вправи. Хоча показ і подражание продовжують грати значну роль, поступово розширюється сфера застосування словесних завдань, вказівок, коротких пояснень, порівнянь і оцінок.