Інтеграція рухової діяльності у процес навчання (пізнавальна діяльність у русі, фізкультурні хвилинки)

Попри те, що сучасні технології дають змогу  ефективно впливати на розумовий  розвиток шляхом дії на мозок ембріона, контролювати спадковість, здійснювати «імунізацію» організму проти бактерицидних і вірусних інфекцій, радіоактивного випромінювання, регулювати настрій, знижувати втомлюваність, підвищувати природну опірність організму до інфекцій, відновлювати його природні захисні функції, не втрачає своєї актуальності проблема раціональної організації життя у злагоді з собою і навколишнім світом. Очевидно, саме в цих координатах вирішуватиметься і проблема здоров'я людини ‒ збереження і розвитку її психічних, фізіологічних і біологічних здатностей, оптимальної працездатності, соціальної зайнятості за максимальної тривалості життя. Значною мірою залежачи від спадкових факторів, воно є результатом взаємодії людини з довкіллям [27].

Як уже  зазначалося, здоров'я населення в цілому й здоров'я груп людей (суспільне здоров'я) визначається комплексом показників: народжуваністю, смертністю, дитячою смертністю, захворюваністю, рівнем фізичного розвитку людей, середньою тривалістю життя тощо. Єдиного критерію, на основі якого можна робити висновок про стан здоров'я жителів тієї чи іншої країни, не існує. Навіть показник середньої тривалості життя без урахування комплексних соціально-біологічних досліджень ще не досить визначальний для такої оцінки.

Здоров'я  людей залежить не тільки від медицини й охорони здоров'я, а й від впливу складного комплексу природних і соціально-економічних умов життя. Тому здоров'я народу повинне бути головною «візитною карткою» соціально-економічної та культурної зрілості країни. Наука про здоров'я людини повинна бути інтегральною, формуватися на стику екології, біології, медицини, психології, педагогіки та інших наук [20].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2.

ОРГАНІЗАЦІЯ ОЗДОРОВЧО-ВИХОВНОЇ РОБОТИ В ШКОЛІ

2.1. Гімнастика до занять як засіб збереження та формування здоров’я.

Гімнастика до занять проводиться  щодня перед початком уроків з оздоровчою і виховною метою. Такі заняття сприяють регуляції нервової системи, підвищенню розумової працездатності учнів, активізують їхню увагу, покращують кровообіг крупних м'язових груп тулуба, що особливо важливо, якщо брати до уваги довготривалі статичні навантаження протягом навчального дня. Гімнастика до занять позитивно впливає на весь організм, сприяє формуванню правильної постави, виховує звичку до систематичних занять фізичними вправами [9].

Слід наголосити на тому, що гімнастика до занять і ранкова  гігієнічна гімнастика (зарядка, яка  проводиться вдома, одразу після сну) ‒ це окремі форми роботи з фізичного виховання школярів, які не можуть взаємозамінюватися. За допомогою ранкової гімнастики людина швидко переходить від розслабленого стану після сну до активної діяльності, змінюється робота всіх її життєво потрібних органів і систем. Комплекс ранкової гімнастики розроблений і запропонований в «Щоденнику зміцнення здоров'я» бажано виконувати разом з батьками кожного ранку, а про самопочуття під час занять відмічати різними кольорами (зелений ‒ із задоволенням, синій ‒ за звичкою, червоний ‒ примусово) у відповідній клітинці щоденника. Гімнастика до занять не повинна витісняти ранкову гігієнічну гімнастику, оздоровче, гігієнічне і виховне значення якої має певне фізіологічне спрямування [13].

Для підвищення емоційного і фізіологічного впливу вправ гімнастики до занять в умовах навчального дня  на організм бажано виконувати їх як ритмічну гімнастику під музику, вивчивши комплекс вправ попередньо на уроках фізкультури. Виконання вправ під музику дає  змогу дозувати як величину, темп виконання, так і спрямованість фізичного  навантаження під час гімнастики до занять, створюючи оптимальні можливості для вироблення у школярів за рахунок спрямованої дії фізичних вправ динамічного стереотипу правильної постави, активізуючи увагу школярів перед наступним розумовим навантаженням.

Гімнастику до занять у  початкових класах проводять класні керівники, розпочинаючи заняття за додатковим дзвоником за 20 хв до початку уроків і закінчуючи за 5 хв до початку першого уроку. У теплі дні гімнастику проводять на свіжому повітрі, а в холодні дні і негоду − в приміщенні (в коридорі, залі) з відкритими кватирками.

Комплекс гімнастики до уроків складається з 6-8 вправ. На її початку виконується короткочасна ходьба під бадьору музику, під час якої треба стежити за поставою дітей, щоб вони тримали тулуб рівно, не опускали голови, розпрямляли плечі. Дуже допомагають у формуванні стереотипу правильної постави фізичні вправи гімнастики до занять з мішечком на голові, які підвищує розумову працездатність на початку навчального дня.

Звичайна ходьба змінюється на приставні кроки вперед-назад  або вправо-вліво з виконанням вправ для м'язів плечового поясу (розвести руки в сторони, підняти  їх вгору та ін.), які сприяють розширенню грудної клітки та формуванню правильної постави. Наступні вправи добирають  для великих м'язів тулуба (нахили вперед і в сторони, присідання, повороти тулуба тощо), які допомагають формувати  правильну поставу, підвищують діяльність внутрішніх органів, сприяють доступу  кисню до кори головного мозку. Потім  проводять вправи для м'язів ніг (відведення ніг у кульшовому суглобі, стрибки), що посилюють діяльність органів кровообігу і дихання. Чергування вправ проводиться за методом розсіяного навантаження.

У комплексі слід добирати такі вправи, які зручно виконувати у звичайному одязі. Кожну вправу повторюють 8-10 разів. Кількість повторень залежить від характеру вправ. Складні за координацією вправи (нахили вперед, присідання) повторюють 6-8, а ті, що потребують меншої затрати зусиль (стрибки, махи руками) ‒ 10 разів.

Учитель повинен весь час  стежити за правильним виконанням вправ, культурою рухів, своєчасно і  вміло давати вказівки. Дуже важливо  при цьому звертати увагу на правильність дихання. У кожній вправі певні рухи сприяють видиханню і вдиханню. Наприклад, випрямлення тіла, розведення і піднімання рук угору добре поєднуються  з вдихом, і, навпаки, нахил тулуба вперед, присідання, махи ногою вперед полегшують видихання.

Закінчується виконання  гімнастики до уроків спокійною ходьбою (у приміщенні ‒ ходьба на місці), під час якої слід застосовувати вправи на дихання з рухами рук (наприклад, підняти руки в сторони, вгору і повільно опустити їх). Такі вправи сприяють швидкому заспокоєнню організму після виконання гімнастичних вправ. Тривалість гімнастики до занять ‒ 12-15 хвилин [21, 26].

 

2.2. Застосування уроків здоров’я  як метод та засіб покращення  здоров’я школярів.

Головною формою роботи з фізичного виховання є уроки фізичної культури, на яких учні оволодівають програмним матеріалом і здобувають мінімум потрібних знань, умінь та навичок, що повинно забезпечувати їм належний розвиток, зміцнення здоров’я та участь у суспільно корисній праці. Опановуючи під керівництвом учителя різноманітні рухові дії, діти відчувають, як збільшується їхня сила, зростає швидкість і витривалість під час виконання дедалі складніших фізичних вправ.

Але двох уроків фізичної культури, які донедавна були обов'язковим мінімумом у програмі навчання загальноосвітніх шкіл, катастрофічно не вистачає для вирішення всіх зазначених завдань. Нині у багатьох містах України за новими програмами введено додатковий, третій урок фізкультури ‒ урок здоров'я. Метою його повинно бути оздоровлення дитячого організму, сприяння всебічному гармонійному розвиткові особистості й фізичному вдосконаленню, поширенню обсягу рухової активності.

Щоб такі уроки були не лише розвивальними, оздоровчими, а  й цікавими, вчителю треба враховувати  як психоемоційні особливості дітей молодшого шкільного віку, так і їхні фізичні сили і функціональні можливості організму. Оздоровчий ефект уроку значною мірою залежить від раціонального співвідношення різних за інтенсивністю і характером фізичних вправ [12].

Енергію, потрібну для  праці м'язів під час фізичних навантажень забезпечує окиснення  органічних речовин. М'язова діяльність завжди супроводжується збільшенням  потреби в кисні. Навіть під час  невеликої фізичної роботи, вона збільшується в 2-3 рази порівняно зі станом спокою, а під час важкої ‒ в 20-30 разів.

Інколи не має строгої  пропорційності між потужністю роботи і об'ємом кисню, який вживається під час фізичних навантажень. У деяких випадках великий приріст вживання кисню буває без підсилення роботи і навіть під час її зниження. Це залежить від стереотипу рухових умінь дітей, їхнього фізичного стану, і нерідко визначається залученням до рухової діяльності тих м'язів, які не стосуються безпосередньо роботи; а також від посилення діяльності дихальних м'язів і серця [19].

Таким чином, застосовуючи на уроці фізичної культури нові, ще не знайомі або маловивчені рухливі  ігри і фізичні вправи, вчитель  повинен пам'ятати про вищу енергетичну  цінність їх для організму дитини, а тому про потребу зниження наступного навантаження.

Уроки фізичної культури мають бути побудовані так, щоб вони забезпечували всебічний гармонійний  розвиток особистості школяра. Адже фізичне виховання невід'ємне від  морального і розумового.

Рухова активність дитини в процесі виконання фізичних вправ позитивно позначається на розвитку її центральної нервової системи, вдосконаленні аналізаторів і розвитку їхньої взаємодії. Поліпшення фізичного  розвитку, зміцнення здоров'я і  підвищення загальної працездатності внаслідок фізичного виховання, сприяє поліпшенню розумової працездатності дітей.

Видатний російський фізіолог І.М.Сєченов зазначав, що вся нескінченна  різноманітність зовнішніх виявів мозкової діяльності зводиться врешті-решт лише до одного ‒ м'язового руху [4].

Успішність молодших школярів, які систематично займаються фізичною культурою і спортом (за даними досліджень) підвищується.

Неабияке значення в  гармонійному розвитку дітей молодшого  шкільного віку мають формування правильної постави й розвиток життєво  важливих рухових якостей: спритності, швидкості, витривалості, сили, гнучкості, а також уміння довільно розслаблювати м'язи ‒ все це досягається засобами фізичної культури під час проведення уроків [3].

У процесі занять фізичними  вправами та рухливими іграми як на уроці, так і в позаурочний  час, найбільш доступним фактором контролю за функціональним станом дітей є  пульс або частота серцевих скорочень (ЧСС).

У наш час в галузі фізичного виховання для оцінки адекватності впливу фізичних навантажень  на організм дітей під час занять вправами за показниками оцінки інтенсивності  навантаження застосовується класифікація, яка відображає за даними ЧСС п'ять  зон ступенів навантаження залежно  від спрямованості, об'єму, темпу  і ритму виконання рухових  вправ, відповідно до її енергозабезпечення.

Навантаження при ЧСС  до 130 уд./хв належать до зони низької інтенсивності. Зазвичай це змішане пересування (біг в поєднанні з ходьбою), яку рухливих іграх «Заборонений рух», «Совонько», «Потяг» та ін., біг з малою швидкістю. Якщо такі навантаження не довготривалі, то вони майже не впливають на організм. Лише коли робота триває понад 6 хвилин, то розвивається і вдосконалюється загальна витривалість організму.

Під час низької інтенсивності  зусиль кисневий запас приблизно  пропорційний швидкості руху. В цих  умовах легені і серце легко справляються з навантаженням і повністю забезпечують організм киснем.

Фізичні навантаження, які  викликають збільшення ЧСС у діапазоні 130-160 уд./хв, належать до зони середньої або помірної інтенсивності. Вживання кисню під час виконання таких навантажень складає 40-60 % від максимального рівня. Як наслідок, організм пристосовується до стану невеликої втоми, викликаної поступовим збільшенням об'єму роботи, підвищується здатність дитини довше бігати, брати активну участь у рухливих іграх, швидше відновлювати сили після фізичних навантажень.

Застосування на уроці  фізичної культури вправ і рухливих ігор помірної інтенсивності сприяє розвитку у молодших школярів як швидкості, так і загальної витривалості організму залежно тривалості рухових  дій. Якщо вчитель застосовує ігри, де учні перебувають у безперервному  русі від 2 до 5 хвили, то розвивається швидкісна витривалість, понад 5 хв ‒ загальна витривалість (у таких іграх, як «Мисливці та качки», «Зайці, сторож і Жучка», стрибки через скакалку, що рухається та ін.).

До зони великої інтенсивності належать навантаження, які супроводжуються збільшення ЧСС до 155-175 уд./хв. Вживання кисню при цьому складає 60-70 % від максимального. Такі навантаження додають змогу вдосконалювати максимальні можливості кардіореспіраторної системи, підвищують аеробну продуктивність організму [23]. В заняттях з дітьми молодшого шкільного віку їх слід застосовувати обмежено. Вони сприяють розвитку швидкісних та швидкісно-силових фізичних якостей. До таких навантажень можна віднести ііри «День і ніч», «Сапки», «Дай руки», «Зустрічна естафета» та ін. [18].Тривалість швидкісного навантаження під час таких ігор для кожної дитини складає в середньому 5-10 с, що відповідає пробіганню відрізка 30-60 м. Довготриваліший біг ‒від 15 до 40 с в максимальному режимі і повторення його за короткий проміжок часу небажані, тому що в організмі відбувається велике накопичення продуктів анаеробного обміну, утворюється значний кисневий борг, який погано переносять діти.

Під час максимальної інтенсивності ЧСС збільшується до 185-200 уд/хв Значний вплив таких навантажень пояснюється тим, що за 30-40 с робота серця надмірно посилюється за рахунок збільшення частоти серцевих скорочень. У зв'язку з цим біг з максимальною інтенсивністю в молодших класах застосовувати не бажано [10].

Однією з важливих умов ефективності уроку здоров'я є поєднання волі педагога із прагненням учнів до досягнення бажаного оздоровчо-виховного ефекту. Дітей найбільш цікавлять уроки, в яких с щось нове. Це може бути варіювання фізичних вправ, зміна і послідовне ускладнення правил проведення рухливих ігор, використання предметних орієнтирів, застосування нестандартного обладнання і технічних засобів навчання, а також різних форм і методичних прийомів.

Великий вплив на емоційний  стан учнів має музичний супровід у мажорних тонах, що застосовується в підготовчій частині уроку. Музика сприяє більш ритмічному і  координованому виконанню фізичних вправ, виховує культуру рухів, допомагає  виконати їх виразніше і точніше, підтримує темп виконання. Діти навчаються правильно сприймати музичні  відтінки твору і, відповідно до музики, змінювати характер своїх рухів. Під плавну, тиху музику вправи виконуються  спокійно, у повільному темпі, а під швидку і голосну ‒ легше виконувати біг або стрибки. Для цього потрібно розробити комплекс ритмічної і атлетичної гімнастики, який повинен бути простим, складалися з уже відомих вправ, які учні виконують кожного дня під час ранкової гімнастики та після уроків [25].