Оцінювання фізичної підготовленості дітей середнього шкільного віку

 

 

 

ЗМІСТ

 

 

Вступ 3

 

Розділ 1.Анатомо-фізичні особливості дітей  середнього шкільного віку 5

 

Розділ 2. Дослідження рівню  фізичної підготовленості  дітей середнього шкільного віку 10

 

Розділ 3.Оцінювання фізичної підготовленості  дітей середнього шкільного віку 17

 

Висновки 23

 

Список  використаних джерел 25

 

 

Вступ

 

Актуальність дослідження. Система фізичного виховання володіє можливостями розв’язання завдань покращення здоров’я, збільшення рухової активності та виховання здорового способу життя в школярів.  За даними багатьох авторів,  рівень фізичної підготовленості населення України на сучасному етапі не відповідає встановленим вимогам, а тому потребує розробки нових технологій застосування засобів та методів його підвищення.

Відомо, що фізична культура є складовою частиною повноцінного життя населення, метою якої є зміцнення здоров’я, підвищення фізичних і функціональних можливостей організму, забезпечення здорового активного відпочинку, створення трудового потенціалу України.

Рухова активність − важлива умова нормального розвитку дитини, а також одна з найраціональніших форм життєдіяльності організму, який розвивається та росте. Від режиму рухової активності переважно залежить розвиток моторики й фізичних якостей,  стан здоров’я,  працездатність,  успішність засвоєння матеріалу з різних предметів, настрій і довголіття людини.

Фізична культура як складова загальної культури, здійснює вплив на формування  особистості школяра. Оскільки відхилень від загальнолюдських і національних морально-етичних норм і правил останнім часом спостерігається дедалі більше, виникає нагальна необхідність пошуку найбільш ефективних засобів відновлення здатності юної особистості до нормальної поведінки, діяльності, розвитку. У цьому контексті необмежені можливості розкриваються на заняттях фізичною культурою і спортом.

Актуальність дослідження обумовлена тим, що сучасні вимоги, що пред'являються суспільством до стану здоров'я і фізичної підготовленості дітей, обумовлюють необхідність якісного поліпшення методики фізичного виховання дітей середнього шкільного віку шляхом дії на сенсорні системи спеціальних фізичних вправ з метою підвищення рівня їх функціональної активності. Це сприятиме поліпшенню стану здоров'я, підвищенню рівня фізичного розвитку і фізичної підготовленості підростаючого покоління.

Мета роботи – провести оцінку фізичної підготовленості учнів середнього шкільного віку.

Для досягнення мети нами були поставлені наступні завдання дослідження:

1. Розглянути анатомо-фізичні особливості дітей середнього шкільного віку
2. Визначити рівень фізичної підготовленості дітей середнього шкільного віку
3. Дослідити фізичну підготовленість дітей середнього шкільного віку

Об’єкт дослідження – фізична підготовленість дітей середнього шкільного віку

Предмет дослідження – процес визначення методики фізичного виховання дітей середнього шкільного віку та оцінка рівня підготовленості.

Дуже важливим моментом у процесі фізичного виховання населення, зокрема дітей середнього шкільного віку, є діагностика стану їхньої рухової функції. Засобами широкого спектра тестів оцінюється стан фізичної підготовленості. Рухове тестування, як відомо, − основний метод визначення рухових можливостей людини.

 

Розділ 1.Анатомо-фізичні особливості дітей середнього шкільного віку 

Кожному віку відповідає свій рівень фізичного, психічного і соціального розвитку. Зрозуміло, ця відповідність справедлива лише загалом і в цілому, але розвиток конкретної людини може відхилятися в ту або іншу сторону.

Важливим у реалізації системи фізичного виховання дітей є знання їх особистісних якостей, фізичного і психічного здоров’я, стійкості нервової системи до різних видів подразнень, витривалості, інтересів і можливостей. Враховуючи анатомо-фізіологічні особливості дитини, можна в потрібному напрямку впливати на її розвиток. Нормальний розумовий та фізичний розвиток дитини можливий за умови забезпечення оптимального рухового режиму. Це особливо важливо для учнів середніх класів, тому що необхідність активного рухового режиму у дітей цього віку обумовлена анатомо-фізіологічними, психологічними й соціальними закономірностями.

Відмітна особливість середнього шкільного віку полягає (діти віком 10-15років) в тому, що саме в цей час настає період статевого дозрівання організму.  
У підлітковому періоді значно збільшуються темпи росту скелета до 7 - 10 см, маси тіла - до 4,5 - 9 кг на рік.

Хлопчики відстають у темпах приросту маси і довжини тіла від дівчаток на 1-2 роки. Ще не закінчено процес окостеніння. Довжина тіла збільшується в основному за рахунок зростання тулуба. М'язові волокна, розвиваючись, не встигають за зростанням трубчастих кісток у довжину. Змінюються стан натягу м'язів і пропорції тіла. М'язова маса після 13-14 років у хлопчиків збільшується швидше, ніж у дівчаток. До 14-15 років структура м'язових волокон наближається до морфологічної зрілості.

Серце інтенсивно росте, ростуть органи і тканини пред'являють до нього посилені вимоги, підвищується його іннервація. Зростання кровоносних судин відстає від темпів зростання серця, тому підвищується кров'яний тиск, порушується ритм серцевої діяльності, швидко наступає стомлення. Струм крові утруднений, нерідко виникає задишка, з'являється відчуття здавленості в області серця.

Морфологічна структура грудної клітини обмежує рух ребер, тому дихання часте і поверхневе, хоча легкі ростуть і дихання вдосконалюється. Збільшується життєва ємність легень, остаточно формується тип дихання: у хлопчиків - черевний, у дівчаток – грудний [12, c.43].

Статеві відмінності хлопчиків і дівчаток впливають на розміри тіла і функціональні можливості організму. У дівчаток в порівнянні з хлопчиками формується відносно довгий тулуб, короткі ноги, масивний тазовий пояс. Все це знижує їх можливості в бігу, стрибках, метаннях в порівнянні з хлопчиками. М'язи плечового поясу розвинені слабкіше, ніж у хлопчиків, і це впливає на результати в метанні, підтягуванні, упорах, лазінні, але їм краще даються ритмічні і пластичні рухи, вправи в рівновазі і на точність рухів.

Функціональний стан нервової системи знаходиться під посиленим впливом залоз внутрішньої секреції. Для підлітків характерна підвищена дратівливість, швидка стомлюваність, розлад сну. Дуже чуйні підлітки до несправедливих рішень, дій. Зовнішні реакції за силою і характером неадекватні викликають їх подразників.

Хлопчики часто переоцінюють свої рухові можливості, намагаються розібратися в усьому самі, зробити все своїми силами. Дівчата менш впевнені у своїх силах.

Підлітки дуже чутливі до оцінок дорослих, гостро реагують на будь-які обмеження їх гідності, не терплять повчань, особливо тривалих. При організації фізичного виховання в цьому віці небажані надмірні навантаження на опорно-руховий, суглобово-зв'язковий і м'язовий апарат. Вони можуть спровокувати затримку росту трубчастих кісток в довжину і прискорити процес окостеніння. Вправи на гнучкість вимагають попереднього проведення підготовчих вправ, що розігрівають м'язи і зв'язки, і вправ на розслаблення задіяних м'язових груп. Не можна виконувати руху занадто різко. Продовжувати приділяти увагу правильній поставі. Вправи, які надають значні навантаження на серце, чергувати з дихальними вправами.

Погано переносяться тривалі інтенсивні навантаження, тому, наприклад, інтенсивний біг рекомендується чергувати з ходьбою. Необхідно широко використовувати спеціальні дихальні вправи з метою поглиблення дихання. Вчити дихати глибоко, ритмічно, без різкої зміни темпу.

Не можна об'єднувати в одну групу хлопчиків і дівчаток. Однакові для хлопчиків і дівчаток вправи виконуються з різною дозуванням і в різних спрощених для дівчаток умовах. Навантаження дозується з урахуванням індивідуальних даних кожного учня. Для дівчаток рекомендується використовувати різні види аеробіки та вправи, що виконуються під музику.

Завдання фізичного виховання в середньому шкільному віці [18]:

• Сприяти зміцненню здоров'я і нормальному фізичному розвитку;
• Сприяти розвитку рухових якостей: швидкості, швидкісно-силових, м'язової сили, витривалості і рухливості в суглобах;
• Закріплювати навичку правильної постави при пересуваннях і в статичних позах;
• Формувати раціональні і складні життєво-прикладні, а також спортивні види рухів в ігровій та змагальній обстановці;
• Навчати основам техніки виконання окремих вправ гімнастики, легкої атлетики, плавання, лижного та ковзанярського спорту, спортивних ігор (баскетбол, волейбол, гандбол, футбол);
• Ознайомити з основами самоконтролю і дозування навантаження по ЧСС під час занять фізичними вправами.

Засоби фізичного виховання в середньому шкільному віці - основні циклічні вправи, вправи в метаннях, стрибках, лазінні, подолання вертикальних і горизонтальних перешкод, основи техніки спортивних ігор, а також нові технології рухової активності: аеробіка, фітнес та ін.

Роль вчителя на уроках фізичної культури в середньому шкільному віці стає іншою, він вже організатор і помічник. При проведенні занять вчитель акцентує увагу на придбанні навичок самостійних занять фізичними вправами та їх вплив на різні системи організму. 

Інтегральним показником фізичного здоров’я є рівень фізичного стану, що характеризується нормальним станом фізіологічних функцій організму і їх резервними можливостями, які змінюються впродовж життя [8, 24].

Збільшення або зменшення цих резервів пов’язане з віковими й генетичними особливостями організму, способом та умовами життєдіяльності індивідуума. Згідно концепції фізичного здоров’я, найвагомішим фактором стає величина аеробних можливостей організму, від якої залежить життєдіяльність, захворюваність і тривалість життя. У сучасній літературі немає однозначного підходу до характеристики фізичного стану людини. Окремі автори визначають поняття “фізичний стан", як рівень аеробної продуктивності в умовах фізичного навантаження (PWC₁₇₀) [13].

 Інші - характеризують фізичний стан як сукупність взаємопов’язаних факторів: фізична працездатність, функціональний стан органів і систем, вік, стать, фізичний розвиток, фізична підготовленість [22]. Проте автори єдині в тому, що для оцінювання фізичного стану школярів необхідні антропометричні та функціональні показники, а також дані тестування ряду фізичних якостей: сили, швидкості, спритності, витривалості, гнучкості.

У науково-літературних джерелах подається така їх характеристика: швидкість - це можливості людини виконувати рухові дії у мінімальних умовах за певний відрізок часу; сила - це можливість людини виконувати дію з певним м’язовим напруженням; витривалість - це можливість людини до тривалого виконання діяльності без зниження її ефективності; спритність - це можливість людини швидко опановувати новими рухами і швидко перебудовувати рухову діяльність відповідно з вимогами обставин, що змінюються; гнучкість - це властивості тілесної структури, які визначають параметри амплітуди рухових ланок тіла.

Дослідження фізичного стану учнів середнього шкільного віку дозволяє зробити порівняльний аналіз абсолютних показників, пізнати закономірність становлення організму, визначити оптимальні фізичні навантаження, скласти індивідуальні програми оздоровчого тренування, визначити ефективність занять на основі умов самоконтролю. Тільки за умови широкого і комплексного дослідження фізичного стану школярів можна науково обґрунтувати методику оптимізації фізичного виховання.

 

 

 

Розділ 2. Дослідження рівню  фізичної підготовленості дітей середнього шкільного віку

 

Тестування рухових можливостей людини є однією з найбільш важливих областей діяльності наукових працівників і спортивних педагогів. Воно допомагає вирішенню ряду складних педагогічних завдань: виявляє рівні розвитку кондиційних і координаційних здібностей, дозволяє оцінювати якість технічної і тактичної підготовленості.

На основі результатів тестування можна: порівнювати підготовленість як окремих учнів, так і цілих груп, проводити спортивний відбір для занять тим чи іншим видом спорту, для участі у змаганнях; здійснювати в значній мірі об'єктивний контроль за навчанням (тренуванням) школярів та юних спортсменів, виявляти перевагу і недоліки застосовуваних засобів, методів і навчання, форм організації занять; нарешті, обґрунтовувати норми (вікові, індивідуальні) фізичної підготовленості підлітків.

Крім цього завдання дослідження рівню фізичної підготовленості школярів середнього шкільного віку зводяться до наступного [24]: