Оцінювання фізичної підготовленості дітей середнього шкільного віку

- Навчити самих школярів визначати рівень своєї фізичної підготовленості та планувати необхідні для себе комплекси фізичних вправ;

- Стимулювати учнів до подальшого підвищення свого фізичного стану (форми);

- Знати не стільки рівень розвитку рухової здібності, скільки його зміна за певний час;

- Стимулювати учнів, котрі домоглися високих результатів, але не стільки за високий рівень, за заплановане підвищення особистих результатів.

Однією з причин того, що за останні 25 років у дітей і підлітків США не підвищився, а навіть знизився рівень фізичної підготовленості, відомий фахівець Р.Є. Крафт називає традиційний підхід до тестування, коли результати стандартизованих тестів і нормативів порівнюються з показаним результатом, що може викликати у більшості учнів негативне ставлення до тестування.

У зв'язку з цим вчений говорить про необхідність перегляду організації тестування. Ним розроблено батарея тестів, в якій [11]:

1. Результати тестів не порівнюються з нормативами, оцінка їх виконання заснована на змінах, що відбулися за певний період часу;

2. Всі компоненти тіста модифікуються; використовуються полегшені варіанти вправ (вправи, що входять у зміст тесту, повинні бути достатньо легкими, щоб ймовірність успішного виконання була велика, оцінки нуль і зі знаком мінус виключені).

Контроль за фізичною підготовленістю виступає як оперативне управління, яке забезпечує функціонування системи відповідно до намічених планів. Воно полягає в періодичному і безперервному порівнянні отриманих результатів з наміченими планами та подальшою корекцією процесу підготовки, і самих планів. Система контролю служить для отримання інформації про поточний стан процесу фізичного виховання. Від інформаційного забезпечення залежить ефективність управління процесу фізичного виховання.

В. І. Завацький стверджує, що терміни тестування узгоджуються зі шкільною програмою, яка передбачає обов'язкове дворазове тестування фізичної підготовленості учнів. Перше доцільно проводити в другу - третій тиждень вересня (після того як навчальний процес ввійде в нормальне русло), а друге - за два тижні до закінчення навчального року (у більш пізні терміни можуть мати місцеорганізаційні труднощі викликані наближаються іспитами та канікулами) [17, c.54].

Оптимальне функціонування системи фізичної підготовки дітей  середнього шкільного віку базується  на використанні загально педагогічних принципів і методів навчання [13, 23].

Основним засобом вдосконалення  фізичних здібностей є фізичні вправи, виконання яких чергується з відпочинком. Фізичне навантаження диференціюється за обсягом та інтенсивністю, а перерви відпочинку – за показниками ЧСС та тривалістю.

Розрізняють три методи силової  підготовки: повторних, максимальних та динамічних зусиль, які при використанні в практиці фізичного виховання  дітей молодшого шкільного віку мають свої особливості.

При розвитку сили дітей  доцільно використовувати два методи – повторних і динамічних зусиль. Не рекомендується в молодшому шкільному  віці виконувати вправи, які потребують великої силової напруги та затримки дихання.

Найефективніше силові здібності  розвиваються при комплексному розвитку всіх м’язових груп.

Швидкісні здібності розвивають вправи, які виконуються з максимальною інтенсивністю протягом 10 – 15 сек. Вправи на швидкість для дітей 6 – 9 років  повинні виконуватися протягом 4 – 6 сек. При цьому необхідно передбачити  збільшення кількості рухів за час, яким відводиться від одного до другого  заняття на тиждень.

Результати експериментальних  досліджень [14, 18] засвідчують, що в середнього шкільному віці (найбільш сприятливому для виховання швидкості) доцільно використовувати засоби, спрямовані на підвищення частоти рухів.

Результати досліджень більшості  авторів [4, 10, 11] щодо чергування навантаження і відпочинку дозволяють зробити  висновок, що під час занять із дітьми та підлітками для виховання швидкісних здібностей при повторному виконанні  вправ доцільно робити перерви 1 – 2 хв. При цьому інтервали для  відпочинку повинні бути активними.

Вправи на швидкість повинні  бути простими, за технікою добре засвоєні, а їх тривалість не повинна викликати  перевтоми.

Обсяг та інтенсивність виконання  вправ можна регулювати, орієнтуючись на показники ЧСС, величина якого  не повинна перевищувати 190 уд.хв. Перерва для відпочинку під час бігу на відстані 30 – 80 м може тривати від 60 до 90 сек. Під час бігу від 150 до 250 м перерва збільшується до 3 – 4 хв.

При виконанні вправ, які  сприяють вихованню спритності, В.І.Завацький [17, 58] рекомендує: використовувати незвичні вихідні положення; дзеркальне виконання вправ; міняти швидкість та темп рухів; міняти простір, в якому виконуються вправи; міняти способи виконання вправ; ускладнювати вправи додатковими рухами; змінювати протидію під час групових або парних вправ. Перерви для відпочинку повинні бути достатніми для повного відновлення сил.

Отже основною умовою розвитку спритності є новизна вправ. Вправи на спритність доцільно проводити на початку основної частини тренувального  уроку і включати у кожне заняття.

Має свої засоби та методичні  особливості виховання гнучкості  у процесі занять фізичною культурою. Більше дослідників [15, 20] вважають, що для цього доцільно застосовувати  вправи, які впливають на рухливість конкретних суглобів.

Під час розвитку гнучкості  хребта рекомендується робити нахили із різних вихідних положень з дозуванням навантаження від 45 до 60 повторень.

Поряд із динамічними вправами рекомендується використовувати і  статистичні, при фіксуванні окремих  частин тіла протягом 20 – 30 сек.

Що стосується методики виховання  фізичних здібностей дітей середнього шкільного віку, то її ефективність досягається тільки тоді, коли основні  компоненти – обсяг та інтенсивність  педагогічних дій, тривалість відпочинку та його характер, а також загальний  обсяг співпадає з закономірностями розвитку дітей та підлітків відповідного віку, статі, рівня їх фізичної підготовленості  та здоров’я.

Знання річних змін у розвитку рухових здібностей дітей дозволяє вчителю вносити відповідні коригування в процесі фізичного виховання на наступний навчальний рік.

При оцінці загальної фізичної підготовленості дітей, як вже зазначалося, можна використовувати найрізноманітніші батареї тестів, вибір яких залежить від конкретних задач тестування і наявності необхідних умов.

Однак, у зв'язку з тим, що отримані результати тестування можна оцінювати лише шляхом порівняння, доцільно вибирати тести, які широко представлені в теорії та практиці фізичного виховання дітей. Наприклад, спиратися на ті, які рекомендовані в «Комплексну програму фізичного виховання учнів I-XI класів загальноосвітньої школи» (1987) або у програмах фізичного виховання учнів загальноосвітньої школи.

Для оцінювання фізичної підготовленості учнів середнього шкільного віку використовуються показники,  які характеризують розвиток рухових якостей [4]. До основних фізичних якостей належать:  швидкість,  сила,  витривалість,  гнучкість,  спритність,  швидкісно-силова якість. 

Вони оцінюються визначеним набором контрольних тестів, які відповідають основним вимогам стандартизації вимірів. 

У комплексній програмі фізичного виховання учнів  1−11-х класів загальноосвітньої школи рекомендуються такі контрольні вправи й тести: швидкість (біг 100 м, с); спритність (човниковий біг 4×9 м,  с); швидкісно-силова якість  (стрибок у довжину з місця,  см);  витривалість  (біг для 9  класу дівчата – 1500 м, хлопці − 2000 м; для 10 класу дівчата – 2000 м, хлопці – 3000 м, с); гнучкість (нахил уперед з положення сидячи,  см);  сила  (згинання і розгинання рук в упорі лежачи,  кількість разів).

Вони були застосовані нами для тестування учнів, залучених у дослідження.

Дослідження ми проводили серед учнів середнього шкільного віку 5-8 класів у СШ № 148 м. Києва. У дослідженні приймало участь 30 школярів – 18 хлопчиків та 12 дівчат.

З метою вивчення комплексного впливу засобів фізичної культури на рухову підготовленість дітей до програми занять було введено вправи на розвиток основних фізичних якостей: швидкості, сили, спритності, гнучкості, витривалості в певному співвідношенні.

У дослідженні ми порівнювали аналіз результатів фізичної підготовленості учнів середніх класів з нормативними вимогами державної системи оцінювання фізичної підготовленості. Розглянемо програму дослідження фізичної підготовленості учнів середнього шкільного віку (табл.2.1)

Таблиця 2.1.

Програма дослідження фізичної підготовленості учнів середнього шкільного віку

Якість	Вправа	Кількість повторень	ЧСС уд/хв
Швидкість	Біг на місці 15 с (в упорі)	1 - 2	140 - 150
Сила	Згинання і розгинання рук в упорі	максимальна кількість разів
Швидкісно-силові здібності	1. Стрибки на двох ногах з просуванням уперед. 2. Стрибки через гімнастичну лаву з просуванням уперед, відштовхуючись обома ногами.	18 м 10 - 12 стрибків	145 - 155
Спритність	1. Біг за розмітками волейбольного майданчика	1 - 2 рази	145 - 155
Гнучкість	Пружинні нахили вперед (намагаючись торкнутися лобом колін, пальцями рук до підлоги)	10 - 15 разів	130 - 135
Витривалість	Біг 90, 120 с (по колу) в темпі 60 - 70% від максимального		160 - 170

 

В основу експериментальної методики було покладено:

Для розвитку витривалості: тривалий біг у рівномірному та перемінному темпах при частоті серцевих скорочень від 160 до 170 уд/хв в залежності від віку, стану фізичної підготовленості та здоров’я учнів; спеціально підібрані фізичні вправи; біг по смузі перешкод від 1 до 4 хвилин в залежності від віку і фізичної підготовленості; естафети та рухливі ігри; участь у змаганнях осінньої та весняної спартакіади з легкоатлетичного багатоборства.

Для розвитку силових якостей: виконання спеціального підібраних вправ методом колового тренування, включення до програми занять елементів спортивної боротьби, естафети і рухливі ігри, а також обов’язкова участь у змаганнях зимової спартакіади з силового багатоборства.

В залежності від рівня підготовленості учнів фізичне навантаження на уроках регулювалось: довжиною дистанції, швидкістю бігу, кількістю повторень виконання вправ, системою дихання.

Початкова дистанція бігу на початок навчального року визначалась в залежності від віку і фізичної підготовленості учнів, від 500 до 1000 метрів.

На початку проведення експерименту за основу бралось 50 відсотків від максимального, тобто завдання уроків виконувалось в режимі помірної інтенсивності при частоті серцевих скорочень від 130 до 150 уд/хв. Це давало найкращу можливість здійснювати необхідну взаємодію між функціональною діяльністю серцево-судинної, дихальної систем та рухового апарата. Час виконання роботи в цій зоні коливався в середньому від 12 до 16 хв в залежності від віку.

Окрім того, протягом експерименту фіксувалась активність дітей у плані відвідування ними різноманітних фізкультурно-оздоровчих і спортивних заходів у позаурочний час, успішності навчання школярів, кількість пропущених по хворобі навчальних днів, структура захворювань.

 

 

Розділ 3.Оцінювання фізичної підготовленості дітей середнього шкільного віку

 

 

Оцінка рівня індивідуального фізичного здоров’я дітей середнього шкільного віку здійснювалась з урахуванням показників фізичного розвитку  та функціонального стану систем організму за методикою Г.Л. Апанасенко [19]. Дана методика передбачає визначення антропометричних показників, стану серцево-судинної та дихальної систем, а саме довжини тіла, маси тіла, життєвої ємності легень, частоти серцевих скорочень (в стані спокою, після навантаження та відпочинку), артеріального тиску (систолічного та діастолічного).

На основі отриманих даних розраховувались такі величини: індекси Руф’є, Робінсона, Кетле, життєвий та силовий індекси. Усі зазначені показники оцінювалися в балах. Рівень фізичного здоров’я оцінювався за сумою набраних балів по п’ятибальній шкалі: високий, вище середнього, середній, нижче середнього, низький. Результати дослідження серед досліджуваних учнів СШ № 148 зобразимо у табл. 3.1. та на рис.3.1.

Таблиця 3.1.

Динаміка рівня фізичного здоров’я дітей середнього шкільного віку, %

Рівень фізичного здоров’я	Низький	Середній	Вище середнього	Високий
Хлопчики	27	46,4	20	6,6
Дівчата	34,3	33,7	27,5	4,5