Вирішення оздоровчих завдань засобами фізичної культури

Міністерство  освіти і науки, молоді та спорту України

Сумський  обласний інститут післядипломної педагогічної освіти

   

Кафедра теорії і методики виховання

 

 

Вирішення оздоровчих завдань засобами фізичної культури

 

 

Виконав: слухач курсів підвищення кваліфікації

              учителів фізичної культури 

                                                 н.с.(15.10.12-19.10.12) е.с.(19.11.12-23.11.12)

         Мащенко Ірина Федорівна

                                  Науковий керівник: старший викладач

                                  кафедри теорії та методики  виховання

           Деменков Денис Вікторович

 

 

 

Суми 2012

ПЛАН

ВСТУП……………………………………………………………………………………………………… 3

РОЗДІЛ  І ХАРАКТЕРИСТИКА ОЗДОРОВЧОЇ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ ……………. 5

1.1 Реалізація  принципу оздоровчої спрямованості  в практиці фізичного виховання……………………………………………………………………………………………….  5

1.2 Зміст оздоровчо-рекреативної фізичної культури…………………………..  7

1.3 Зміст оздоровчо-реабілітаційної фізичної культури………………………... 8

1.4. Фізичне виховання підростаючого покоління…………………………………. 9

 

РОЗДІЛ ІІ  СИСТЕМА ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ  В  ДОШКІЛЬНИХ 

                      НАВЧАЛЬНИХ  ЗАКЛАДАХ ТА ЇЇ  ВПЛИВ НА ЗДОРОВ’Я

                       ВИХОВАНЦІВ……………………………………………………………………….13

1. Фізичне виховання дошкільників: сучасний стан і вимоги…………13
2. Теоретико-методичні основи оздоровчої фізкультури в ДНЗ……..15
3. Здоров’язберігаючі технології в практиці роботи дошкільних  навчальних закладів…………………………………………………………………….19

2.5.  Додаткові нетрадиційні засоби оздоровчої роботи в ДНЗ,  доцільність їх застосування з метою вирішення оздоровчих завдань…23

 ВИСНОВКИ……………………………………………………………………………………………27

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………………………29

ДОДАТКИ………………………………………………………………………………………………..31

 

 

 

 

ВСТУП

Вiдповiдно до законiв України «Про дошкiльну ocвiтy» та «Про фiзичну культуру» одним iз прiоритeтних напрямкiв oсвітнього процесу в дошкiльних навчальних закладах є фiзичне виховання дiтей, основна мета якого охорона та змiцнення здоров' я, пiдвищення опiрностi й захисних сил дитячого органiзму, полiпшення його працездатностi; своечасне формування у малюкiв життєво важливих рухових умінь та навичок, розвиток фiзичних якостей i забезпечення належного рiвня фізичної пiдготовленостi та фiзичної культури взагалi; виховання стiйкого iнтepecy до рухової активностi, потреби в нiй, вироблення звички до здорового способу життя.

Актуальність. Дослідження педагогів та медиків показують, що здоров'я маленьких громадян України різко погіршало в останні роки. Про це свiдчить наявнicть значної кiлькостi дiтей iз дисгармонiйним фiзичним розвитком, а також iз недостатнiм розвитком основних pyxiв та фiзичних якостей. Реєструється досить високий вiдсоток дiтей, якi часто хворiють на респiраторнi iнфекцiї та мають хронiчнi недуги.   Крім об'єктивних причин цього явища, існують і суб'єктивні — неувага до власного здоров'я, невміння його зберегти, не-сформованість здорового способу життя. Тому органiзацiя роботи з фiзичного виховання в дошкiльних навчальних закладах потребує вдосконалення.

Мета даної роботи – розглянути роль фізичної культури у вирішенні оздоровлення дітей дошкільного віку.

Завдання даної роботи:

1. Дати характеристику оздоровчої фізкультури .

2. Проаналізувати систему організації фізичного виховання в ДНЗ.

3. Дібрати додаткові нетрадиційні засоби рухової діяльності дітей в ДНЗ, обґрунтувати доцільність їх застосування з метою вирішення оздоровчих завдань.

Об’єктом дослідження є процес фізичного виховання в ДНЗ№36«Червоненька квіточка» міста Суми.

Предметом дослідження є ефективність використання основних та додаткових засобів фізичної культури для вирішення оздоровчих завдань.

В процесі роботи використані наступні методи дослідження: спостереження, моніторинг, аналіз.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ І   ХАРАКТЕРИСТИКА ОЗДОРОВЧОЇ ФІЗИЧНОЇ

1.1 Реалізація принципу оздоровчої спрямованості в практиці фізичного виховання

Принцип оздоровчої фізичної культури полягає в тому, що фізична культура повинна сприяти зміцненню здоров'я. Всесвітня організація охорони  здоров'я прийняла визначення, що таке здоров'я. «Здоров'я - це стан повного  фізичного, духовного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб або фізичних вад». Здатність організму адекватно змінювати свої функціональні показники і зберігати оптимальність в різних умовах - найбільш характерний критерій норми здоров'я. [1, 6, 7, 23]

Щоб фізична культура давала позитивний вплив на здоров'я людини, необхідно дотримуватись певних правил:

1. засоби і методи фізичного  виховання повинні застосовуватись  тільки такі, які мають наукове  обґрунтування їх оздоровчої  цінності;

2. фізичні навантаження повинні  плануватися відповідно з можливостями  студентів;

3. в процесі використання всіх форм фізичної культури необхідно забезпечити регулярність і єдність лікарського, педагогічного контролю і самоконтролю. [11, 15, 16, 23, 24]

Принцип оздоровчої спрямованості  зобов'язує спеціалістів фізичної культури і спорту так організовувати фізичне  виховання, щоб воно виконувало і  профілактичну і розвиваючу функцію. Це означає, що з допомогою фізичного виховання необхідно:

1. удосконалювати функціональні  можливості організму, підвищуючи його працездатність до негативних впливів;

2. компенсувати недостаток рухової  активності, яка виникає в умовах  сучасного життя.

В наш час з'явились нові течії оздоровчої фізичної культури, які дають оздоровчий ефект. До них можна приєднати оздоровчу аеробіку і її різновиди: степ, слайд, джаз, аква- або гідраеробіку, танцювальну аеробіку (фанк-еробіку, сіть-джем, хіп-хоп), велоаеробіку, аеробіку з навантаженням (невеликою штангою), акваджогінг, шейпінг, фітнес, стретчінг.

Вибір тої чи іншої методики занять фізичними вправами з оздоровчою спрямованістю є співвідношення з реальними обставинами, можливостями, вимогами, деколи є справою індивідуального смаку і інтересу Оздоровчий ефект фізичних вправ спостерігається лиш тільки в тих випадках, коли вони раціонально збалансовані по спрямованості до індивідуальних можливостей займаючих.

Заняття фізичними вправами активізують  і удосконалюють обмін речовин, покращують діяльність центральної  нервової системи, забезпечують адаптацію  серцево-судинної, дихальної і інших  систем до умов м'язової діяльності, прискорюють  процес входження в роботу і функціонування систем кровообігу і дихання, а також  скорочують довжину функціонального  відновлення після зрушень, які викликає фізичне навантаження. Крім оздоровчого ефекту, фізичні вправи діють тренувально на організм людини, (збільшують розумову і фізичну працездатність), дозволяють збільшити рівень фізичних якостей, впливають на формування і подальше удосконалення життєво важливих рухових умінь і навичок (плавання, ходьба на лижах і т.д.).

Оздоровчий, лікувальний і тренувальний вплив фізичних вправ на організм стає більш ефективним, якщо вони правильно поєднуються з загартуванням у вигляді водяних процедур, сонячних і повітряних ванн, а також масажу.

Таким чином, регулярне застосування фізичних вправ і загартовуючих  факторів покращує життєвий тонус організму, загальний стан імунної системи, функції вегетативних систем, працездатність і попереджує передчасне старіння.

1.2 Зміст оздоровчо-рекреативної фізичної культури

В системі оздоровчої фізичної культури виділяють основні напрямки: оздоровчо-рекреативне, оздоровчо-реабілітаційне (спортивно-реабілітаційне, гігієнічне).

Оздоровчо-рекреативна фізична  культура - це відпочинок, відновлення  сил за допомогою засобів фізичного  виховання (заняття фізичними вправами, рухливі і спортивні ігри, туризм, полювання, фізкультурно-оздоровчі  розваги).

Термін рекреація (від латинського  recreatio) означає відпочинок, відновлення сил людини, витрачених в процесі праці, тренувальних занять або змагань. Щоб відтінити специфіку цього терміну в сфері фізичної культури, часто говорять «фізична рекреація».

В сучасному суспільстві основні  функції фізичної рекреації зводяться  до наступного:

- соціально-генетична (механізм засвоєння соціально-історичного досвіду);

- творчо-атрибутивна (дозволяє  її розглядати в розвитку і  удосконаленні);

- системно-функціональна (яка розкриває  фізичну, як функцію конкретної  соціальної системи);

- аксіологічна (ціннісно-орієнтувальна);

- комунікативна (важливий засіб  неформального спілкування людей)

Одним із об'єктивних критеріїв здоров'я  людини є рівень фізичної працездатності. Висока працездатність є показником міцного здоров'я і навпаки, низькі її значення розглядаються як фактор ризику для здоров'я.

Висока фізична працездатність, як правило, пов'язана з більш високою рухового активністю і меншою захворюваністю.

1.3 Зміст оздоровчо-реабілітаційної фізичної культури

Оздоровчо-реабілітаційна фізична  культура - це спеціально спрямоване використання фізичних вправ в якості засобів лікування і відновлення функцій організму, порушених або втрачених внаслідок захворювання, травм, перевтоми і інших причин. Застосування окремих форм рухів і рухових" режимів з цією ціллю почалось, судячи з історичних довідок, ще в давній медицині і до нашого часу міцно ввійшло в систему охорони здоров'я, переважно в вигляді лікувальної фізичної культури.

В оздоровчо-реабілітаційній фізичній культурі значно зростає роль таких  методичних принципів, як принцип індивідуалізації і поступового підвищення навантаження.

Оздоровчо-реабілітаційний напрямок представлено в основному трьома формами:

1) групи ЛФК при диспансерах,  лікарнях;

2) групи здоров'я в колективах  фізичної культури, на фізкультурно-спортивних  базах і т.д.;

3) самостійні заняття.

Специфіка роботи в групах ЛФК розглядається  в відповідних розділах предмету «Лікувальна фізична культура». В рамках ЛФК широко використовується лікувальна гімнастика, дозована ходьба, біг, прогулянки на лижах і т.д. Деякі рухові режими (тонізуючий, тренувальний), розроблені організаційно-методичні форми занять (урочні, індивідуальні, групові).

Заняття в групах здоров'я носять, як загальнооздоровчий характер для  людей, які не мають серйозних  відхилень за станом здоров'я, а також спеціально спрямований характер з урахуванням специфіки хвороби.

Основними засобами занять є легко  дозуючі по навантаженню вправи основної гімнастики, плавання, легкої атлетки. Кращий оздоровчий і тонізуючий ефект досягається при комплексному використанні вправ, бажано різноманітних. Заняття проводяться за спеціально розробленими програмами під керівництвом методиста і наглядом лікаря.

1.4.Фізичне виховання  підростаючого покоління.

Проблема формування стійких цінностей здорового способу життя у підростаючого покоління є надзвичайно актуальною. Зумовлене це постійним зростанням захворюваності, погіршенням здоров’я дітей. Недостатня фізична активність визнається провідним чинником ризику для здоров’я дітей.

Отже, ключовою складовою здорового способу життя вважається рухова активність, регулярні заняття фізичною культурою та спортом. Тому закономірно, що саме на цей напрям при популяризації, пропаганді здорового способу життя серед дітей мають бути спрямовані основні зусилля.

Численними дослідженнями встановлено, що регулярні різноманітні фізичні навантаження, в яких можуть використовуватись різні комплекси гімнастичних вправ, та безпосередні заняття різними видами спорту сприяють поліпшенню працездатності та психофізіологічного стану, збереженню здоров’я. Фізичні вправи є своєрідними універсальними регуляторами, що вдосконалюють нейрогуморальну систему і забезпечують нормальний перебіг життєвих процесів. Не можна переоцінити значення фізичної підготовки для збереження працездатності в умовах тривалої розумової праці і нервово-психічної напруги.

Фізичне виховання у сучасних умовах має відповідати загальній ситуації і на основі принципів гуманістичної педагогіки набуває нового змісту, зокрема, вноситься завдання формування внутрішньої мотивації дитини до самовдосконалення, до всебічного та гармонійного розвитку.

На кожному занятті з фізичної культури педагогом має виділятися час на методичну підготовку, спрямовану на здобуття дітьми знань, умінь і навичок необхідних для самостійного виконання вимог здорового способу життя та виховання його цінностей. Вирішальне значення у цьому процесі відіграє поєднання роботи з формування у дітей знань теорії та практики фізичного виховання та ведення здорового способу життя з практичними заняттями фізичними вправами. З цією метою вихованцям слід надавати інформацію про взаємозв’язок спортивних занять з цінностями здорового способу життя. Для їх кращого засвоєння їм слід ставити завдання розробляти програми збереження і зміцнення особистого здоров’я в майбутньому; аналізували життя відомих особистостей, знайомих і друзів щодо їхнього способу життя. Це надає можливість конкретизувати теоретичні знання про цінності здорового способу життя й сприяє розвитку мотивації до його самостійного ведення.