Робота редактора над випуском телевізійних новин

Крім того слід пам'ятати  і підкреслювати для глядачів, що соціологічні дані є доволі абстрактним прогнозом.

Часто великою помилкою редакторської групи є те, що подана інформація не є інформацією, а також, коли ведучий видає свої власні думки. Після таких новин виникають звідки вони взялися, коли деякі слова звучать як безнадійна банальщина, яку важко вважати новиною [2,120-123].

Деякі вислови не мають  права на життя у вустах журналіста-новинника (репортера чи ведучого), адже будь-який з них автоматично перетворює сказане на суб'єктивну думку, на суб'єктивне судження автора. Деякі слова є свідченням того, що у журналіста просто нема реального джерела інформації. В цьому випадку експертна думка повинна мати означеного автора. Також, деякі слова, залежно від контексту, мають декілька значень. І, досить часто, саме в побудові вживають слово тлумачення якого є невірним відповідно до контексту. Вислови є просто зайвими і порожніми словами — канцелярськими покручами або ж штампами — які вже всім нав'язли на зубах. Телевізійники часто вживають порожні слова і штампи, навіть не замислюючись над їх сенсом.

Висловлювати свої думки  можуть лише ті люди, які є учасниками події, або ті, хто є експертами з конкретного питання. Журналіст  переважно не є ані учасником подій, ані експертом в якихось питаннях, він — просто спостерігач, він є очима і вухами глядача! Саме цим пояснюється стандарт відокремлення фактів від коментарів та оцінок журналіста. У новинах журналісти повинні подавати факти, не коментуючи їх і не оцінюючи. Оцінки і коментарі дають у новинах учасники подій і експерти, інколи можуть давати очевидці.

Звертати увагу потрібно і на синонімічні ряди, де є оцінні слова, журналісту слід обирати найнейтральніше  визначення, незалежно від того, про яку сторону конфлікту  йдеться. Наприклад, кому з дитинства  невідомо, о “розвідник” - це “наш”, він є “мужнім” та “хорошим”, а “шпигун” - це “їхній”, отже “поганий”? А насправді — це два синоніми, які позначають однакову роботу, просто вони мають різне забарвлення. Хай глядач вирішує сам, хто є поганим, хто добрим, хто розвідником, а хто — шпигуном.

Теленовини є продуктом  колективним і редакційним. Враховуючи те, що аудиторія загальнонаціональних теленовин є незіставно більшою за коло читачів будь-якої газети. Отже, ні репортер, ні ведучий у новинах не мають права висловлювати власне ставлення до матеріалу, явищ, персоналій тощо. Редакція як така має право висловлювати своє колективне ставлення лише у надзвичайних випадках. Телебачення за своєю природою не повинно бути партійним, інакше новини перетворяться на пропаганду ідей певної політичної сили. І ця пропаганда впливатиме на мільйони людей!

Журналісту, якому сильно кортить висловлювати власну думку  з екрана, слід створити власну авторську  програму. Але, звичайно, це вже будуть не новини. Часто, це аналітичні чи інформаційні тижневики, які чомусь забувають  відділяти факти від власних  коментарів, а власні коментарі —  від коментарів інших людей.

Стандарт достовірності інформації означає, що:

• репортер добре знає джерело кожної інформації, яку він віддає на ефір;
• репортер упевнений в авторитетності та надійності цього джерела;
• репортер чітко і недвозначно повідомляє про це джерело глядачам.

Глядач має бачити весь ланцюжок, яким кожна інформація потрапила до нього від першоджерела. Адже кількість глядачів з критичним мисленням, які є особливо вимогливими до достовірності інформації, поступово зростає.

Щоб розібрати детальніше цей стандарт у дії, почнемо з  простого репортажу, де все є прозорим: репортер розповідає про те, що він  на місці події побачив власними очима або почув на власні вуха. Посиланням є картинка з автором  сюжету на місці події і слова  ведучого “наш репортер повернувся з місця події”. Все, що казали репортерові особисто інші люди, має бути позначено посиланням на цих (конкретних!) людей — учасників події, експертів чи очевидців. Якщо це синхрон — посиланням є титри, якщо це переказ або цитата — слід зазначити “сказав Такий-то (в інтерв'ю нашому кореспондентові)”. При цитуванні важливо чітко зазначати початок і кінець цитати.

Якщо до редакції надходить  факсом (електронною поштою) прес-реліз  з заявою організації, партії, установи, фірми, - перш ніж давати його в ефір, слід як інімум телефоном підтвердити у прес-службі цієї структури, що це саме вони надіслали такого листа.

За браком часу теленовини можуть давати в ефір інформацію, надіслану  інформаційним агентством. Якщо заява зроблена в публічному місці і якщо у редакції таку можливість закладено в контракті з інформагентством, - теоретично припустимо з метою оперативності давати цю заяву лише з посиланням на першоджерело. Не слід забувати, що інформагентствам також притаманно подеколи помилятися. Але ж за сказане в ефірі відповідальність пред глядачами несе саме служба каналу (журналіст, репортер, ведучий тощо).

“Четверта сила” в царині інформації — це Інтернет, який розвивається надто потужно. Умовно його можна поділити на такі інформаційні складові: офіційні інтернет-сторінки, інтернет-сторінки ЗМІ, інтернет-видання і все інше. Офіційні ВЕБ-сторінки мають високий ризик фальсифікації. Оскільки хакери можуть не ламати їх, а, наприклад, замінити на тотожну, лише в тексті буде змінено кілька слів або цифр. Тому завжди краще зателефонувати і перевірити точність інформації, яку хочуть видати в ефір.

Інтрнет-видання, вони не є офіційно зареєстрованими ЗМІ, а отже рівень внутрішніх вимог до точності та достовірності інформації в цих редакціях може бути нижчим за офіційні ЗМІ.

Стандарт простоти, його журналістам дотриматися найскладніше. Не виключено, що тут спрацьовує бажання мати розумний вигляд. Але якщо говорити просто — це не означає говорити дурниці. Чомусь телевізійники не можуть сказати про Президента, що він просто “поїхав” чи полетів до іншої країни, - ні, вони користуються жаргоном дипломатичного протоколу і кажуть “відбув з візитом”.

Найперше, - картинка в теленовинах  має бути цілком зрозумілою і чіткою. Вона має бути переважно статистичною, тобто знятою зі штативу і без  руху камери. На кожній картинці слід чітко  фіксувати основний об'єкт уваги. Щоб якісно показати глядачеві будь-який об'єкт, то слід розкадрувати його мінімум у три секундних статичних плани:

• загальний план, з якого глядач побачить, де саме перебуває об'єкт спільної уваги;
• середній план, з якого глядач зрозуміє, що це за об'єкт;
• і крупний план, з якого глядач побачить, який він є, цей об'єкт.

Говорити журналіст повинен  грамотною, простою, розмовною мовою. Перевага віддається простим реченням, оскільки складнопідрядні і особливо складносурядні речення на слух сприймаються важко. Вони мають бути короткими (7+2+2), їх треба чергувати з довгими, щоб уникнути монотонності [14,62].

Будь-який матеріал у теленовинах  повинен мати простоту і зрозумілу  побудову. Дуже важливо, щоб інтонування  текстів було простим і логічним, чітко розставлялися паузи і  логічні наголоси, - за логікою тексту, а не так, як це роблять актори і  диктори, у яких інтонація, незалежно  від змісту тексту, підвищується та знижується.

Є речі, яких у новинах  краще уникати, а якщо уникнути неможливо, то слід обов'язково відразу ж пояснювати. Це професійні терміни і професійний  жаргон. До речі, слід уникати в текстах  і власних професійних жаргонізмів (“синхрон”, “стендап” і подібних).

Ще одна хистка річ —  це діалектизми. Діалектизми можуть вживатися лише ті, які є звичними для аудиторії.

Ще один момент, який викликає великі дискусії серед телевізійників — це спроба деяких каналів штучно реанімувати український правопис 1928 року. По-перше, вживають слова, штучно перекручені; по-друге, на зразок того штучного правопису, утворюють нові слова; по-третє, кажуть без пояснень слова, значення яких сьогодні може знати  хіба заповзятий філолог. Це є хибною справою. І це не може бути завданням  теленовин.

Новини — це не вузькофахова чи просвітницька програма, вони мають  бути зрозумілі для широкої глядацької аудиторії, адже, як ми вже зазначили вище, як тільки глядачеві стає щось незрозумілим, - воно перестає бути цікавим [6,49-53].

 Рекомендується заміняти слова іншомовного походження, якщо є свої рівнозначні відповідники, оскільки, як правило, слова іншомовного походження ускладнюють текст, вини семантично непрозорі, та й засмічують мову.

Ще одна річ, яка ускладнює  сприйняття тексту на слух, - це вживання штампів і слів-паразитів. Є речі, з використанням яких слід бути обережними редакторам. По-перше, це омоніми. Синоніми — друзі журналістів, а от омонімія може сильно ускладнювати сприйняття начитки, вона є доброю лише для друкованих текстів. Так само обережними потрібно бути з образністю. Метафори, гіперболи та інші тропи можуть з'являтися лише тоді, коли вже все добре пояснено глядачу.

Також, іще одна перлина  колекції, це мовний покруч — грубі  кальки з російської мови. Наприклад, “продукти харчування” - помилка, адже “харчування” - це визначення процесу, то яким може бути “продукт” такого процесу “харчування”?!

Складними для сприйняття на слух є цифри. Насамперед слід використовувати  в повідомленнях лише справді  необхідні цифри, без яких втрачається  суть інформації, або ж інформація буде неповною. Велика кількість цифр має дублюватися таблицею чи діаграмою. Особливо важко сприйняти на слух не зіставні цифри. Дуже часто “голі” цифри ні про що не кажуть глядачеві, тому, подаючи їх, слід шукати зрозуміле порівняння. Подаючи цифри, слід бути уважними при виборі абсолютних чи відносних величин, тому що якась із них може давати чітке уявлення, а інша — приховувати його від глядача.

У телевізійних новинах дуже важко можуть сприйматися на слух перерахування імен і назв. Будь-які  перерахування або синонімічні  ряди не повинні бути більшими за 3-4 елементи [7,65-67].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 3. АНАЛІЗ ТЕЛЕВІЗІЙНИХ ВИПУСКІВ НОВИН

1. Телеканал “1+1”, випуск новин “ТСН”.

“Новини від ТСН - це повна інформаційна картина дня — актуальна свіжа, насичена” - саме так зазначено на форумі Телевізійної Служби Новин одноіменного каналу. Професіоналізм авторів ТСН визнають досвідчені фахівці по той бік земної кулі. Відома телевізійна корпорація CNN прийняла рішення ввести Україну в свою пряму кореспондентську мережу. Українським контриб'ютором став канал “1+1” та його служба новин ТСН.

1. ТСН або «Телевізійна служба новин» — програма новин телеканалу «1+1»; виходить з 1 січня 1997 року. Друга за популярністю програма новин в Україні (частка аудиторії — близько 29%). Програма тісно пов'язана з інформаційним інтернет-порталом ТСН.ua, який є одним з найпопулярніших українських інтернет-видань. Генеральний директор Олександр Ткаченко є першим головним редактором ТСН (1997 рік).
2. Новини ТСН - це сорокахвилинний інформаційний випуск. Хронометраж залежить від теми сюжету та від розташування у випуску. Слід пам'ятати, що до кожного сюжету додається підводка ведучого 10-20 секунд. Працівники телепрограми дотримуються британської системи: розпочинають декількома інформаційними сюжетами (3-4сюжети), які розповідають про основні події дня. Вони, як правило, мають продовженість від 30 секунд до 1 хвилини; потім подається важкий сюжет (зазвичай 1-2 сюжети), при цьому їхньому хронометражу приділяється більша кількість часу — від 1 хвилини і до 1хвилини 45секунд; середина програми - ставиться анонс - "Далі у нашій програмі..." інформуючи про те, що буде далі; заключна частина завершується сюжетами, які нагадують основну інформацію випуску та так званим “легким сюжетом”. Зазвичай, сюжети заключної частини не великі за хронометражем.
3. Головний випуск ТСН виходить з понеділка по суботу в незмінний час — о 19:30. Є також денні та нічні випуски, час виходу яких в ефір варіюється. Щонеділі ТСН виходить у форматі підсумкової програми тижня — «ТСН. Тиждень».
4. Програма сповідує принципи оперативності, уникнення точних повторів сюжетів, визнання власних помилок, уникнення оцінок та упередженості, принципи вичерпності, доступності мови та персональної відповідальності окремих журналістів. Проте з 2008 року ТСН вводить зміни, після яких вирізняється легкістю та доступністю викладення інформації, простою мовою, орієнтацією на розважальний характер, перехід на принципи інфотейменту та схему «шість „С“ і одне „Г“»: «скандали, сенсації, страх, секс, смерть, сміх та гроші». Зміна формату програми, що пов'язана із загальним новим курсом керівництва на розважальний формат каналу та відмову від суспільно-політичних проектів, викликала хвилю потужної критики медіа-експертів. Найбільше використовуються сюжети: репортажний, оглядовий та сюжет-розповідь. Найпопулярніший жанр — репортаж; також використовується жанр кореспонденції та жанр огляду.
5. Ось перелік сюжетів випуску ТСН за 22.02.2012:

          ДТП.

          Справа В’ячеслава Чорновола 13-річної давності.

В Кременчуці горів Крюківський вагонобудівний завод.

Доньки-матері.

У готелі Києва вибухнув телевізор.

Дірявий дах в Олександрійській клініці.

ДТП вантажівок на трасі  Дніпропетровськ – Запоріжжя.

Київський цілитель винайшов ліки від усіх недуг – молоток.

Дефолту України не буде, проте зовнішні виплати на межі. Блумберг.

«Газпром» хоче виключити  Україну із транспортерів газу до Європи.

Ліки для ігромана. Верховна Рада прирівняла азартних гравців до наркоманів.

Собача справа.

Горілка «Хохлушка» у Росії з натяком на Тимошенко.

Південноамериканська міль в овочах із Туреччини.

Шахтарі й Міністерство праці  і соцполітики порозумілися. Тігіпко.

До дельфінів у США  приставлять адвокатів.

Біле недбальство. На Київщині під час пологів померла і  жінка, й немовля.

В Україні побільшає Радості  і Весни.

49 років – граничний  вік для штучного запліднення.

50 загиблих електрички  в Буенос-Айресі.

Вмовляння на кризі в Дніпропетровську.

В Москві померла легендарна приборкувачка тигрів Людмила Касаткіна.

Валерій Хорошковський став першим віце-прем’єром.

Мадам проти мадемуазель  у Франції.

Гола правда от кутюр у Лондоні.

Крім сюжетної тематики доволі «цікавим» є порядок подачі інформації. Вона хаотична, непослідовна. Показують  надзвичайні події, потім політінформацію, потім репортаж про побутові проблеми, тоді про катастрофу, про злочини, потім про культуру і знову  рефреном повертаються до насильства, катастроф і побутових проблем  знедолених простих людей, яким ніхто  не допомагає. Така плутана подача, перестрибування з різних тематик  ще більше підкреслює загальний невтішний  зміст.

У випуску “ТСН”, іноді, спостерігається виклад застарілої інформації, напрвклад, вчорашньої. Досить часто важлива історія чи то подія подається не у вигляді сюжету,а у вигляді БЗ(тобто подається в ефір картинка, яку за кадром може озвучувати ведучий у студії, ключові висловлювання учасників події подаються просто окремими синхронами, тобто уривками прямої мови).

В точності подачі інформації припускається передача суб'єктивних думок людей за допомогою відеозйомки. А от думка людини, яка не зафіксована “живцем”, а цитатою чи переказом, не передається дослівно. Архівні дані використовуються лише за першим способом: доповнення титром з датою згаданої події, а картинка зі словом “Архів”, майже не використовується.

Повнота інформації, звичайно, залежить від формату повідомлення. Так редактори “ТСН” подаючи  звичайний сюжет чи інформаційне повідомлення, відповідають на питання, які притаманні журналістському  розслідуванню: чому це сталося та якими  будуть наслідки цієї події? Також, доволі часто, подаючи звичайний сюжет  не уточнюють точне місце тієї чи іншої дії або ж як сталася  певна подія.