Наукові, правові та етичні основи слідчої тактики

Біологічна (ботанічна) експертиза призначається для встановлення виду (роду, сімейства) рослин; однаковості ботанічного складу рослин, виявлених у певному місці, і зразків, вилучених у певної особи. При призначенні таких експертиз необхідно враховувати, що їх об'єкти можуть досліджуватися іншими експертизами, зокрема судово-біологічною, що поділяється на судово-ботанічну і судово-зоологічну експертизи.

Загальними об'єктами для  зоотехнічної, ветеринарної і біологічної (зоотехнічної) експертиз є тварини  і продукція тваринництва. Перша  вирішує питання, пов'язані з встановленням приросту поголів'я тварин, його обліку, кількістю виходу і видів продукції; друга — питання щодо правильності умов догляду, годування і використання тварин, визначення причин виснаження, мору тварин; третя призначається з метою встановлення родової, видової належності часток, однаковості зоологічного складу вовни, кісткових залишків, виявлених у певному місці, і наявних зразків. Слід мати на увазі, що до складу зоологічної експертизи входить також її орнітологічні та іхтіологічні різновиди.

З класу криміналістичної експертизи необхідно виділити почеркознавчу і технічну експертизу документів, оскільки значна частина розкрадань вчиняється шляхом внесення до документів тих або інших змін; трасологічну, зокрема дактилоскопічну експертизу, яка проводиться для ідентифікації особи за слідами папілярних візерунків на документах, чорнових записах, упаковках, відношення До яких особа, яка підозрюється, заперечує; транспортно трасологічну експертизу, що призначається, наприклад для ідентифікації або встановлення групової належності шини автомобіля, на якому було перевезено невраховану сировину або готову продукцію без належного оформлення документів. Можливі також експертизи з визначення джерела походження конкретних предметів шляхом ідентифікації, наприклад штампу верстату за особливостями його відбитків на виробах, встановлення цілого за частинам того або іншого виробу та ін.

У розслідуванні розкрадань виділяються тактичні операції, які мають загальне методичне значення: «Пошук», що проводиться з метою забезпечення відшкодування матеріальних збитків; «Документ» — виявлення необхідних документальних даних; «Затримання на місці вчинення злочину» тощо.

До числа операцій у  відповідності з їх тактичною  метою можуть бути віднесені такі:

а)  встановлення злочинних  зв'язків конкретних розкрадачів;

б)  виявлення окремих  фактів випуску неврахованої продукції;

в) виявлення відхилень  від технологічного процесу та ін.

Проведення тактичних  операцій вимагає розробки спеціальних планів, узгоджених з загальним планом розслідування. Наприклад, план тактичної операції «Забезпечення відшкодування матеріальних збитків» включає такі слідчі, організаційні дії та оперативно-розшукові заходи:

1) встановлення способу  життя підозрюваного, його зв'язків  у період вчинення розкрадання  і після порушення кримінальної  справи; наявність у нього майна,  нажитого злочинним шляхом, його  місцезнаходження;

2) запити в усі установи, де офіційно може зберігатися  майно особи, яка підозрюється, або ведеться облік прав на  це майно;

3) допит підозрюваних (обвинувачених)  з метою отримання показань, що можуть вказувати на наявність майна і місця його знаходження;

4)  допит членів сім'ї,  сусідів, співробітників, знайомих  з означених питань;

5) обшук за місцем проживання, службовим (робочим) місцем особи,  яка підозрюється, іншими місцями  можливого зберігання майна;

6)  накладення арешту  на виявлене майно;

7)  виявлення осіб, що  переховують майно підозрюваного;

8)  обшук за місцем  проживання цих осіб;

9)  проведення повторного  обшуку (з урахуванням недоліків первісного обшуку і додаткових фактичних даних, отриманих у ході розслідування);

10) забезпечення недоторканності  описаного майна від псування, підміни (здача на зберігання, опечатування, фотографування).

Важливе місце у формуванні тактики слідчих дій займають дані психології. Практична потреба  у використанні досягнень психологічної  науки обумовлена і самою природою слідчої діяльності, що здійснюється спеціально підготовленими людьми (слідчими) і спрямована на повне й об'єктивне  розслідування всіх обставин зробленого злочину. Отже, у боротьбі зі злочинністю, здійснюваної в процесі слідчої  роботи, не можна не враховувати  закономірності і механізми психіки  людей при рішенні оперативних  задач. У цьому плані потрібно враховувати дві обставини.

По-перше, у будь-якому  злочині, що представляє конкретний вольовий акт протиправного поводження, особливо чиненому таємно, замасковано, із застосуванням хитрувань, чітко  виявляються індивідуально - психологічні риси особистості. Злочин як би усмоктує в себе те негативне, що є в людині, оголює пороки в його моральному формуванні, розкриває його антисоціальну установку.

По-друге, слідча діяльність, якщо її розглядати в загальнопсихологічному аспекті, може бути охарактеризована як сукупність дій спеціально уповноважених посадових осіб, спрямованих на задоволення потреб і суспільства в цілому, і окремих людей.

Слідча робота відноситься  до числа так званих "критичних" видів діяльності, здійснюваних в  екстремальних умовах. Вона характеризується поруч факторів, загальних з іншими "критичними" діяльностями, наприклад  дефіцитом часу й інформації, невизначеністю ситуацій, емоційною значимістю, підвищеною відповідальністю за прийняті рішення. Існують також психологічні особливості, специфічні в основному для слідчої роботи, сполучення яких обумовлює і психологічна своєрідність тактики дій слідчих працівників.⁴

При розробці слідчої тактики  велике значення грає облік ряду важливих психологічних факторів, що визначають специфіку тактичних прийомів при  розслідуванні злочинів.

Психологічні основи розробки слідчої тактики:

- обов'язкове психологічне  вивчення особистості осіб, причетні  до розслідуваних подій;

- забезпечення психологічного  контакту з ними і надання  на них правомірного психологічного  впливу;

- володіння слідчим специфічними  особливостями особистості, що  обумовлюють ефективність його  професійної діяльності.

Розробка тактичних прийомів, підвищення їхньої наукової обґрунтованості  й ефективності вимагає обов'язкового і повного обліку психологічної  характеристики дій і вчинків  осіб, зв'язаних як зі здійсненням, так  і з розслідуванням злочинів. Під  психологічним вивченням особистості  в слідчій діяльності варто розуміти цілеспрямовану діяльність по установленню визначеної сукупності даних, що характеризують особистість і мають значення для вироблення правильних рішень по проведенню слідчих заходів, наданню  психологічного впливу на особистість  і т.п. Облік психологічних особливостей особистості дозволяє передбачати  поводження індивіда в конкретних ситуаціях (наприклад, при затримці злочинця, визначенні при цьому тактичних  прийомів затримки). Одержанню необхідної інформації про особливості особистості  сприяє спостереження, що здійснюється з метою виявити визначені  риси характеру і темпераменту, мотиви й інтереси й ін.

Інший психологічний аспект слідчої тактики утворить проблему психологічного контакту слідчого з особами, виявившись в сфері його діяльності, індивідуально–психологічного підходу до кожного з них.

Таким чином, у всіх випадках слідчий виступає як психологічного агента, що діє на психологічне життя  людей у бажаному для нього  напрямку. Це ще раз підкреслює значення для нього психологічних пізнань, необхідність розуміння людської психіки, проникнення в духовний світ людей.

Повсякденна робота слідчого неможлива без знання психології особи, що здійснили злочин, тактики  його дій, а також без знань  психології потерпілих і свідків, її закономірностей.

Але щоб розуміти психологію людей і робити на них психологічний  вплив, необхідно вміти керувати і своїми процесами і станами.

В умовах активного протиборства (найчастіше в самих гострих формах), необхідності постійної складної інтелектуальної  роботи, зашифровки своїх цілей, маскування дійсних соціальних ролей, ефективно  діяти може далеко не кожна людина. Успішне виконання слідчих функцій  вимагає специфічних особливостей особистості, визначених психологічних  якостей, що сприяють ефективній роботі в подібних екстремальних ситуаціях.

         Пошук, виявлення і вивчення  таких ситуацій - початковий етап  ухвалення рішення.

 

 

 

 

3.Слідча тактика і кримінально-процесуальний закон.

 

Слідчий є представником  державної влади. Усі слідчі дії  чиняться ним від імені держави  і будь-яка самодіяльність, що спотворює  чи порушує закон, сприймається навколишніми як акт державного беззаконня. Прикриття  порушень закону інтересами слідства є не що інше, як дискредитація державної  влади.

Людинолюбство може виявлятися у кожного по-своєму. Герой відомого фільму, знятого за мотивами твору братів Вайнерів «Місце зустрічі змінити не можна» капітан Жеглов також любив людей. Він вважав, що злодій, який обкрадає їх, має бути посаджений у в´язницю будь-яким способом, навіть якщо для цього потрібно «злегка» порушити закон.

Однак слідчий, що один раз  порушив закон, з «благих намірів», зробить це і вдруге. Форми порушення  будуть «удосконалюватися», масштаби - зростати, а доцільність їхнього  застосування буде поширюватися, виходячи з особистих розумінь свого обов´язку, до межі беззаконня.

Фронтовик капітан Шарапов, що з волі авторів фільму зважився говорити щодо підтасування фактів капітаном  Жегловим, став провісником відродження  юридичної етики умов її повного  офіційного забуття.

При розслідуванні кримінальної справи основним інструментом слідчого є Кримінально-процесуальний кодекс, який визначає - що, як і яким чином  він має виконувати. Криміналістичні  знання і прийоми допомагають  слідчому щонайкраще технічно реалізувати  процесуальні норми.

Слідча тактика, як розділ криміналістики, нерозривно пов'язана  з кримінально-процесуальним законодавством, оскільки її прийоми розробляються  і застосовуються на основі і в  межах його вимог. Так, тактичні прийоми  здійснення окремих слідчих дій, порядок проведення яких детально визначає кримінально-процесуальний закон, можуть бути використані тільки в тому випадку, коли вони за змістом і формою не суперечать вимогам кримінально-процесуального закону. Слідча тактика розробляє тактичні прийоми і способи рекомендаційного характеру. Це способи і прийоми слідчого огляду, допиту свідків, обвинувачених, пред'явлення для впізнання, очної ставки та інших слідчих дій. Названі способи не обов'язкові і можуть вибиратися слідчим відповідно до ситуації в необхідному поєднанні і послідовності. На відміну від способів — тактичних рекомендацій кримінально-процесуальний закон передбачає обов'язковий порядок проведення слідчих дій і фіксації їх результатів. Тактичні методи і способи підготовки і проведення слідчих дій служать їх найповнішому і найраціональнішому проведенню в межах норм, установлених кримінально-процесуальним законом.

Розроблені нині тактичні прийоми і способи проведення окремих слідчих дій засновані на положеннях інших наук — логіки, психології, педагогіки. Значна роль в цьому належить і практиці розслідування. Узагальнення її передового досвіду нерідко стає основою для перевірки і дальшої розробки тактичних способів.

Окремі тактичні прийоми  і способи проведення ряду слідчих  дій (допиту), пред'явлення для впізнання, відтворення обставин події, очної ставки, перевірка свідчень на місці, вироблені багаторічною практикою і випробувані нею, нині втілено у норми кримінально-процесуального закону і набули значення правил, обов'язкових для виконання слідчим. Прийоми і способи слідчої тактики, що не відбилися в законі, зберегли характер рекомендацій, які забезпечують найдоцільніше проведення слідчих дій, розкриття і попередження різних злочинів.

Слідча тактика взаємопов'язана  з криміналістичною технікою, науково-технічні прийоми якої реалізуються в процесі  проведення окремих слідчих дій. Це найвиразніше виявляється в двох напрямках:

а) застосування криміналістичної техніки забезпечує найефективніше проведення слідчих дій (наприклад, фотографування, кінозйомка при огляді місця події);

 б) тактичні прийоми  визначають найдоцільніші умови  використання прийомів і засобів  криміналістичної техніки при  проведенні слідчих дій у відповідній ситуації розслідування.

Тактичні прийоми використовуються при застосуванні слідчих дій  в суворо певній системі. Так, існують  загальні правила пред'явлення доказів  в ході допиту, залежні від змісту інформації, якою володіє слідство. Використовування при допиті доказових  фактів знаходиться в безпосередньому  зв'язку з тим, чи   є докази, що пред'являються, прямими або непрямими  і т.д.

Не кожен спосіб дій  або лінію поведінки особи, що здійснює розслідування злочинів, можна  віднести до прийомів криміналістської тактики. Як самі тактичні прийоми, так  і рекомендації по їх застосуванню повинні відповідати ряду загальних  властивостей і критеріїв допустимості.

Одним з них є правомірність  тактичного прийому, полягаюча у  тому, що по своєму характеру, змісту і  цілеспрямованості тактичні прийоми  повинні повністю відповідати вимогам  закону, точному виконанню його розпоряджень про порядок виробництва процесуальної  дії.

Проте зустрічаються рекомендації, які не вписуються в структуру  вимог карно-процесуального закону, наприклад, порада проводити допит  спільно з оперативним працівником, оскільки дві людини почерпнуть для  слідства більше корисного матеріалу, ніж одина. Але подібне розуміння  закону не відповідає функціям органу дізнання, задача якого полягає в  наданні допомоги розслідуванню  шляхом проведення оперативно-розшукових заходів. Тому кожна особа повинна  притягуватися до розслідування  у чіткій відповідності до його обов'язків.