Наукові, правові та етичні основи слідчої тактики

Особа пред'являється для  упізнання в групі інших осіб, по можливості подібних з нею по зовнішності. Слідчому слід дістати  згоду сторонніх осіб, так званих статистів, на їхню участь у складі групи, пропонованої для упізнання. Далеко не кожному приємно чи хоча б байдуже стояти в одній групі  з підозрюваним у злочині, будучи з ним схожим по зовнішності, так  ще з ризиком бути помилково "упізнаним" як злочинець.

Пред'явлення для упізнання  великих груп людей (наприклад, строю  підрозділу військовослужбовців), які  не мають зовнішньої схожості, не тільки не сприяє ефективності упізнання, але  неприпустимо в моральному плані. У  подібній ситуації особа, яка пізнає, опиняється перед групою людей, які  насторожено і, треба думати, негативно  до неї ставляться, та піддається посиленому емоційному впливу. З іншого боку, вся  група пропонованих осіб виявляється, як правило, у ролі можливих об'єктів  упізнання, підозрюваних.

Закон забороняє задавати особі, яка пізнає, навідних питань. Але не менш небезпечні "навідні  дії", (наприклад, коли до упізнання  особі показують обличчя підозрюваного, якого треба бути пізнавати). Усякого  роду орієнтування особи,   яка  пізнає, в тому, кого бажано пізнати, грубе порушення закону, що веде до фальсифікації доказів. Воно, звичайно, і аморально.

Вся організація пред'явлення  для упізнання повинна сприяти  тому, щоб особа, яка пізнає, діяла  без примуса, щоб об'єктивність і  неупередженість слідчого не залишали ні в кого сумнівів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

Слідчі дії, у процесі  яких слідчий одержує і перевіряє  докази, регулюються законом на різному  рівні деталізації. Сам кримінально-процесуальний  закон у ряді випадків містить  норми, що зобов'язують дотримувати  вимоги моральності.

Слідчий - представник державної  влади, і вся його діяльність, з  ким би він ні спілкувався, повинна  відповідати високим моральним  вимогам. Обвинувачуваний, підозрюваний не несе правової відповідальності за неправду, за приховання правди, але  такого роду його поводження не може не заслуговувати морального осуду. Слідчий "права на неправду" не має.

Моральний критерій у кримінально-процесуальних  нормах виражається звичайно у формі  заборон. Це заборона робити дії, що принижують честь і достоїнство, заборону розголошувати  інформацію про інтимні сторони  життя, заборона домагатися показань шляхом насильства, погрозою, інших подібних заходів і т.д. Але і самі положення  закону можуть допускати різне тлумачення, що спостерігається як у теоретичній  літературі, так і на практиці.

Тому важливо визначити  ряд загальних вимог як правового, так і морального характеру, що відносяться  до всіх без винятку слідчих дій  і дотримання яких забезпечує законність і моральність слідства в цілому.

Вище були розглянуті моральні аспекти проведення основних слідчих  дій із збирання доказів. Загальні моральні вимоги для всіх інших слідчих  дій: бездоганне проходження закону, об'єктивність, повага достоїнства  осіб, які беруть участь у справі, сумлінність, заподіяння мінімальної  шкоди майну чи іншим благам, якщо цього неможливо уникнути. Те ж  стосується слідчого експерименту, накладення арешту на майно, виїмки, одержання  зразків для порівняльного дослідження.

Варто звернути увагу на необхідність строгого дотримання слідчим  у спілкуванні з особами, які   беруть участь у справі, коректності, витримки, тактовності, незалежно від  того, яке положення в справі вони займають, які емоції викликає в  слідчого їхня особистість і поведінка.

 

 

 

 

 

 

 

Список використаних джерел та літератури:

 

1. Конституція України від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради.; 1996..

 

2. Кримінально-процесуальний кодекс України; К.: Атіка, 2001.; 208 с.

 

3.       Андреев И.С., Грамович Г.И., Порубов Н.И. Криминалистика. – Минск: Высшая школа, 1997.

 

4. Бандурка О.М. Професійна етика працівників органів внутрішніх справ: Підруч. для вищ. закл. освіти МВС України / МВС України; Національний ун-т внутрішніх справ.; Х. : Вид-во НУВС, 2001.; 219с.

 

5. Бєлкін Р.С., Криміналістика: підручник / за ред. Р.С. Бєлкіна. --М.: Юрид. літ., 1986.

 

6. Біленчук П.Д., Криміналістика: підручник / за ред. П.Д. Біленчука. - К.: Атіка, 2001.

 

7. Васильєв А.Н., Криміналістика: підручник / за ред. професора А.Н. Васильєва. - М.: 1971.

 

8. Васильєв А, Н. Следственная тактика и ее место в системе криминалистики,— В кн.: «Советская криминалистика на службе следствия», вып. 15. М., Госюриздат, 1961
9. Глібко В. М . , Криміналістика: Підручник для студентів юрид. спец, вищих закладів освіти. — Кол. авторів: Глібко В. М., Дудніков А. Л., Журавель В. А. та ін. / За ред. В. Ю. Шепітька. — К: Видавничий Дім «Ін Юре», 2001. — 684 с.
10. Гребеньков Г.В., Фиолевский Д.П. Юридическая этика: Учеб. пособие / Донецкий ин-т экономики и хозяйственного права. Кафедра государственно-правовых дисциплин.; Донецк : ДИЭХП, 2002.; 171с.

 

11. Гришин А. А., Гущин С. В., Дубов Г. В., Карпухин Ю. Г., Костиков Н. А. Профессиональная этика сотрудников правоохранительных органов: Учеб. пособие / Г.В. Дубов (ред.), А.В. Опалев (ред.).; 2-е изд., доп. и измен.; М. : Щит-М, 1999.; 384с.
12. Кокорев Л.Д., Котов Д.П. Этика уголовного процесса: Учебное пособие.; Воронеж, 1993.

 

13. Леоненко В.В. Профессиональная этика участников уголовного судопроизводства.; Киев, 1981.

 

14. Погонина Е.А., Профессиональная этика сотрудников ОВД: Курс лекций / Белгородский юридический ин-т. Кафедра организации борьбы с незаконным оборотом наркотиков / Е.А. Погонина (подгот.), В.Г. Пушков (подгот.).; Белгород : ОНиРИО МВД РФ, 2001.; 100 с.

 

15. Полетухин Ю.А., Профессиональная этика сотрудников ОВД: Хрестоматия / Челябинский юридический ин-т Министерства внутренних дел РФ. Кафедра философии / Ю.А. Полетухин (сост.).; Челябинск : Челябинский юридический ин-т МВД России, 1999.; 236 с.
16. Ю.В Наумкина Психологія, педагогіка, етика. „Закон і право” М. 1999

 

17. А.Р. Ратинов «Судова психологія для слідчих», - М., 1967. - С  157

 

18. Тетерич О. М. Этика: Учеб. пособие для студ. юрид. вузов и фак. / Университет внутренних дел.; Х., 2000.; 68с.

 

 

 

 

 

 

¹    Андреев И.С., Грамович Г.И., Порубов Н.И. Криминалистика. – Минск: Высшая школа, 1997.

² Васильєв А, Н. Следственная тактика и ее место в системе криминалистики,— В кн.: «Советская криминалистика на службе следствия», вып. 15. М., Госюриздат, 1961.

³ Криміналістика: підручник / за ред. Н.П. Яблокова. - М.: Юрист, 2000.

 

⁴ Ю.В Наумкина Психологія, педагогіка, етика. „Закон і право” М. 1999

⁵ А.Р. Ратинов «Судова психологія для слідчих», - М., 1967. - С 55, 157

⁶ Кокорев Л.Д., Котов Д.П. Этика уголовного процесса: Учебное пособие. Воронеж, 1993. с. 110.

⁷ Кримінально-процесуальний кодекс України. К.: Атіка, 2001. 208 с.

⁸ Гришин А. А., Гущин С. В., Дубов Г. В., Карпухин Ю. Г., Костиков Н. А. Профессиональная этика сотрудников правоохранительных органов: Учеб. пособие / Г.В. Дубов (ред.), А.В. Опалев (ред.). 2-е изд., доп. и измен. М. : Щит-М, 1999.; с. 123-124..

⁹Профессиональная этика сотрудников ОВД: Курс лекций / Белгородский юридический ин-т. Кафедра организации борьбы с незаконным оборотом наркотиков / Е.А. Погонина (подгот.), В.Г. Пушков (подгот.). Белгород : ОНиРИО МВД РФ, 2001. с. 68-69.

 

¹⁰ Тетерич О. М. Этика: Учеб. пособие для студ. юрид. вузов и фак. / Университет внутренних дел. Х., 2000. с. 31..

¹¹ Профессиональная этика сотрудников ОВД: Хрестоматия / Челябинский юридический ин-т Министерства внутренних дел РФ. Кафедра философии / Ю.А. Полетухин (сост.). Челябинск : Челябинский юридический ин-т МВД России, 1999. с. 156-157.

¹² Леоненко В.В. Профессиональная этика участников уголовного судопроизводства. Киев, 1981. с. 71.