Протидія та розкриття злочинів вчинених неповнолітніми

Необхідність створення  ювенальної юстиції - Юстиції для  неповнолітніх - була відзначена в результаті проведених у Державній Думі Федеральних  Зборів Російської Федерації 6 лютого 2001 парламентських слухань В«Законодавче регулювання питань, пов'язаних із здійсненням судової реформи в Російській Федерації В», в яких взяли участь співробітники апарату Уповноваженого.

Учасники переговорів  по ювенальної юстиції, які пройшли  в рамках Громадського форуму, запропонували ввести поняття В«ювенального суду В»шляхом прийняття Федерального конституційного законуВ« Про внесення доповнень в Федеральний конституційний закон В«Про судову систему Російської ФедераціїВ».

Такий підхід заслуговує на підтримку. Введення ювенальних судів може відбуватися поетапно, що зажадає менших фінансових витрат, ніж одночасне установа таких судів. Однак система ювенальних судів та механізм їх створення можуть бути встановлені тільки Федеральним конституційним законом В«Про ювенальних судах В», до розробки і прийняття якого доцільно розпочати після внесення доповнень до Федеральному конституційному закону В«Про судову систему Російської Федерації В»[7, c.1].

Для реального здійснення прав і законних інтересів дітей крім вдосконалення вже наявних способів охорони їх прав (органи опіки та піклування, внутрішніх справ, освіти, охорони здоров'я, соціальної захисту та інші), доцільно законодавчо заснувати механізми державного і громадського контролю за дотриманням прав неповнолітніх. Важливість створення цих механізмів та інститутів продиктована необхідністю проведення першочергових реформ у сфері захисту дитинства, підвищення ефективності роботи державних і недержавних установ та організацій в цій галузі.

Вважаємо, що для введення системи ювенальних судів необхідно внести у федеральний конституційний закон Російської Федерації В«Про внесен...ня доповнень до Федеральний Конституційний Закон Російської Федерації В«Про судову систему в Російській ФедераціїВ». Обгрунтування цього наступне: неповнолітні є однією з найбільш кримінально уражених і найменш соціально захищених категорій населення. Злочинність неповнолітніх в Росії в останнє десятиліття росла приблизно в 6 разів швидше, ніж змінювалося загальна кількість цієї вікової групи.

В даний час надзвичайної гостроти набувають проблеми, пов'язані  зі зростанням підліткової злочинності. 80% правопорушень, скоєних підлітками, складають тяжкі та особливо тяжкі  злочини.

Чинна судова система  виявилася не готовою гарантувати право дитини на своєчасне, якісне та неупереджене розгляд кримінальної справи відносно його компетентним судовим органом, яке закріплено в ст.40 Конвенції про права дитини, ратифікованої Росією.

У зв'язку із збільшенням  кількості справ, розглянутих судами, брак суддів, кримінальні справи стосовно неповнолітніх, а вони складають приблизно 12% від загальної кількості справ, не розглядаються протягом декількох років, чекають своєї черги, а підлітки чекають справедливого рішення в слідчих ізоляторах.

Без радикального вдосконалення судочинства щодо неповнолітніх неможливо говорити про справедливість правосуддя в нашій країні.

Змінити таке положення  можливо лише шляхом створення в  системі судів загальної юрисдикції самостійних судів по справах  неповнолітніх, ювенальних судів (термін міжнародний).

Сучасна судова система  повинна розглядати дитини, яка вчинила  правопорушення або злочин, насамперед, не як об'єкт репресій, а як суб'єкт  реабілітації.

Для всіх очевидним є  той факт, що дитина повинен відвідувати  дитячого лікаря-педіатра, це продиктовано істотними особливостями фізичного стану і розвитку дитячого організму. Чому ж дитина не повинна мати право на розгляд його справи особливим суддею - ювенальним, який спеціально підготовлений для розгляду справ неповнолітніх і спеціалізується тільки на таких справах, залучаючи до роботи, соціальних працівників, психологів, педагогів, дитячих лікарів для того щоб виявити причину, яка штовхнула дитину до злочину.

Необхідність реформування російської судової системи у  відношенні неповнолітніх слід також і з міжнародних норм, насамперед, Конвенції про права дитини (частина 3 статті 40) та зауважень Комітету ООН з прав дитини від 08.10.1999 року, де чітко сказано:

В«6. Комітет рекомендує Державі-учасниці вжити всіх необхідних заходів, для того щоб прискорити процес реформування законодавства, особливо в справі відправлення правосуддя у справах неповнолітніх і ювенального кримінального правосуддя ... В».

Сам Верховний Суд  Російської Федерації в Постанові  від 14 лютого 2000 року В«Про судову практику у справах про злочини неповнолітніх В»[10, c.364] визнав необхідність спеціалізації суддів у справах неповнолітніх, підвищення їх професійної компетенції В»шляхом забезпечення і підвищення кваліфікації не тільки з питань права, але й питань педагогіки, соціології і психології В». Однак механізму виконання даної постанови немає і його необхідно виробити в законодавчому порядку.

Для вироблення єдиних підходів у судовій практиці у відношенні неповнолітніх у Верховному Суді необхідно створити судову колегію у справах неповнолітніх та аналогічні колегії в обласних, крайових і прирівняних до них судах, в районах - ювенальні суди. Практика показує, що виправити дитину простим призначенням покарання неможливо.

Поняття ювенального  суду, може бути введено тільки шляхом прийняття пропонованого проекту федерального конституційного закону Російської Федерації В«Про внесення доповнень у федеральний конституційний закон Російської Федерації В«Про судову систему Російської ФедераціїВ».

Слід зазначити, що сам факт запровадження ювенальних судів в якості спеціальних в російську судову систему не спричинить за собою негайної необхідності у виділенні фінансових і матеріальних ресурсів (Будівлі, приміщення, штати і пр.). Фінансування можливо за рахунок перерозподілу коштів Федерального бюджету, виділених на утримання судової системи. У найближчі роки основними державними витратами повинні стати витрати на акцентовану освітню та методико-практичну підготовку спеціалізованих суддів (ювенальних суддів), які в системі воссоздаваемой ювенальної юстиції будуть зайняті тільки і виключно справами за участю неповнолітніх.

Пропонується внести проект федерального закону В«Про внесення доповнень до Федеральний конституційний закон Російської Федерації В«Про  судову систему в Російській ФедераціїВ» наступного змісту:

В«Стаття 1. Доповнити  Федеральний конституційний закон  В«Про судову систему Російської ФедераціїВ» статтею 22-1 такого змісту:

В«Стаття 22-1. Ювенальні  суди.

1. З метою захисту  прав неповнолітніх за територіальним принципом створюються ювенальні суди.

2. Ювенальні суди в  межах своєї компетенції розглядають  справи, однією із сторін в  яких є неповнолітні, в якості  суду першої і другої інстанції,  в порядку нагляду і за нововиявленими  обставинами. 

3. Повноваження, порядок утворення та діяльності ювенальних судів встановлюються федеральним конституційним законом. В»

Стаття 2. Доповнити частину 1 статті 26 Федерального конституційного  закону В«Про судову систему Російської ФедераціїВ» після слів В«1. Спеціалізовані федеральні з розгляду ... В»наступним текстомВ« кримінальних В».

3.2 Профілактика правопорушень  серед неповнолітніх 

В основу діяльності з  профілактики правопорушень неповнолітніх  має бути покладено фундаментальне положення психології: людина не тільки проявляється, про і формується, розвивається, складається як особистість в ході виконання ним провідної діяльності, соціально корисної, цілеспрямованої, що приносить йому успіх [31, c.63].

Основним завданням  ранньої профілактики правопорушень  неповнолітніх є попередження і корекція соціальних відхилень і соціальної дезадаптації дітей і підлітків, які є результатом несприятливого соціального розвитку - Социопатогенеза, обумовленого різними несприятливими факторами середовища, виховання, психобіологічними особливостями.

При цьому важливо  відзначити, що при несприятливому соціальному розвитку і порушеннях соціалізації можуть виникнути самі різні форми соціальної дезадаптації і асоціальної поведінки, які  пов'язані не тільки з правопорушеннями і злочинами. Як відомо, асоціальною, поведінкою, що відхиляється називають поведінку, в якому стійко виявляються відхилення від соціальних норм, як відхилення корисливої, агресивної орієнтації, так і соціально-пасивного типу [29, c. 26].

До соціальних відхилень  корисливої вЂ‹вЂ‹спрямованості відносять правопорушення і проступки, пов'язані з прагненням отримати матеріальну, грошову, майнову вигоду (розкрадання, крадіжки, спекуляція, протекція і т.д.). Серед неповнолітніх такого роду соціальні відхилення можуть проявлятися як у вигляді злочинних кримінально-караних дій, так і у вигляді правопроступков і аморальної поведінки. Але необхідно шукати причини, які спонукають неповнолітніх вчиняти злочини.

Під причиною варто розуміти явище (групу явищ), яке передує  за часом іншому явищу (наслідку) і породжує його. Умови ж самі не можуть породити наслідок, але, супроводжуючи причин і сприяючи їм, сприяють їх розвитку, необхідному для виникнення наслідку.

Злочин - результат сукупної дії комплексу причин і умов, тому необхідно в усіх без винятку випадках виявляти всі його елементи. На практиці, однак, нерідко обмежуються встановленням або однієї з причин, або однієї з умов, що не дає можливості скласти правильне уявлення про всі причинно-наслідкові залежності, що викликали здійснення неповнолітніми злочину.

У сукупності причинно зв'язаних обставин, що слід в повному обсязі виявляти у всіх випадках розслідування  злочинів неповнолітніх, можна виділити наступні складові частини:

...

- безпосередня причина  здійснення підлітком злочину;

- причини, під впливом  яких сформувалася антигромадська  спрямованість особистості неповнолітнього; 

- об'єктивні і суб'єктивні  умови, що сприяють формуванню  і закріпленню в підлітка антигромадської  спрямованості особистості; 

- умови, що сприяють  прояву антигромадської спрямованості особистості підлітка в конкретному злочині.

Антигромадська спрямованість  особистості, розглянута як причина  злочину, - це система в тій чи іншій мірі перекручених поглядів, уявлень, негативне ставлення до соціальних і моральних цінностей, визначений характер потреб і обираються підлітком відповідно до його поглядів способи їх задоволення. У неповнолітніх з антигромадською спрямованістю свідомості не вироблені тверді суспільно позитивні установки; їх інстинкти, потяги і рефлекси можуть викликати відповідне антигромадську поведінку.

У ході розслідування  кожного злочину, вчиненого неповнолітнім, особлива увага повинна бути звернена на виявлення ступеня укорінення у свідомості підлітка антигромадської  спрямованості. Без ретельного з'ясування цього питання не можна ні індивідуалізувати заходу впливу, ні здійснювати цілеспрямовану попереджувальну роботу.

Успішне вирішення цієї важливої вЂ‹вЂ‹задачі здійснюється на основі виділення певних типів  неповнолітніх правопорушників, кожний з яких представляє собою певну В«щабельВ» деморалізації особистості - від окремих її проявів до відносно чіткої і стійкої антигромадської орієнтації і далі до формування загальної злочинної спрямованості.

Одні підлітки мають  загальну злочинну спрямованість особистості, їм властива готовність до здійснення злочину, вони розробляють конкретні плани здійснення злочину чи створюють для цієї умови. У них переважають звички до азартних ігор, пияцтву, бійкам, жаргону, пустому времяпрепровождению і т.п. Багато хто з них в силу деформації психіки озлоблені, байдужі до переживань інших осіб.

Інші характеризуються загальною негативною спрямованістю  особистості, багато в чому схожою з  зазначеної в першій групі, але виступають в ролі співучасників, а не організаторів злочинної ситуації.

Треті мають просто нестійкою  особистісної спрямованістю: за місцем навчання або роботи вони характеризуються позитивно, однак, наслідуючи іншим, скоюють  злочини.

Підлітки, віднесені до четвертої групи, роблять злочину  випадково, всупереч загальній позитивній спрямованості особистості. Їм властиві лише окремі деформації в сфері інтересів морального чи емоційно-вольового розвитку. Злочини відбуваються звичайно під впливом В«дитячихВ» мотивів - бешкетництва, легкодумства, неправильної оцінки своїх дій.

Причини, під впливом  яких може формуватися антигромадська спрямованість особистості неповнолітнього, відрізняються великою різноманітністю. Для їх виявлення необхідно в  кожному конкретному випадку  встановлювати умови життя і  виховання підлітка, взаємини з оточуючими, можливі відхилення від нормального розвитку.

Одна з причин формування антигромадської спрямованості  особистості підлітка-правопорушника - негативний вплив на нього батьків  і близьких, а також кримінальників-рецидивістів і т.п.

Негативний вплив на неповнолітніх роблять часом  неформальні зв'язку та групи з  антигромадською орієнтацією, так  як вони можуть бути середовищем прояву шляху. позицій. Зупинимося злочину. навчання. При цьому Вона стає діяльності. Також