Помилка та її значення для кримінальної відповідальності

 

 

 

2.3. Характеристика фактичних помилок, їх види та вплив на кваліфікації злочину

Фактична помилка —  це неправильне уявлення особи про характер або фактичні наслідки своєї діяльності.

У теорії кримінального  права існують різні точки  зору щодо поділу фактичної помилки на підвиди. П. Матишевський виділяє наступні: помилка щодо об'єкта злочину; помилка щодо дії або інших фактичних обставин, що належать до об'єктивної сторони складу злочину; помилка щодо розвитку причинного зв'язку між злочинним діянням і шкідливими наслідками такого діяння (помилка у причинності); помилка особи щодо кваліфікуючих ознак складу злочину³⁸.

А.М Шульга і В.І. Павликівський Розрізняють наступні види фактичної помилки:

—  помилка в об'єкті посягання;

—  помилка в особі потерпілого;

—  помилка у предметі злочину;

—  помилка у характері суспільно небезпечного діяння;

—  помилка відносно суспільно небезпечних наслідків діяння;

—  помилка у розвитку причинного зв'язку³⁹.

При помилці в родовому об'єкті: 

а) скоєне кваліфікується як замах на заподіяння шкоди об'єкту, стосовно якого був спрямований умисел;

б) якщо обстановка вчинення злочину не давала можливості визначити  родову належність об'єкта посягання, то скоєне кваліфікується як закінчений злочин - посягання на той об'єкт, якому фактично заподіяна шкода;

в) якщо виникає помилка  в потерпілому як різновид помилки  в родовому об'єкті скоєне кваліфікується за сукупністю: як замах на заподіяння шкоди об'єкту, стосовно якого був  спрямований злочин, та закінчений злочин - посягання на той об'єкт, якому фактично заподіяна шкода.

Помилка в предметі має  такі види:

1) помилка в предметі  в межах однорідного посягання.

Така помилка на кваліфікацію не впливає. Це може мати значення при викраденні предмета злочину (наприклад при крадіжці), якщо завдається більш значна шкода, але це вже помилка в наслідках злочину, яка буде розглянута далі.

2) помилка в предметі  в межах різнорідного посягання.  Наприклад, особа викрадає крейду, але вважає, що це наркотичні засоби. Дії особи слід кваліфікувати як замах на викрадення наркотичних засобів (ч. 2 ст. 15, ст. 308 КК). Тобто, дії особи слід кваліфікувати як замах на злочин, який прагнула вчинити особа.

3) помилка на відсутній  предмет.

Наприклад, особа проникає в магазин для викрадення грошей, але вони були здані в банк і тому особа не змогла реалізувати свій умисел.

Такі дії кваліфікуються як замах на злочин, який прагнула вчинити  особа.

Помилка в потерпілому полягає в тому, що суб'єкт, бажаючи заподіяти шкоду одній особі, у результаті помилки заподіює шкоду іншій особі. Так, винна особа з метою помститися знайомому вбиває, як він вважає, саме його. Враховуючи що злочин відбувся вночі, злочинець помилився і вбив зовсім іншу особу, а не свого знайомого.

Такого роду помилка  не впливає на кваліфікацію, тому що не стосується обставин, що були ознаками складу злочину.

Якщо виникає помилка  в потерпілому як різновид помилки  в родовому об'єкті дії винної особи  слід кваліфікувати за спрямованості  умислу як замах на злочин, який особа  прагнула вчинити, і закінчений злочин, який особа насправді вчинила.

Можна виділити 2 підвиди помилок вчинення злочину з непридатними засобами:

1) вчинення злочину  з абсолютно непридатними засобами. Абсолютно непридатними вважаються  засоби, використання яких за  будь-яких умов (обставин) не може  привести до закінчення злочину, зокрема настання суспільно небезпечних наслідків (наприклад, спроба отруїти людину водою, зібраною на кладовищі, яку особа помилково вважає отрутою).

При цьому особа через  свою повну неосвіченість не розуміє, що ці засоби не можуть завдати шкоди іншій особі або використовує забобонні засоби (ворожба, закляття)і тому вона не може бути притягнута до кримінальної відповідальності.

2) вчинення злочину  з відносно непридатними засобами. Відносно непридатні ті засоби, які лише за даних конкретних обставин не можуть привести до виконання задуманого (наприклад, спроба вчинити вбивство з вогнепальної зброї (автомата), яка виявилась несправною (зіпсованою).

Тобто, в таких ситуаціях дії особи слід кваліфікувати як замах на злочин, який вона прагнула вчинити.

Під помилкою у розвитку причинового зв'язку слід розуміти неправильне уявлення винної особи про дійсний розвиток причинового зв'язку між суспільно небезпечним діянням та злочинними наслідками.

Помилка особи саме в  деталях розвитку причинового зв'язку на кваліфікацію не впливає.

Помилка особи в загальних  рисах причинового зв'язку впливає  на кваліфікацію злочину (на визначення форми вини, стадії вчинення злочину і відповідальності).

Помилка особи щодо кількісної характеристики наслідків на кваліфікацію вчиненого не впливає, якщо ця помилка не виходить за встановлені законодавцем межі при вчиненні певного злочину.

Так, у примітці до ст. 185 КК установлений великий розмір матеріальної шкоди ― якщо вона в двісті п'ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Тобто розмір шкоди, що перевищує цю суму, але не більше 600 неоподатковуваних мінімум доходів громадян (особливо великий розмір) розглядається як великий і на кваліфікацію не впливає.

Якщо особа бажала завдати більш тяжкої шкоди, але збитки, які настали є менш тяжкими, то діяння особи слід розглядати як замах на завдання більш тяжкої шкоди.

Помилка в якісній  характеристиці наслідків, тобто помилка в характері шкоди, може полягати в непередбаченні шкоди, що фактично настала, і, навпаки, у передбаченні шкоди, що не наступила.

Якщо відповідальність за бажану і реально заподіяну  шкоду передбачена однією й тією самою нормою Особливої частини  КК, тобто якщо об'єкти співпадають, то скоєне кваліфікується за фактичними наслідками, оскільки закінчений злочин охоплює замах на злочин. Така кваліфікація можлива при умові, що вина стосовно «відхиленої дії» також умисна.

В ситуації, коли відповідальність за бажану та реально заподіяну шкоду  передбачена різними нормами  Особливої частини КК, тобто коли об'єкти посягання не є тотожними, скоєне кваліфікується за сукупністю: як замах на бажаний результат і закінчений фактично виконаний злочин.

Таким чином, у теорії кримінального права переважно виділяють такі види фактичних помилок: помилка в ознаках об'єкта злочину (помилка в суспільних відносинах, помилка в предметі злочину, помилка в потерпілому від злочину);помилка в ознаках об'єктивної сторони злочину (помилка в засобах вчинення злочину, помилка в розвитку причинного зв'язку, помилка в суспільно небезпечних наслідках, помилка при «відхиленні в дії»).

 

ВИСНОВКИ

Підсумовуючи викладений матеріал, ми прийшли до висновків, що сьогодні кримінальне законодавство України не містить окремої норми про помилку, однак в минулому такі положення існували як на заході, так і на сході нашої держави. Враховуючи реалії сучасного українського суспільства, вважаємо, що було б доцільно повернути в українське законодавство відповідне положення.

Досліджуючи дане питання  в історичному ракурсі, зазначимо, що помилка стала розглядатися як кримінально-правове явище ще в епоху античності. Однак формування вчення про помилку за кримінальним правом, у тому вигляді, в якому воно існує сьогодні, тісно пов’язане з розвитком тенденцій гуманізації та індивідуалізації кримінальної відповідальності, зумовлених значними політичними, світоглядними та ідеологічними змінами в європейському суспільстві ХVІІ-ХVІІІ ст.

Ідеологічною основою  для формування інституту помилки  послужили праці І. Канта, Ч. Беккаріа та французьких просвітителів. Як окремий інститут кримінального права у більшості європейських країн помилка стала розглядатися на межі ХІХ-ХХ ст.

В історії кримінального  права відомі різні підходи до розуміння суті і значення помилки  та її різновидів. Їхню еволюцію ми простежили, дослідивши юридичну літературу та законодавчі акти окремо взятих держав. Відповідно до цього в зарубіжному законодавстві помилка в праві або, як її ще називають, помилка в забороні, за загальним правилом не звільняє особу, що вчинила суспільно небезпечне діяння, від кримінальної відповідальності.

Незважаючи на багатоманітність формулювань поняття помилки у сучасній українській науковій літературі, вважаємо, найповнішим є визначення, дане А.М.Шульгою, В.ІПавликівським, за яким, помилка — це невірне уявлення особи про юридичні та фактичні властивості вчинюваного суспільно небезпечного діяння. Воно охоплює в собі два види помилок: фактичну і юридичну, що є найбільш поширеним у науці кримінального права.

Кримінально-правове значення помилки полягає у наступному:

— по-перше, наявність помилки у діях особи впливає на визнання діяння злочином. Невинне спричинення шкоди виключає кримінальну відповідальність;

— по-друге, помилка особи при вчиненні злочину впливає на кваліфікацію. Дії винного при наявності фактичної помилки кваліфікуються в залежності від уявлення особи про фактичні обставини вчинюваного суспільно небезпечного діяння.

— по-третє, помилка особи щодо вчинюваного злочинного діяння впливає на вид та розмір покарання.

Вирішуючи питання про  вину особи важливо з’ясувати, як протиправність відображалася у її свідомості, як вона ставилася до цієї ознаки.

Незважаючи на відсутність закріплення в законодавстві визначення помилки в кримінальному праві, дане поняття є досить дослідженим в доктрині кримінального права, яка вичерпно дає відповіді майже на всі питання, які виникають у процесі застосування даного поняття на практиці.

Помилка як неправильне  уявлення особи про фактичні і  юридичні ознаки діяння є складовою  суб’єктивної сторони злочину і  досліджується в цих рамках.

Як свідчить практика, юридична і фактична помилки, поряд  із іншими видами помилки є найважливішими. Помилка в кримінальному законодавстві має важливе значення для практики правозастосування кримінального закону, оскільки має значний вплив на кваліфікацію злочинів. Але відсутність законодавчого регулювання цього питання все ж є негативним фактором, оскільки погляди вчених і практиків не є джерелом права в Україні.

Закріплюючи інститут помилки  в кримінальному законодавстві, необхідно визначити його місце серед обставин, що виключають злочинність діяння і обставин, що пом’якшують покарання. Як юридичні, так і фактичні помилки належать до інтелектуальної сфери особи і тому можуть мати місце виключно при вчиненні умисних злочинів.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

Основна література

1. Вапсва Ю.А. Помилка у змісті суб'єктивної сторони складу злочину: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук / Ун-т внутр справ. - Х., 2000. ― 19 с.
2. Григор’єв В.М., Кузьмін Г.А. Правові та організаційні основи прийняття рішень у кримінальному процесі (досудові стадії): Монографія. - М.: Изд-во ЮНИТИ-ДАНА, Закон і право, 2003. - 136 с.
3. Кириченко В.Ф. Значение ошибки по советскому уголовному праву. - М.: Изд-во АН СССР, 1952. ― 96 с.
4. Дождев Д.В. Римское частное право. Учебник для вузов / Д.В. Дождев - под ред. В.С. Нерсесянца. - М.: Издательская группа ИНФРА М - НОРМА, 1997. - 704 с.
5. Карний кодекс та право про переступи / з пол. мови переклав проф., д-р М. Паше-Озерський. - Краків-Львів: Українське видавництво, 1943. ― 99с.
6. Кримінально-виконавче право України (Загальна та Особлива частини): Навч. посібник / О. М. Джужа, С. Я. Фаренюк, В. О. Корчинський та ін. За заг. ред. О. М.Джужи. - 2-е вид. - К.: Юрінком Інтер, 2002. ― 448 с.
7. Кримінальне право України : Загальна та Особлива частини: Навч. посіб. /В.О.Кузнєцов, М.П.Стрельбицький, В.К. Гіжевський. – К.: Істина, 2005.- 380с.
8. Кримінальне право України: Заг. частина: Підруч. для студ. Для вищ. Навч. Закл. / Ю.В. Александров, В.А. Клименко. – К.: МАУП, 2004. – 328с.
9. Марітчак Т. М. Помилки у кваліфікації злочинів. Монографія.- К.: Атіка, 2004. ― 188с.
10. Матишевський П. С. Кримінальне прано України: Загальна частина. - К., 2001. ― 320с.
11. Рарог А.И. Вина в советском уголовном праве. ― Саратов: Изд-во Саратовского ун-та, 1987. ―187 с.
12. Стебельський П. Австрийске карне право / П. Стебельський - Львів, 1992. ― 419 с.
13. Уголовный кодекс Голландии / Науч. ред. докт. юрид. наук, заслуженный деятель науки РФ, проф. Б.В. Волженкин, пер. с англ. И. В. Мироновой. - 2-е изд. - СПб. : Издательство «Юридический центр Пресс», 2001. - 510 с.
14. Фаткуллина М.Б. Юридические и фактические ошибки в уголовном праве: проблеми квалификации: дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: / Уральская государственная юридическая академия. - Екатеринбург, 2001. - 199 с.
15. Якушин В. А. Ошибка и ее уголовно-правовое значение - Издательство Казанского университета, 1988.- 128 с.
16. Шульга А.М., Павликівський В.І.Кримінальне право України: основні питання та відповіді. – Х.: ПП «Берека-Нова», 2007. – 304с.

 

 

 

Додаткова література

1. Бартошек М. Римское право: Понятия, термины, определения. - М., 1989. ― 448 с.
2. Вереша Р.В. Кваліфікаційні помилки //Вісник Академії адвокатури України. ― 2010. ― № 1(17). – С.164-166.
3. Вереша Р.В. Помилка в кримінальному законодавстві зарубіжних держав //Вісник академії адвокатури України. ― 2009. ― №1(14). ― С.280-283.
4. Вереша Р. Помилка в кримінальному праві: поняття та основні види //Підприємництво, господарство і право.  ― 2005. ― №5. – С.123-126.
5. Лисюткин А.Б. О понятии категории «ошибка» в юриспруденции: логико-философский аспект / А.Б. Лисюткин //Правоведение. - 2006. - № 3 (214). - С. 20-26.
6. Мелих Б. Помилка за кримінальним правом: історично-правові аспекти //Вісник Львівського ун-ту. Серія юрид.2011.― Вип.52. ― С.342-350.
7. Хрестоматия по истории Древнего Востока: Учебн. пособ., в 2-х частях. Ч.1 / под ред. М.А. Коростовцева, И.С. Кацнельсона, В.И. Кузищина. - М.: Высшая школа, 1980. - 328 с.
8. Хрестоматія з історії держави і права України: Навч. посібн. / Упоряд.: А.С. Чайковський (кер.), О.Л. Копиленко, В.М. Кривоніс, В.В. Свистунов, Г.І. Трофанчук. - К. : Юрінком Інтер, 2003. - 656 с.

¹. Хрестоматия по истории Древнего Востока: Учебн. пособ., в 2-х частях. Ч. 1 / под ред. М.А. Коростовцева, И.С. Кацнельсона, В.И. Кузищина. - М.: Высшая школа, 1980. - С.196.

². Хрестоматия по истории Древнего Востока: Учебн. пособ., в 2-х частях. Ч.1 /под ред. М.А.Коростовцева, И.С. Кацнельсона, В.И. Кузищина. - М.: Высшая школа, 1980. - С.197.

³. Лисюткин А.Б. О понятии категории «ошибка» в юриспруденции: логико-философский аспект /А.Б.Лисюткин //Правоведение. - 2006. - № 3 (214). - С. 21.

⁴. Бартошек М. Римское право: Понятия, термины, определения. - М., 1989. - С. 122.

⁵. Фаткуллина М.Б. Юридические и фактические ошибки в уголовном праве: проблеми квалификации: дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: / Уральская государственная юридическая академия. - Екатеринбург, 2001. - 199 с.. - С. 13.

⁶. Дождев Д.В. Римское частное право. Учебник для вузов / Д.В. Дождев - под ред. В.С. Нерсесянца. - М.: Издательская группа ИНФРА М - НОРМА, 1997. - С.580.

⁷. Дождев Д.В. Римское частное право. Учебник для вузов / Д.В. Дождев - под ред. В.С. Нерсесянца. - М.: Издательская группа ИНФРА М - НОРМА, 1997. - С. 125.