Лексичні засоби вираження авторського «я»

Зміст

 

Розділ 1

Пояснювальна записка

ВСТУП

1. Теоретичні засади
1. Автор
2. Жанри
3. Авторський стиль
4. Мовна особистість
5. Індивідуальні мовні особливості автора
6. Способи вираження авторського стилю
7. Мовні засоби вираження експресивності

Розділ 2 Лексичні засоби вираження авторського стилю Євгена Положія на прикладі його статей у газеті „Панорама” у рубриці „Подвальчик редактора”.

Висновки

Список використаних джерел

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Пояснювальна записка

 

ВСТУП

 

У цій роботі розглядаються  лексичні засоби вираження авторського «я» в тексті на прикладі творчості Євгена Положія головного редактора газети „Панорама”

 

Тема курсової роботи актуальна, тому що ілюструє те, наскільки  лексика автора залежить від віянь  часу, а також те, наскільки важливо  для журналіста вміння підбирати лексику, що виробляє на читача найбільше враження.

 

Новизна даного дослідження  полягає в тому, що, незважаючи на велику кількість існуючої з даної  теми літератури, лексичні засоби вираження  авторського «я» в періодичних  виданнях рідко досліджуються на прикладі текстів одного публіциста.

 

Дану проблему в різних ракурсах розглядали багато авторів. Питання  структури авторського твору  розглянув В. В. Виноградов у науковій праці «Про теорії художньої мови». Г. Я. Солганик докладно розібрав проблему лексики публіциста в роботі «Лексика газети», а В. С. Трехова присвятила цій же проблемі свою працю «Спеціальна лексика у мові газети». М. М. Бахтін у своїй книзі «Людина в світі слова» довів, що, проаналізувавши засоби вираження авторського «я» в текстах будь-якого письменника, можна зробити ряд висновків про його індивідуальність. Ю. М. Караулов у книзі «Російська мова і мовна особистість» розглянув читацьку і авторську категорії, розробив рівневу модель, а також структуру мовної особистості. Про стиль і стилістичному аналізі писали М. П. Брандес («Стилістичний аналіз»), Г. Я. Солганик в свій статті «Загальні особливості мови газети» і Н. М. Кохтев у статті «Стилістичне використання фразеологічних засобів у мові газети» ( збірка під ред. Д. Е. Розенталя «Мова і стиль засобів масової інформації та пропаганди. Друк, радіо, телебачення, документальне кіно»), К. І. Билінскій («Мова газети. Вибрані роботи»).

 

Метою даної курсової роботи є аналіз публіцистичного  стилю як сфери заломлення індивідуальних мовних особливостей автора, а також розгляд питання про те, які існують лексичні засоби вираження авторського «я» і яким чином з них формується лексикон мовної особистості.

 

Завдання дослідження  полягає в аналізі засобів  вираження авторського «я» на лексичному рівні в текстах окремого журналіста. Для дослідження його матеріалів будуть використані наступні методи: лексичний аналіз, аналіз на основі трирівневої моделі мовної особистості.

 

Лексичні засоби вираження  авторського «я» будуть розглядатися на прикладі творчості Євгена Положія. Матеріали саме цього журналіста були обрані для дослідження тому, що вони цікаві, захоплюючі і відрізняються від стандартних, шаблонних текстів, часто зустрічаються в сучасній пресі.

 

Структура роботи така: перший розділ (теоретична частина) представляє собою реферативний огляд наукової літератури за темою даної курсової роботи, а другий розділ (практична частина) - аналіз лексики мовної особистостіЄвгена Положія, заснований на теоретичних положеннях, описаних у першому розділі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Теоретичні засади

 

1.1.Автор — фізична особа, творчою працею якої створений твір.

 

Автор (лат. auctor) — творець  всякого літературного і музичного  твору і взагалі всякого твору  розуму, втіленого мистецтвом. Окрім  цього, під автором розуміють творця чисто наукових робіт.

 

2. Жанр (від фр. genre — «манера, різновид»)— рід твору, що характеризується сукупністю формальних і змістовних особливостей.

 

Літературні жанри —  групи літературних творів, об'єднаних  сукупністю формальних і змістовних властивостей (на відміну від літературних форм, виділення яких засноване лише на формальних ознаках).

 

У журналістиці жанр –  це усталений тип твору, що склався  історично і відзначається особливим  способом освоєння матеріалу, чіткими  ознаками структури. Існує об`єктивно.

 

У кожного твору характерний  тільки для нього зв`язок між структурами.

 

Ці зразки бувають  типовими, тому і виникають типи жанрів:

 

-Інформаційні

-Аналітичні

-Художньо-публицистичні

-Наукові

 

Жанри не існують поза стильовими характеристиками.

 

Усі жанри доносять до аудиторії інформацію. Адже документалізм  властивий друку в цілому. "Цитати. Цифри. Факти і фактоіди … Журналіст  без фактів – як каліка без милиці ", – пише публіцист-міжнародник. «Але як фактами передати дух? –  Запитує він далі. Жанри журналістики як раз і підрозділяються за способами обробки та подання інформації в залежності від поставленого завдання.

 

До інформаційних жанрів відносяться: хроніка, замітка, розширена  інформаційна замітка, звіт, інтерв’ю, репортаж.

 

Проте деякі дослідники цю групу публіцистичних жанрів – а всього таких груп три (окрім названої, аналітичні та художньо-публіцистичні) вважають за можливе доповнити інформаційної кореспонденцією та інформаційним оглядом.

 

Хоча кореспонденція та огляд належать до другої групи – групи великих жанрів. Чи правомірно в цих двох жанрах виявляти ще один новий вид – інформаційний? Навряд чи. Бо в основі будь-якого публіцистичного матеріалу лежить інформація, тобто факти, явища і події. По-друге, штучною і недоречною представляється ця точка зору ще й тому що ці ж дослідники не відмовляються від розширеної інформації, в якій також присутні елементи коментаря і аналізу. І, нарешті, по-третє, розвиток жанрів публіцистики передбачає синтез, поєднання різних жанрів або використання в одних з них ознак інших. Але це не дає підстави довільно порушувати внутрішні закони жанроутворення і "переміщати" їх з однієї групи в іншу.

 

Таким чином, інформаційні жанри мають спільні риси. Найважливіша з них – новизна повідомлюваного  факту чи події, яка тісно пов’язана з оперативністю.

 

В аналітичних жанрах на перший план висуваються функції

впливу на читача, переконання  в правильності авторської позиції.

 

Слово «аналіз» грецького  походження і у буквальному перекладі  означає

розкладання, розчленування. Аналізом називають процес мисленнєвого, а

також часткового реального  розчленування предмета, явища на частини, з

метою ліпшого, детальнішого їх розгляду.

 

Будь-яка людина користується міркуванням, тобто вдається до такого

розумового процесу, у  процесі якого на підставі вже наявних знань

здобувають нові знання. Сам процес мислення охоплює аналіз даних в

уявленні предметів  – розкладання їх на окремі ознаки, виявлення їх

зв'язку з іншими предметами.

 

Аналіз як спосіб пізнання дійсності відіграє у журналістській практиці

головну роль. Якщо в інформаційному відтворенні аналіз супроводить

попередню роботу автора щодо відбору, систематизації подій  і фактів, то

в їх осмисленні й узагальненні вони домінують. Аналітичні методи дають

змогу проникнути у внутрішню  суть явищ, яке може сприяти відшукуванню об'єктивної істини, а може слугувати її спотворенню. Тому в очах

реципієнтів журналістська  аналітика є більш тенденційною, ніж подієва

інформація. Щоб заслужити  довіру аудиторії, журналіст-аналітик повинен

ґрунтувати свої висновки на якомога більшій кількості достовірних

фактів, бути максимально  об'єктивним і неупереджено викладати  різні

погляди, не нав'язуючи, а  підводячи свого колективного співрозмовника до

відповідних висновків. Об'єктивний аналіз не може не супроводжуватись

критичним підходом до явищ життя. Специфічним різновидом аналітичного

підходу до явищ дійсності  є актуальне в умовах демократичного

суспільства журналістське  прогнозування подій і явищ, їх можливих

наслідків.

 

Таким чином аналітика  у деяких випадках є невід’ємною частиною

журналістських творів. Аналітична журналістика пропонує аудиторії

розгляд подій, пропущених через відношення до них журналіста. Вона може

впливати на суспільну  думку. Ядро АНАЛІТИКИ становить  аргументація,

система доказів, спрямованих на підтвердження певної крапки зору. Аналіз

припускає наявність  власної крапки зору на предмет дослідження,

заснованого на вивченні всіх можливих обставин події.

 

Аргументація в публіцистиці вимагає логіки фактів. Але ще й  внутрішньої

логіки – зв'язку між ними й логіки побудови всього добутку: послідовного

розвитку сюжету, переходів  між його частинами, контрапункту й  підсумку.

 

У цілому, сучасна аналітична журналістика стає ареною думок, сприяє

розвитку демократичних  форм спілкування, допомагаючи становленню

цивільної самосвідомості людей.

 

Аналітичні жанри відрізняються  глибоким, детальним проробленням

причинно-наслідкових  зв'язків, оцінних відносин предмета, ґрунтовністю

аргументацій і т.д. Предметною підставою таких жанрів виступають

соціальні ситуації, проблеми, конфлікти. У сферу дослідження дійсності

залучені методи узагальнення, аналізу, синтезу. Основна вимога до

аналітичних жанрів –  виваженність фактів, доказовість і  чітка авторська

позиція

 

Складність структурної  організації аналітичних жанрів полягає в тому, що

журналіст має справу, як правило, з великою групою фактів, які вже у

початковій стадії їхньої обробки вимагають ретельного відбору,

систематизації, угруповання  та класифікації на різних підставах,

знаходження причинно-наслідкових  зв'язків між ними і т.д. Саме на цьому

етапі творчого процесу вирішуються  основні питання, пов'язані з єдиною

організацією фактів у структурну тканину добутку. Цілісність може бути

досягнута при наявності певної концепції, ідеї або думки. Журналістові

необхідно насамперед виявити найбільш істотні факти для аналізу,

визначити вузлові моменти основної проблеми і виявити метод пред'явлення

фактологічних даних. Після цього  стає можливим визначення доцільних

пропорцій між різними частинами  тексту.

 

Важливо не просто пред'явити читачеві факти, а проілюструвати їх у

контексті тієї проблеми, що журналіст  намагається розглянути. Тому при

структурній організації статті головна  роль приділяється наступним ті головна роль приділяється наступним

моментам:

 

 – висуванню основної тези для доказу;

 

 – побудові системи аргументації, що розкриває суть висунутої тези;

 

 – висновкам із системи доказу

 

Дослідник А.Тертичний  до аналітичних жанрів відносить:

 

 – аналітичний звіт;

 

 – аналітична кореспонденція;

 

 – аналітичне інтерв'ю;

 

 – аналітичне опитування;

 

 – бесіда;

 

 – коментар;

 

 – лист;

 

 – соціологічне резюме;

 

 – анкета;

 

 – моніторинг;

 

 – рейтинг;

 

• стовпчик.

 

Ціль аналітичних жанрів – не тільки повідомити читача, про  факт,

зацікавити його подією, яка відбулася, але й розкрити «корінь», показати

крім явища і його сутність.

 

Родовими ознаками публіцистичних жанрів є:

1)         вихід на перший план вражень  автора від розглянутих фактів, його оцінки їх;

 

2)         домінантне значення суб’єктивних  міркувань, авторської думки;

 

3)         організаційна роль образного  ряду, у якому пріоритетне значення  набуває образ автора-публіциста, поданий з лі-ричною прямолінійністю  як «я»;

 

4)         проведення певної філософської (ідеологічної, моральної) концепції,  яка має самодостатнє значення і використовує різні типи аргументів, включно з фактичними.

 

Будь-який журналістський задум здобуває втілення у формі  певного жанру.

Щодня розкриваючи газету, читач зустрічається в ній  не просто з

текстами, а замітками, статтями, нарисами, інтерв'ю, есе та іншими

жанрами журналістики. Жанри  — це комунікативні канапи для  певного роду

інформації. Неправильно  пов'язувати жанр лише з формою журналістського

твору, хоча б і такою, що склалася в глибинах історії і  стабілізувалася

в своїх структурних  ознаках. Жанр — це певним чином окреслений зміст, що

"відшукав" найбільш  зручну форму для свого втілення. Жанр — це

змістовно-формальна  єдність.

 

А відтак, журналіст мусить навчитися бачити дійсність очима  жанру,

оскільки зрозуміти  цю саму дійсність можна лише у зв'язку з певними

способами її вираження. Адже журналіст не втискує матеріал у готову

площину твору, а жанровий погляд служить йому для відкриття, бачення,

розуміння й відбору  життєвого матеріалу.

 

Для журналіста є важливим як оволодіння конкретними інформаційними,

аналітичними та художньо-публіцистичними  жанрами, висвітлення структури

й особливостей яких передбачене  в спеціальних курсах, так і  розуміння