Надзвичайні ситуації та дії сил реагування на них

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 05 Июля 2013 в 11:48, реферат

Описание работы

Разом з тим статтею 9 цього закону силами цивільної оборони визначено її війська, спеціалізовані та невоєнізовані формування, а статтею 12 - спеціалізовані служби цивільної оборони: енергетики, захисту сільськогосподарських тварин і рослин, інженерні, комунально-технічні, матеріального забезпечення, медичні, оповіщення і зв’язку, протипожежні, торгівлі і харчування, технічні, транспортного забезпечення та інші. Метою написання даної роботи є дослідження законодавчої та нормативно-правової бази створення сил реагування на надзвичайні ситуації, їх склад, завдання, дислокацію та чисельність.

Содержание работы

ВСТУП 3
1. СИЛИ РЕАГУВАННЯ НА НАДЗВИЧАЙНІ СИТУАЦІЇ, ЇХ СКЛАД ТА ЗАВДАННЯ 4
2. СКЛАД СИЛ РЕАГУВАННЯ МІНІСТЕРСТВ ТА ІНШИХ ЦЕНТРАЛЬНИХ ОРГАНІВ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ, ЇХ ПІДПРИЄМСТВ 8
3. СЛУЖБИ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ ТА НЕВОЄНІЗОВАНІ ФОРМУВАННЯ. УМОВИ ЇХ СТВОРЕННЯ, ОСНАЩЕННЯ ТА ЗАСТОСУВАННЯ 12
ВИСНОВОК 17
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 18

Файлы: 1 файл

Реферат.doc

— 161.50 Кб (Скачать файл)


зміст

 

 

 

 

 

 

вступ

 

 

 

Для своєчасного та якісного реагування на аварії, технологічні порушення та інші кризові ситуації створені служби протиаварійної роботи і технічного нагляду та інші технічні служби (лінії, виробничо-технічні і електротехнічні). Згідно із статтею 1 Закону України "Про Цивільну оборону України" систему цивільної оборони складають:

- органи виконавчої влади всіх рівнів, до компетенції яких віднесено функції, пов'язані з безпекою і захистом населення, попередженням, реагуванням і діями у надзвичайних ситуаціях;

- органи повсякденного управління процесами захисту населення у складі міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, керівництва підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкування;

- сили і засоби, призначені для виконання завдань цивільної оборони;

- фонди фінансових, медичних та матеріально-технічних ресурсів, передбачені на випадок надзвичайних ситуацій;

- системи зв'язку, оповіщення та інформаційного забезпечення;

- центральний орган виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій              та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської                      катастрофи;

- курси та навчальні заклади підготовки і перепідготовки фахівців та населення з питань цивільної оборони;

- служби цивільної  оборони.

Разом з тим статтею 9 цього закону силами цивільної  оборони визначено її війська, спеціалізовані та невоєнізовані формування, а статтею 12 - спеціалізовані служби цивільної оборони: енергетики, захисту сільськогосподарських тварин і рослин, інженерні, комунально-технічні, матеріального забезпечення, медичні, оповіщення і зв’язку, протипожежні, торгівлі і харчування, технічні, транспортного забезпечення та інші.

Метою написання даної  роботи є дослідження законодавчої та нормативно-правової бази створення сил реагування на надзвичайні ситуації, їх склад, завдання, дислокацію та чисельність.

 

 

1. Сили реагування на надзвичайні ситуації, їх склад та завдання

 

 

До складу сил реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру входять відповідні аварійно-рятувальні служби та підрозділи центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, незалежно від форм власності і господарювання, а саме:

До сил цивільного захисту України належать:

- оперативно-рятувальна  служба ЦЗ, пожежно-рятувальні та  аварійно-рятувальні підрозділи  МНС ;

- спеціальні (воєнізовані)  і спеціалізовані аварійно-рятувальні  формування та їх підрозділи;

- аварійно-відновлювальні  формування;

- спеціальні служби центральних та інших органів виконавчої влади, на які покладено завдання ЦЗ;

- формування особливого  періоду;

- авіаційні та піротехнічні  підрозділи;

- підрозділи забезпечення  та матеріальних резервів.

Завданнями сил цивільного захисту є:

а) здійснення заходів щодо підтримання органів управління та підрозділів цивільного захисту в стані постійної готовності до виконання поставлених завдань;

б) комплексне нагромадження, розміщення, зберігання та своєчасне  відновлення техніки та матеріально-технічних засобів, призначених для проведення аварійно-рятувальних робіт;

в) ефективне проведення рятувальних та інших невідкладних робіт в районах стихійного лиха та осередках ураження;

г) проведення піротехнічних  робіт, пов'язаних із знешкодженням вибухонебезпечних предметів;

д) ефективна участь в  територіальній обороні України, сприяння Збройним Силам України в обороні України, захисті її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.

Сили реагування МНС України.

Основою сил цивільного захисту є сили реагування МНС України:

- Оперативно-рятувальна  служба цивільного захисту; 

- Державна спеціальна (воєнізована) аварійно-рятувальна  служба;

- Державна спеціалізована  аварійно-рятувальна служба на  водних об’єктах;

- Державна спеціалізована  аварійно-рятувальна служба пошуку та рятування туристів;

- Державна авіаційна  пошуково-рятувальна служба.

По завершенню виконання  раніше зазначеної Державної програми на базі військ цивільної оборони України, органів та підрозділів Державної пожежної охорони створено Оперативно-рятувальну службу цивільного захисту – спеціальне невійськове формування, на яке покладається захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного, природного і військового характеру, участь у заходах територіальної оборони, а також міжнародних рятувальних та інших гуманітарних операціях.

Органи і підрозділи Служби створюються за територіальним принципом, до району включно, з урахуванням техногенного і екологічного навантаження території та завдань у мирний час і в особливий період.

Особливий період в державі  настає з часу об’явлення рішення  про мобілізацію (крім цільової) або з часу введення воєнного стану в Україні, або в окремих її територіях і охоплює час мобілізації, воєнного часу і частково відбудовчого періоду після закінчення воєнних дій.

Органи і підрозділи цивільного захисту відповідно до Положення  про територіальну оборону України:

- здійснюють оповіщення  населення та військового командування  про загрозу ураження від аварій і руйнувань потенційно небезпечних об'єктів, постійне інформування про обстановку в разі виникнення аварій на цих об'єктах;

- організовують радіаційний,  хімічний, біологічний, інженерний  та медичний захист населення від наслідків воєнних дій, аварій (руйнувань), зумовлених застосуванням засобів ураження, терористичними актами та диверсіями;

- проводять аварійно-рятувальні  та інші невідкладні роботи  в небезпечних зонах (районах) і зонах ураження, здійснюють ліквідацію наслідків диверсійних дій;

- організовують життєзабезпечення  населення під час аварій, катастроф, стихійного лиха та у воєнний час;

- беруть участь у  здійсненні заходів щодо евакуації  (відселення) населення з прикордонної смуги (районів воєнних дій), із зон ураження, пожеж та можливого затоплення, осередків інших надзвичайних ситуацій.

До складу Оперативно-рятувальної  служби цивільного захисту входять: 9 загонів центрального та 23 загони регіонального підпорядкування, 1150 пожежно-рятувальних підрозділів. Для  виконання специфічних завдань  також створено: Центр розмінування, Центр хімічного захисту та Кінологічну службу.

Сили центрального підпорядкування (9 аварійно-рятувальних загонів):

- Центральний аварійно-рятувальний  загін (м. Київ);

- 1-й Аварійно-рятувальний  загін Оперативно-рятувальної служби  цивільного захисту (м. ДрогобичЛьвівської області);

- 2-й Аварійно-рятувальний  загін Оперативно-рятувальної служби  цивільного захисту (м. Мелітополь Запорізької області);

- 3-й Аварійно-рятувальний  загін Оперативно-рятувальної служби  цивільного захисту (с. Мазанка АР Крим);

- Спеціальний аварійно-рятувальний загін Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту (м. Ромни Сумської області);

- Навчальний центр  Оперативно - рятувальної служби  цивільного захисту (м. Мерефа Харківської області);

- Спеціальний загін  Оперативно - рятувальної служби цивільного захисту (с. Жеребково Одеської області);

- Спеціальний авіаційний  загін Оперативно-рятувальної служби  цивільного захисту (м. Ніжин) для проведення авіаційних пошуково-рятувальних робіт;

- Спеціальний морський  загін Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту (м. Керч) для проведення пошуково-рятувальних робіт та робіт з вилучення і знешкодження вибухонебезпечних предметів в акваторії Чорного та Азовського морів;

Основними завданнями сил  центрального підпорядкування Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту є:

- виконання заходів  щодо захисту населення і територій  у разі виникнення надзвичайних ситуацій техногенного, природного і військового (воєнного) характеру на території України;

- ліквідація їх наслідків,  а також специфічних ситуацій, пов'язаних з хімічними і радіаційними аваріями на державному і регіональному рівнях;

- проведення невідкладних  аварійно-рятувальних та спеціальних  робіт; 

- евакуація потерпілих  з районів обмеженого доступу  евакуаційного транспорту в разі загрози їх життю і здоров’ю та надання їм допомоги;

- проведення робіт  з пошуку, знешкодження, транспортування  та знищення вибухонебезпечних предметів, які залишились після війн, сучасних боєприпасів та підривних засобів;

- проведення невідкладних аварійно-рятувальних та спеціальних робіт на суші і на морі.

На цей час в регіонах створено 27 гарнізонів Служби, у складі яких функціонують пожежно-рятувальні підрозділи та аварійно-рятувальні загони спеціального призначення. Пожежно-рятувальні підрозділи створені на базі пожежних частин у кожному адміністративному районі (близько 1,2 тисяч підрозділів). У більшості випадків це поки що пожежні підрозділи, але робота у напрямку розширення їх функцій та можливостей щодо проведення рятувальних робіт проводиться спільно з місцевими органами влади. Аварійно-рятувальні загони спеціального призначення створені на регіональному рівні при територіальних управліннях МНС (23 підрозділи). Міністерством вживаються заходи щодо створення таких загонів у кожному регіоні України.

Крім того, для виконання  специфічних завдань цивільного захисту, перш за все обслуговування потенційно-небезпечних об'єктів та територій, в системі МНС України функціонують спеціальні державні аварійно-рятувальні та пошуково-рятувальні служби, а саме:

а) Державна спеціалізована (воєнізована) аварійно-рятувальна служба МНС України (ДСВАРС), утворена Указом Президента України від 21 листопада 2003 року №1328/2003 "Про вдосконалення управління у сфері запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру". До складу служби входять 14 професійних спеціальних та спеціалізованих загонів, у тому числі: 36 оперативних підрозділів (гірничорятувальних, аварійно-рятувальних, газорятувальних та проти фонтанних взводів), що об’єднують 147 оперативних одиниць (136 відділень, 7 гірничорятувальних та аварійно-рятувальних пунктів, 3 аварійно-рятувальні та реанімаційно-протишокові групи, 1 шахтна гірничорятувальна станція ).

б) Державна спеціалізована аварійно-рятувальна служба на водних об'єктах України утворена наказом МНС від 13.09.2006 року № 606 "Про удосконалення діяльності ДСВАРС України”. Відповідно до наказу проведено реорганізацію підрозділів, виділених із складу ДСВАРС і на базі Головного управління реагування на надзвичайні ситуації на водних об’єктах, морських та річкових рятувально-координаційних центрів ДСВАРС створено Службу з підпорядкованими їй морськими та річковими координаційними аварійно-рятувальними центрами.

в) Державна спеціалізована аварійно-рятувальна служба пошуку і рятування туристів МНС. З метою удосконалення пошуково-рятувальних (аварійно-рятувальних) робіт на об'єктах туристичної діяльності наказом МНС від 13.09.2006 року № 606 "Про удосконалення діяльності Державної спеціальної (воєнізованої) аварійно-рятувальної служби МНС України" створено Державну спеціалізовану аварійно-рятувальну службу пошуку і рятування туристів МНС (далі – ДСАРСПРТ).

ДСАРСПРТ є професійною  аварійно-рятувальною службою у  сфері запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, що спричинені туристичною діяльністю (в гірських, лісових, спелеологічних районах та місцях масового відпочинку людей).

г)Державна авіаційна  пошуково-рятувальна служба (Укравіапошук).

Єдина державна система  проведення авіаційних пошуково-рятувальних  робіт діє у межах єдиної державної системи запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру.

Завдання забезпечення функціонування Служби покладено на урядовий орган державного управління - Державну авіаційну пошуково-рятувальну службу).

д) Державне підприємство "Мобільний рятувальний центр  МНС України" - підрозділ, який в перспективі буде проводити аварійно-рятувальні роботи будь-якої складності. Крім основних завдань він забезпечує функціонування Мобільного госпіталю.

Органи управління усіх вищезазначених служб, у тому числі  в АР Крим, областях, містах Києві  і Севастополі, районах, містах та їх підрозділи є – "Органи і підрозділи цивільного захисту", яким наказами МНС України визначено порядок залучення, завдання та зони відповідальності.

Підрозділами МНС забезпечується негайне реагування на всі надзвичайні ситуації з виїздом на місце їх виникнення. Щоденно на цілодобовому чергуванні знаходиться більше 7,7 тис. рятувальників МНС та понад 2,2 тис. одиниць пожежної, рятувальної та спеціальної техніки.

 

2. Склад сил  реагування міністерств та інших  центральних органів виконавчої влади, їх підприємств

Информация о работе Надзвичайні ситуації та дії сил реагування на них