Охорона праці, як основний напрямок соціальної політики України

При проектуванні систем водопостачання та каналізації необхідно впроваджувати  найбільш прогресивну технологію і  устаткування для підготовки та подачі води, відведення та очистки промислових  стоків, забезпечувати найменшу забрудненість  стічних вод, можливість утилізації та використання відходів виробництва.

Норма витрат води на пиття  та побутові потреби для цехів  зі значним надлишком тепла на одну людину в одну зміну повинна  складати 45 л, а в інших цехах  та відділеннях — 25 л.

В проходах між цехами, вестибюлях, приміщеннях для відпочинку необхідно  передбачати фонтанчики чи установки  з газованою водою. В гарячих  цехах повинні бути передбачені  місця площею 2—3 м2 для установок з охолодженою підсоленою газованою водою (5 г солі на 1 л води).

Відстань від найбільш віддаленого робочого місця до пристроїв  питтєвого водопостачання не повинна перевищувати 75 м. Не допускається з'єднання мереж господарсько-питтєвого водопроводу з мережами спеціальних виробничих та протипожежних водопроводів, що подають непиттєву воду.

Всі стічні води спускаються  в міську каналізаційну систему. Зливання в каналізаційну мережу відпрацьованих розчинів кислот, лугів, електролітів та інших хімічних речовин допускається лише після їх нейтралізації та очищення. Забороняється зливати в каналізаційну мережу толуол, ацетон, бензин, мінеральні мастила.

На дільницях шліфування, полірування та при застосуванні мокрих способів обробки пилових  матеріалів стічні води повинні надходити   до системи загальної каналізації  через відстійники. На окремих дільницях  каналізаційних мереж необхідно  розташовувати пристрої для вловлювання  нафтопродуктів.

5. Види професійних захворювань,  спричинені виробничими

галузевими чинниками.

Професійні хвороби виникають  у результаті впливу на організм несприятливих  факторів виробничого середовища. Клінічні прояви часто не мають специфічних  симптомів, і тільки відомості про  умови праці захворілого дозволяють установити приналежність виявленої  патології до категорії професійних  хвороб. Лише деякі з них характеризуються особливим симптомокомплексом, обумовленим своєрідними рентгенологічними, функціональними, гематологічними і біохімічними змінами.

Загальноприйнятої класифікації професійних хвороб не існує. Найбільше  визнання одержала класифікація по етиологічному принципу. Виходячи з цього, виділено п'ять груп професійних захворювань:

викликувані впливом хімічних факторів (гострі і хронічні інтоксикації, а також їх наслідки, що протікають з ізольованим чи поєднаним пораженям різних органів і систем);

викликувані впливом пилу (пневмоконіози-сілікоз, сілікатози, металоконіози, пневмоконіози електрозварювачів і газорізчиків, шлифувальників, наждачників і т.д.);

викликувані впливом фізичних факторів: вібраційна хвороба; захворювання, пов'язані з впливом контактного  ультразвуку - вегетативний поліневрит; зниження слуху по типу кохлеарного неврита - шумова хвороба; захворювання, пов'язані з впливом електромагнітних випромінювань і розсіяного лазерного випромінювання; променева хвороба; захворювання, пов'язані зі зміною атмосферного тиску -декомпресійна хвороба, гостра гіпоксія; захворювання, що виникають при несприятливих метеорологічних умовах - перегрів, судорожна хвороба, вегетативно-сенситивний поліневрит;

викликувані перенапругою: захворювання периферичних нервів і  м'язів - неврити, радікулополіневрити, вегетосенситивні поліневрити, шийно-плечові плексити, вогетоміофаоцити, міофасцити; захворювання опорно-рухового апарату-хронічні тендовагініти, стенозіруючі лігаментити, бурсіти, ерикондиліт плеча, артрози що деформують; координаторні неврози - писальний спазм, інші форми функціональних дискінезій; захворювання голосового апарату - фонастенія й органу зору - астенопія і міопія;

5) викликувані дією біологічних  факторів: інфекційні і паразитарні  - туберкульоз, бруцельоз, сап,  сибірська виразка, дисбактеріоз, кандидамікоз шкіри і слизових  оболонок, вісцеральний кандидоз і ін.

Поза цією етіологічною систематикою знаходяться професійні алергійні  захворювання (кон’юнктивіт, захворювання верхніх дихальних шляхів, бронхіальна астма, дерматит, екзема) і онкологічні захворювання   (пухлини шкіри, сечового міхура, печінки, рак верхніх дихальних шляхів).

Розрізняють також гострі і хронічні професійні захворювання.

Гостре професійне захворювання (інтоксикація) виникає раптово, після  однократного (протягом не більш однієї робочої зміни) впливу щодо високих  концентрацій хімічних речовин, що містяться  в повітрі робочої зони, а також  рівнів і доз інших несприятливих  факторів.

Хронічне професійне захворювання виникає в результаті тривалого  систематичного впливу на організм несприятливих  факторів.

Для правильної діагностики  професійного захворювання особливо важливо  ретельне вивчення санітарно-гігієнічних  умов праці, анамнезу хворого, його "професійного маршруту", що включає усі види робіт, що виконувалися ним з початку  трудової діяльності.

Деякі професійні хвороби, наприклад  силікоз, бериліоз, асбестоз, папілома сечового міхура, можуть виявлятися через багато років після припинення контакту з виробничими шкідливостями. Вірогідність діагнозу забезпечується ретельною диференціацією хвороби, що спостерігається, з аналогічними по клінічній симптоматиці захворюваннями непрофесійної етіології. Визначеною підмогою в підтвердженні діагнозу служить виявлення в біологічних середовищах хімічної речовини, що викликала захворювання, чи її дериватів. У ряді випадків лише динамічне спостереження за хворим протягом тривалого терміну дає можливість остаточно вирішити питання про зв'язок захворювання з професією.

Основним документом, що використовується при визначенні приналежності  даного захворювання до числа професійних, є "Список професійних захворювань" з інструкцією з його застосування, затверджений МЗ СРСР і ВЦСПС.

До числа найважливіших  профілактичних заходів щодо охорони  праці і профілактиці професійних  хвороб відносяться попередні (при  надходженні на роботу) і періодичні огляди трудящих, що піддаються впливу шкідливих і несприятливих умов праці.

Робота економіста пов'язана  з тривалим перебуванням у малорухомому стані, це впливає на його здоров'я. Через малоактивний спосіб життя, він  не може забезпечити свій опорно-руховий  апарат достатнім обсягом рухів, що є причиною специфічних захворювань, характерних для цієї професії.

Найбільш розповсюдженими  захворюваннями є остеохондроз, сколіоз, ослаблення дихальної системи, ослаблення зору.

Остеохондроз -це хвороба хребта, виражена в його передчасному старінні.

Сколіоз - це бічне   скривлення хребта у фронтальній площині. Реберний горб, що при цьому спостерігається, утворить деформацію з опуклістю  убік і до заду - кіфосколіоз.

6. Гігієнічне нормування  умов праці за вібраційними  показниками.

Переміщення точки або  механічної системи при якому  відбувається почергове зростання  й убування в часу значень хоча б однієї координати.

Причиною порушення вібрації є виникаючі при роботі машин  неурівноважені силові впливи: ударні навантаження; зворотно-поступальні переміщення; дисбаланс. Причиною дисбалансу є: неоднорідність матеріалу; розбіжність центрів мас і осей обертання; деформація.

 

Біологічний вплив вібрації. Вібрація - загальнобіологічний шкідливий чинник, що призводить до фахових захворювань - віброзахворюваннь, лікування котрих можливо тільки на ранніх стадіях. Хвороба супроводжується стійкими порушеннями в організмі людини (опорно-руховий апарат, необоротні зміни в кістках і суглобах, зсуви в черевній порожнині, нервово-психічній сфері). Людина частково або цілком утрачає працездатність. По способі передачі на людину вібрація підрозділяється на загальну і локальну. Загальна - діє через опорні поверхні ніг на весь організм у цілому. Локальна - на окремі ділянки тіла. Загальну поділяють по характері передачі на: транспортну (при прямуванні машин); транспортно-технологічну (при виконанні роботи машиною прямування: кран, бульдозер); технологічну (при роботі механізмів і людина знаходиться поруч).

По частотному складу вібрації виділяють:

- низькочастотні вібрації (1-4 Гц для загальних вібрацій, 8-16 Гц - для локальних вібрацій);

- середньочастотні вібрації (8-16 Гц - для загальних вібрацій, 31,5-63 Гц - для локальних вібрацій);

- високочастотні вібрації (31,5-63 Гц - для загальних вібрацій, 125-1000 Гц - для локальних вібрацій).

По часових характеристиках  вібрації виділяють:

- постійні вібрації, для  яких величина нормованих параметрів  змінюється не більш ніж у  2 рази (на 6 дб) за час спостереження;

- непостійні вібрації, для  яких величина нормованих параметрів  змінюється не менш ніж у  2 рази (на 6 дб) за час спостереження не менш 10 хв при вимірі з постійною часу 1   с, у тому числі:

а) коливні в часі вібрації, для яких величина нормованих параметрів безупинно змінюється в часі;

б) переривчасті вібрації, коли контакт людини з вібрацією переривається, причому тривалість інтервалів, протягом яких має місце контакт, складає  більш 1с.;

в) імпульсні вібрації, що складаються з одного чи декількох  вібраційних впливів (наприклад, ударів) кожен тривалістю менш 1 с.

Тіло людини розглядається  як сполучення мас із пружними елементами, що мають власні частоти, які для  плечового поясу, стегон і голови щодо опорної поверхні (положення  «стоячи») становлять 4-6 Гц, голови щодо пліч (положення «сидячи») -25-30 Гц. Для більшості внутрішніх органів власні частоти лежать у діапазоні 6-9 Гц.

Місцева вібрація малої інтенсивності  може сприятливо впливати на організм людини, поліпшувати функціональний стан ЦНС, прискорювати загоєння ран  і т.п., але при збільшенні інтенсивності  коливань і тривалості їх впливу виникають  зміни, що приводять у ряді випадків до розвитку професійної патології  -вібраційної хвороби.

Загальна вібрація з частотою менш 0,7 Гц, обумовлена як хитавиця, хоча і неприємна, але не приводить  до вібраційної хвороби. Наслідком  такої вібрації є морська хвороба, викликана порушенням нормальної діяльності вестибулярного апарата. При частоті  коливань робочих місць, близької до власних частот внутрішніх органів, можливі механічні ушкодження або  навіть розриви. Систематичний вплив  загальних вібрацій з високим  рівнем віброшвидкості приводить до вібраційної хвороби, що характеризується порушеннями фізіологічних функцій організму, зв'язаними з поразкою центральної нервової системи. Ці порушення викликають головні болі, запаморочення, порушення сну, зниження працездатності, погіршення самопочуття, порушення серцевої діяльності, розлад зору, оніміння і набряклість пальців рук, захворювання суглобів, зниження чутливості.

Гранично припустимий  рівень (ГДР) вібрації - це рівень фактора, що при щоденній (крім вихідних днів) роботі, але не більш 40 годин на тиждень  протягом усього робочого стажу, не повинен  викликати захворювань чи відхилень  у стані здоров'я, що виявляються  сучасними   методами досліджень у процесі роботи чи у віддалений термін життя сьогодення і наступних  поколінь.

Дотримання ГДР вібрації не виключає порушення здоров'я в  надчуттєвих осіб.

Основними нормативними правовими  актами, що регламентують параметри  виробничих вібрацій, є: "Санітарні  норми і правила при роботі з машинами й устаткуванням, що створюють  локальну вібрацію, що передається  на руки працюючих" № 3041-84 і "Санітарні  норми вібрації робочих місць" № 3044-84.

В даний час близько 40 державних стандартів регламентують  технічні вимоги до вібраційних машин  і устаткування, системам віброзахисту, методам виміру й оцінки параметрів вібрації й інших умов.

До роботи з вібруючими машинами й устаткуванням допускаються особи не меньше 18 років, що одержали відповідну кваліфікацію, що здали технічний мінімум за правилами безпеки і прошли медичний огляд.

Робота з вібруючим  устаткуванням, як правило, повинна  проводитися в опалювальних приміщеннях  з температурою повітря не менш 160С  при вологості 40-60%. Якщо створення  подібних умов неможливо (робота на відкритому повітрі, підземні роботи і т.д.), то для періодичного обігріву повинні  бути передбачені спеціальні опалювальні  приміщення з температурою повітря  не менш 220С.

Нормування вібрації.

I напрямок. Санітарно-гігієнічне.

II напрямок. Технічне (захист  устаткування).

ДСТ 12.1.012-90 ССБТ Вібраційна безпека.

Октава f1f2, f2/f1=2, fСР=

При санітарно-гігієнічному нормуванні різних видів вібрації використовується логарифмічний рівень віброшвидкості в октавних смугах середньогеометричних частот.

Граничні частоти октавних смуг:

1,4-2,8 2,8-5,6 5,6-11,2 ... 45-90

2 4 8...63 середньогеометричні частоти

Способи захисту від вібрації.

У автоматичних виробництвах захистом є дистанційне керування (виключає контакт). У неавтоматических виробництвах:

Зниження вібрації в джерелах їхніх виникнень: підвищення точності опрацювання деталей; оптимізація  технологічного процесу; поліпшення балансування.

Відстройка від режимів резонансу (збільшення жорсткості системи); вібродемпфірування (пружинні віброізолятори).

Поліпшення організації  праці вібронебезпечних процесів: загальна кількість часу в контакті з віброобладнанням не повинно перевищувати зміни; одноразову дію не повинно перевищувати для локальної - 20 хвилин, для загальної - 40 хвилин.

До лікувально - профілактичних мір відносяться: масаж; заходи, що   загально укріплюють; гідропродцедури. Вібрація має властивість кумуляції (накаплювання в організмі).

7. Порядок забезпечення  засобів індивідуального захисту  працівників.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про охорону праці" та статті 163 Кодексу Законів про  працю України на роботах з  шкідливими та небезпечними умовами  праці, а також роботах, що пов'язані  із забрудненням, або тих, що здійснюються в несприятливих температурних  умовах, робітникам і службовцям (далі - працівникам) видаються безплатно  відповідно до норм спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального  захисту (далі - ЗІЗ) згідно з ГОСТ 12.4.011-89 "Система стандартов безопасности труда. Средства защиты работающих. Общие требования и классификация". Вказані норми визначають для власника або уповноваженого ним органу (далі - власник) обов'язковий мінімум безплатної видачі ЗІЗ.