Фонова лексика на позначення ендемічної флори та фауни Великобританії

Єдиний різновид реалій, який неминуче треба подавати в національній подобі,- це антропоніми  та топоніми.

Зовсім інший  підхід до смислово значущих власних  імен, прізвищ і географічних назв. Смислове ім’я – це своєрідний троп, рівновартний метафорі чи порівнянню і використовуваний у стилістичних намірах для характеристики персонажа або соціального середовища. Воно незамінне там, де є гротеск, гіпербола, певний підтекст. Коли власні імена семантично значущі, втрати при транскрипції бувають надзвичайно великі.

Водночас  без транскрипції не обійтися. Е.Сепір  писав, що жодна мова не спроможна  виражати кожну конктну ідею самостійним  словом чи кореневим елементом, бо конкретність досвіду безмежна, а ресурси навіть найбагатшої мови – дуже обмежені.

Термін  «гіпонімія» впровадив у мовознавство Дж.Лайенз для позначення видо-родових відношень. Виходячи із семантики відповідних грецьких слів (гіперонім – родове поняття стосовно гіпоніма –видового поняття), є доречним назвати цей вид перекладу гіперонімічним.

Гіперонімічне перейменування – досить поширений  вид перекладу реалій, пов’язаний із засадними поняттями лексичних трансформацій, категорізацією денотата, визнанням ізоморфізму частини й цілого, генералізацією. Усе це належить до мовних універсалій. Можливість такого виду трансляційного перейменування, такої деконкретизації зв’язана з наявністю міжмовних гіпонімів, які, в свою чергу, зумовлені гіпонімією як мовною універсалією.

В одномовному  плані відношення гіпонімії характеризується так: а є гіпонім в, якщо твердження, що х є а, імпліцитно означає, що х є в, напр.: укр. “свитка” – гіпонім стосовно гіпероніма - укр. “одяг”.Під міжмовною гіпонімією розуміють відношення слів однієї мови, що називають видові поняття, до слів іншої мови, що означають родові поняття.

При гіперонімічному  перейменуванні, по суті, відбувається дереалізація реалій, тому що часто  конкретне поняття передається  лексемою надзвичайно широкої, розпливчатої референції. При такому виду перекладу стилістична роль реалій незначна.

Гіперонімічний  переклад передає семантику так  званих денотативних реалій з втратою  семи «локальність» і окремих семантико-диференційних ознак. Усі конотативні семи, локальна сема і частина денотативних сем при гіперонімічному перейменуванні не відтворюються.

Одночасно гіперонімічне  перейменування має певні позитивні  риси. Якщо інші способи відтворення  реалій часто надмірно актуалізують текст, бо вносять в нього щось нове, що приковує до себе увагу, то гіперонімічне  перейменування належить до нейтральних  методів. Оскільки перекладні тексти як поле різноманітної мовної та лінгвокультурної інтерференції часто надзвичайно  актуалізовані незалежно від  суб’єктивних намірів перекладача і, тим паче, автора, метод гіперонімічного перейменування може виявитися корисним.

Коли потрібний  високий ступінь експліцитності у процесі перекладу, часто застосовують дескриптивну перифразу, чому сприяють контекстно-ситуативні чинники.

Коротко охарактеризувати перифразу можна як описовий зворот, за допомогою якого явище, предмет, особа, реалія називаються не прямо, а описово,через характерні їх риси.

Оскільки  дескриптивні перифрази  майже ніколи повністю не відтворюють семантики  оригіналу для іноземного читача, перекладач, застосовуючи дескриптивний метод, не повинен втрачати почуття міри, щоб у погоні за правдою деталі не розминутися із художньою правдою цілого.

Комбінована реномінація – найчастіше транскрипція з описовою перифразою– досить ефективний, хоча й багатослівний, спосіб максимальної передачі семантики реалій, зв’язаний з лінійним розширенням тексту.

Комбінований  спосіб розтлумачення семантики  реалій поширений у наукових і  науково-популярних текстах. Так ще в 1874р. у провідному англійському журналі  «Антенеум» було вміщено кваліфіковану рецензію на збірку чумацьких пісень І.Рудченка. Рецензент, спираючись на етнографічний нарис І.Рудченка «Чумаки в народних піснях», описує чумацтво як реалію українського побуту та характеризує чумацькі пісні. Поруч з транскрибованим словом  «chumaks», він подає дескриптиви: «wandering carriers», «those Little-Russians whose oxdrawn carts fetch salt from the Crimea and fish from the Black Sea and the Sea of Azov». Такий прийом часто застосовується і в художній творчості.

Іноді у склад  комбінованоі реномінації входять  транскрибоване слово і гіперонім. Так, в англомовній статті прогресивного  російського публіциста І.Головніна  «Пісні, історія і доля козаків» (1856) можна побачити реалію «чумак», передану гіперонімом з транскрипцією: «Many traces and indications of them are perceptible in the waggoners (tschoumaks)».

Калькування – особливий вид запозичення, коли структурно-семантичні моделі мови-джерела відтворюються поелементно матеріальними засобами мови-сприймача. Калькування своєрідно відображає суть перекладу як процесу біполярного: адже мета перекладу- перетворити цільовою мовою оригінальний текст. Така ж і суть калькування. Цей метод, що передбачає відтворення внутрішньої форми слова, а разом з нею – структури образного переносу значень, активізує словотворчі засоби, дає поштовх до утворення семантично містких неологізмів.

Розрізняють повне і часткове калькування. При повному калькуванні слова або словосполучення буквально перекладаються. Точна калька в лексичному і семантичному відношеннях повністю збігається з відповідником у мові-джерелі. При частковому калькуванні вислови частково перекладають, а частково будують з іншомовного матеріалу чи бодай за іншомовним зразком.

Іноді калькування  може перетворитися в буквалістський переклад, особливо в випадках пов’язаних з реаліями-фразеологізмами.

Інколи у  тканині художнього твору реалія майже повністю втрачає денотативне  значення і функціонує лише в конотативному  плані з затемненням локальної  характеристики. Це трапляється найчастіше тоді, коли вона- компонент тропа. У  таких випадках доречно застосовувати міжмовну конотативну транспозицію (транспозицію на конотативному рівні), замінюючи українську реалію реалією англомовного світу з іншим денотативним, але рівновартним конотативним значенням.

Транспозицію  на конотативному рівні можна  застосовувати лише тоді, коли сема локальності не актуалізована в  тексті оригіналу.

Суть методу уподібнення полягає у відтворенні семантико-стилістичних функцій реалії мови-джерела іншомовним аналогом – реалією мови-переймача. І.Лєвий називає цей вид перекладу «субституцією» або «підстановкою», стверджуючи, що його доречно застосовувати тоді, коли концентрація спільного досить сильна. Іноді знаходимо його і в оригінальній англомовній літературі на іноземну, зокрема, українську, тематику, як у повісті «Найстрашніший злочин» англійської письменниці Д.Джерард: «Besides the national beetroot soup, there were pirohy (a sort of small dumplings) which absolutely swam in butter, and the most artistic sour cream dumplings».

При методі уподібнення виникає небезпека  штучного перенесення читача в рідне  середовище, а тому цей метод не завжди бажаний з погляду стилістичного  й національно-культурного.

Існує ще один вид віднайдення семантико-стилістичних відповідників реалій-  контекстуальне розтлумачення реалій. Такий вид відтворення семантико-стилістичних функцій реалій нерозривно пов’язаний з цілісністю художнього тексту і полягає у роз’ясненні суті реалії у найближчому контексті.

Наведений список способів трансляційного перейменування реалій не є абсолютним. Переклад –  це справа творча,індивідуальна. Кожен  автор може за допомогою свого  таланту, своєї майстерності слова  виробляти інші шляхи донесення  до читача змісту того, що більшість  дослідників назвала неперекладним  – реалії.

 

5. Фонова лексика

Фоновая лексика - позначення предметів та явищ, які мають аналоги в культурах, що співставляються , але які відрізняються національними особливостями функціонування, форми, призначення предметів.

В якійсь мірі реалії відповідають фоновій лексиці – це назви предметів матеріальної культури, історичних фактів, державних установ, імена національних та фольклорних героїв, міфологічних створінь тощо, які притаманні лише певним націям та народам.

Фоновая лексика містить в собі слова, які різняться своїми фонами через розбіжність окремих другорядних ознак.

Фонові значення неможливо описати без певного прив’язування до лексичних одиниць. Ці слова, безумовно, присутні в свідомості носіїв мови та культури, які, асоціюючись з чимось відомим, часто описуються через якесь інше поняття.

 

Розділ 2.  Glosarry

 

2.1. Flora

 

Newman's Lady-fern – Рослина яка зазвичай росте на висоті більше 700 метрів над рівнем моря. ЇЇ можна знайти на скелях, які складаються з кременистих порід, таких як кварцит та граніт. Росте на підвищеннях, і не чутлива до снігу та морозів, оскільки сніг захищає її від холоду.

Shetland Mouse-ear, Shetland Mouse-eared Chickweed or Edmondston's Chickweed – рослина, яка росте в пучках, як правило, на вологих, відкритих місцях. Зазвичай рослина опущена та має жорсткі волоски. Квіти білі, доволі великі, красиві коли повністю розпущені та ростуть поодинці або парно. Пелюстки з глибокою виїмкою і значно довші ніж чашолисткі. 

Lundy cabbage – рослина, що досягягає висоти до одного метра, та має жовті квіти, котрі можна побачити з травня по серпень. На вигляд трохи схожий на олійний рапс.

Wild Cotoneaster – листяний чагарник висотою до 1.5метрів та шириною до 2метрів. Листя зелене, овальне, гостре, приблизно 1,4 см. у довжину, опущене від центру та з білими волосками. Квіти ростуть у бутонах по чотири разом на початку-середині весни.

Young's helleborine – багаторічна травяниста рослина, яка, зазвичай досягає висоти 15-40 см.

Scottish primrose – легко відрізняється від інших первоцвітів завдяки її голубувато-фіолетовим квітам. Цвіте у травні і часто розквітає у липні вдруге.

Welsh groundsel or Welsh ragwort – однорічна рослина висотою від 30 до 50 см. Стебло і листя або зовсім не мають ворсинок або мають їх дуже мало. Листя глибоко розсічені, нижні мають стебла, а верхні листки кріпляться безпосередньо до стебла. Квіти жовтого кольору.

English whitebeam – рідка рослина з білими квітами та жовтим суцвіттям. Стебло може виростати до 15 см. у висоту.

Devon Whitebeam – це листяне дерево, яке сягає у висоту до 12 метрів. Листя суцільне, пласке, темно-зелене зверху, знизу щільно вкрите білим восом. Квітне наприкінці травня, квіти білі з п’ятьма пелюстками. Плоди дозрівають в кінці жовтня, мають оранжево-коричневий колір та їстівні.

Round-leaved whitebeam – квіткова рослина, стебло якої зазвичай має темно зелений колір та довжину приблизно 15 см. Квітне білими квітами з жовтими тичинками.

Sorbus leptophylla – багаторічна листяна росли ендемічна для Уельсу. Має зелене листя на стреблах та білі суцвіття.

Ley's Whitebeam – у світі залишилось не більше 16 зразків цього виду. Дерево до десяти метрів у висоту, з тонким світло-зеленим листям та білими суцвіттями.

Arran Service Tree or Arran cut-leaved Whitebeam – ендонімічний для острову Арран, що у Шотландії, вид дерев занесенй у червну книгу. Гібрид  Rock Whitebeam та Rowan Whitebeam. Дерево з сегментованим салатовим листям, яке досягає до 15 метрів у висоту. Не квітуче.

Sorbus subcuneata – горобина, однин із видів рослин сімейства розоцвітих. Ендемік Північного Девону та Сомерсету, що у Великобританії. Цьому виду загрожує зникнення через втрату середовища існування.

Bloody whitebeam – рідкісне дерево сімейства розоцвітих. Ендемік Англії, який росте на узбережжі Самерсету та області на захід від Трентішора в Девоні. ЇЇ можна побачити в національному парку Ексмур. Цій рослині загрожує зникнення через втрату природного середовища існування.

Sorbus wilmottiana – рослина сімейства розоцвітих. Ендемік Англії, який можна знайти в ущелені Ейвон у Сомерсеті та Глостерширі. Цій рослині загрожу зникнення через втрату природного середовища існування.

Common Cordgrass - Це багаторічна трав'яниста рослина, яка росте 0,4-1,3 м. заввишки, жовтувато-зелена навесні і влітку, і світло-коричнева восени і взимку. Листя довге 20-60 см і 1,5 см шириною в основі, звужується докінця. Квіти і насіння ростуть тільки на одній стороні стебла. Квітки жовтувато-зелені, коричневі з наближенням зими.

Plot's Elm or Lock Elm – природно росте талькі на території Англії, де зустрічається переважно Іст-Мідлендс, зокрема вздовж річки Вітам, в Лінкольниширі, та долині Трента навколо Ньюарк-он-Трента. Внесений до червоної книги. До появляння голландської хвороби в'яза, це було  струнке дерево висотою 30 м. і, головним чином, характеризувалось кривим стовбуром, що підтримував кілька коротких висхідних гілок для формування вузької, трикутної крони. Характеризується еліптичим загостреними листям, невеликим, рідко 4 см. в довжину.

 

2.2. Fauna

 

Large carder bee or moss carder bee – вид джмелів ендемічний для Великобританії. Джміль з видовженою головою і відносно довгим язиком. Хутро на обличчі, грудях і черевці майже повністю імбирного кольору. Другий сегмент черевця, однак, може мати більш темний, коричнюватий колір. У Великобританії, острівні форми можуть мати імбирне хутро на тілі та голові, змішаное з чорним волоссям, а також зовсім чорне на черевній стороні. Королева має середню довжину 19 міліметрів (0,75 дюйма) і розмах крил 35 міліметрів, в той час як довжина трутнів та самців становить близько 14 міліметрів.

Red Grouse, moorfowl or moorbird – шотландська куріпка, птах середнього розміру сімейства тетеревів, який водиться в вересових болотах Великобританії та Ірландії. Зазвичай класифікується як підвид білої куріпки, але іноді вважається окремим видом, Lagopus scotica. Також відомий як болтний птах. Його оперення може бути червонувато-коричневим та немає білого зимового забарвлення.Птахи мають чорний хвіст та білі ноги. Є білі смуги на тильній стороні крила і червоні гребені на поверхні ока. Самки менш червонуваті ніж самці і мають менш помітні гребені. Молоді птахи не такі різнобарвні та не маютьчервоних гребенів.

White Wagtail – невеликий птах сімейства Motacillidae. Біла трясогузка -стрункий птах, 16.5-19 см. в довжину (в Східній Азії є підвид більше, розміром до 21 см), з характерним довгим, постійно тріпочучим хвостом для йоговиду. Його середня вага 25 г, а максимальна тривалість життя в дикій природі становить близько 12 років. Підвид Motacilla Альба в основному сірий зверху і білий знизу, з білою голівкою, чорним верхом та чорною шиєю.